ОКЛИЧНІ ВИСЛОВЛЕННЯ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ: СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ



Название:
ОКЛИЧНІ ВИСЛОВЛЕННЯ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ: СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ
Альтернативное Название: Восклицательное ВЫСКАЗЫВАНИЯ в современном англоязычном диалогическом дискурсе: семантика и функционирование
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Розділ 1. "Теоретичні засади дослідження окличних висловлень                        у сучасній лінгвістиці". Комунікативною метою окличних висловлень                         є вербальне вираження потреби мовця в екстеріоризації свого емоційного стану             та апеляції до емоційної реакції слухача. Окличне висловлення в роботі визначається як вербальне утворення зі специфічним синтаксичним та графічним оформленням, комунікативною метою якого є відображення експресивно-апелятивної психоемоційної діяльності комунікантів.


Тотожність поглядів лінгвістів на комунікативне спрямування                       ОВ, що полягає у вираженні емоцій комунікантів (І. М. Литвинчук,                                   Т. В. Тришкіна-Аудіа, D. Crystal, J. M. Sadock, A. Zwicky), не підкріплюється, проте, одностайним підходом до розуміння їхнього статусу у системі інших                    типів речень комунікативної сфери. З одного боку, ОВ характеризуються                        як результат трансформації інших комунікативних типів висловлень (П. С. Дудик,                       Л. І. Ілія, Т. О. Кильдібекова), з другого, ОВ виділяються в окремий тип                       висловлень із специфічним синтаксичним оформленням. Це структури з таким формульним записом:


1) What + Noun!, How + Adjective!, What/How + Noun + Verb! та деякі інші структури, що характеризуються порядком слів двох типів: What/How + ObjVS              (І. Г. Торсуєва) або What/How + ObjSV (P. Portner, R. Quirk);


2) Noun (Pronoun)! Adjective + Noun (Pronoun)! (М. В. Ратова) та                                It is + Adjective + How/That + Adjective + Noun + Verb!; It is + Adjective + Noun!; Noun + Verb + What/How + (Noun + Verb) (L. Michaelis) із порядком слів ObjSV.


Свідченням наявності специфічних непохідних ядерних синтаксичних структур окличних речень та дієвості механізмів розширення їхньої номенклатури         у процесі продукування слугують твердження про входження до цього класу емотивно маркованих мовних елементів: вигуків (І. О. Шаронов, D. E. Elliot,                 N. McCawley), вигукових фразем та емотивних речень (О. В. Александрова,                    М. В. Гамзюк, Г. С. Литвищенко).


Закодована у висловленнях окличної природи інформація містить щонайменше два компоненти: власне інформативну частину та суб’єктивний семантичний компонент, у якому відображається емоційна реакція мовця. Відповідно до сучасного розуміння семантичної організації речення та висловлення (Ф. С. Бацевич, В. В. Богданов, О. В. Бондарко, Т. В. Шмельова) ОВ належать до класу таких одиниць, де номінативний (ядерний) і модальний аспекти невіддільні, тоді як домінування одного з них виявляє ситуативне значення висловлення.


Позначення семантичного ядра висловлення разом із відображенням структури ситуації (події) та ставлення учасників мовленнєвого акту до цієї ситуації (події) у висловленнях окличної природи може здійснюватися за допомогою предикативних та непредикативних конструкцій. Наявність предикативного центру вказує на експліцитну інформативну сторону висловлення, тоді як модально-емоційна сторона містить імпліцитну інформацію про те, кому, за яких умов і навіщо адресоване висловлення. Існування ОВ різних типів є результатом впливу різних за інтенсивністю емоцій у межах "превербального етапу пропозиціоналізації" (О. С. Кубрякова).


Неконтрольований та неосмислений механізм продукування вигукових               ОВ є прикладом зумовленості непредикативної структури висловлень афективним (гіперемоційним) станом мовця (Е. Л. Носенко).


Перехід до свідомого контролю над процесами мовленнєвого породження відбивається на елементарній пропозиційній структурі висловлень. Емотивний компонент висловлень у цьому разі, хоча і домінує в їхньому продукуванні,           зазнає процесів ментально-модальної обробки під час формування пропозиції ОВ.


Перевага логічного над чуттєвим у семантичній структурі ОВ, спричинена спадом емоційної напруги продуцента, впливає на утворення складної ієрархічної будови поліпропозитивного висловлення. Модель продукування таких висловлень матиме інтелектуальний характер і обов’язково проходитиме стадії мотивації, задуму, його здійснення та зіставлення задуму з реалізацією (О. О. Леонтьєв).


Виявлення закономірностей кодифікації когнітивного та емотивного елементів пропозиційної структури ОВ уможливило розподіл цих висловлень       на три групи:


1)    афективні непропозитивні;


2)    емотивні монопропозитивні;


3)    емоційно неінтенсивні поліпропозитивні.


Співвідношення емоційного стану мовця, що визначає перебіг продукування висловлення, і пропозиційної структури ОВ має обернено пропорційний характер (див. рис.1):


Пропозиційний зміст


min                                                  max


                  непропозитивні       монопропозитивні            поліпропозитивні


                      афективні                     емотивні                емоційно неінтенсивні


                                     Інтенсивність емоційного стану


                                   max                                                 min


Рис. 1. Співвідношення пропозиційного змісту ОВ й інтенсивності


емоційного стану мовця


 


Непропозитивні ОВ не реалізують первісного задуму мовця, а виражають внутрішній афективний стан та ставлення до ситуації комунікантів подібно              до елементарної рефлекторної реакції на подразник. "Вокальні жести", яким               у тексті відповідають вигуки, передають певні ментально-емоційні стани людини як симптоматичні реакції на подразники об’єктивної реальності (І. О. Шаронов). 


На основі критерію прозорості, доступності сприйняттю                  емоційного модального змісту нами виділяються три групи афективних                 непропозитивних ОВ: 1) афективи з обмеженими функціональними можливостями для вираження тактильних, візуальних чи смакових відчуттів продуцента висловлення (ick!, yuk!, yum!, ugh!, wow!, yahoo!); 2) емотивні фразеологічні вирази з використанням релігійних сюжетів та персонажів, емоційний модальний зміст яких має відмітну рису універсальності (Dear God!, Gosh!, Mother Goddess!, Lord above!, Hallelujah!); 3) вигукові синтаксичні утворення з лексично окресленим полюсом емоційної реакції (Hell!, God Damn!, Thank God!, Praise Jesus!)


Емотивні монопропозитивні ОВ є наслідком емоційного реагування мовця на елементарну подію (без референції до інших подій у минулому чи майбутньому або до прагнень мовця) і, виражаючи "атомарні факти дійсності" (Л. Вітгенштейн), характеризуються неускладненою структурою синтагматичного ланцюжка. Емотивні окличні висловлення структурно відповідають формулам: What + Noun!, How + Adjective!, What/How + ObjVS!,  It is + Adjective + How/That + Adjective            + Noun + Verb!, It is + Adjective + Noun!, Noun + Verb + What/How + (Noun + Verb)! Крім того, такі ОВ мають структуру простих поширених і непоширених                   повних і неповних одно- та двоскладних речень з прямим порядком слів та окличним інтонаційним малюнком.


Зіставлення у свідомості різних елементарних фактів об’єктивної реальності й встановлення взаємозалежностей між ними спричиняють ускладнення пропозиційної структури висловлення. Комплексна пропозиційна структура емоційно неінтенсивних поліпропозитивних ОВ вирізняється ієрархічною будовою, компоненти якої, входячи у семантичні відношення, утворюють цілісний поліпропозитивний комплекс. Синтаксичною організацією поліпропозитивних ОВ є складносурядні або складнопідрядні речення, а також прості речення, ускладнені переважно конструкціями з безособовими формами дієслова.


Висвітлення діалогічних властивостей дискурсу з ОВ полягає                           у сприйнятті кожного його елементу як емоційно-експресивного                             та прагматичного, де діалог є результатом умілого скеровування дискурсивних актів і базується на діалектичній природі емоційної комунікативної інтеракції. Діалогічний дискурс з ОВ визначається нами як простір емоційної комунікативної взаємодії двох чи більше індивідуумів, що характеризується поєднанням емоційних сфер комунікантів та впливає на їхній емоційний стан,          а також встановлює тип міжособистісних стосунків мовців. Фундаментальним структурним принципом подібної комунікативної взаємодії є інтерактивне                    та інтеракціональне поєднання емоційних сфер комунікантів. Інтерактивна сутність емоційної комунікативної взаємодії у діалогах з ОВ втілюється у "взаємодії                 двох індивідуальних свідомостей комунікантів" через їхнє мовлення (V. Herman).                    Інтеракціональна, процесуальна сторона діалогічного дискурсу з ОВ розуміється                як існування щонайменше двох його учасників, які в умовах спонтанного             мовлення інтерпретують не тільки висловлення, а й емоційні реакції один                  одного і таким чином власними зусиллями вибудовують структуру дискурсу                     в кожний даний момент взаємодії.


Розділ 2. "Cемантичний та прагматичний аспекти окличних висловлень у сучасному англомовному діалогічному дискурсі". Смислове навантаження ОВ, на відміну від його змісту, формується на когнітивному етапі мовленнєвого творення. Пропозиційні установки висловлень слугують епістемологічним матеріалом у процесі проектування мисленнєвих                операцій (у вигляді іллокутивної сили) на іллокутивні акти висловлень             (див. Дж. Серль, Д. Вандервекен). Вираження в ОВ емоційної реакції мовця стосовно певного стану справ, репрезентованого пропозицією, реалізується                     у мовленнєвому акті "емотивного експресиву" (Н. І. Формановська).


Алгоритм побудови іллокутивних моделей мовленнєвих актів                           ОВ у дослідженні спирається на схему пропозиційних операцій іллокутивної логіки Дж. Серля та Д. Вандервекена, де пропозиційна установка мовленнєвого акту визначається формулою mutP, де m – тип психологічного стану, u – індивід,                t – момент часу та P – пропозиційний зміст. Установлення інваріантів для позначення психологічного стану m конкретизується та уточнюється іллокутивною силою мовленнєвого акту. Виділені інваріанти Bel (впевненості            – від англ. believe), Int (наміру – від англ. intend), Des (бажання – від англ. desire), Expr (вираження емоційної реакції – від англ. express) та Caus (каузації положення справ – від англ. cause) вказують на тип зв’язку між пропозиційним змістом              та станом мовця. Наприклад, формула Bel utP позначає, що індивід u в момент часу t вважає, що P; або формула Des utP вказує, що індивід u в момент часу                t бажає, щоб P здійснився. Пропозиційні установки, що їх можна позначити як: "індивід дякує за певну дію, представлену пропозицією", чи "індивід роздратований дією, відображеною в пропозиції", або "виражає подив щодо певної дії", об’єднуються нами під узагальненою формулою Expr utP, базовою для якої                    є психологічна установка вираження внутрішнього емоційного стану.


          Базовим для експресивної іллокутивної сили афективних ОВ є прагнення мовця до емоційного самовираження, що передається за допомогою іллокутивного дієслова із значенням 'відчувати' + назва емоційного стану, напр.:


(1) Hazel was so engrossed in her thoughts that she failed to see a hole and the right tyres hit it so hard there was a grinding metallic sound. Hell! I hope that didnt break anything. She said, stopping to look (Brooks).


Внутрішня потреба героїні виразити емоційну реакцію передається                  за допомогою експресива Hell! з контекстуально зумовленим значенням, реконструкція якого у формі двочленної суб’єктно-предикатної структури матиме вигляд: "Я роздратована через потрапляння колеса у вибоїну!". Проте реакція          на факт дорожньої пригоди під час воєнних дій, в умовах, коли бракує кваліфікованих водіїв та, взагалі, людей, здатних розібратися у механічному пошкодженні автомобіля, є достатньою, щоб сигналізувати про вагомі підстави для переживань співрозмовників. Отже, пропозиційна установка висловлення Expr (Des utPcontext) суміщає два психологічних стани, один з яких несе інформацію про бажання мовця виразити хвилювання Expr, а інший – застереження, що поломка може стати серйозною проблемою: Des  utPcontext.


Комунікативне спрямування смислового навантаження афективних                ОВ може набирати також форми попередження, запрошення, прохання чи подяки.


Наділені конкретним пропозиційним змістом, емоційно неінтенсивні           та емотивні ОВ, крім передачі емоцій мовця, використовуються ним                    для вираження інших установок, що корелюють з асертивною,                 комісивною, директивною та декларативною комунікативними інтенціями                           (Ш. С. Сафаров, Т. А. Шишкіна).


Поєднання експресивної та асертивної іллокутивних сил                                       у прагмасемантичній структурі ОВ одночасно вказує на емоційну реакцію мовця та його бажання підтвердити (або спростувати) певний факт, зробити висновок, погодитися (чи не погодитися), виразити сумнів (або впевненість) щодо події, яка сталася колись чи має відбутися, що виражається формулою Expr /Bel utP/. Бажання та потреба мовця екстеріоризувати власні емоції Expr впливає на вибір раціональних способів їхньої презентації, підкріплених вираженням переконань мовця Bel, та вказує на існування залежності всередині пропозиційної установки мовленнєвого акту, напр.:


(2) Leave tomorrowno, day after tomorrow. On Wednesday.” “Bob – how can we? And I’ll have to pack, and close up the flat – why, the Fourth is on Saturday! We’d never make it!” He reached out, took firm hold of her slender waist, pulled her down where she belonged (MacInnnes).


У наведеному фрагменті дискурсу мовець виражає свою непохитність щодо майбутнього переїзду. Його дружина наголошує на неспроможності завершити всі справи в належний строк, тому її збентеження відчувається і в наведеному окличному висловленні (the Fourth is on Saturday!), яке вказує на причину емоційної реакції мовця. Перифразоване окличне висловлення в цьому разі звучатиме як "Я збентежена, бо четверте це вже субота!", що відповідає моделі психологічної установки Expr ut /Bel utP/. Пропозиційний зміст буквального акту асертива слугує водночас і змістом для експресивного мовленнєвого акту,                 що сприяє встановленню причиново-наслідкових відношень у пропозиційній установці мовленнєвого акту.


Різні прагнення мовця – виразити певний емоційний стан та сповістити про обіцянку, виразити ініціативу або погрозу – відбиваються у схемі пропозиційної установки ОВ, яка включає також комісивну іллокутивну силу. Перифрастичні засоби, що можуть бути використані дослідником у цьому разі, спираються                 на формули психологічного стану, де мовець виражає певну емоцію з приводу запланованих подій, відображених у пропозиції (Expr /Int utP/), напр.:


(3) That’s because you don’t come here often enough. That’s only because you don’t ask me. She was teasing now, and happy, as she plunked herself down on the couch. If that’s all that keeps you away, I will ask! And often! he smiled and tried not to glance at the mountain of mail (Steel).


Дружня атмосфера спілкування та зичливість мовця, що підтверджується супровідними даними про стан його міміки – smiled, перетворюють обіцянку            (If thats all that keeps you away, I will ask!) у вираження емоційного стану, стійкішого за емоції – почуттів. Особливої виразності набуває експресивний іллокутивний акт не лише завдяки специфічній інтонаційній організації висловлення, а також унаслідок використання прийому експресивного синтаксису – парцеляції. Поліінтенціональний мовленнєвий акт поєднує експресивну                  та комісивну іллокутивні сили – Expr /Prom utP/ (Prom позначає обіцянку мовця, від англ. promise), у такий спосіб адресат пропонує слухачеві досягти певного стану речей у вигляді запрошення, що є наслідком його гарного настрою.


Результатом комплексу іллокутивних актів, що не лише спрямовані                  на вираження емоційних переживань, а й діяльнісно пов’язані зі сферою адресата, є сукупність експресивної та директивної іллокутивних сил. У пропозиційних установках таких полііллокутивних актів можуть поєднуватися бажання мовця виразити свій внутрішній емоційний стан і вплинути на співрозмовника, спонукавши його до дії наказом, вимогою, командою, забороною, порадою, застереженням, рекомендацією, проханням, запрошенням чи благанням (Expr /Des utP/). Експресивний характер спонукального мовленнєвого акту у цьому разі чинить набагато сильніший вплив на слухача, ніж категорична заява вищого за статусом чи роллю комуніканта, напр.:


(4) I’ll be happy to pay you.He gave her a look to cut her down to about the              height of the grass. Around here we don’t pay each other for favors, Ms. McPhail.               “I was bo around here, in case you’ve forgotten. So don’t take that tone with me,                             Mr. Kronek!(Spencer).


У наведеному фрагменті дискурсу агресивність мовця є результатом зверхньої поведінки співрозмовника. Тому образа від завданої кривди звучить                                  у категоричному директивному акті, де мовець забороняє розмовляти з ним                     в подібному тоні: So dont take that tone with me, Mr. Kronek! Пропозиційну установку ОВ можна відобразити у формулі Expr utPcontext /Forb utP/ (позначення Forb від англ. forbid).


Двостороння направленість декларативної іллокутивної сили в площинах "слова – реальність", "реальність – слова" у поліінтенціональних мовленнєвих актах ОВ зазнає емоційних модифікацій, напр.:


(5) Death!” murmured Lob. <…> They had never been kind to her, not from the first moment of their meeting at the water hole. But now they were positively brutal. <…> “Death.” Sambaline nodded. <…> “Death!” cackled the scar-faced Saft. She seemed to find something amusing about the word. <…> “Death,” growled Tooma, her eyes cast down upon the ground. <…> “Death!” Hai-line shrugged, face impassive, as if she were instructing her hunters to slaughter an auroch calf. <…> “Death!” growled Orani, almost angrily (Brennan).


У цьому фрагменті дискурсу оцінка дій представниці іншого племені на раді старійшин обертається винесенням вироку звинуваченій. Як засвідчує контекст, декларативна іллокутивна сила у ОВ (Death!) може поєднуватися з емоційними реакціями широкого спектра – від байдужості до люті. Вирок прозвучав                      як murmured, cackled, amusing about the word, shrugged, face impassive, growled almost angrily. Тому, пропозиційна установка мовленнєвого акту з формулою            Expr /Caus utP/ у кожному з варіантів ОВ містить різні модифікації змінної Expr,                          що підтверджують голосові модуляції, міміка та кінесика продуцентів висловлень.


Таким чином, в аспекті прагматики домінантною функцією всіх типів окличних висловлень є вираження емоційних реакцій мовця на факти чи події об’єктивної реальності. Бажання комуніканта екстеріоризувати власні емоційні переживання відображається у прагмасемантичній структурі ОВ за допомогою експресивної іллокутивної сили. Результатом поєднання у прагмасемантичній структурі ОВ різних інтенцій комуніканта є гібридність мовленнєвих актів.


Розділ 3. "Функціонування окличних висловлень у сучасному англомовному діалогічному дискурсі". Процес обміну інтенціями під час емоційної взаємодії не є сукупністю спорадичних виявів внутрішніх психічних станів мовців, а комунікативною взаємодією, що регулюється глобальним      задумом та визначається поняттями конфліктності чи дружелюбності.                         У ході дискурсивної взаємодії інтерактанти створюють спільне психологічне емоційне середовище, в просторі якого вони маніфестують, інтерпретують та модифікують свої емоції, керуючись кооперативними чи, навпаки, конфронтативними прагматичними цілями. 


Ритуалізована форма контролю і управління процесом вираження емоцій,             а також його інтенсивністю, визначається соціальними нормами кожного соціуму. Соціальна база емоцій формується з конвенційних норм емоційності індивідуумів, що охоплюють "правила вибору емоцій, правила маніфестації, відповідності               та кодифікації емоцій" (див. K. R. Sherer, A. B. Summerfield, H. G. Wallbott).


Співвідношення емоційного наміру мовця та емоційної реакції його співрозмовника характеризується встановленням "емотивної динамічної еквівалентності" (О. П. Воробйова). У результаті, наслідком маніфестації емоції,           з одного боку, та її інтерпретації, з другого, є інтерактивне вибудовування емоційного фону комунікативної взаємодії, який може викликати або наростання інтенсивності емоцій, або згасання, що залежить від успішності інтеракції                   чи сукупності інтенцій комунікантів. У процесі діалогічної взаємодії ОВ                             є індикаторами підвищення інтенсивності емоційного фону комунікативної інтеракції, водночас стимулюючи зміни його динаміки. Перебіг дискурсивної взаємодії у діалогах з ОВ базується на підсвідомих та осмислених операціях конструювання мовленнєвої взаємодії і характеризується свободою мовця у виборі тактик та можливістю корекції розгортання комунікативної інтеракції.


Cпираючись на висунутий Р. Філером принцип типологізації стратегій "інтерактивного розвитку емоцій мовців" у терапевтичному дискурсі                           (R. Fiehler), ми розробили класифікацію стратегічних спрямувань емоційної взаємодії комунікантів та дослідили функціонування ОВ у межах кожної                 з цих стратегій. Соціальна природа емоцій передбачає інтерактивну взаємодію            мовців у дискурсивному акті вибудовування емоційного фону,                                                  що здійснюється в межах чотирьох комунікативних стратегій: включення                  в емоцію, аналізу адекватності емоції, сумнівів у адекватності емоції                          та ігнорування емоції. Ці стратегії співвідносні із загальним спрямуванням комунікативної взаємодії до кооперації чи конфронтації і поділяються                   на емоційно-консолідаційну, емоційно-протиставну та емоційно-роз’єднувальні.


Застосування емоційно-консолідаційної стратегії включення в емоцію передбачає, що мовець сприймає виражену співрозмовником емоцію як належну         і розцінює її з позиції співпереживання. Синергія комунікативних зусиль інтерактантів виливається в інтеракційний акт, загальним наміром якого                 є вираження співрозмовникові своєї згоди та підтримки, а в екстралінгвальному плані – підтримка або встановлення добрих стосунків зі співрозмовником. Кооперативна мовленнєва поведінка в емоційному дискурсі передбачає збіг оцінки мовцями суб’єктів, об’єктів, подій чи стану речей, а також тієї чи іншої емоції. Реалізація емоційно-консолідаційної стратегії досягається шляхом застосування тактик: ретроспекції, інтроспекції, "хамелеона" та спільного планування заподіяння шкоди, а також тактики залучення співрозмовника               до бажаного емоційного фону. Серед тактичних ходів, виражених                              ОВ, виділяються ходи жалю з приводу вчиненого, туги за минулим, емоційного вітання, поділяння емоції, емоційного вторування, компліменту/похвали, застереження, заклику й апеляції до вищих сил, запевнення у прихильності,                а також ходи емоційного аргументу та нагадування про спільно пережиті емоції.


Емоційно-протиставна стратегія аналізу адекватності емоції – це стратегія, за якої обраний тип емоційного реагування або його інтенсивність                 є предметом аналізу або обговорення. Протиставлення мовленнєвих дій комунікантів зумовлене встановленням відносин суперництва між співрозмовниками, а характер такої діалогічної взаємодії передбачає протиборство ідей, позицій та поглядів комунікантів, спрямованого не на пошук істини, а на з’ясування міжособистісних стосунків. Метою мовця у межах цього стратегічного спрямування є намагання будь-якими доводами та діями, навіть погрозами схилити співрозмовника на свій бік шляхом прямого або опосередкованого спонукання              до зміни його психічного стану. Застосування емоційно-протиставної стратегії характеризується відстороненістю мовця від переживань співрозмовника                      і реалізується через тактику емоційної аргументації і тактичні ходи емоційного аргументу, заяви, вказівки на непереконливість репліки, піддавання репліки сумнівам, спростування репліки, контраргументу, наполягання, удаваної згоди, застереження/заклику дотримуватися моральності, виражених ОВ. Обговорення адекватності відчуттів мовця базується на принципах емоційної відповідності/ невідповідності та виправданості/невиправданості шляхом імпліцитної або експліцитної апеляції до правил емоційності. Предметом обговорення є не тільки маніфестація емоцій, а й сама емоція.


Ефективними та дієвими стратегіями в умовах гранично конфліктної комунікативної поведінки є емоційно-роз’єднувальні стратегії сумнівів                         у адекватності емоції та ігнорування емоцій. За цих обставин мовець або наголошує неприйнятність емоції чи ступеню її інтенсивності, або взагалі              ігнорує її. Інтерактант планує комунікативні дії таким чином, що в разі їхнього виконання емоційний стан мовців буде не лише діаметрально протилежним,                 а навіть посилюватиметься у прямо пропорційній залежності. Підкріплене нехтування емоційним станом співрозмовника є запланованим елементом дискурсивної взаємодії конфронтативного характеру, що поєднує тактики провокації, дискредитації та морального насильства. ОВ як тактичні прийоми критики, звинувачення, образи тощо провокують загострення стосунків                     між комунікантами та посилюють інтенсивність несприятливого емоційного             фону комунікації. Використання емоційно-роз’єднувальних стратегій                            у конфліктних діалогах відбиває егоцентричну поведінку мовців, спрямовану                   на зниження самооцінки опонента.


Процес емоційної взаємодії в англомовному діалогічному дискурсі регулюється набором комунікативних стратегій та конвенційних норм                   емоційної взаємодії мовців, які складають емотивну компетенцію комунікантів англомовного соціуму. Створення стратегічно відповідного фону емоційної інтеракції супроводжується коливанням інтенсивності емоційної взаємодії. Динаміка інтенсивності емоційного фону коливається від позитивного           (базового) рівня до афективного (гіперемоційного) і залежить від успішності інтеракції та інтенцій мовців.


Відмінність окличних висловлень різних типів та специфіка планування дискурсивної взаємодії у англомовних діалогах з ОВ визначають закономірність уживання афективних ОВ лише за кооперативної взаємодії, а емотивних                      та емоційно неінтенсивних ОВ – в умовах як комунікативної співпраці,                       так і протистояння.


 


ВИСНОВКИ


У цьому дисертаційному дослідженні запропоновано аналіз окличних висловлень з позицій комунікативно-прагматичного та когнітивно-дискурсивного підходів до вивчення процесів їхнього продукування та функціонування.


Комунікативною метою окличних висловлень є вираження потреби мовця до екстеріоризації свого емоційного стану та апеляції до емоційної реакції слухача. Окличне висловлення визначається у праці як висловлення зі специфічним синтаксичним та графічним оформленням, комунікативною метою якого                   є відображення експресивно-апелятивної психоемоційної діяльності комунікантів.


Вплив різних за інтенсивністю емоцій на превербальному                             етапі пропозиціоналізації ОВ спричиняє асиметрію інформативного                                    та суб’єктивного компонентів у пропозиційній структурі цих висловлень. Співвідношення цих компонентів покладене в основу запропонованої класифікації ОВ, де виділено: афективні непропозитивні, емотивні монопропозитивні                         та емоційно неінтенсивні поліпропозитивні ОВ. Взаємодія когнітивних                          та емоційних процесів у продукуванні ОВ різних типів послідовно позначається на структурно-семантичній організації висловлень, іллокутивних моделях мовленнєвих актів ОВ, а також на їхньому застосуванні у дискурсивних стратегіях англомовної діалогічної взаємодії.


Проектування мисленнєвих операцій (експресивної іллокутивної сили)                 на іллокутивні акти ОВ диференційовано відображає інформацію про намір мовця висловити оцінку та ставлення до повідомлюваного, передати емоційну реакцію              на певну ситуацію чи подію або сповістити (заявити, запитати, спонукати) та водночас емоційно вплинути на співрозмовника. Основу пропозиційної установки афективних ОВ складає прагнення мовця до емоційного самовираження, тоді як для емотивних та емоційно неінтенсивних полііллокутивних ОВ характерне поєднання кількох інтенцій комуніканта. Взаємозалежність компонентів комплексної інтенції об’єднує їх навколо однієї пропозиції або встановлює зв’язок причиново-наслідкового типу між іллокутивними силами в семантико-прагматичній структурі емотивних та емоційно неінтенсивних ОВ.


Процес обміну інтенціями під час емоційної взаємодії комунікантів регулюється задумом, що визначається поняттями конфліктності або дружелюбності та базується на підсвідомих та осмислених операціях конструювання мовленнєвої інтеракції. Показником підсвідомих операцій є апеляція до вже готових             шаблонів мовленнєвої поведінки, що визначається глобальною інтенцією                мовців співпрацювати чи ні та впливає на вибір відповідного емоційного               фону взаємодії. Осмислені операції планування діалогічного дискурсу з ОВ спрямовані на реалізацію конкретних повідомлень за посередництвом                обраних мовцями тактик та ходів, як от використання ритуалізованих                емотивних ОВ для привітання чи компліменту або емоційно неінтенсивних              ОВ – з метою критики чи звинувачення.


Емоційна взаємодія в англомовному діалогічному дискурсі регулюється цілим набором комунікативних стратегій та конвенційних норм емоційної взаємодії комунікантів, які у своїй сукупності співвідносні з поняттям емотивної компетенції, притаманної мовцям англомовного соціуму.


Реалізація емоційно-консолідаційної стратегії включення в емоцію                 сприяє емоційній кооперації інтерактантів у ході комунікативної взаємодії                         і досягається шляхом застосування тактик ретроспекції, інтроспекції, "хамелеона"     та спільного планування заподіяння шкоди, а також емоційно-маніпулятивної тактики залучення партнера з комунікації до бажаного емоційного фону. Застосування емоційно-протиставної стратегії аналізу адекватності емоції характеризується відстороненістю мовця від переживань співрозмовника                           і реалізується у наступальних та оборонних тактиках емоційної аргументації. Утілення емоційно-роз’єднувальних стратегій сумнівів у адекватності                             та ігнорування емоцій, покладених в основу конфліктних діалогів, виражає егоцентричну поведінку мовців, спрямовану на зниження самооцінки опонента. Свідоме нехтування емоційним станом співрозмовника є запланованим елементом дискурсивної взаємодії конфронтативного характеру, що охоплює тактики провокації, дискредитації та морального насильства.


Таким чином, у результаті нашого дослідження були виявлені особливості продукування та функціонування ОВ у англомовному діалогічному дискурсі. Встановлені закономірності свідчать про взаємодію когнітивних та емоційних процесів, починаючи з моменту оформлення ОВ до застосування у вигляді тактичних ходів у дискурсивних стратегіях англомовної діалогічної взаємодії. ОВ слугують індикаторами змін не лише у свідомості мовця, а й у динаміці емоційного фону комунікативної взаємодії, стимулюючи зростання інтенсивності та індукуючи посилення позитивних чи негативних емоцій комунікантів.


 


Здійснений у праці аналіз продукування та функціонування ОВ відкриває перспективи подальших досліджень, які можуть бути пов’язані із вивченням лінгвістичного відображення гендерної, вікової, соціально-рольової та етнокультурної специфіки дискурсивної емоційної взаємодії у кооперативних                 та конфронтативних типах інтеракцій англомовного соціуму.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины