ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСОДИЧНОГО ОФОРМЛЕННЯ АНГЛІЙСЬКИХ ВИСЛОВЛЕНЬ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПОЗИТИВНИХ ЕМОЦІЙ (експериментально-фонетичне дослідження) : Лингвокогнитивные ОСОБЕННОСТИ просодичного оформления английских высказываний НА обозначения положительных эмоций (экспериментально-фонетическое исследование)

Краткое содержание

Розділ 1. Інтонаційні засоби реалізації англійських висловлень на позначення позитивних емоцій у площині лінгвокогнітивного підходу. Встановлення особливостей інтонаційного вияву позитивних емоцій в англомовному дискурсі            у реферованій дисертації здійснюється в лінгвокогнітивному ракурсі. Теоретичні засади цього напряму ґрунтуються на положенні про те, що сприйняття                            і декодування просодичних параметрів усного мовлення є рушійною силою пізнавальної діяльності людини (J. Coleman, S. Mozziconacci, B. Pollermann). Така ідея орієнтує дослідників на вивчення й опис глибинних механізмів формування ієрархічної системи фонетичних репрезентацій, що віддзеркалюють особливості усвідомлення, розуміння і збереження звукової інформації комунікантом                 (О. Ф. Кривнова, C. Abry).

          Поняття фонетичної репрезентації осмислюється як звуковий код, який зберігає інформацію про інтегральні ознаки звуків мовлення (C. Fowler);                       як ментальне утворення інтеріоризованої системи знань про акустичні властивості звукової будови мови (C. Abry, P. MacNeilage); як смислова структура,                         що формується внаслідок статистично збалансованого повторення акустичних маркерів, які сприймаються периферійною нервовою системою людини                     (J. Coleman); як одиниця свідомості, що представляє дихотомію логічної                       та емоційної сфер мисленнєвої діяльності мовця (N. Chomsky, N. Cook).                          Під фонетичною репрезентацію у реферованій дисертації розуміємо особливу ментальну структуру, що відображає синергію акустичних ключів, сформовану             у процесі комунікації. Загалом, фонетична репрезентація розглядається                           як інорфмаційне утворення, джерелом якого є певний сенсорний стимул (N. Cook), який активує трансформацію дифузного уявлення про квант звукової інформації до певних моделей на сегментному та надсегментному рівнях мови. 

6

З огляду на специфіку когнітивних операцій, що складають основу процесів декодування звукової інформації, більшість дослідників (С. В. Кодзасов, J. Laver, J. Coleman) вбачає інтонаційну модель як репрезентацію надсегментного рівня. Остання визначається як форма структурної організації звукової будови мовлення, що відображає зміни його інтонаційних параметрів. Моделювання структурної організації інтонаційної моделі ґрунтується на виокремленні прототипних елементів інтонаційної системи мови й таких, що модифікуються під впливом комунікативної ситуації (J. Pierrrehumbert). До прототипних елементів інтонаційної моделі відносять словесний наголос, що задає градації виділення слів, та фразовий наголос, здатний передавати раціональне й емотивне значення                   (R. Ladd). При цьому в процесі набуття комунікативного досвіду формується інтонаційний тезаурус мовця, який складається з набору комунікативно релевантних інтонаційних моделей (Н. В. Черемісіна, О. А. Бризгунова,                     А. А. Калита), що виникають унаслідок злиття та адаптації прототипних елементів інтонаційної системи. Важливим при цьому є те, що інтонаційна модель розглядається як засіб втілення думки, вияву емоцій і почуттів у структурі висловлення (О. Ф. Кривнова, D. Bolinger, N. Cook, C. Gussenhoven).

Наявні в лінгвістиці трактування механізмів вияву емоцій (В. І. Шаховський, Е. Л. Носєнко, F. Danes) у комунікації доводять, що емоційне мовлення доцільно описувати як послідовність окремих епізодів збудження емоцій, що породжують            у мовця відповідну реакцію, трансформовану в прагматичне завдання комунікації, зокрема позначення того чи іншого емоційного стану (О. М. Вінарська,                        А. А. Калита, О. О. Котов). Отже, на мовленнєвому рівні основною одиницею розгляду в дисертації є висловлення, що осмислюється як результат процесу породження мовлення (N. Chomsky). Важливим для реферованого дисертаційного дослідження виявилося трактування висловлення як "відбитка" події або стану речей у реальному світі (С. Д. Кацнельсон), що актуалізується у певній ситуації спілкування, яка структурує логіко-змістовий бік комунікації (О. М. Леонтьєв). Поняття "ситуація" інтерпретується як об’єктивне та суб’єктивне явище, різною мірою пов’язане з психікою людини (Дж. Барвайс, Дж. Пері). У межах цього підходу ситуації поділяються на комунікативну й онтологічну (референційну). Перша розглядається як модель взаємодії комунікантів, а друга – як стан речей               у світі, описаному засобами мови.

Визначення принципів експлікації емоцій в комунікації пов’язується                     з вивченням особливостей представлення емоційного досвіду мовця в системі емоційних концептів (Z. Kövesces, G. Lakoff, А. Вежбицька, Ю. С. Степанов),           які розглядаються в реферованій дисертації як базові одиниці концептуального рівня. При цьому комунікативна та когнітивна динаміка розгортання емоційних концептів регулюється динамічним і статичним характером функціонування системи чуттєвих координат у свідомості мовця (К. Ізард). За таких умов їхню комунікативну динаміку у структурі висловлення доцільно, на нашу думку, розглядати у термінах "емоційне кліше" (В. З. Дем’янков) та "емоційний сценарій"  (А. Вежбицька, В. З. Дем’янков). Об’єктивація оцінного ракурсу в емоційних кліше здійснюється внаслідок того, що сприйняття мовця фокусується                            на емоційно забарвленій події (В. З. Дем’янков), інтерпретація якої ґрунтується                   на стереотипному баченні суспільством позитивного, негативного або нейтрального резонансу, актуалізованого в комунікації засобами всіх рівнів мови. Структура емоційного сценарію, яка втілюється в комунікації компактним блоком висловлень, осмислюється як прототипна модель поведінки мовця (А. Вежбицька,            З. Д. Попов), що синтезує впорядковану в часі послідовність його емоційних реакцій на певний стимул (В. З. Дем’янков) і віддзеркалює рухливий, динамічний характер емоційної сфери індивіда.

7

          Диференціація досліджуваних висловлень за різновидом позитивної емоції ґрунтується на розмежуванні простих (радість, захоплення, обожнення, тріумф)                та комплексних (радість-здивування, радість-захоплення, радість-тріумф) позитивних емоцій (K. Scherer, К. Ізард). При цьому ідентифікації комплексних позитивних емоцій відбиває чітку причинно-наслідкову логіку (Я. Р. Федорів), відповідно до якої емоція, що визначає вибір конкретного виду висловлення, і є домінантним фактором. У свою чергу, конотація, що є другим компонентом комплексної емоції, коригує емоційну реакцію мовця в процесі комунікації (K. Scherer).

Отже, результати теоретичних та експериментально-фонетичних досліджень емоційного мовлення в площині лінгвокогнітивного напряму показали, що за основу класифікації висловлень на позначення позитивних емоцій (далі ВППЕ) слід прийняти такі параметри: вияв лінгвокогнітивної структури емоційних концептів у ВППЕ (кліше/сценарії), ситуація спілкування (онтологічна, комунікативна), різновид позитивної емоції.

Розділ 2. Програма і методика експериментально-фонетичного дослідження. Програма експериментально-фонетичного дослідження складалася  з декількох етапів: 1) добір експериментального матеріалу; 2) аналіз ВППЕ інформантами, що мають професійну психологічну підготовку, та носіями англійської мови з метою визначення різновиду позитивної емоції;                                 3) переведення відібраних висловлень у звуковому форматі за допомогою програми Sound Forge; 4) аудитивний аналіз просодичних ознак експериментального масиву аудиторами-фонетистами; 5) акустичний аналіз тональних (частота основного тона, інтервал, діапазон і рівень),                 темпоральних, динамічних характеристик висловлень за допомогою комп’ютерних програм Cool Edit Pro, Speech Analyzer, WaveLAB, Praat.

8

          У другому розділі обґрунтовано послідовність комплексного відбору експериментального матеріалу, його загальну характеристику та етапи аудитивного аналізу, до якого було залучено п’ять груп аудиторів (інформанти, що мають професійну психологічну освіту, дві групи носіїв мови, студенти факультету перекладачів Київського національного лінгвістичного університету, аудитори-фонетисти). Відібраний за результатами цього аналізу матеріал піддається акустичному аналізу за теоретично обґрунтованою програмою                        (Ю. О. Дубовський, Б. М. Башкіна, Л. В. Бухтілов), що використовувалася в багатьох експериментально-фонетичних роботах (А. А. Калита, О. М. Алексієвець, С. В. Іванова, Т. В. Янчева, Я. Р. Федорів). Дослідження проводилося                               за допомогою апаратно-програмної системи для обробки акустичних параметрів мовних сигналів на базі комп’ютерних програм Speech Analyzer, WaveLAB, Praat   з використанням відносних значень (Л. П. Блохіна, Р. К. Потапова), які дають можливість отримати найточніші дані з малим ступенем варіативності й усувають індивідуальні відмінності дикторів у частоті основного тону, темпі вимовляння,          а також рівні звукового тиску (інтенсивність).

Розділ 3. Особливості актуалізації англійських висловлень на позначення позитивних емоцій на аудитивному та акустичному рівнях. Аналізовані висловлення вивчалися з погляду особливостей їхньої інтонаційної структури              як такі, що відбивають у мовленнєвій комунікації узагальнення позитивного емоційного досвіду людини. Результати аудитивного аналізу експериментального матеріалу інформантами носіями мови допомогли уточнити лінгвокогнітивну структуру емоційних концептів та встановити різновиди досліджуваних висловлень за вираженими позитивними емоціями.

Аудитивний аналіз показав, що найважливіші інтонаційні параметри, які уможливлюють адекватне декодування комунікативної й когнітивної динаміки розгортання емоційних сценаріїв, є перепади показників темпу, гучності, модифікації інтонаційного малюнку висловлення, паузи різної тривалості, наприклад: _\Date:  _\Sunday,  No_\vember _|thirteen,  _\nineteen _|fifty _|five,  ^|seven ^•zero ^|one _\a._|m.||(1) ^|Last ^•night`s ^|time ^•travel expe_⁄dition was ap↑parently a comp^|lete suc^\cess!||(2) ^/Lightning^|struck the ^|clock ^•tower at ^|ten ^•zero _\four _|p._|m.^|sending the ^|necessary ↑one ^•twenty ^|one ^|gigawatts into the _\time _|vehicle,  which ^|vanished in a _\flash of _|light,  ^|leaving a ^•pair of ^|fire ^•trails be_\hind.(3)|| (Back to the Future).

У наведеному прикладі мовець аналізує й оцінює події минулої ночі. Незважаючи на подрібнене синтагматичне членування цього блоку висловлень, вони сприймаються як спряжені в одне повідомлення, у якому позитивна емоція "радість" трансформується в захоплення. Зазначимо, що логічна цілісність усіх компонентів сценарію досягається внаслідок складного ритму із                            сильно-, частково- та слабконаголошеними складами ритмогрупи. Такий ритмічний малюнок властивий емоційно насиченим висловленням, у яких ненаголошені склади групуються навколо наголошених за принципом лексичної зв’язності тексту. Завдяки цьому оформлюються логічні переходи від констатації фактів (_\Date:  _\Sunday,  No_\vember _|thirteen,  _\nineteen _|fifty _|five,^|seven •zero ^|one _\a._|m.) до інформативно найвагомішого висловлення (^|Last •night’s ^|time •travel expe_⁄dition was ap↑parently a comp^|lete suc^\cess!), де актуалізується провідна       емоція – радість. При цьому, перцептивно визначені прискорення темпу                             у фінальній частині ситуації, коротка пауза й середній негативний                       тональний інтервал на стику її емоційного центру та наступного висловлення забезпечують злиття домінантної емоції радості та конотації – захоплення деталями подорожі у минуле.

9

Установлено, що інтонаційному оформленню висловлень, у яких актуалізуються емоційні кліше, властиві уживаність усіченої шкали, відсутність передтакту, домінування середнього тонального діапазону та помірного темпу. Наприклад, висловлення, за допомогою якого мовець виражає своє захоплення                I _\think,  it’s _\brilliant.|| (Harry Potter), характеризується чіткою вимовою майже всіх складів інтоногрупи. Інтенція мовця висловити своє захоплення кімнатою друга передається чергуванням низького передтакту та середньо-зниженого низхідного ядерного тону, що створює плавний ритм і допомагає слухачеві зосередитися на логічному центрі висловлення. При цьому висловлення сприймається як емоційно насичене, перш за все, внаслідок контрастного прискорення темпу на останньому ненаголошеному складі – liant. Екстранизька передшкала та коротка перцептивна пауза на межі 1-ої та 2-ої синтагм підсилює схвильованість мовця. У свою чергу, позитивний інтервал на межі передтермінальної частини і ядра (_\brilliant), оформленого середньо-підвищеним спадним тоном, дозволяє слухачеві визначити комунікативний центр кліше. Крім того, знижена гучність та помірний темп додають висловленню м’якого, доброзичливого звучання.

На підставі зіставлення узагальнених результатів акустичного аналізу встановлено інваріантні й диференційні акустичні параметри досліджуваних висловлень. Так, під час акустичного аналізу реалізації висловлення на позначення радості зафіксовано тенденцію до локалізації тонального максимуму на ядерному складоносієві, наприклад: ^-Oh, it’s ^|nice to ^\see you!|| (Blast from the Past). Таке його розташування у наведеному прикладі слугує індикатором піднесеного стану мовця під час комунікації. Зазначимо, що частота основного тону та інтенсивність у процесі актуалізації радості взаємодіють паралельно: їхні показники на різних ділянках інтонаційного контуру збігаються. Розгляд тонального інтервалу на стику передтермінальної частини та ядра свідчить про домінування його позитивного широкого інтервалу на цій ділянці інтонаційного контуру (^|nice to ^\see). При цьому функціонування такого різновиду інтервалу інтегрує висловлення на позначення радості, захоплення, радості-захоплення та радості-здивування в одну групу.

10

Крім того, зазначений різновид тонального інтервалу у взаємодії                             з розширеним тональним діапазоном, за результатами статистичного аналізу, набувають статусу інваріантних ознак просодичного оформлення цього різновиду висловлень. Міра коливання дорівнює 2,37% для широкого позитивного інтервалу на досліджуваній ділянці інтонаційного контуру та 3,79% для розширеного тонального діапазону, що доводить узгодженість емпірично отриманих даних                з теоретично прогнозованими. Функціонування вузького позитивного тонального інтервалу на межі передтермінальної частини та ядра (^•glad to ^\see)                                  на перцептивному рівні сприймається як розширений на фоні локалізації максимуму інтенсивності на ядрі інтоногрупи, наприклад: ^-I am ↑so ^•glad to ^\see _|you.|| (Green Card). Таким чином, інтенсивність слугує центральним акустичним параметром декодування позитивної емоції радості. Згідно з даними інструментального аналізу, висловленням на позначення радості притаманне превалювання широкого діапазону інтенсивності, що об’єднує їх з висловленнями, які виражають радість-здивування. Результати акустичного аналізу підтверджуються статистичними обрахунками абсолютних величин цього акустичного параметру. Стандартне відхилення для аналізованого акустичного параметру складає 0,82%, водночас довірчий інтервал дорівнює 0,53%,                         що доводить рекурентність широкого діапазону інтенсивності для висловлень               на позначення радості. Зіставлення показників тонального рівня завершення термінального тону демонструє домінування середньо-підвищеної зони актуалізації спадного термінального тону. Така реалізація завершення термінального тону та велика швидкість зміни його руху (28,65 пт/с) надає відвертого й переконливого звучання реалізаціям радості. Про зростання рівня емоційної напруги мовця свідчить середньо-знижений тональний рівень завершення термінального тону у взаємодії із середньою швидкістю зміни його руху (середнє значення складає 10,83 пт/с).

Отримані на підставі інструментального аналізу реалізацій висловлень                  на позначення захоплення дозволяють зробити певні узагальнення щодо особливостей їхнього просодичного оформлення. Так, наприклад, у висловленні -You were fan_\tastic! (Sabrina), середньо-знижений тональний рівень початку інтоногрупи  (-You) можна вважати інваріантною ознакою цього різновиду висловлень. Зазначимо, що відносна похибка вимірювань, яка дорівнює 5,65%, та величина довірчого інтервалу (3,92%) доводять значущість середньо-зниженого тонального рівня початку інтоногрупи для висловлень на позначення радості-здивування. Взаємодія середньо-зниженого тонального рівня початку інтоногрупи з розширеним позитивним інтервалом на стику передтермінальної частини і ядра надає висловленням на позначення захоплення дружнього звучання, наприклад:                            ^-Your  ^|farther is a ^|smart _\guy!|| (Blast from the Past). Проте середньо-підвищений тональний рівень початку інтоногрупи (^-Your) разом з рівним рухом основного тону в передтакті й середнім позитивним інтервалом на межі передтермінальної частини та ядра (^|smart _\guy) сигналізує про стриманість мовця.

11

Про щиросердність захоплення мовця, його ніжне ставлення                                         до співрозмовника свідчить також велика швидкість зміни частоти основного тону (28 пт/с) й локалізація завершення термінального тону в низький зоні                           та розширений діапазон інтенсивності. При цьому статистичний обрахунок даних акустичного аналізу демонструє, що істотними параметрами для цього різновиду висловлень є велика швидкість зміни руху частоти основного тону (стандартне відхилення – 1,30%) та розширена зона діапазону інтенсивності (стандартне відхилення – 1,62%). Візуальний аналіз конфігурації спадного термінального тону у висловленнях на позначення захоплення підтвердив, що контраст між висхідним рухом тону на ненаголошеному складі та спадним рухом тону на ядрі можна вважати типовою ознакою для реалізації щирих позитивних емоцій. При цьому ненаголошений склад у наведеному прикладі на рівні сприйняття кваліфікується як наголошений унаслідок локалізації максимуму інтенсивності й сповільнення темпу на термінальній ділянці інтоногрупи. Така конфігурація термінального тону зафіксована також у висловленнях на позначення радості-здивування                                і радості-захоплення, що свідчить про функціональну значущість цього акустичного параметра для реалізації та декодуванні щиросердності мовця під час спілкування. Проте придиховий тембр мовця, його розчулена посмішка допомагають слухачеві сприйняти захоплення мовця.

За результатами інструментального аналізу англійських висловлень                    на позначення обожнення, встановлено переважну рекурентність рівного термінального тону, який, по-перше, маркує глибоке почуття любові мовця щодо співрозмовника,  по-друге, ідентифікує в сукупності з іншими акустичними засобами надзвичайно сильний рівень його емоційного напруження, наприклад: You’ve ^|made me •so →happy!|| (Sabrina). Про щиросердність мовця у цьому прикладі свідчить також низький передтакт (You’ve) на фоні зниженої гучності            й сповільненого темпу. Крім того, середньо-знижений або низький тональний рівень початку інтоногрупи у взаємодії з вузьким тональним діапазоном та рівним ядерним тоном є інваріантними ознаками цього різновиду висловлень, про                  що свідчить міра коливання низького тонального рівня початку інтоногрупи, яка складає 3,32%. Стандартне відхилення для вузького тонального діапазону, яке дорівнює 4,23%, та довірчий інтервал, що становить 2,76%, доводять істотність цього акустичного параметра для аналізованого різновиду висловлень. Візуальний аналіз руху тону в шкалі висловлень на позначення обожнення демонструє незначні модуляції цього акустичного параметра, що на рівні перцепції сприймається як рівна шкала. Ця розбіжність пояснюється, на наш погляд, тим,    що встановлені в ході інструментального аналізу майже рівновеликі показники інтенсивності на стрижневих компонентах інтонаційного контуру разом                        зі звуженим тональним діапазоном та збільшеною середньозвуковою тривалістю інтоногрупи створюють плавний легатоподібний ритм. Зазначимо, що стандартне відхилення вимірювань (4,33%), та величина довірчого інтервалу (2,56%) підтверджують значущість збільшеної середньозвукової тривалості інтоногрупи для висловлень на позначення обожнення.

12

Порівняння тонального інтервалу на стику передтермінальної частини і ядра у висловленнях на позначення обожнення доводить, що функціонування вузького негативного тонального інтервалу на цій ділянці та локалізація тонального максимуму на ядерному складоносії інтенсифікує глибину почуттів мовця. Дані статистичного аналізу підтверджують стабільність уживання вузького негативного тонального інтервалу на ділянці "передтермінальна частина-ядро" в аналізованому різновиді висловлень, про що свідчить величина довірчого інтервалу, яка дорівнює 0,82%. Про високий рівень емоційного напруження мовця свідчить вузький діапазон інтенсивності, який, за результатами статистичного обрахунку, набуває статусу інваріантної ознаки. Так, стандартне відхилення для цього акустичного параметра дорівнює 0,78%, водночас величина довірчого інтервалу становить 0,48%. Збільшена середньозвукова тривалість інтоногрупи, середнє значення якої складає 1220,27 мсек, та м’який, гортанний тембр, що асоціюється          з "радістю крізь сльози", додає зворушливості реалізаціям висловленням                     на позначення обожнення.

Дані акустичного аналізу реалізацій висловлень, які передають тріумф мовця, в цілому узгоджуються з висновками аудиторів. Зіставлення рівнів початку інтоногрупи дозволило встановити рекурентність високої зони реалізації ознаки, що маркує неконтрольованість позитивної емоції мовцем, наприклад: ^|Desmond ^•Doyle has →won!!|| (Evelyn). При цьому згідно з даними статистичного аналізу, саме цю зону локалізації тонального рівня початку інтоногрупи можна вважати інваріантною ознакою аналізованого різновиду висловлень. Про значущість цього параметра свідчить міра коливання отриманих абсолютних величин у межах 1 – 3,72%.

Домінування рівного термінального тону можна вважати інваріантною ознакою вияву тріумфу. Проте початок і завершення рівного термінального тону  у високій тональній зоні вирізняє цей різновид висловлень від реалізацій обожнення, яким властива низька зона актуалізації цих акустичних параметрів. Крім того, завершення рівного термінального тону у високій тональній зоні           у взаємодії з вузьким діапазоном інтенсивності підсилює високий рівень почуття тріумфу. Статистична обробка отриманих у ході акустичного аналізу абсолютних величин доводить стабільність уживання високого тонального рівня початку термінального тону для висловлень на позначення тріумфу, про що свідчить величина стандартного відхилення (5,17%) та довірчого інтервалу (3,58%). У свою чергу, високий тональний рівень завершення термінального тону можна вважати інваріантною ознакою висловлень, що виражають тріумф мовця.                                  Це підтверджується результатом відхилення абсолютних частот від середньої,           яке дорівнює 4,59%, та величиною довірчого інтервалу 2,84%.

13

Коротка середньозвукова тривалість інтоногрупи для цього різновиду висловлень підсилюють надзвичайне високий рівень емоційного збудження мовця. Значущість цього акустичного параметра для реалізації тріумфу підтверджують статистичні обрахунки, згідно з якими межі коливання абсолютних величин вимірюваної ознаки становлять 1 – 2,55% . Водночас статусу інваріантної ознаки набуває локалізація максимуму інтенсивності на ядрі, про що свідчить величина стандартного відхилення 1,13% та довірчого інтервалу 0,74%. Крім того, висока частота функціонування внутрішньосинтагменної паузи перед ядром створює напруження й надає висловленню урочистого звучання. Про надзвичайно високий рівень емоційного напруження мовця в момент, коли він переживає свій тріумф, свідчить звужений діапазон інтенсивності, що об’єднує висловлення                              на позначення тріумфу з реалізаціями обожнення.

Акустичним й аудитивним аналізом доведено, що взаємодія мелодики, тембру, пауз, модифікація темпу й гучності, ритмічна будова висловлень функціонують як провідні виражальні засоби вияву емоцій. При цьому функціонування інваріантних акустичних маркерів досліджуваних висловлень дозволяє слухачу чітко реагувати на відповідність/невідповідність певних інтонаційних контурів смислу висловлення, експліцитно вираженому елементами лексичного й граматичного рівнів мови.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Інтонаційна організація висловлення віддзеркалює основні принципи формування емоційного досвіду і комунікативної компетенції мовця. Нерозривна єдність емоційного й логічного начал у свідомості людини зумовлює активацію інтонаційних моделей у структурі висловлення, що сприймається як певна змістова одиниця комунікації. Внаслідок такої взаємодії висловлення                                на позначення позитивних емоцій у сучасній англійській мові виконують роль особливих індикаторів, які завдяки специфічній структурно-семантичній                     та інтонаційній організації дозволяють мовцеві експліцитно виразити своє ставлення до реальних подій чи явищ, співвідносячи їх з ідеальними або прогнозованими в його свідомості моделями.

Результати обробки та аналізу даних аудитивного та акустичного аналізу експериментального матеріалу підтвердили практичну ефективність класифікації досліджуваних висловлень з урахуванням вияву лінгвокогнітивної структури емоційних концептів, що віддзеркалює статичність (кліше) та динамічність (сценарій) чуттєвих координат у свідомості мовця. Встановлено, що актуалізації емоційних кліше властива інваріантна просодична модель, провідною ознакою якої є функціонування переважно середніх показників усіх підсистем інтонації: рівний тип передтакту, реалізованого в середній тональній зоні; усічений тип шкали; середньо-знижений тональний рівень початку інтоногрупи; спадний термінальний тон вузького різновиду, завершення якого локалізується                           в середньо-зниженій або низькій тональних зонах; звужений та середній діапазон шкали; середній позитивний інтервал на стику передтермінальної частини та ядра; помірні темп і гучність; простий, регулярний ритм. Типовою ознакою емоційно насичених клішованих структур є відсутність передтакту, усічена шкала, реалізація тонального рівня початку інтоногрупи у високій зоні, звуження тонального діапазону, прискорення темпу і зростання гучності, а також поява внутрішньосинтагменних пауз.

14

Найвища варіативність інтонаційних засобів притаманна актуалізації емоційних сценаріїв, супроводжуваних ускладненням інтонаційних моделей               за допомогою емфатичного подовження фонем у ключових емоційно маркованих словах; модифікації тонального рівня початку й завершення інтоногрупи; наявності внутрішньосинтагменних (із перервою звучання чи заповнених) пауз; специфічного тембрального забарвлення голосу мовця. Спільною характеристикою висловлень, у яких реалізується емоційний сценарій,                            є чергування сповільненого й помірного або помірного й прискореного темпу,              що сигналізує про динамічну зміну емоцій мовця та їхню комплексну природу. Диференційною ознакою англійських висловлень на позначення комплексних позитивних емоцій є створення просодичного контрасту шляхом протиставлення певних елементів їхньої інтонаційної моделі: низький тональний рівень початку інтоногрупи/середньо-підвищений тональний рівень завершення термінального тону; висхідний різновид передтакту/спадний термінальний тон; нульовий інтервал на стику передтакту й такту/розширений позитивний інтервал на межі передтермінальної частини та ядра; спеціальний підйом, що виділяє                          слова-інтенсифікатори, займенники, заперечні частки/часткове наголошення іменників та дієслів.

Акустичний аналіз підтвердив надійність результатів аудитивного аналізу            й дозволив установити базові інтонаційні моделі, які відображають особливості формування позитивного емоційного досвіду мовця. Встановлено,                                що висловленням на позначення радості властива інваріантна інтонаційна модель, ознаками якої є переважання рівного передтакту, середньо-підвищена тональна зона початку інтоногрупи, зміна тонального діапазону від розширеного                            до широкого. Домінування розширеного позитивного тонального інтервалу                 на ділянках "передтакт-такт" та широкого на стику передтермінальної частини               і ядра, широкого діапазону інтенсивності, середньо-підвищеного рівня завершення термінального тону об’єднує цей різновид висловлень з тими, що виражають захоплення. Проте мала швидкість зміни частоти основного тону у термінальній частині інтоногрупи на фоні середніх показників її середньозвукової тривалості               та висхідний рух тону на такті є диференційними ознаками висловлень                         на позначення захоплення. У свою чергу, локалізація максимуму інтенсивності              на ядерному складоносієві, велика швидкість зміни частоти основного тону                    у термінальній ділянці та переважання усіченої шкали маркує радісне здивування мовця у момент спілкування. Бажання мовця поділитися своїми почуттями                   зі співрозмовником супроводжується стереотипною паралінгвістичною поведінкою: мовець широко розкриває обійми в бік слухача, широко посміхається.

15

Сприйняття висловлень, які передають обожнення, уможливлюється завдяки низці інваріантних просодичних параметрів. Так, низький тональний рівень початку інтоногрупи, вузький тональний діапазон, нульова швидкість зміни частоти основного тону в термінальній частині, знижена гучність є інваріантними ознаками реалізації зазначеної емоції. Взаємодія вузького негативного інтервалу на ділянці "передтермінальна частина-ядро", рівного ядерного тону, реалізованого в низький тональній зоні, плавного ритму, м’якого тембру сприяє адекватному декодуванню обожнення. Міміка мовця – випнуті, округлі губи, напівзаплющені очі та ніжна посмішка, за допомогою якої мовець намагається стримати сльози радості, маркує його обожнення.

Провідними інваріантними ознаками інтонаційної моделі актуалізації                 та сприйняття тріумфу мовця є: високий тональний рівень початку й завершення інтоногрупи, вузький тональний діапазон, нульовий тональний інтервал на стику "передтермінальої частини-ядра", переважання рівного різновиду передтакту                та локалізація максимуму інтенсивності на ядерному складоносієві. Нульова швидкість зміни частоти основного тону у термінальній частині інтонаційного контуру, підвищена гучність і дзвінкий верескливий тембр сигналізують про надзвичайно високий рівень емоційного напруження мовця. Про піднесений стан мовця свідчать рівновеликі показники інтенсивності на ключових компонентах інтонаційного контуру, які у взаємодії з незначними модуляціями частоти основного тону та рівним ядерним тоном високого різновиду створюють плавний інтонаційний контур висловлення. Бажання людини поділитися своїм тріумфом супроводжується паралінгвістичними засобами: мовець підстрибує, плескає                  в долоні, навіть пританцьовує.

До перспективних напрямів подальшого наукового пошуку в галузі дослідження лінгвокогнітивних особливостей просодичного оформлення емоційних висловлень слід віднести вивчення питань, пов’язаних з установленням звукосимволічних властивостей сегментного й надсегментного рівнів мови                   в процесі декодування різнополярних емоцій у мовленні; виявлення універсальних одиниць інтонаційної системи в різноструктурних мовах; вивчення лінгвокогнітивних особливостей сприйняття та декодування емоційного повідомлення з погляду типології значень одиниць фонетичного рівня мови.