ДЕФРАЗЕОЛОГІЧНІ ДЕРИВАТИ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРА І СЕМАНТИКА

Краткое содержание

Розділ 1. "Теоретичні засади дослідження дефразеологічних дериватів у сучасній німецькій мові". У цьому розділі подано короткий огляд історії вивчення процесу дефразеологічної деривації, проаналізовано способи утворення слів
на основі фразеологізмів, позамовні й внутрішньомовні чинники виникнення
ДД, особливості їх будови в сучасній німецькій мові.

Питання про роль фразеології у збагаченні лексичного складу мови піднімалося ученими (див. праці І. І. Срезневського, О. О. Потебні, В. В. Виноградова, С. І. Ожегова, М. М. Шанського, М. Д. Степанової, І. І. Чернишової), проте й дотепер у лінгвістиці немає єдиної позиції щодо терміна на позначення процесу виникнення слів на основі фразеологізмів, способів їх утворення та відношень похідності між фразеологізмами і їх слівними дериватами. Це свідчить про багатогранність явища дефразеологічної деривації й викликає необхідність застосування різних підходів до її вивчення, оскільки абсолютизація жодного з них не уможливила створення цілісної концепції – загальної теорії відфраземного словотворення.

У дисертаційній роботі вважаємо за доцільне послуговуватися терміном дефразеологічна деривація (нім. dephraseologische Derivation – термін
В. Фляйшера), тому що саме це спеціальне слово вживається на позначення досліджуваного явища в німецькомовній літературі, а також терміном відфраземне словотворення (М. Ф. Алефіренко, О. А. Стишов), бо він містить, по-перше, розуміння того, що називається процесом утворення слів, по-друге, цей процес характеризується як специфічний, відмінний від традиційного словотворення.

Отже, дефразеологічна деривація визначається нами як процес утворення нових однослівних одиниць номінації на основі фразеологізмів. Слова,
які утворилися від ФО, іменуємо дефразеологічними дериватами (або їх відповідник – відфраземні утворення), напр.: ein dickes Fell haben "бути товстошкірим" → dickfellig "товстошкірий", die Dickfelligkeit "товстошкірість"; jmdm. den Kopf waschen "намилити голову, дати прочухана комусь" → die Kopfwäsche "прочухан".

Незважаючи на свою деструктивну спрямованість, дефразеологічна деривація зазвичай лише порушує структурну й семантичну цілісність та стабільність фразеологізму, але не зводить її нанівець. Факторами,
що забезпечують життєздатність і самозбереження фразеологічного виразу, а також його активне вживання в мовленні, є достатній запас ідіоматизму,
жива внутрішня форма та експресивність, висока номінативна й пізнавальна цінність (О. В. Жуков).

ДД належать до знаків третинної номінації (О. В. Кунін, І. Є. Половова). Семантика твірних ФО, які становлять фразеологічний фонд мови, уже опосередкована значенням наявних в її складі слів, що свідчить про те, що вони є вторинними номінаціями. З огляду на це, слова, утворені від таких фразеологізмів унаслідок дефразеологічної деривації, виступають одиницями третинної номінації. Остання виступає також, як і вторинна номінація, непрямою за своїм характером. Так, іменник das Naserümpfen "незадоволена міна; зарозумілість, вередливість" і дієприкметник naserümpfend "із незадоволеною міною" у
своїй референції до дійсності передусім опосередковані ФО-прототипом
die Nase rümpfen über jmdn., etw. "скривити невдоволену міну", який у свою
чергу осмислюється за посередництвом базового вільного словосполучення
die Nase rümpfen "кривитися (мімічна реакція обличчя, що виникає у
невдоволеної людини)".

Лексичні одиниці, які слугують об’єктом дослідження, виникають у результаті дії як позамовних, так і внутрішньомовних чинників. До позамовних факторів впливу, що зумовлюють словотвірний процес на основі фразеологізмів, належать: практичні потреби мовців (Л. А. Булаховський, Л. І. Шевченко); пошуки нових засобів вираження (О. А. Стишов); мода на слова як вияв естетичних
смаків певної доби (Г. Г. Почепцов); зміни в соціальній структурі
суспільства (Б. О. Серебренніков); демократизація всіх галузей суспільного
життя (В. К. Журавльов); пошуки психологічно коректних форм, а до внутрішньомовних – тенденція до вдосконалення комунікативної функції мови; тенденція до економії мовних засобів і зусиль мовців; тенденція до обмеження складності мовних одиниць (І. І. Глотова, Н. М. Єнчева, І. М. Полякова,
М. Б. Ташликова); тенденція до надання переваги більш експресивним мовним одиницям; протиріччя між розчленованою структурою та цілісним змістом
ФО; протиріччя між формою й семантикою фразеологізму; розширення синтаксичних, семантично-дистрибутивних, стилістичних функцій твірної одиниці тощо.

Провідним чинником появи слів-неологізмів, утворених на основі фразеологізмів, є бажання автора надати повідомленню найвищого ступеня стилістичної виразності. Похідні одиниці, що функціонують у мові, виступають головним засобом експресії тексту, здебільшого художнього, надають йому особливої колоритності, слугують для створення яскравих образів
(О. А. Габінська, О. М. Єрмакова, М. Б. Ташликова).

Основу для дефразеологічної деривації створює співвіднесеність фразеологічного виразу і слова, їхня семантична й функціональна подібність,
а також певна відмінність у парадигматиці й сполучуваності. ДД успадковують
як ознаки своїх твірних одиниць, зокрема наявність конотативного аспекту значення, що включає експресивність, емоційність, оцінність; складнішу порівняно зі словом семантичну структуру, зумовлену особливістю внутрішньої форми ФО (В. Л. Архангельський, В. М. Мокієнко); так і деякі риси слова,
що у фразеологізмі обмежені: широкі граматичні й лексико-граматичні властивості; безмежні парадигматичні зміни; вільну сполучуваність
(В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк).

У мовознавстві відомо кілька класифікацій способів утворення слів від фразеологізмів (М. Ф. Алефіренко, В. М. Мокієнко, Р. М. Попов, І. І. Чернишова,
М. М. Шанський). Хоча усі способи й мають різні назви, проте механізми процесів утворення однослівних одиниць номінації від фразеологізмів тотожні.

У німецькій мові розрізняємо п’ять способів, за якими відбувається утворення ДД: 1) лексико-фразеологічна конденсація, 2) лексико-морфологічний та 3) морфолого-синтаксичний спосіб (терміни М. Ф. Алефіренка),
4) контамінація, 5) абревіація.

Семантична структура відфраземних утворень кваліфікується в зіставленні значення твірних ФО й похідних лексем. У нашому дослідженні спираємося
на класифікацію типів семантичної співвіднесеності вихідного фразеологізму
й відфраземного утворення, запропоновану В. М. Пугач: 1) семантико-граматична адекватність ФО і ДД; 2) семантична інваріантність фразеологізму і ДД за
їхньої граматичної розбіжності; 3) граматична тотожність ФО і ДД за їхньої семантичної відмінності; 4) семантико-граматичні розбіжності фразеологізму й ДД. Студіювання семантики твірних і похідних одиниць відбувається на основі опису системно усталеного значення, що експлікується словниковою дефініцією й контекстними вживаннями, у процесі аналізу яких ми порівнюємо сукупні дефініції ДД і його дериваційної бази.

Розділ 2. "Фразеологічні одиниці як вихідна основа дефразеологічних дериватів у сучасній німецькій мові" присвячено вивченню твірних фразеологізмів у лексико-морфологічному, структурному, семантичному аспектах.

Систематизація компонентного складу базових фразеологізмів із погляду їх частиномовної віднесеності засвідчила, що зазвичай компоненти вихідних одиниць співвідносяться з іменниками, дієсловами й прикметниками, які послідовно організуються в певні лексико-семантичні групи (ЛСГ).

Поміж субстантивних компонентів найчисленнішими є чотири ЛСГ: "речі та їх частини, виготовлені людиною" (jmdn. aus dem Sattel stechen → jmdn. ausstechen); "поняття, пов’язані з людським суспільством" (eine Ehrenrunde
drehen → der Ehrenrundendreher / -fahrer / -macher); "тварини" (Füchse prellen → prellen, der Preller, die Prellerin, die Prellerei); "фізіологічні особливості людини" (das Maul nach etw. lecken → das Leckermaul).

Найбільшою кількістю серед дієслівних складників характеризуються п’ять ЛСГ: "творення / руйнування" (Ga spinnen → das Ga ); "переміщення в просторі" (jmdn. an den Pranger stellen → anprange , (an)geprangert); "володіння та зміни майнової власності" (Brillen verkaufen → der Brillenverkäufer); "фізичний вплив на об’єкт" (jmdm. den Kopf waschen → die Kopfwäsche); "існування" (leben wie ein Hund → das Hundeleben).

З-поміж ад’єктивних компонентів найбільшим кількісним складом вирізняються дві ЛСГ: "властивості предметів" (glatt wie ein Aal → aalglatt, der Aalglatte); "колір" (rot wie ein Puter → puterrot).

Численні дослідження засвідчують, що в складі ФО наявні такі продуктивні компоненти: соматизми, анімалізми, назви рослин, продуктів харчування, предметів побуту, із якими асоціюються певні уявлення людей (І. Є. Городецька, Н. О. Киндря, Н. В. Любчук, Д. С. Скнарев, О. Г. Хабарова, В. С. Щирова та ін.). Однак, незважаючи на високу фразеотвірну активність, властиву значній кількості ад’єктивних, субстантивних і дієслівних компонентів, вони зустрічаються в одній, зрідка – у двох фразеологізмах, що мотивують слова. Лише поодинокі складники є досить частотними. Це доводить відсутність прямої залежності між фразеотвірною активністю компонентів ФО та включенням цих одиниць до відфраземного словотворення німецької мови.

У процесі розгляду структурно-семантичної класифікації фразеологізмів дійшли висновку, що дериваційним процесам найчастіше підлягають фразеологічні єдності (jmdn., etw. an den Pranger stellen "затаврувати
ганьбою, публічно викривати когось, щось" → anprange із значенням твірної ФО), кількість яких становить 80,1% усього мовного матеріалу, тоді як фразеологічні вирази (Gang nach Canossa "шлях до Каносси, дорога
принижень" → der Canossagang, Kanossagang із значенням твірної ФО) і фразеологічні сполучення (schwarz arbeiten "нелегально працювати" → die Schwarzarbeit "нелегальна робота", der Schwarzarbeiter "нелегальний працівник", die Schwarzarbeiterin "нелегальна працівниця") є більш пасивними в процесі утворення нових слів (19,9%).

Фразеологічні єдності найактивніше поповнюють словниковий склад німецької мови, оскільки під час дефразеологічної деривації може відбуватися усічення флексій компонентів, випадіння складників ФО (як службових, так і повнозначних), що зумовлено високим ступенем спаяності й передбачуваності компонентів, можливістю відсилання до фонових знань реципієнта.

Утворення слів відбувається на основі сталих словосполучень: дієслівних (65,8%), ад’єктивних (9,4%), адвербіальних (7,8%), субстантивних (6%), вигукових (1,7%) та фразеологізмів із структурою речення (9,3%).

Аналіз особливостей компонентного наповнення ФО-прототипів, які співвідносяться із дієслівними словосполученнями, дозволив виявити сім структурних моделей різної продуктивності: Sub.+Verb, Präp.+Sub.+Verb, Adj./Adv./Num.+Sub.+Verb, Adj./Adv./Num.+Verb, Sub.+Präp.+Sub.+Verb, Adj.+ Sub.+Sub.+Verb, Adj.+Sub.+zu+Inf.+Verb. Найактивнішою серед них виступає граматична модель Sub.+Verb (33,5% ФО), напр.: Fersengeld geben "утікати, накивати п’ятами" → fersen із значенням твірної ФО.

Зазначена граматична модель в інших мовах також максимально продуктивна для всіх процесуальних ФО: для тих, що мотивують слова,
і тих, що не мотивують їх утворення (Т. В. Алейнікова, В. М. Пугач, О. М. Шанський). Причина продуктивності цієї моделі полягає в тому, що "дієслівний компонент у ній є за походженням релятивним, таким що потребує доповнення" (Т. В. Алейнікова).

Ад’єктивні й адвербіальні твірні ФО відзначаються структурною розмаїтістю, однак найчисленнішими серед них постають фразеологізми, що включають порівняльний зворот або виступають ним (13% ФО), напр.: frech wie eine Wanze "нахаба з нахаб" → wanzig "нахабний, загонистий"; stehen / sitzen (dichtgedrängt) wie die Heringe in der Tonne / im Fass "сидіти / стояти наче оселедці в бочці" → die Heringstonne "переповнений транспортний засіб громадського користування". Цей факт пояснюється тим, що порівняльні конструкції громіздкі, незручні для побудови речень, оскільки мають обмежені синтаксичні функції.
ДД, натомість, завдяки своїй однослівній структурі, здатні виступати як означення, обставини та предикативні частини складеного іменного присудка й тим самим слугують раціональнішій побудові тексту.

У процесі дослідження фактичного матеріалу виявлено такі граматичні моделі субстантивних фразеологізмів: Adj./Num.+Sub., Sub.+Präp.+Sub., Sub.+Sub. Найчастотнішою в утворенні ДД виступає граматична модель Adj./Num.+Sub. (5,1% ФО), напр.: heißer Wind "сильний обстріл" → windig "ризикований, небезпечний". Названа граматична модель максимально продуктивна для
вільних субстантивних словосполучень, що мотивують утворення слів німецької мови (Л. О. Саломасова).

Невелика кількість вигукових ФО зумовлена відсутністю в них номінативної функції, оскільки зазначені фразеологізми не називають ні предметів, ні їхніх ознак, а виражають почуття та вольові імпульси мовця, сигналізуючи про його емоційну реакцію: Gott behüte, bewahre! "Хай Бог милує! Боронь Боже! Ні за що!"→ gottbehüte, gottbewahre із значенням твірного фразеологізму. Вигукові
ФО мають фіксовану форму й уживаються переважно в діалогічному мовленні, якому, на відміну від монологічного, притаманна більша емоційність.

У лінгвістиці досить поширена думка, що в словотвірному процесі на
основі фразеологізмів беруть участь лише ті ФО, які структурно співвідносяться
із словосполученням, а всі інші не підлягають таким трансформаціям
(M. D. Stepanova, I. I. Če yčeva). Однак проведений аналіз засвідчив, що утворення ДД відбувається також на основі ФО із структурою речення, які за своєю будовою поділяються на односкладні, прості поширені й непоширені, складносурядні і складнопідрядні. Найактивнішими в утворенні слів виступають прості поширені речення (5,7% ФО), напр.: Es ist jmdm. (alles) Wurst / Wurscht "комусь на все начхати" → wurstig "байдужий, наплювацький", die Wurstigkeit "свинське ставлення".

Провідна роль у формуванні ДД німецької мови належить дієслівним фразеологізмам. Продуктивність цих одиниць зумовлена конструктивним багатством дієслова, яке виступає найбільш складною, місткою конструктивною граматичною категорією (В. В. Виноградов).

Розділ 3. "Структурна і семантична композиційність дефразеологічних дериватів у сучасній німецькій мові".  У розділі проаналізовано способи, типи й моделі утворення лексичних одиниць від фразеологізмів, досліджено специфіку семантичної структури ДД, що запроваджується на основі зіставного аналізу значення твірних ФО та їх похідних.

Морфолого-синтаксичний спосіб відзначається тим, що компоненти фразеологізму, які співвідносяться зі значущими словами, утворюють складну основу, до якої може приєднуватися словотворчий афікс, напр.: vor jmdm. auf dem Bauch rutschen "повзати на пузі, стелитися, плазувати перед кимось" →
der Bauchrutsch "плазування", der Bauchrutscher "той, хто плазує"; ein hartes / steine es / eise es Herz haben "мати кам’яне серце" → hartherzig "безсердечний, безжалісний", die Hartherzigkeit "безсердечність, безжалісність".

За допомогою цього способу побудовано найбільшу кількість ДД нашої вибірки (64%), що зумовлено особливостями словотворення в німецькій мові, у якій словоскладення – найпродуктивніший спосіб деривації загалом
(М. Д. Степанова), а афіксація, на відміну від української і російської мов, розвинена значно менше (див. праці В. В. Істоміної та Т. М. Кондратюк,
О. В. Петрова, В. М. Пугач, О. А. Стишова, В. К. Янцена та ін.).

У процесі деривації морфолого-синтаксичним способом у більшості випадків складне слово утворюють два складники ФО. Якщо ж у ході дефразеологічної деривації бере участь багатокомпонентний фразеологізм, то, зазвичай, перевага надається складникам із більшою фразеотвірною значущістю або ж із меншою фразеотвірною активністю. Інколи вибір компонента відбувається під упливом мовного явища "технізації" (утворення іменників із словотвірним значенням "назва діяча / особи" на основі дієслівних ФО за допомогою напівсуфікса -macher) (І. І. Чернишова).

Лексико-морфологічний спосіб полягає в тому, що один із складників фразеологізму акумулює в собі значення ФО й стає основою для афіксального словотворення, напр.: jmdm. flattert die Muffe "боятися" → flattrig "боязкий, несміливий, полохливий"; jmdm. das Fell über die Ohren ziehen "пошити когось у дурні" → abziehen "обібрати когось, вимагати щось, пошити когось у дурні".
Цей спосіб посідає друге місце за продуктивністю в утворенні досліджуваних мовних одиниць (25%).

Лексико-фразеологічна конденсація характеризується тим, що в результаті смислової компресії ФО один із її складників конденсує в собі значення фразеологізму й набуває лексичної самостійності, напр.: große Rede schwingen "просторікувати, ораторствувати" → schwingen із значенням твірної ФО; Zicken machen "пустувати, бешкетувати; робити дурниці" → die Zicken "дурощі". У ході дослідження встановлено, що цим способом утворено 10,5% дериватів.

Дериваційною основою за лексико-фразеологічної конденсації й
лексико-морфологічного способу виступають семантичні центри фразеологізмів, що можуть міститися як у граматично головному компоненті фразеологізму (43,2%), напр.: sich mit dem Messer schneiden "помилитися" → sich schneiden із значенням твірної ФО; так і граматично залежному складникові (56,8%), напр.: sich in die Brust werfen "бундючитися, напускати на себе пиху" → sich brüsten "хвалитися чимось, чванитися".

Засвідчено окремі випадки абревіації й контамінації (0,5% ДД), напр.: janz (ganz) weit draußen "далеко, за містом" → jwd із значенням твірної ФО; jmdm. eine kleben та die Schwalbe klebt ein Nest "дати ляпаса" → jmdm. eine schwalben із значенням твірних ФО.

Під час з’ясування словотвірних типів відфраземних утворень ураховуються: а) категоріально-граматична віднесеність твірної одиниці;
б) словотвірне значення похідної одиниці (СЗ); в) граматичний статус компонента, що став основою для відфраземного словотворення; г) вид словотворчого афікса (лексико-морфологічний і морфолого-синтаксичний способи) (В. М. Пугач).

Типова схема утворення ДД, яка відповідає наведеним вище критеріям, із зазначенням словотворчого афікса та граматичного статусу компонентів ФО, що утворюють складну основу (для морфолого-синтаксичного способу), визначається як модель дефразеологічної деривації.

Одним із найпродуктивніших словотвірних типів морфолого-синтаксичного способу є тип: дієслівна ФО → зрощення компонентів фразеологізму + суфікс → іменник із СЗ "особа (діяч), яка виконує дію, представлену твірною ФО".
Він репрезентується чотирма моделями: (М₁) Sub./Adj./Adv.+Verb+-er: Geld schneiden → der Geldschneider; (М₂) Sub./Adj./Adv.+Verb+-in: Grillen fangen → der Grillenfänger → die Grillenfängerin; (М₃) Sub./Adj./Adv.+Verb+-e: Gift spritzen → die Giftspritze; (М₄) Sub.+Verb+-ly: Braten schmecken → der Schmackenbrettly (oк.).

Спосіб лексико-фразеологічної конденсації характеризується відсутністю будь-яких формантів, тому словотвірні типи, що складають цей спосіб, не
мають формального вираження для своїх СЗ. Натомість лексико-морфологічний
і морфолого-синтаксичний способи передбачають наявність словотворчих
афіксів, тому в процесі визначення їх словотвірних типів ураховувалася
ще й певна словотворча морфема (суфікс, префікс). За морфолого-синтаксичного способу ДД утворюються внаслідок зрощення, складання й зсуву
компонентів фразеологізмів.

Словотворчі афікси мають семантичну структуру, яка становить складне сплетіння лексико-категоріальних значень, категоріального значення частини мови, а інколи стилістичного забарвлення (Н. Г. Іщенко). Попри те, що домінантним складником у семантичній структурі відфраземних утворень (поряд із незначною логіко-понятійною частиною) виступає конотація, переважна більшість афіксів, які використовуються у відфраземному словотворенні, належать до стилістично нейтральних словотвірних засобів. Експресивне забарвлення
ДД успадковують від своїх твірних одиниць.

Відфраземні утворення можуть брати участь у подальшому словотворенні. Якщо слова, структурно й семантично співвіднесені з ФО, містять більше
одного традиційного дериваційного суфікса, порівняно із компонентом ФО, що став їх твірною основою, то вони є ДД другого (третього) ступеня: sich mit
etw. dick(e) machen / tun → sich dicktun → der Dicktuer → die Dicktuerin, die Dicktuerei, dicktuerisch.

У процесі дефразеологічної деривації між твірною й похідною одиницями в німецькій мові виявляються чотири типи семантичної співвіднесеності:

1. Семантико-граматична адекватність ФО й ДД (26%), напр.: jmdm. die Suppe versalzen "насолити комусь; зіпсувати настрій, отруїти настрій комусь" → versalzen; bissig wie ein Bärenbeißer "сердитий, сварливий, буркотливий" → bärbeißig; Gang nach Canossa / Kanossa "шлях до Каносси, дорога принижень" → der Canossagang, Kanossagang.

Складник ФО, що вичленувався й лексикалізувався, зберігає архісему, семантичну тему (С. Г. Бабич) й категоріальну сему твірного фразеологізму, які здатні заміщувати одне одного в контексті, пор.:

(1)             Da er ohne die Zustimmung der Opposition die Verfassungsreform nicht verwirklichen kann, sieht sich der Kanzler zu einem Gang nach Kanossa gezwungen (DUDEN).

(2)             Nach dem nächtlichen Canossagang der Gewerkschaftsspitze in das Bundeskanzleramt gibt es dieses Imperium nicht mehr (ZEIT ONLINE).

Дефразеологічна деривація як послідовний етап мисленнєвого процесу,
є переходом від абстракції фразеологічної до якісно нової абстракції – лексичної, унаслідок якої відбувається перетворення конкретного уявлення про певний предмет, факт, подію на ознаку поняття шляхом подальшого абстрагування від фразеологічного денотата.

2. Семантична інваріантність ФО й ДД за їхньої граматичної розбіжності (65,2%), напр.: jmdm. Honig an die Backe / um den Bart / den Mund / das Maul schmieren "улещувати, умаслювати; брехати" → der Honig "лукава обіцянка; брехня"; das Kalb / Kälbchen austreiben "пустувати, гратися" → die Kalberei "пустощі, жирування"; hohle / leere Phrasen dreschen / drechseln "базікати, теревенити" → der Phrasendrescher, die Phrasendrescherin "базікало", die Phrasendrescherei "теревені".

Відмінності між твірними й похідними одиницями, що полягають у розподіленні одного й того самого змісту за різними лексико-граматичними розрядами, унеможливлюють їхню взаємозамінність у контексті, напр.:

(3)             So könnte Europa zeigen, ob es die Grundrechte jener, die vier Jahre unschuldig eingesperrt wurden, tatsächlich garantieren will – oder doch nur hohle Phrasen drischt (ZEIT ONLINE).

(4)             Denn dieses (Kriegsministerium) habe zu Propagandazwecken 188 "Presseagenten" und "Phrasendrescher" engagiert und gebe dafür eine Million Dollar im Jahr aus (ZEIT ONLINE).

Всупереч розрізненням категоріально-граматичної співвіднесеності взаємозамінність у контексті можлива для вигукових фразем та їх похідних.

3. Граматична тотожність ФО й ДД за їхньої семантичної різниці
(4,2%). Відмінності у значенні похідної й твірної одиниць зумовлюються неоднаковим набором категоріальних сем, напр.: Tante Emma "власниця маленької крамнички" → der Tante-Emma-Laden "маленька крамничка із продовольчими товарами". Зазначені одиниці мають однакову ядерну категоріальну сему "предметність", проте відмінні конкретизувальні категоріальні семи (твірна
ФО Tante Emma – "особа", а похідний іменник der Tante-Emma-Laden –
"назва предмету").

Зміни в семантиці деривата порівняно з базовим фразеологізмом викликані прагненням мови до скорочення кількості одиниць на позначення одного й того самого поняття та до використання "відомої (старої) форми" для називання нового поняття (В. М. Нікітевич).

4. Семантико-граматичні розбіжності ФО й ДД (4,6%), напр.: den Braten riechen / schmecken / merken "зметикувати в чому справа" → der Bratenriecher
"1) прокурор; 2) співробітник карного розшуку, детектив". Іменник der Bratenriecher, що на основі семантики ФО-прототипу розвинув нові значення, включає семантику фразеологізму, яка присутня в периферійних семах цього іменника. Утворення зазначеного деривата відбувається внаслідок складного механізму перетворення судження в назву.

Проведений аналіз засвідчив, що однією з особливостей номінації на основі ФО виступає утворення лексем, у яких порівняно з базовим фразеологізмом
не спостерігається значного семантичного зсуву, а відбувається уточнення
за частиномовною належністю (значення процесуальності → значення предметності). Отже, можна стверджувати, що переважна більшість ДД повністю наслідує семантику своїх твірних ФО. Лише відносно невелика кількість похідних одиниць зазнає розширення, звуження чи зміни значення.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження слугують переконливим доказом дериваційного взаємозв’язку, взаємодії та взаємопроникнення лексичного й фразеологічного рівнів, що свідчить про системний характер мови.

Відфраземні утворення становлять своєрідний шар лексики сучасної німецької мови, що формувався й удосконалювався протягом тривалого часу. Їхня поява в німецькій мові зумовлена одночасно впливом як власне мовних, так і позамовних чинників. Головним чинником, що спричиняє появу новотворів
на основі фразеологізмів, виступає тенденція до надання переваги більш експресивним мовним одиницям.

Основу для дефразеологічної деривації створює співвіднесеність ФО і слова, їхня семантична й функціональна подібність, також певна відмінність у парадигматиці та сполучуваності.

Словниковий склад німецької мови найактивніше поповнюють ДД, що постали на основі фразеологічних єдностей із граматичною структурою дієслівного словосполучення. Продуктивність дієслівних ФО викликана конструктивним багатством дієслова, яке є найбільш складною, місткою конструктивною граматичною категорією, порівняно з іншими частинами мови. Цей факт пояснюється також тим, що динамічна природа фразеологізмів та аналітичні тенденції в розвитку фразеології особливо яскраво виявляють себе саме в дієслівних структурах, які виконують, як і прості дієслова, важливу будівну функцію в реченні, до того ж більшість ФО можуть реалізуватися в мовленні лише за допомогою дієслів.

Твірними основами ДД зазвичай виступають компоненти фразеологізмів,
що співвідносяться з іменниками, дієсловами, прикметниками. Важливим фактором, який визначає вибір складника, що слугує основою для відфраземного словотворення, виступає ступінь його фразеотвірної значущості. Крім того, перевага у вичленовуванні під час лексико-фразеологічної конденсації та
лексико-морфологічного способу надається семантичному центру ФО.

Словотвірний процес на основі фразеологізмів німецької мови відбувається переважно за допомогою трьох способів: морфолого-синтаксичного, лексико-морфологічного й лексико-фразеологічної конденсації. Лексико-морфологічний і морфолого-синтаксичний способи передбачають наявність словотворчих афіксів, тому в процесі визначення їх словотвірних типів ураховувалася ще й тотожність афіксальних засобів. За лексико-фразеологічної конденсації ономасіологічна база й ономасіологічна ознака ДД мають одну й ту саму форму вираження – форму компонента ФО, який вичленувався й лексикалізувався.

Складна й своєрідна семантика дефразеологічних дериватів зумовлена поєднанням у них рис одиниць двох рівнів – лексичних і фразеологічних. Унаслідок дефразеологічної деривації відбувається перетворення базового фразеологічного значення, оскільки дефразеологічний дериват не може
повністю передати фразеологічного образу або ж денотативну ситуацію фразеологізму, лише вказує на наявний зв’язок з образом базової одиниці.
У результаті переходу від абстракції фразеологічної до лексичної відбувається перетворення конкретного уявлення на ознаку поняття шляхом подальшого абстрагування від фразеологічного денотата. Завдяки цьому похідна лексема виступає якісно новою одиницею, яка в подальшому розширює свою
синтаксичну сполучуваність порівняно з базовим фразеологізмом та розвиває переносні значення.

Дефразеологічна деривація не належить до ядра словотвірної системи німецької мови. Периферійність зазначеного явища виражається, зокрема, у тому, що участь в утворенні слів бере обмежене коло ФО, порівняно із загальною кількістю фразеологізмів у мові (п’ятитомний лексикон Röhrich містить
15 000 сталих виразів); цей процес має нерегулярний характер; кількість
ДД порівняно зі словами, що виникли на основі інших слів і вільних словосполучень, є незначною. Попри це, відфраземні утворення посідають
чільне місце в системі сучасної німецької мови, оскільки нерідко виступають єдиним засобом номінації певних понять і реалій, виражаючи новий
зміст і конотацію.

Результати проведеного дослідження можуть слугувати основою для майбутніх наукових студій, пов'язаних із вивченням тематичних полів і груп, які утворюють ДД, їх систематичних відношень із лексичними й фразеологічними одиницями (омонімія, синонімія, антонімія, полісемія), здатності ДД до подальшого дериваційного та семантичного розвитку, стилістичного застосування. Перспективним, на наш погляд, було б зіставне вивчення процесів вторинної фразеологізації й дефразеологічної деривації на матеріалі різних мов із позиції когнітивної семантики.