ОБРАЗ “ЧАРІВНОГО” У ФРАНЦУЗЬКІЙ НАРОДНІЙ КАЗЦІ (лінгвокогнітивний аспект)

Краткое содержание

Розділ 1. “Семантика образної системи тексту чарівної казки в світлі лінгвокогнітивного підходу”. Текст казки є вербальним повідомленням,                      що передає предметно-логічну, естетичну, образну, емоційну та оцінну інформацію, яка оформлюється в ідейно-художньому змісті тексту в єдине ціле (І.В.Арнольд). Такий текст належить до художніх текстів міфологічної групи (О.М.Мороховський) й характеризується наявністю клішованої структури (В.Я.Пропп, Л.М.Мурзін, А.С.Штерн). Казковий текст посідає місце найбільш упорядкованої підсистеми в загальній системі епіки (І.І.Ревзін) з достатньо високим рівнем організації. Його основними характеристиками є обмеженість та стереотипізація дійових осіб. Текст чарівної казки має високий ступінь зв’язності, яка реалізується в образній системі (З.Я.Тураєва) та в упорядкованій системі предикатів.

Термін казка “conte” (фр.) походить від “conter” (lat.                        computare) – “перераховувати” епізоди оповідання [Larousse]. “Чарівні казки” (Contes merveilleux) часто називають у французькій мові “Contes de fées” (Казки фей), що є умовним визначенням даного виду казок, адже саме про фей у них йдеться дуже рідко (А.Аарне, Ж.Бед’є, О.М.Веселовський). Чарівні казки виділяються не тільки за ознакою “чарівності”, але й за досить чіткою композицією та структурними ознаками. Вони є складними за конструкцією, мають елементи надприродного, що відбиває їх нехристиянське походження.

Персонажі чарівної казки давно перетворились на знаки та символи абстрактних категорій добра, зла, прекрасного, потворного, чарівного.                  З усіх фантастичних образів казкові мають найвищий ступінь абстракції, адже              в казках сконцентровано життєвий досвід, накопичений людством упрдовж тривалих відрізків часу, та індивідуальні фантазії безіменних виконавців, які трактують казковий сюжет на власний розсуд. Традиційна класифікація казкових персонажів (В.Я.Пропп) – “реальний герой”, “шкідник”, “даритель”,             “чарівний помічник”, “персонаж, якого шукають”, “відправник”, “несправжній герой” – не дозволяє визначити їх чітку приналежність до системи образів “ЧАРІВНОГО”, тому в нашому дослідженні ми спираємось на таксономію, запропоновану французькими фольклористами (П.Делярю, M.-Л.Тенез).            Ця таксономія ґрунтується на визначенні семи складників елементу “чарівного”  у французькій народній казці, а саме: чарівний супротивник, чарівний родич, чарівне завдання, чарівний помічник, чарівний предмет, магічна сила та магічне знання. Опозиція семантичних ознак персонажів чарівний/природний визначила розподіл персонажів французької народної чарівної казки за чотирма типами: ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК, ЧАРІВНИЙ РОДИЧ, ЧАРІВНИЙ ПОМІЧНИК та ЧАРІВНИЙ ЗАСІБ. Поняття магічна сила та магічне знання розглядаються нами як обов’язкові атрибути чарівних персонажів, а чарівне завдання є інструментом впливу чарівних персонажів на інших представників казкового світу.

Формування класичної форми чарівної казки було підготовлено занепадом міфологічного світогляду, відривом казкової фантастики від конкретної племінної етнографії. Центральне місце в казці посідає головна міфологічна опозиція СВІЙ / ЧУЖИЙ (О.С.Колесник), тому що вона відображає основний принцип буття в казковій картині світу. Персонажі чарівної казки можуть бути розглянуті як персоніфікація властивостей та станів (Є.М.Мелетинський). Тому в дисертації запропоновано опис персонажів чарівної казки за допомогою смислових протиставлень у вигляді комбінації семантичних ознак, які представлені в нашому дослідженні як бінарні концептуальні опозиції.

Казкова картина “чарівного” світу, відбита у французьких народних казках, створена міфологічною умовністю. Така картина світу є гармонійною, упорядкованою, суворо ієрархізованою та символічно зорієнтованою в просторі й часі. Вона поєднує в собі концептуальні сфери ЛЮДИНИ, ТВАРИНИ, МІФІЧНОЇ ІСТОТИ, АРТЕФАКТУ зі сферами ПРОСТОРУ та ЧАСУ.

Розділ 2. “Концептуальна модель образу ″ЧАРІВНОГО″ у французькій народній казці”. Мета даного розділу полягає в побудові концептуальної моделі метаобразу “ЧАРІВНОГО” в текстах французьких народних казок.

Образ “ЧАРІВНОГО” досліджується в роботі як концептуальний простір, що може бути відображений у вигляді ієрархічної структури ЦІЛЕ – ЧАСТИНА, де ЦІЛЕ виражає власне образ “ЧАРІВНОГО”, ЧАСТИНА – образи, що втілюють його в тексті казки. Таким чином, ми пропонуємо побудувати модель концептуального метаобразу “ЧАРІВНОГО” на базі гіпонімічного фрейму, який демонструє відношення між родом та видом.

У фрагменті моделі образ “ЧАРІВНОГО” позначений як ОБРАЗ, а його складники: ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК Adversaire su aturel, ЧАРІВНИЙ РОДИЧ Parent su aturel, ЧАРІВНИЙ ПОМІЧНИК Aide magique, ЧАРІВНИЙ ЗАСІБ Objet magique як ОБРАЗ 1, ОБРАЗ 2 і т.і (див. рис. 1). Складниками образів виступають такі казкові актанти як: ЛЮДИНА, МІФІЧНА ІСТОТА, ТВАРИНА, АРТЕФАКТ, яким на схемі відповідає позначення ОБРАЗ 1.1, ОБРАЗ 1.2 і т.і. Наповнення образів продемонструємо на прикладі персонажа МІФІЧНА ІСТОТА (ОБРАЗ 1.1): чудовисько bête à sept têtes (ОБРАЗ 1.1.1), людожер оgre (ОБРАЗ 1.1.2), чаклун тagicien (ОБРАЗ 1.1.3). Всього в роботі представлено аналіз 20 образів – складників образу ЧАРІВНИЙ СУПРОТИВНИК, 8 – образу ЧАРІВНИЙ РОДИЧ, 23 – образу ЧАРІВНИЙ ПОМІЧНИК, 47 – образу ЧАРІВНИЙ ЗАСІБ (див. рис. 1):