НІМЕЦЬКИЙ ПРОЗОВИЙ ШВАНК: ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИЙ, ПРАГМАТИЧНИЙ ТА КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТИ

Краткое содержание

     У першому розділі „Лінгвостилістичні та композиційні характеристики прозового шванку як типу тексту” здійснюється короткий огляд трактувань шванку. Аналіз досліджень тексту прозового шванку дає підстави стверджувати, що наведені характеристики і визначення цього типу тексту є фрагментарними і недостатніми для опори в наукових дослідженнях. У них без системи змішано формально-структурні та змістові атрибути шванку, не розмежовано цілі створення тексту та його комунікативні функції. Отже, шванк у цих дослідженнях позбавлений лінгвістичного статусу. У дисертації досліджуються всі рівні композиції тексту прозового шванку, зокрема композиційно-мовленнєві форми та його стильові домінанти. Композиція тексту шванку розглядається нами за формальним, змістовим, формально-змістовим і концептуальним рівнями. Усі композиційні рівні шванку слугують підготовці головного концепту, який виникає на найвищому композиційному рівні. Для шванку як типу тексту характерними є такі композиційні елементи: заголовок, зачин, розвиток дії та розв’язка.

Заголовок у прозовому шванку є облігаторною ознакою і являє собою тему оповідання в стислому вигляді, він виконує в тексті, крім називної, ще й концептуально-інформаційну, а також емотивну функцію.

Зачин вважається композиційно-тематичною частиною тексту, провідною функцією якого є введення адресата в хід події. Прозовому шванку властиві такі типи зачину, як зачин-експозиція, зачин-ситуація, конфліктний зачин, зачин-констатація, зачин-характеристика.

У розвитку дії акумулюється основна інформація тексту, яку адресант хоче донести до адресата. Характерною ознакою прозового шванку в розвитку дії є наявність або ж відсутність кульмінаційного пуанта, місце розташування якого суттєво впливає на структуру такого типу тексту.

Розв’язка як структурний елемент є факультативною ознакою прозового шванку. Рівні композиції, що відображають у текстах шванків ракурс зображення (наявність у тексті діалогів, конфлікту, пуанта) корелюють із рівнями композиції, що відображають авторський спосіб зображення (наприклад статичність або динамічність опису).

Прийняту у дисертації концепцію композиції тексту (за Е.Г. Різель) побудовано на органічній єдності і взаємозв’язку внутрішніх і зовнішніх аспектів (рівнів) композиції. Композиція є нерозривним поєднанням елементів форми та змісту цілісної структури тексту, які матеріально виражаються лінгвостилістичними засобами.

Пропонується членування тексту на компоненти трьох рівнів: 1) внутрішня структура тексту, тобто його ідейно-тематична організація (розвиток дії, сюжетні лінії, мотиви, ідейний і емоційний зміст); 2) зовнішня структура тексту, тобто зовнішнє членування тексту на архітектонічні одиниці (абзац, розділ, глава, частина, у віршованому тексті – строфи, рядки, тематичні блоки, суцільний текст); 3) авторська манера зображення (статичний або динамічний опис, авторський коментар, монолог, діалог персонажів). Мовленнєві форми розглядаються як з’єднуючі ланки між внутрішньою і зовнішньою структурами тексту.

Перевагою наведеної концепції є також виокремлення екстралінгвістичних факторів, які суттєво впливають на композицію тексту. До таких екстралінгвістичних факторів належать: 1) зміст і мета висловлювання; 2) функціональний стиль, стиль жанру, специфіка типу тексту;                    3) індивідуальний стиль автора; 4) епоха та її погляди.

У дисертації вказується на значущість дослідження прозового шванку на композиційно-мовленнєвому рівні, аналізуються композаційно-мовленнєві форми (КМФ). Під композиційно-мовленнєвими формами ми розуміємо частини тексту, пов’язані певною мовно-стилістичною формою у залежності від висловлювання, а також певним чином структуровані типи текстів, які характеризуються певною комбінацією стильових рис. До найбільш поширених у прозовому шванку КМФ відносяться: повідомлення (констатуюче повідомлення, повідомлення про факти, події, переживання), опис (статичний та динамічний) та роздум (коментовано-аргументований виклад змісту).

Аналіз композиції прозового шванку дозволяє дослідити цей тип тексту з позицій стилістики, враховуючи те головне, у чому виявляється стиль тексту. Стиль художнього тексту є глобальним явищем; він у тексті ніде не локалізується, але його можна дослідити за стильовими рисами, які перебувають у тісному зв’язку з КМФ цього типу тексту.

Стильові   риси    виявляють   себе    на   всіх   мовленнєвих   рівнях, 

узгоджених  зі  структурно змістовою моделлю шванку і характерними для нього КМФ. Стильові риси є „слідами” того чи іншого стилю, їх можна виявити в тексті й проаналізувати на всіх рівнях мови (лексика, фразеологія,  синтаксис,  морфологія,  надфразова єдність). Досліджені  нами  950  текстів  прозового  шванку  дозволяють виокремити в цьому типі тексту такі стильові риси: епічність, сатиричність, експресивність, стислість / розгорнутість, діалогічність / монологічність, просторіччя у викладі, „об’єктивність” викладу.