СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕКСТІВ СУЧАСНОЇ АМЕРИКАНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ: КОГНІТИВНО-СЕМІОТИЧНИЙ ТА СИНЕРГЕТИЧНИЙ АСПЕКТИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕКСТІВ СУЧАСНОЇ АМЕРИКАНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ: КОГНІТИВНО-СЕМІОТИЧНИЙ ТА СИНЕРГЕТИЧНИЙ АСПЕКТИ
Альтернативное Название: Синтаксическая организация текстов СОВРЕМЕННОЙ АМЕРИКАНСКОЙ ПОЭЗИИ: КОГНИТИВНО-семиотический и синергетический АСПЕКТЫ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Розділ 1. "Теоретичні засади дослідження синтаксичної організації текстів сучасної американської поезії". Теоретико-методологічний апарат дослідження ґрунтується на вихідному положенні синергетики, згідно з яким адекватний опис систем охоплює аналіз їх мікро- та макрорівнів (Г. Хакен).           З метою визначення одиниць мікро- та макросинтаксису поетичного тексту здійснено критичний огляд підходів до вивчення синтаксису в світлі різних поетик. Залежно від настанови тієї або іншої наукової школи, за синтаксичну одиницю поетичного тексту бралася фігура мовлення в античній поетиці (Анаксимен, Квінтіліан, Комініан, Феофраст), художній прийом у формальній поетиці (О. М. Брік, Б. М. Ейхенбаум, В. Б. Шкловський, Л. П. Якубинський), словосполучення, речення та тексти в структурній поетиці (Р. Барт, Ю. М. Лотман, Я. Мукаржовський, Цв. Тодоров, Р. Й. Якобсон). Урахування досвіду когнітивних поетики (RTsur) і семіотики (LBrandt, PABrandt) дозволяє визначити одиницею мікросинтаксису поетичного тексту синтаксичну конструкцію. Синтаксична конструкція – це двостороннє когнітивно-семіотичне утворення, яке інкорпорує позначувальне (синтаксична форма) і позначуване (значення) (RWLangacker, JRTaylor, М. В. Нікітін). Конструкціями вважаємо прості          і складні речення та речення зі вставленими компонентами, дієприкметниковими зворотами тощо, а слова і словосполучення, що входять до їх складу, розглядаємо як елементи конструкцій.


Підґрунтя нашого дослідження становить експерієнціалістське (досвідне) розуміння семантики синтаксичних конструкцій, згідно з яким значення мовних одиниць виникають на доконцептуальній основі й оформлюються в процесі розумової діяльності людини в співвідносні з ними концептуальні структури (GLakoff, М. М. Болдирєв). Передконцептуальна структура – це смисл синтаксичної конструкції, що вилучається шляхом аналізу концептуальних ознак образ-схем (ОБ’ЄКТ, ЛІНІЙНА ШКАЛА, ЧАСТИНА – ЦІЛЕ, ЗВ’ЯЗОК, ЦЕНТР – ПЕРИФЕРІЯ тощо), пов’язаних із фізичним, просторовим досвідом людини, зокрема  з усвідомленням будови власного тіла та його взаємодії з навколишнім середовищем (MJohnson, С. І. Потапенко). Поряд з просторовими образ-схемами передконцептуальну основу конструкцій поетичного тексту становлять архетипні образ-схеми (напр., ВОДА, МОРЕ, КОЛО, ЖИТТЯ), які акумулюють спільний культурно-історичний досвід людства, що міститься в колективному позасвідомому. У поетичному творі архетипи визначають додатковий, імпліцитний організаційний принцип формування синтаксичних конструкцій (RTsur) завдяки їх здатності втілюватися в словесну форму синтаксичних одиниць через споріднені концептуальні ознаки просторових образ-схем.


Під концептуальною структурою синтаксичної конструкції у поетичному тексті розуміється пропозиція – мисленнєва картина ситуації, що відтворює зв’язки між фрагментами навколишнього світу, пропущеними крізь призму індивідуально-авторського розуміння (М. М. Болдирєв, Л. О. Фурс). Пропозиція, змістовими компонентами якої є базовий предикат та аргументи (суб’єкт, об’єкт, інструмент тощо), вважається простою і може відтворювати відношення між суб’єктом і його дією, відношення між суб’єктом і його емоційним станом тощо. Складна пропозиція відображає співвідношення двох або більше подій навколишнього світу через різні типи відношень, напр., єднальні, умовні, причинові тощо. Комбінації змістових компонентів та відношень віддзеркалюють особливості авторського світосприйняття.


На противагу позначуваному, що є семантичною структурою конструкції, позначувальне – це її формальна сторона, утворена поєднанням синтаксичних елементів згідно з правилами граматики певної мови. Когнітивно-семіотичною операцією, яка уможливлює семіотичну репрезентацію змістових компонентів пропозиції елементами синтаксичного ланцюжка, є конструктивно-творче мапування (термін Л. І. Бєлєхової). Творчий характер цієї операції повязаний        із вираженням синтаксичними засобами поетичних текстів образних смислових нашарувань. Так, наприклад, узагальнений зміст синтаксичної конструкції “My soul stands at the window of my room, / And I ten thousand miles away” (Shapiro) становлять протиставні відношення, що відтворюють невідповідність між двома ситуаціями об’єктивної дійсності. Такі відношення втілені шляхом конструктивно-творчого мапування в частини складносурядного речення, поєднані протиставним сполучником and. Наведена синтаксична конструкція підсилює протиставлення дій суб’єктів, виражених персоніфікованим іменником My soul і займенником I. 


Одиницею макросинтаксису вірша визначаємо синтаксичний простір – сукупність  взаємопов’язаних і  взаємозумовлених синтаксичних конструкцій, які разом утворюють синергетично-семіотичну систему (К. І. Бєлоусов, І. Ю. Моісеєва, Г. Г. Москальчук). Узгоджена взаємодія конструкцій поетичного тексту спричинена властивостями, закладеними в синтаксичному просторі як такому – складністю, цілісністю, нелінійністю і дисипативністю.


Складність синтаксичного простору вірша пов’язана з наявністю в ньому синтаксичних конструкцій, поєднаних між собою синтагматичними, парадигматичними та ієрархічними відношеннями (В. О. Лукін). Цілісність – це нова, емерджентна властивість синтаксичного простору поетичного тексту, зумовлена когезією – формальною зв’язністю – та когерентністю – змістовою         і тематичною єдністю синтаксичних одиниць вірша (В. А. Кухаренко). Наявність поряд із лінійною, синтагматичною віссю яскраво вираженої графічної осі          для кращого зорового сприйняття синтаксичних конструкцій спричиняє нелінійність синтаксичного простору (О. О. Семенець), що характерно для американського імажизму. Дисипативність (лат. dissipatio – розсіювання) виявляється в нестійкості синтаксичного простору вірша, тобто здатності             до флуктуацій (англ. fluctuation – коливання, нестійкість, зміна) (І. О. Герман), часткових змін синтаксичних параметрів на зразок структурної повноти                 або узгодженості членів речення в числі, особі та часі.


Аналіз систем у синергетиці передбачає їх вивчення з погляду взаємовідношень із зовнішнім середовищем. Зовнішньосистемною властивістю синтаксичного простору поетичного тексту є його відкритість – взаємодія            із читачем та соціально-культурною дійсністю, до якої той належить (І. В. Арнольд, В. А. Кухаренко). Відмінності тезаурусів читачів різних культурних середовищ викликають множинність інтерпретацій, що може привести до фрактальності смислу (О. М. Князєва) синтаксичних конструкцій, тобто появи їх самоподібних прочитань через активацію спільних для людства образ-схем. Унаслідок трансформацій образ-схем, які становлять передконцептуальну основу конструкцій, виникають біфуркації (лат. biturkus – роздвоєний) (SGuttenplan), тобто смислова неоднозначність, спричинена різноманітними синтаксичними порушеннями.


Розділ 2. "Мікросинтаксис текстів сучасної американської поезії". Дослідження мікросинтаксису американських поетичних творів здійснюється шляхом визначення принципів та механізмів, задіяних у формуванні синтаксичних одиниць, та виявлення синтаксичних конструкцій, властивих сучасному американському поетичному мовленню.


Передумовою формування конструкцій у сучасних американських поетичних текстах є синтаксична іконічність, зокрема принципи послідовності, відстані та кількості (O. Fischer, M. Nänny, R. Dirven, M. Verspoor), які зумовлюють мотивований зв’язок між формою синтаксичної конструкції               та її змістом. Принципи синтаксичної іконічності укорінені у свідомості людини   у вигляді таких конвенційних концептуальних граматичних метафор (термін Х. К. Масако): ПОСЛІДОВНІСТЬ ФОРМИ – ЦЕ ЛОГІЧНА ПОСЛІДОВНІСТЬ ДУМКИ, ЩІЛЬНІСТЬ – ЦЕ ЗВ’ЯЗОК, БІЛЬШЕ ФОРМИ – ЦЕ БІЛЬШЕ ЗНАЧЕННЯ. У текстах сучасної американської поезії ці принципи визначають когнітивні обмеження, які скеровують знакове втілення конструйованих подій дійсного або уявного світу       у форму синтаксичних одиниць.


Семіотична проекція позначуваного на позначувальне синтаксичних конструкцій реалізується в американських віршованих творах за допомогою операцій конструктивно-творчого мапування – розширення, компресії і пермутації (Ж. Дюбуа, Ф. Еделін), які набувають особливої значущості як прийоми створення новизни й оригінальності, що зумовлюють "відчутність форми" синтаксичних одиниць (В. Б. Шкловський).


Унаслідок розширення у формі конструкцій американських поетичних текстів семіотично втілюються відношення між двома або більше ситуаціями об’єктивної дійсності. Залежно від особливостей конструювання автором цих відношень синтаксичні конструкції можуть відтворювати рівнозначні, концептуально незалежні відношення між пропозиціями. Сюди належать конструкції з єднальними (одночасні, послідовні), протиставними відношеннями або відношеннями взаємовиключення, когнітивним обмеженням на формування яких є конвенційна концептуальна граматична метафора СИНТАКСИЧНА РІВНОПРАВНІСТЬ – ЦЕ КОНЦЕПТУАЛЬНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Ці конструкції формують картину світу, в якій явища й події сприймаються як еквівалентні, рівнозначні, що узгоджується з постмодерністським світобаченням. Наприклад, в уривку поетичного тексту Like a dull scholar, I behold, in love, / An ancient aspect touching a new mind. / It comes, it blooms, it bears its fruit and dies(Stevens) частини складного безсполучникового речення семіотично репрезентують послідовні відношення між трьома рівноправними пропозиціями. Така конструкція дозволяє представити кохання людини у вигляді послідовності етапів, кожному з яких відведений свій час. Водночас унаслідок розширення можуть формуватися конструкції з пояснювальними, умовними, причиново-наслідковими, часовими або допустовими відношеннями, пов’язаними з концептуальною граматичною метафорою СИНТАКСИЧНА НЕРІВНОПРАВНІСТЬ – ЦЕ КОНЦЕПТУАЛЬНА ЗАЛЕЖНІСТЬ. У американській поезії ці конструкції слугують створенню образу світу                        з притаманною йому ієрархічністю, субординативною зв’язністю явищ і подій.


Унаслідок компресії відбувається стискання глибинних змістових компонентів шляхом опущення елементів конструкцій або приховування маркерів синтаксичного зв’язку між ними. Концептуальним підґрунтям такої операції є граматична метафора МЕНШЕ ФОРМИ – ЦЕ МЕНШЕ ЗНАЧЕННЯ. Смислова невизначеність, породжувана порушенням відношень між предикатом та аргументами пропозиції, покликана виразити засобами синтаксису неспроможність осягнення зв’язків і відношень між об’єктами навколишнього світу. Так, прикладом синтаксичної одиниці, утвореної компресією, є конструкція апокойну: It was soldiers went marching over the rocks /And still the birds came, came in watery flocks…” (Stevens). У наведеному уривку відсутність сполучника між головним реченням It was soldiers і підряднимwent marchingспричиняє утворення синтаксичного бленду, в якому іменна частина складеного іменного присудка є підметом наступного речення. Компресія спрямована на приховування пояснювальних відношень між пропозиціями It was soldiers і “(They) went marching за допомогою імпліцитно заданого суб’єкта другої пропозиції, що       не репрезентується в позначувальному конструкції. Відсутність сполучних слів спонукає читача розкласти "сплав" семантико-синтаксичних відношень                   і деавтоматизує сприйняття конструкції.


Пермутація (англ. permutation – переставляння, зміна) – це когнітивно-семіотична операція, унаслідок якої змістові компоненти позначуваного актуалізуються в позначувальному синтаксичної конструкції в послідовності, незвичній для синтаксичних правил певної мови. Це зумовлено принципом іконічної відстані, пов’язаним з концептуальною метафорою ВІДДАЛЕНІСТЬ – ЦЕ ПОРУШЕННЯ ЗВ’ЯЗКУ. У текстах сучасної американської поезії конструкції, утворені внаслідок пермутації, відтворюють ірраціональне, алогічне сприйняття світу поетом. Так, у тексті “Epilogue” американської поетеси Е. Лоувелл: But sometimes everything I write / with the threadbare art of my eye / seems a snapshot, / lurid, rapid, garish, grouped, / heightened from life, / yet paralyzed by fact (Lowell) якості об’єкта пропозиції, вираженого іменникомsnapshot, втілюються шляхом їх проекції на прикметники lurid,rapid,garish, дієприкметники grouped та дієприкметникові зворотиheightened from life,paralyzed by fact. Розташування останніх у постпозиції щодо іменника сприяє висуненню значення штучності віршів, що так само, як і моментальні фото, неякісні і є лише поганою копією реальності.


Текстам сучасної американської поезії притаманна поступова заміна шаблонного, "монотонного" синтаксису на пластичний і рухомий, який наочно відображає ритм сучасності (J. F. Butterick). Це досягається флуктуаціями, випадковими коливаннями синтаксичних параметрів структурної повноти, домірності та сполучуваності елементів синтаксичних конструкцій, спричинених трансформаціями образ-схем, які становлять їх передконцептуальне підґрунтя. 


Флуктуації структурної повноти пов’язані зі зміною кількості елементів синтаксичних конструкцій. Збільшення або зменшення складників позначувального зумовлене трансформацією образ-схеми ЧАСТИНА – ЦІЛЕ,    згідно з якою кожний із членів простого поширеного речення або частина складного речення вважається ЧАСТИНОЮ ЦІЛОГО. Ці частини осмислюються нами в термінах образ-схеми ЦЕНТР – ПЕРИФЕРІЯ. Так, присудок простого речення або головна частина складного речення співвідносяться з ЦЕНТРОМ, від якого залежить ПЕРИФЕРІЯ конструкції, тобто другорядні члени або підрядні речення. Синтаксичні конструкції, пов’язані з трансформацією таких схем, поділяються    на прості, спрощені, ускладнені й складні. Так, зокрема, ускладненим конструкціям в американських віршованих текстах властива втрата зв’язку             з головними реченнями, зумовлена трансформацією образ-схеми ЦЕНТР – ПЕРИФЕРІЯ. Наприклад, в уривку поетичного тексту Р. Левінзона Against the Silences to Come” – "Щоб не настала тиша": Here, in this room / flooded with mo ing light, / waiting to hear on the radio news / of the parading Giants, / waiting to hear the squall of the crowds / lining the streets as they pass / in their open cars, arms wavingawkwardly, eyes dancing / over the crowd, eyes meeting & holdingfor a moment, the lips / to speakthere, out of that radio / in the kitchen(Loewinsohn) відсутність підмета і присудка, які б вказували на суб’єкт та предикат дії, спричиняє порушення ЦЕНТРУ образ-схеми. Таке опущення покликане перенести акцент із суб’єкта та його дії на супровідні обставини. Нагромадження дієприкметникових зворотів створює ефект багатоголосного гамору.


Флуктуації домірності можуть відбуватися в напрямку надлишковості позначувальних (У. Еко) або її раптового порушення і притаманні симетричним     і асиметричним конструкціям, пов’язаним з образ-схемою ПОВТОРЕННЯ. Так, наприклад, у симетричній конструкції to die is to die is to die(Bukowski) повторення інфінітивної форми дієслова to dieстворює надлишковість позначувальних, яка примушує читача замислитися над значенням фрази: а що саме означає "померти"? Раптова трансформація образ-схеми ПОВТОРЕННЯ викликає появу асиметричних конструкцій. Ними вважаємо конструкції, у яких повторювані елементи слугують фоном для висунення неповторюваних елементів речення (І. Р. Гальперін), напр., SOLD OUT, SOLD OUT, SOLD OUT again, / by god, by somebody and something, / by rockets and generals and / leaders, by poets, doctors, comedians, /  by manufacturers of soup / and biscuits, Janus-faced huckstersof their own indexterity;… / has this happened before? is history / a circle that catches itself by the tail (Bukowski). У наведеному уривку повтор дієприкметника                          та прийменникових словосполучень задає синтаксичну модель, внаслідок раптового переривання якої риторичними питаннями has this happened before?”,is history a circle that catches itself by the tail?” створюється ефект ошуканого очікування. Така флуктуація унаочнює глибинний смисл поетичного тексту              у вигляді архетипної образ-схеми КОЛО. Її концептуальні імплікації – безкінечність, циклічність – актуалізуються повторами і лексико-семантичним наповненням слів before, circle та словосполученням catches itself by the tail. У контексті вірша завдяки цим концептуальним імплікаціям осмислюється циклічність історії, а символ уробороса – змії, що пожирає власний хвіст, – уособлює людей, приречених існувати в полоні власних помилок.


Флуктуації синтаксичної сполучуваності як відповідності форм залежних елементів формам підпорядкованих елементів (І. В. Арнольд) викликають появу аграматичних конструкцій. У текстах сучасної американської поезії граматично правильні конструкції стають тлом для здійснення всілякого роду синтаксичних викривлень та експериментів, пов’язаних із порушенням узгодження в роді, числі, особі або часі (Ж. Дюбуа). Такі різновиди флуктуацій виникають унаслідок трансформацій образ-схем УЗГОДЖЕННЯ та ЗВ’ЯЗОК. Так, наприклад, у реченні when she hear something / it will bu her ear(Clifton) форма присудка hear, вираженого дієсловом теперішнього часу множини, граматично не узгоджується                   з підметомshe, вираженим займенником третьої особи однини. Таке відхилення від правил граматичної сполучуваності створює ефект імітації розмовного мовлення з властивою йому спонтанністю й динамізмом.


Виявлення особливостей мікросинтаксису стало підґрунтям для дослідження макросинтаксичної організації сучасних американських поетичних текстів.


Розділ 3. "Макросинтаксис текстів сучасної американської поезії". Основним позамовним чинником, який впливає на макросинтаксичну організацію текстів сучасної американської поезії, є культурно-історична епоха модерну               й постмодерну з притаманними їй стилями поетичного мислення. Характерною рисою сучасного поетичного мислення є його бінарність: наявність двох протилежних стилів мислення, які співіснують на основі принципу доповнюваності, сумісності (Н. Бор, В. К. Гейзенберг). Лінійне, послідовне мислення та нелінійне, хаотичне – це два можливі шляхи концептуалізації (осмислення) дійсності митцями. Для позначення цих типів мислення ми послуговуємося поняттями конвергентності та дивергентності (J. P. Guilford). Для конвергентного мислення властива послідовна, лінійна організація інформації з експліцитним її вираженням в одиницях різних рівнів поетичного тексту. Дивергентне мислення є неоднозначним, творчим, пов’язаним з інтуїтивним, несвідомим передзнанням людини, що не завжди вербально втілюється в словесній тканині вірша (RTsur).


Повторюваність у поетичних текстах різних видів флуктуацій приводить    до виникнення того чи іншого типу семантико-синтаксичних відношень між його одиницями, тобто атрактора (лат. attractіo – притягування) (І. О. Герман) синтаксичного простору. Тип атрактора вважаємо мовним чинником, що впливає на будову синтаксичного простору поетичного тексту, іншими словами, визначає спосіб його організації. Аналіз віршованого мовлення дозволив установити два типи синтаксичних структур-атракторів текстів сучасної американської поезії. Поширений у ХХ столітті музично-поетичний синтез дозволяє охарактеризувати їх за допомогою музикознавчої термінології, зокрема синтаксична структура легато (італ. legato – пов’язувати) і синтаксична структура стакато              (італ. staccare – відривати) (DPerkins). Перша структурна модель характеризується зв’язністю й компактністю впорядкування синтаксичних конструкцій, поєднаних сполучниками, сполучними словами, співвідносними вказівними займенниками, прийомами паралелізму. Друга імплікує ідею фрагментарності та відокремленості одиниць синтаксичного простору поетичного тексту завдяки приховуванню маркерів зв’язку.


Текстам сучасної американської поезії властиві три способи синтаксичної організації – лінійний, рамковий та просторовий. Лінійний спосіб синтаксичної організації притаманний модерністським поетичним текстам, у яких він об’єктивує конвергентний стиль поетичного мислення: зміст розгортається поступово, від рядка до рядка й рухається  в напрямку до логічного завершення. Атрактором цього способу є синтаксична структура легато. Синтаксичний простір вірша справляє враження структурованої єдності, в якій ускладнені, складні, симетричні та граматично правильні конструкції поєднані за допомогою формальних маркерів зв’язку. Використання гіпотаксису, підрядного зв’язку, зумовлює підпорядкованість одних частин синтаксичних конструкцій іншим (І. Р. Буніятова), а збереження сполучників і сполучних слів сприяє експліцитному вираженню різних семантико-синтаксичних відношень (причиново-наслідкових, умовних, допустових тощо). Таке явище спостерігаємо, наприклад, в уривку поетичного тексту А. Макліша The Happy Marriage” – "Щасливий шлюб", який побудований на основі двох складносурядних речень з підрядністю:“Man is immortal, / for his flesh is earth, / And save he lives foreverwhyhe dies: /  Woman is mortal, for her flesh will rise / In each new generation of her birth. / She is the tree; we are the feverish / Vain leaves that gild her summer with our own, / And fall and rot when summer’s overblown, / And wish ete ity and have – our wish” (MacLeish). У цьому уривку семантико-синтаксичні відношення експліцитно виражені за допомогою сполучників та граматично правильних конструкцій. Частини речень, побудовані на синтаксичному паралелізмі (Man is immortal, for his flesh is earthWoman is mortal, for her flesh will rise), та однорідні присудки, поєднані один з одним на основі полісиндетону (we are the feverish / Vain leaves…/ And fall and rot…/ And wish ete ity and haveour wish), зумовлюють симетричність конструкцій. Унаслідок взаємодії указаних синтаксичних конструкцій та засобів зв’язку поетичний текст справляє враження логічно побудованої структури.


Специфіка дивергентного стилю поетичного мислення з властивою йому фрагментарністю втілюється в рамковому способі синтаксичної організації, який переважно простежується в американських поетичних текстах постмодерної доби. Формальна невираженість елементів синтаксичного ланцюжка зумовлює спрощення конструкцій, а порушення граматичної правильності – домінування еліптичних та номінативних речень із рисами розмовного мовлення. До останніх залучаємо зміну нормативного порядку слів, редукцію сполучників і сполучних слів. Зняття цих обмежень надає можливість авторам втілити ключовий принцип сучасного мистецтва – неможливість осягнення відношень між подіями навколишнього світу (В. І. Ярошовець). Структурна обірваність, спрямованість    не на зміст, а на форму дозволяє визначити атрактором цього типу поетичних текстів синтаксичну структуру стакато. Прикладом може слугувати вірш американської постмодерної поетеси Д. Левертов “The Ache of Marriage” – "Біль шлюбу". У ньому синтаксичні зв’язки є здебільшого імпліцитно вираженими. Вживання еліптичних речень, не поєднаних між собою формальними маркерами зв’язку (It is leviathan and we / in its belly,two by two in the ark of / the ache          of it), ускладнює визначення типу семантичних відношень. Синтаксична амбівалентність поетичного твору підсилюється використанням синтаксичного переносу між попередньою (some joy / not to be known outside it) та наступною строфою (two by two in the ark of it), відступів між усіма строфами поетичного тексту. Сукупність рваних конструкцій, не поєднаних синтаксичними зв’язками, іконічно втілює ідею спустошеності й прірви між героїнею та її коханим.


Просторовий спосіб синтаксичної організації притаманний поетичним текстам, у яких синтаксичні засоби взаємодіють із графічними (рядки, строфи, пунктуація, пробіли, відступи). Це спричиняє формування певного візуального простору, який імітує форму об’єктів або траєкторію їх руху (MBauer). Залежно від художнього завдання, розв’язуваного в певному поетичному творі, атрактором цього типу текстів можуть виступати і синтаксична структура легато, і стакато. Поетичні тексти з просторовим способом синтаксичної організації водночас характерні для американської модерної і постмодерної поезії. Пояснимо специфіку просторового способу синтаксичної організації на прикладі уривка вірша              Л. Ферлінгетті “Сonstantly risking absurdity” – "Під постійним ризиком глуму":


Сonstantly risking absurdity


                                             and death


         whenever he performs


                                             above the heads


                                                                      of his audience


    the poet like an acrobat


                                     climbs on rime


                                          to a high wire of his own making


and balancing on eyebeams


                                            above a sea of faces


             paces his way                                                 


                                to the other side of day (Ferlinghetti)


Синтаксичний простір вірша утворений складним реченням, до якого входять головна частина “the poet like an acrobat / climbs on rime / to a high wire of his own making / andpaces his way / to the other side of day, ускладнена двома дієприкметниковими зворотами Сonstantly risking absurdity / and death, balancing on eyebeams / above a sea of faces, і підрядне допустове“whenever he performs / above the heads / of his audience”. Аналіз семантики номінативних одиниць poet, audience, “rime” дозволяє виявити як ключовий концепт ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ, що осмислюється через образ-схему РУХ УГОРУ (above, “climbs”), концептуальними ознаками якої є просування в просторі, зрушення, балансування. Шляхом проекції ознак образ-схеми РУХ УГОРУ, що становить царину джерела, на концепт царини мети ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ, отримуємо метафоричну концептуальну схему ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ – ЦЕ РУХ УГОРУ. Подальший аналіз дозволяє конкретизувати цю концептуальну схему, яка набуває вигляду: ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ – ЦЕ ТРИВАЛИЙ (paces his way) РИЗИКОВАНИЙ (riskdeath) РУХ УГОРУ. Ця поетична метафора активується не лише лексичними засобами, але й конструкціями просторового синтаксису. Складна синтаксична конструкція іконічно передає ідею протяжності, а розпорошені рядки та синтаксичні переноси візуально створюють стакатоподібний ефект, що ніби відтворює траєкторію руху поета.


 


ВИСНОВКИ


У роботі виявлено когнітивно-семіотичні і синергетичні особливості синтаксичної організації текстів сучасної американської поезії в аспекті їх мікро- та макросинтаксису. Одиницями мікросинтаксису сучасних американських віршованих творів є синтаксичні конструкції, які завдяки своїй когнітивно-семіотичній природі здатні до найменування відношень між об’єктами, явищами і подіями навколишнього світу. Поєднуючись одна з одною у поетичному тексті, вони утворюють одиницю макросинтаксису – синтаксичний простір з притаманними йому складністю, цілісністю, нелінійністю, дисипативністю та відкритістю, що забезпечують узгоджену, синергетичну взаємодію синтаксичних одиниць, яка спричиняє сприйняття поетичного тексту як єдиного, цілісного середовища.


Розкриття особливостей мікросинтаксису сучасних американських поетичних текстів здійснено через аналіз когнітивно-семіотичних принципів і механізмів формування синтаксичних конструкцій. Когнітивні обмеження на семіотичну проекцію змісту синтаксичних одиниць у їх форму зумовлені принципами синтаксичної іконічності – послідовністю, відстанню і кількістю. Механізмами формування синтаксичних конструкцій, які забезпечують їх новизну й оригінальність, визначено операції конструктивно-творчого мапування – розширення, компресію і пермутацію. Синтаксичні конструкції, притаманні сучасному американському поетичному мовленню, класифіковані на основі флуктуацій, коливань синтаксичних параметрів структурної повноти (прості, спрощені, ускладнені, складні конструкції), домірності (симетричні і асиметричні конструкції) та синтаксичної сполучуваності (граматично правильні і аграматичні конструкції), які мотивовані трансформаціями в семантичній структурі синтаксичних одиниць.


Результатом дослідження макросинтаксису текстів сучасної американської поезії стало визначення способів їх синтаксичної організації. Поєднання синтаксичних конструкцій у американських віршованих творах зумовлене двома чинниками – позамовним і мовним. Позамовним чинником впливу є культурно-історична епоха модерну й постмодерну, якій властиві конвергентне, послідовне та дивергентне, фрагментарне поетичне мислення. У ролі мовного чинника виступає повторюваний тип семантико-синтаксичних відношень, атрактор, що виникає внаслідок домінування в поетичному тексті певних видів синтаксичних конструкцій і зв’язків між ними. У текстах сучасної американської виявлено три способи синтаксичної організації – лінійний, рамковий і просторовий. З’ясовано, що лінійний спосіб з притаманною йому послідовністю й упорядкованістю поєднання синтаксичних конструкцій переважає в модерністських творах, тоді як рамковий характерний для постмодерної доби, твори якої вирізняються своєю обірваністю й хаотичністю. Просторовий спосіб, основу якого становить взаємодія синтаксичних і графічних засобів, що зумовлює появу певної графічної форми вірша, простежується в поетичних текстах модерного й постмодерного періоду. Встановлені особливості синтаксичної організації віршованих текстів свідчать про поступовий перехід американської поезії від традицій до новаторства й експериментаторства.


 


Перспективним убачається дослідження синтаксичної організації поетичних творів інших часових періодів і літературно-стильових напрямів американської поезії та їх зіставлення з сучасною поезією інших англомовних країн. Подальшому розробленню підлягає питання синтаксичної самоорганізації поетичного тексту, що здійснюється шляхом заміни одного типу синтаксичної організації на інший у віршах великого обсягу.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины