УКРАЇНІКА У ФРАНЦУЗЬКОМУ МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ: ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ ТА КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
УКРАЇНІКА У ФРАНЦУЗЬКОМУ МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ: ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ ТА КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТИ
Альтернативное Название: Украиника В ФРАНЦУЗСКОМ медийном дискурсе: лингвопрагматические И КОГНИТИВНЫЕ АСПЕКТЫ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет, з’ясовано методологічні засади, розкрито теоретичне і практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.


 


          У першому розділі “Теоретичні засади дослідження медійного дискурсу” здійснено аналіз наукової літератури, наведено основні теоретичні положення та розглянуто підходи до аналізу дискурсу. Запропоновано визначення дискурсу преси, охарактеризовано його соціолінгвістичні та структурні особливості.


Термін “дискурс” розглядається як поєднання знакового змісту, соціальної дії, змістової єдності тексту і соціального контексту. Дослідження дискурсу дозволяє виявити взаємозв’язки між мовою та дійсністю. Складність вивчення медійного дискурсу пов’язана з прив’язаністю до каналу передавання інформації, поєднанням усного та письмового мовлення, колективністю створення та отримання текстів ЗМІ, жанровою різноманітністю, відсутністю зворотного зв’язку тощо. Усе це стимулює як пошук спільної теорії, яка б дозволила трактувати масову інформацію як єдиний дискурс ЗМІ, так і аналіз окремих “мов ЗМІ” – преси, радіо, телебачення. У дослідженні медійного дискурсу важливу роль відіграють фактори адресанта й адресата: саме на адресата орієнтується адресант при виборі тематики, мовних засобів та прийомів її подання. Психологічні особливості адресата, умови створення повідомлення та ознайомлення з ним, технічні особливості ЗМІ зумовлюють вимоги до подання інформації. До них належать: обмеження інформації у часі та просторі, існування різниці між вхідним матеріалом журналіста та кінцевим продуктом, дотримання стилю кожним окремим джерелом чи виданням. Кожен вид медійного дискурсу (дискурс радіо, дискурс телебачення, Інтернет-дискурс, дискурс преси) має індивідуальні особливості і може виступати окремим матеріалом для дослідження. У зв’язку з цим набуває значення виявлення та вивчення специфічних ознак кожного окремого виду ЗМІ.


Наукові дослідження з теорії дискурсу на сучасному етапі дозволили виділити дискурс преси (С.П. Коновець, І.В. Шкарбан). У дисертаційній роботі дискурс преси розглядається як особливий вид соціальної комунікації, у ході якої відбувається осмислення, відтворення та оцінка соціально значущої інформації або реальної дійсності. Він є інституційним письмовим дискурсом з власним адресатом, тематикою, жанрами та стилістичними особливостями, і виконує інформативно-агітаційну функцію. Для нього є характерним інформативність, впливовість, експресивність, оцінність, рекламність, а також простота та доступність, оскільки газета розрахована на неоднорідну аудиторію, на яку вона повинна вплинути та утримати її увагу. Особливостями дискурсу преси є “колективність” адресанта й адресата, різноманітність тематики, періодичність надходження інформації та аналітичність змісту, структурність і впорядкованість у поданні інформації.


З метою вивчення лінгвопрагматичних особливостей розглядається текстова складова дискурсу преси – газетна стаття, яка є формою відображення реальної дійсності, носієм, засобом накопичення та передавання соціально значущої інформації. Її аналіз здійснюється шляхом аналізу мовних лексико-семантичних та стилістичних засобів, що сприяють реалізації прагматичної мети дискурсу. Кількісно-якісний аналіз газетної лексики дозволяє говорити про значний відсоток у ній власних імен: топонімів, антропонімів, назв установ, партій та організацій, характерним є перенасиченість датами та абревіатурами. Спостерігається помітний відсоток абстрактних слів, неологізмів, інтернаціоналізмів, запозичень, а в плані конотації відзначається оцінна та експресивна лексика. Прагматичними компонентами дискурсу преси є власне прагматика тексту, взаємодія між адресантом і адресатом, прагматичні настанови, прагматичний зміст та програмований прагматичний ефект, контекст чи ситуація. Обмежена газетна площина обумовлює такі вимоги до статей: актуальність, стислість, зрозумілість, експресивність та цікавість. Тому вони набувають певної систематизації, структурної організації, що полягають, насамперед, у рубрикації, розподілі статей по сторінках і шпальтах. Тематика визначає певну структурованість газетного примірника. Так, є статті про політичні події, новини спорту, науки і культури, бізнесу, повідомлення про міжнародні події. Слід відзначити, що серед французьких друкованих інформаційних джерел (presse généraliste) трапляються видання з чітким тематичним спрямуванням (presse spécialisée): економічним (Les Échos, L'Entreprise), міжнародним (Courrier inte ational, Le Monde diplomatique) чи спортивним (Équipe). Дизайн примірника передбачає маніпуляцію різними за характером і розміром шрифтами, використання наочного ілюстративного матеріалу. Для дискурсу преси характерна жанрова різноманітність: інтерв’ю, хроніка, нарис, репортаж з місця подій, портрет, журналістське розслідування тощо.


Базисом для інтерпретації дискурсу, зокрема медійного, є когнітивні моделі, або концепти – універсальні одиниці когнітивного аналізу, за допомогою яких здійснюється зберігання і передавання інформації. У роботі за основу прийнято визначення Ю.С. Степанова: концепт – сукупність уявлень, знань і переживань, які супроводжують слово. Для опису концептів найбільш доцільним є використання фреймових структур.


 


У другому розділі “Лінгвопрагматичний аспект висвітлення української суспільно-політичної тематики у дискурсі французької преси” здійснено лінгвопрагматичний аналіз статей, досліджено прагматичні особливості їх структурних компонентів. Проаналізовано лексико-стилістичні засоби та визначено їх роль при висвітленні української тематики у дискурсі французької преси.


Основними засобами формування семантико-прагматичного змісту у дискурсі французької преси є лексичні та стилістичні засоби, які моделюють зміст висловлювання відповідно до прагматичних інтенцій адресанта. При висвітленні української суспільно-політичної тематики такими інтенціями є: комунікативна, інформативна, впливова, наближення тематики до адресата. Подаючи матеріал, адресант орієнтується на адресата, його інтереси, фонові знання, психолого-соціологічні характеристики. Реалізація інтенцій полягає у виборі лексичних засобів та синтаксичних структур організації висловлювання, а також у структурній організації інформації.


Дискурс преси будується за структурним та тематично-хронологічним принципами. Структурний принцип визначає організацію дискурсу в цілому та структурну організацію окремої статті як складової дискурсу преси. Тематично-хронологічний принцип зумовлюється появою певної теми та її послідовним і систематичним висвітленням. Так, у французькій пресі сучасна україніка представлена статтями, які можна розподілити на окремі цикли, підпорядковані тематично-хронологічному принципу: “Вибори Президента”, Отруєння В. Ющенка, “Помаранчева революція”, “Парламентські вибори”, “Газовий конфлікт”, Криза в Україні.


Газетна стаття є особливою текстовою формою, характерною для дискурсу преси. Вона складається з обов’язкових (рубрика, заголовок, основна та заключна частини) і факультативних (надзаголовок, підзаголовок, лід) компонентів, кожний з яких має свою прагматичну мету, що реалізується у лексико-стилістичній та синтаксичній оформленості. Рубрика є обов’язковим компонентом дискурсу преси, який у найзагальніших рисах розкриває тематичну спрямованість статті та зорієнтовує читача. Статті про Україну у французькій пресі найчастіше зустрічаються у таких рубриках: Monde, Économie, Politique, Ukraine, Inte ational, Europe, Russie - Ukraine. Прагматичною метою заголовка є номінація, створення реклами статті, інформування та емоційний вплив на читача. Інформаційне наповнення концентрується у невеликій кількості слів, де максимум змісту передано на обмеженій площині. Аналіз синтаксичної структури заголовків показав, що найбільш розповсюдженими є предикативні заголовки (46%), рідше трапляються називні (24%) і складені (20%). Найменше еліптичних (8%) і запитальних (2%) заголовків. Перевага у використанні певного типу заголовків пояснюється здатністю синтаксичної структури влучно втілити задум автора.


Надзаголовок і підзаголовок є факультативними компонентами, що мають коригуючий характер, конкретизуючи подію чи період та доповнюючи заголовок. Своєрідним введенням в основний зміст статті є лід. Він стисло знайомить з матеріалом статті, привертаючи увагу читача та змушуючи прочитати текст до кінця. В основній частині, яка реалізує пізнавально-інформативну функцію статті, подаються перипетії подій, фіксуються різні ситуації, виділяються окремі аспекти обраного сюжету. У ній вживаються відступи та різні тропи більшою мірою, ніж в інших структурних компонентах. Статті на українську тематику у французькій пресі призначені французькому адресату, якого необхідно ознайомити з важливими попередніми подіями, з краєзнавчими деталями, оскільки це те, що допомагає вірно зрозуміти зміст написаного, сформувати ставлення до подій. Тому журналісти нерідко відходять від основної теми, вводячи відступи – ретроспективні вставки, що відводять від сюжету завдяки перестановці часових планів. Огляд статей виявив, що відступи виконують такі функції: подають додаткову інформацію про учасників подій, висвітлюють другорядні події, створюють контрастність або аналогію з метою виразнішої характеристики сучасної ситуації.


 


Так, у франкомовних статтях зустрічаємо різні види відступів.


Історичні: en 1954, pour fêter le tricentenaire de l'événement, Nikita Khrouchtchev, qui dirigeait alors l'URSS, fit cadeau de la Crimée à l'Ukraine;          порівняльні: en octobre, Krivorijstal, la première aciérie du pays acquise pour une somme dérisoire par le gendre de Koutchma et un associé a été vendue six fois plus cher au leader mondial du secteur, Mittal, lors d'enchères publiques);


 біографічні: femme, qui vend des babioles à la sauvette, écrase une larme en parlant de sa "vie de chien";


 географічні: un petit village de l'est de l'Ukraine, à quelques dizaines de kilomètres de la Russie… A cet endroit passait la frontière entre la Pologne et la Russie.


Характерно вживання відступів комплексного характеру: історично-біографічних, географічно-біографічних, лірично-географічних тощо. Наприклад: "Où est l'Ukraine? Là, il y a les Polonais, là les Russes, alors où est l'Ukraine?" A cet endroit passait en fait la frontière naturelle qui sépare l'Europe de, dirais-je, la seconde partie de l'Eurasie" (лірично-географічний відступ). Важливу роль у створенні достовірності повідомлення та у формуванні ставлення до нього відіграють цитати. У середньому, на одну статтю обсягом 600 слів припадає 8-12 різних за розміром цитат.


Аналіз заключних частин статей показав, що найбільш уживаними є оцінні (30%), нейтральні (26%) та прогностичні (20%) кінцівки. Це свідчить про основну мету дискурсу – поінформувати та дати оцінку інформації. Зустрічаються фейлетонні (12%), спонукальні (8%), запитальні (4%) кінцівки, які вживаються, щоб підкреслити головну думку, загострити увагу на певних проблемах.


Досягненню прагматичної мети у кожному зі структурних компонентів статті сприяють лексико-стилістичні засоби, або прагматичні актуалізатори, серед яких найбільш поширеними є українські реалії, концептуальні метафори, порівняння, фразеологічні одиниці, мовні кліше, алюзії, алегорії, протиставлення та повтори. Вони є засобами створення оцінки подій, їх актуалізації та наближення до адресата.


Особливу увагу приділено українським реаліям та способам їх відтворення, оскільки вони відображають колорит української дійсності. У франкомовних статтях на українську тематику вживаються такі реалії: побутові (khata, salo, hrivna (gryvna), етнографічні (Tatar, moskaliki, сosaque de Zaporozhe), державно-адміністративні (Rada, parti présidentiel Notre Ukraine, Bloc Timochenko, SBU (Conseil national de sécurité), Banque centrale ukrainienne) та асоціативні реалії, пов’язані з історико-культурними подіями в Україні (orange amère, parti blanc-bleu, cœur rouge, bandes jaunes de “Pora”). Поширеними є ономастичні реалії: антропоніми (Taras Chevtchenko, Bogdan Khmielnitski), топоніми (Maïdan Nezalejnosti, Dniepropetrovsk, Alouchta, Tche obyl, mer Noir), назви державних установ, навчальних закладів (Naftogaz, l’Académie Mohyla de Kiev). При відтворенні українських реалій найбільш вживаним є спосіб транслітерації чи транскрибування з елементами пояснення (salolard ukrainien, Pora! – Il est temps, Cest lheure, Il est déjà temps). Відзначається відсутність усталеної норми написання українських власних назв: Léonid Kouchma – Leonid Koutchma, SébastopolSebastopol, IekhanourovEkhanourov, LytvyneLitvine, а також запозичення російськомовного звучання українських топонімів (Kiev, Dniepr) та власних імен (Vladimir).


У дискурсі французької преси використовуються фразеологічні одиниці. Наприклад, використання міфологічного фразеологізму pomme de discorde (яблуко розбрату) характеризує ситуацію з укладанням газової угоди між Україною і Росією: l'accord gazier avec Moscou, pomme de discorde (Le Monde, 27.03.06). Перемогу “помаранчевої” революції у французькій пресі називають Пірровою перемогою (transformer ce succès en une victiore à la Pyrrhus (Le Nouvel Observateur, 9 – 15.12.05.), що означає “перемога занадто дорогою ціною”. Рішення щодо дати вступу до НАТО образно зображується за допомогою фразеологізму “грецькі календи”, що означає “чекати, відкласти назавжди”: Viktor Ianoukovitch dispose d'une majorité suffisante, il compte repousser aux calendes grecques l'adhésion à l'OTAN (Le Nouvel Observateur, 06.03.06). Характерно виникнення кліше, пов’язаних з українською тематикою, та їх вживання у пресі: révolution orange,dream teamorange, coalition orange, guerre de gaz , а також їх трансформацій у нові – guerre des phares.


Вживаються концептуальні метафори, джерелами яких є сфери: “театр”, “гра в карти”, “сімейне життя”, “природна стихія”, “хвороба”, “війна”. Продуктивним джерелом концептуальних метафор на українську суспільно-політичну тематику є сфера “театр”. У цих метафорах політики зображуються як актори чи ляльководи: il est probable qu'il [Viktor Ianoukovitch] tirera les ficelles en coulisse (Le Мonde, 26.07.06).


У межах сфери “гра в карти” характеризуються політичні відносини між Головою уряду та Президентом: Le président réformiste proeuropéen, Viktor Iouchtchenko, a finalement décidé de jouer son va-tout et de dissoudre la Rada (Le Monde, 04.04.06). За аналогією з грою в карти відтворюється виборчий процес в Україні: Pour le moment, Viktor Ianoukovitch joue, quant à lui, la carte russe (Le Monde, 20.11.04).


Українська влада зображується за допомогою концептуальних метафор зі сферою-джерелом “хвороба”. Такі аналогії дають можливість відтворити певні недоліки правління: L'administration, la justice restent gangrenées (Le Monde, 13.02.06). Невдоволення окремих політичних сил передається використанням назви такої хвороби, як алергія: Ce camp se distingue surtout aujourdhui par son allergie à la couleur orange (Express, 11.05.06).


Широко розповсюджено метафоричне зображення міжнародних та внутрішніх політичних відносин у межах сфери “сімейне життя”: signer le divorce entre Kiev et Moscou (Le Мonde, 02.08.06); une réconciliation du "couple" infe al Iouchtchenko-Timochenko (Le Nouvel Оbservateur, 06.03.06). Відносини між Україною та Росією характеризуються також в межах сфери “війна”, наприклад: signer un armistice dans la guerre du gaz (Le Figaro, 04.01.06).


Метафоричне зображення політичної ситуації в Україні у дискурсі французької преси здійснюється за аналогією з природною стихією. Такі порівняння вживаються для характеристики масових народних виступів: les manoeuvres militaires … ont déclenché une tempête de protestations en Crimée (Le Мonde, 06.06.06); призначення нових керівників країни: la nomination d'un nouveau gouve ement, en octobre, a été saluée par les analystes et les milieux d'affaires, qui espèrent une amélioration du climat économique (Le Мonde, 23.11.05) тощо.


Зустрічаються розгорнуті метафори, що пронизують текстовий уривок чи увесь текст. Наприклад, жарт про газ: Grands amateurs d'anecdotes, les Russes en ont profité pour lier les deux et multiplier les plaisanteries sur ces Ukrainiens désormais incapables de rouler à pleins gaz dans leurs voitures et contraints de boire du champagne... sans gaz (Le Figaro, 02.01.06), у якому зазначається, що українці в умовах газового конфлікту, з точки зору росіян, не лише не зможуть газувати на автомобілях, але й питимуть шампанське без газу.


Для зображення політичної влади та суспільно-політичних процесів в Україні використовуються метафоричні порівняння. Наприклад, процес поділу влади між Президентом і Прем’єр-міністром порівнюється з бійкою півнів: Le texte partage de façon machiavélique les pouvoirs entre le Président et son Premier ministre… qui transforme les cohabitations en un incessant combat de coqs entre les deux têtes de l'exécutif (Le Мonde, 02.04.06). Після конституційної реформи в Україні у 2004 р. і зміни форми правління на парламентсько-президентську повноваження Президента порівнюються з шагреневою шкірою: alors que l'influence du Président se réduit comme peau de chagrin (Libération, 02.04.06).


У дискурсі преси вживаються метонімії (visage du pouvoir n'a pas changé; tête de la croisade), синекдохи (Moscou montre du muscle et fait sentir à Kiev; opposition envahit la rue) та антономасії. Наприклад: les Cassandre évoquent les risques d'effusion de sang entre la partie occidentale, à forte majorité catholique (Libération, 22.11.04). Політиків, які пророкували кровопролиття під час “помаранчевої” революції асоціюють з Касандрою з грецької міфології, яка передбачила загибель Трої.


Україніка у дискурсі преси описується алюзіями на певні історичні та політичні події, літературні твори. Їх вживання відіграє важливе значення у розумінні натяків і формуванні оцінки ситуації. Зустрічаються алюзії на всесвітньовідомі твори шляхом перенесення описаної у них ситуації на українську сучасність. Прикладом є les illusions perdues – алюзія на твір О. Бальзака, що подає оцінку ситуації в Україні після проголошення незалежності. Бажання побороти бюрократизм у владних структурах описується за допомогою алюзії на всесвітньовідомий твір Ф. Кафки “Замок”: Millionnaire, député, ministre, Ioula finira par fonder un parti politique d'opposition. Pour sortir son pays du château de Kafka (Le Figaro, 26.11.04). Ситуація з відправкою уряду у відставку передається алюзією на п’єсу В. Шекспіра “Король Лір”: Pour reprendre la main et répondre à ceux qui l’accusent de se transformer en roi Lear, le président a nommé hier un proche au poste de premier ministre par intérim (Le Figaro, 09.09.05). Президента порівнюють зі славнозвісним королем Ліром, який віддаляє від себе близьких людей.


Вживаються також алегорії. Наприклад, алегоричний образ бабки з байки: les télévisions ne manquent pas une occasion de fustiger le voisin ukrainien "qui pense à la révolution au printemps et se soucie du gaz une fois l'hiver venu" (Le Мonde, 27.12.05). Критикується ситуація, у якій опинилася Україна у розпалі опалювального сезону, без підписаного договору про постачання газу.


Характерним є вживання вторинних номінацій українських політиків. Формування номінацій має екстралінгвістичний характер і пов’язане з історичним, політичним та культурним контекстами. Цінність такого джерела концептуальної інформації полягає у тому, що закладена у назві ознака відображає найбільш стійкі уявлення про об’єкт у свідомості носіїв мови. Вторинні номінації українських політиків класифікуються за номінативними ознаками, утвореними на основі екстралінгвістичних знань про об’єкт. Це номінації за рисами характеру та зовнішності (petit bout de femme, bulldozer en jupons, la femme à la couronne de tresses blondes), за посадою або виконуваними функціями, приналежністю до певної партії чи організації (leader de la "Révolution orange", ancien adversaire bleu-blanc), за поглядами чи переконаннями політика (candidat de la nomenklatura postsoviétique, leader pro-occidental de l'opposition), за подібністю до надприродних істот, історичних персоналій, всесвітньовідомих діячів (Jeanne ukrainienne, Evita Peron ukrainienne, Мarianne à la tresse, symbole du passé). Зустрічаються вторинні номінації топографічних об’єктів (Lviv, bastion nationaliste de l'ouest de l'Ukraine).


Протиставлення та повтори у французькому дискурсі преси функціонують для створення контрастності, уточнення та організації змісту тексту. Вони відіграють ключову роль у зображенні кандидатів на виборах в Україні, описові політичного курсу України тощо: Kiev entre Est et Ouest, gaz ou libertée, une main de fer dans un gant de velours, pucelles de la politique.


 


У третьому розділі “Концептуалізація української суспільно-політичної тематики у дискурсі французької преси” досліджено особливості вербалізації українських суспільно-політичних подій у французькій пресі, проаналізовано концепти Український Народ та Вибори, які дозволили виявити особливості мовного висвітлення української тематики.


Для опису концептів використано статичні та динамічні фрейми. Під статичними розуміються фрейми, які містять набір ознак та властивостей безвідносно до часу, а під динамічними – фрейми, які містять ознаки і дії, що розгортаються у часі. Фрейми представлено у вигляді слотів, наповненням яких є мінімальні текстові частини – пропозиції, що описують певну ознаку. Саме пропозиція трактується багатьма вченими як конститутивний елемент фрейму (Дж. Лакофф, Дж. Андерсен, Н.А. Чабан). Аналіз пропозицій дозволив виявити особливості мовного зображення України у дискурсі французької преси.


Аналіз концепту УКРАЇНСЬКИЙ Народ здійснено на основі визначення когнітивних характеристик актантів peuple, ukrainiens, électorat, électeurs, population, Ukraine, Est, Ouest. Характеристики цього концепту представлені у статичному фреймі УКРАЇНСЬКИЙ Народ як етнос, зміст якого розкривають слоти Народ європейський, Народ активний, Народ розрізнений, Народ у стані кризи, Оцінка українського народу. Вони містять стереотипні уявлення французів про український народ, його менталітет, умови життя, побут тощо. У дискурсі французької преси український народ характеризується за допомогою різнопланових предикатів: européen, actif, grand partenaire stratégique, libre, indépendant, divisé, déçu, privé de démocratie. Засобами вираження оцінки становища українського народу є оцінні прикметники та метафори. Оцінка також висловлюється у цитатах українських та закордонних політиків, пересічних українців.


Концепт ВИБОРИ моделюється за допомогою динамічних фреймів вибори президента, “Помаранчева революція”, парламентські вибори, газовий конфлікт та статичного фрейму Політичний курс. Ці фрейми перебувають у причинно-наслідковому зв’язку, відтворюючи реальне розгортання подій. Фрейми вибори президента та парламентські вибори моделюються за допомогою слотів Кандидати на виборах, Характеристика виборів, Результати виборів, Оцінка виборів. Специфікою виборів Президента у 2004 році стала наявність третього туру виборів (troisième tour, nouveau second tour). Слот “Іноземні спостерігачі” говорить про велике значення, яке надавалося присутності представників від інших країн. Іноземних спостерігачів метафорично порівнюють з хмарою сарани та стріляним горобцями: volontaires qui se sont abbatus sur l’Ukraine comme un nuage de sauterelles; vieux routiers des missions électorales. У визначеному контексті такі порівняння набувають позитивної оцінки, оскільки чисельність і досвід розглядаються як переваги. У дискурсі французької преси подаються діаметрально протилежні оцінки та ставлення до виборів. Процес виборів характеризується за допомогою предикатів: équitable, transparent, ouvert, honnête, calme, incertain, crucial, non démocratique, sous haute surveillance. Багато уваги приділено процедурі виборів та опису атмосфери і психологічного стану виборців.


Процес виборів відображено за допомогю використання таких концептуальних метафор: вибори – війна (le camp pro-russe est donné vainqueur du scrutin; violente bataille électorale), вибори – судовий процес (les Ukrainiens élisent leur Parlement et jugent la Révolution orange), вибори – театральне дійство (plusieurs scénarios sont dès lors possibles: le plus probable étant une alliance entre Notre Ukraine et le Parti des Régions), вибори – гра в карти (jouer son va-tout).


Фрейми ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ та ГАЗОВИЙ КОНФЛІКТ формуються слотами, у яких характеризуються учасники, причини та розвиток і результати подій. Події революції описуються концептуальними метафорами. Революція – вестерн: le weste coloré de nos petits écrans, où s’affrontent le bon pro-occidental et le méchant pro-russe Viktor Ianoukovitch (M.D., 01.05). “Помаранчева” революція порівнюється з класичним вестерном, у якому є поганий (méchant pro-russe) і хороший герої (bon pro-occidental). Революція – природна стихія: l’Union Européenne ne souhaite pas que les feux oranges allument l’incendie sur le fleuve bleu de “son” gaz naturel (M.D., 01.05). Вираз містить метафоричні образи feux orange та fleuve bleu. Помаранчевий колір зумовив порівняння “помаранчевої” революції з пожежею, полум’ям, а блакитний колір газу – його порівняння з водяним потоком. Революція – війна: la "révolution orange" en Ukraine a constitué une sorte de 11-Septembre pour la Russie (Le Monde, 07.11.05). “Помаранчеву” революцію за наслідками і масштабністю порівнюють з війною, яку ведуть терористи.


Відображення газового конфлікту пов’язано з актуалізацією лексики зі сфер газопостачання та економіки (payer le gaz, prélever du gaz, voler le gaz, réserver du gaz, consommer de gaz, depender du gaz), з вживанням власних назв: назв газових компаній (Gazprom, Naftogaz) і прізвищ їх керівників (Ivan Platchkov, Piotr Wozniak). Газові перемовини описуються за допомогою використання концептуальних метафор зі сфери-джерела “війна”: gaz est une armе, arme diplomatique . Газовий конфлікт порівнюється з холодним душем для України (nouvelle douche froide). З одного боку у порівнянні реалізується метафоричне значення “шок”, “несподіванка”, та пряма сема “холод”, що є наслідком відсутності газу, а з іншого боку вираз є алюзією на холодну війну.


У фреймі Політичний курс відображається політичний розвиток України. Він моделюється слотами “Курс демократичний”, “Курс на боротьбу з корупцією”, “Курс на євроінтеграцію та НАТО”, “Вступ до СОТ”. Фрейм характеризується предикатами: cap démocratique, projet unique, priorité numéro un. Наповненням слотів є концептуальні метафори: курс – будівля (l'entrée de l'Ukraine dans la nouvelle maison européenne), курс – подорож (la voie proeuropéenne et proatlantique suivie par l'Ukraine depuis la Révolution orange serait poursuivie).


          Аналіз концептів український народ та вибори дозволив виявити особливості мовного відображення українських суспільно-політичних подій у французькому медійному дискурсі та стереотипи їх сприйняття французьким адресатом.


 


Висновки


 


Розвиток сучасної лінгвістичної науки зумовлює інтегральне вивчення мови і мовленнєво-комунікативних процесів із застосуванням таких механізмів аналізу, які дають змогу комплексного вивчення мови і мовлення безвідривно від екстралінгвістичних складових та соціальних умов мовної взаємодії. У зв’язку з цим набуває актуальності дослідження дискурсу, оскільки у ньому втілюється взаємозв’язок між мовою та соціальною активністю людини. Складовими дискурсу є умови, цілі та обставини його створення. У дисертаційній роботі досліджено лінгвопрагматичний і когнітивний аспекти висвітлення україніки у медійному дискурсі. Вивчення цих аспектів полягає у дослідженні прагматичних особливостей статей та лексико-стилістичних засобів відображення українських суспільно-політичних подій у дискурсі, у розгляді когнітивних структур, що використовуються для побудови моделі сприйняття певної теми чи повідомлення.


 Дискурс преси є особливим видом соціальної комунікації, у ході якої відбувається осмислення, відтворення та оцінка реальної дійсності або соціально значущої інформації. Він розглядається як різновид медійного дискурсу, інституційний письмовий дискурс з власним адресатом, тематикою, жанрами та стилістичними особливостями, що виконує інформативно-агітаційну функцію. Його особливості визначаються умовами створення інформаційних повідомлень, характеристиками адресанта й адресата, технічними особливостями джерела інформації. Для дискурсу преси характерна оцінність інформації, її аналітичність та регулярність надходження, систематизація та структурна організація, тематична різноманітність, різноманітність мовних засобів і прийомів при створенні повідомлення.


Складовою дискурсу преси є газетна стаття. Прагматична спрямованість статей на українську тематику характеризується орієнтованістю на французького адресата, що зумовлює подання інформації з урахуванням його фонових знань. Прагматична мета газетної статті втілена у кожному її структурному компоненті: заголовковому комплексі, ліді, відступі, основній і заключній частинах. У своїй структурно-змістовій єдності ці компоненти забезпечують реалізацію прагматичних інтенцій адресанта. При дослідженні заголовків виявлено, що найуживанішими є предикативні, називні, складені. Менш уживаними є еліптичні та запитальні заголовки. Основна частина реалізує інформативну та експресивно-оцінну функції, а відступи як структурна особливість газетної статті призначені для ознайомлення читача з важливими попередніми подіями, країнознавчими і біографічними деталями подій, висвітлених в основній частині. Для відображення української тематики є характерним вживання історичних, біографічних, географічних, порівняльних та комплексних відступів. Заключні частини мають таку типологію: оцінні, нейтральні, прогностичні, фейлетонні, спонукальні, запитальні.


Відображення україніки у дискурсі французької преси потребує вирішення проблеми міжмовної взаємодії, актуалізуючи вживання українських реалій, метафор, порівнянь, фразеологічних одиниць, мовних кліше та їх трансформацій тощо. Це так звані прагматичні актуалізатори читацької уваги, що комбіновано функціонують у кожному структурному компоненті статті та сприяють реалізації прагматичних інтенцій. У досліджених статтях широкого розповсюдження набувають українські реалії. Серед них найбільш вживаними є державно-адміністративні та ономастичні реалії, вживаються також побутові, етнографічні і політичні. Поширеним способом відтворення реалій є транслітерація з поясненням, що дозволяє зберегти національний колорит та донести їхнє семантичне значення у всій повноті. Особливостями транслітерації українських реалій є відсутність усталеного однозначного відтворення окремих букв та звуків, а також запозичення їх написання з російської мови. Використання російськомовних джерел інформації є причиною транскрибування російськомовного звучання деяких топонімів та антропонімів.


Для представлення україніки у дискурсі преси вживаються концептуальні метафори, сферами-джерелом яких є “театр”, “гра в карти”, “сімейне життя”, “природна стихія”, “хвороба”, “війна”. Поняття з цих сфер вживаються з метою характеристики влади та її діяльності, взаємовідносин з державами-сусідами, характеристики суспільно-політичного життя в Україні. Для дискурсу французької преси характерне вживання вторинних номінацій українських політичних діячів і топонімів, у яких втілено їхні стереотипні характеристики. Основою для класифікації вторинних номінацій українських політиків є риси зовнішності та характеру, погляди, переконання, подібність політиків до казкових і міфологічних істот, історичних персоналій. Вони містять екстралінгвістичну інформацію, на основі якої формується сприйняття образу України.


Аналіз концептів Український Народ та Вибори дозволив визначити особливості мовної презентації української тематики та неоднозначності її сприйняття. Так, український народ постає європейським, вільним, незалежним, працелюбним, розрізненим, ошуканим: européen, actif, grand partenaire stratégique, libre, indépendant, divisé, déçu, privé de démocratie. Що ж стосується виборчого процесу, то він описаний детально, з усіма особливостями його перебігу в Україні (три тури, характеристика кандидатів, опис виборчої атмосфери та подання результатів виборів). Процес виборів характеризується за допомогою предикатів ouvert, honnête, calme, sous haute surveillance, incertain, crucial, non démocratique, équitable, transparent та концептуальних метафор “вибори – війна”, “вибори – судовий процес”, “вибори – театральне дійство”. Події “помаранчевої” революції, газового конфлікту, а також спрямування політичного курсу України описуються такими концептуальними метафорами: революція – “вестерн”, “природна стихія”, “війна”, газові перемовини – “війна”, політичний курс – “будівля”, “подорож”, “війна”.


 


Дослідження лінгвопрагматичного та когнітивного аспектів дискурсу преси відкриває нові можливості для повного і багатогранного вивчення такого феномену як дискурс. Зокрема, застосовані у роботі підходи можуть бути ефективними для дослідження інших типів дискурсу.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины