СЕМАНТИЧНИЙ РОЗВИТОК ПРИКМЕТНИКІВ ОЦІНКИ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ VIII XVII СТОЛІТЬ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
СЕМАНТИЧНИЙ РОЗВИТОК ПРИКМЕТНИКІВ ОЦІНКИ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ VIII XVII СТОЛІТЬ
Альтернативное Название: СЕМАНТИЧЕСКИЙ РАЗВИТИЕ ПРИЛАГАТЕЛЬНЫХ ОЦЕНКИ В немецком языке VIII XVII ВЕКОВ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано вибір теми, з’ясовано актуальність, об’єкт, предмет, мету, завдання, описано методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та особистий внесок автора, теоретичну й практичну значущість дисертації, визначено положення, винесені на захист, наведено дані про апробацію результатів дослідження і публікації та описано структуру дисертації.


Перший розділ – „Теоретичні передумови дослідження семантичного розвитку прикметників оцінки“ присвячено основним проблемам теорії оцінки як соціального й мовного явища та вираження її в мові прикметниками оцінки (1.1, 1.2), визначенню розвитку мови як необхідної умови її функціонування загалом та семантичного розвитку слова зокрема (1.3), розгляду причин, видів і процесу перебігу семантичних змін. У цьому ж розділі обґрунтовано вибір матеріалу дослідження та акцентовано на основних методах із вказівкою на конкретні випадки їхнього застосування.


Оцінка як фрагмент мовної картини світу представлена в мові етноспецифічними різнорівневими мовними засобами. Найбільш придатними з-поміж лексичних засобів для вираження оцінки є прикметники (О.М. Вольф, Е.М. Меднікова, Л.Ф. Соловйова). Лексичне угруповання прикметників із загальним оцінним значенням з огляду на певні критерії розмежування лексичних мікросистем (за В.В. Левицьким) необхідно розглядати як елементи ЛСП оцінки. Такими критеріями виступають позамовні зв’язки та відношення прикметників оцінки; слова одного порядку з абстрактним значенням оцінки в межах лексичної мікросистеми; розташування ідентифікатора угруповання, представленого словосполученням „прикметники оцінки“, поза межами мікросистеми; відношення комутації або додаткової дистрибуції в межах континууму досліджуваних одиниць; одновимірність лексичної парадигми.


Виходячи з парадигматичного принципу організації мовного поля словесних знаків (за Й. Тріром), під лексико-семантичним полем у дисертації розуміємо структурно організоване угруповання лексичних одиниць для відображення в мові певного понятійного сегмента, елементи якого характеризуються відношеннями різного типу – протиставлення, атракція, подібність тощо. Польова модель демонструє діалектичний зв’язок між позамовними реаліями та їх мовною репрезентацією. Лексична підсистема, представлена у вигляді ЛСП, функціонує на основі взаємозв’язків її елементів. Зміна характеру цих зв’язків зумовлює реструктуризацію лексичних мікросистем, що можна простежити під час використання польового підходу у вивченні лексичної системи мови в діахронічних дослідженнях.


Спираючись на релятивістську концепцію потрактування лексичного значення слова (В.А. Звегінцев, Ю.Д. Апресян, Е.М. Меднікова), ми схильні вважати, що значення слова формується трьома джерелами: предметом, що його позначає слово; поняттям, яке воно виражає, та сполучуваністю з іншими словами (1.4). Власне мовним чинником вважають сполучуваність, яка є основою для визначення семантики слів. Звідси, семантичну зміну лексичної одиниці розуміємо як зміну сполучуваності слова, яка, за врахування певних чинників (функціональної доцільності нового значення, частоти вживання та швидкості його розповсюдження, експресивного забарвлення), призводить до конвенціоналізації оказіонального вжитку. Семантичний розвиток прикметників оцінки розглядаємо як процес і наслідки перебігу семантичних змін окресленої групи слів.


Семантичні зміни спричинено дією позамовних та власне мовних чинників (1.5.1), вплив яких варто розглядати як однаково важливий (В.А. Звегінцев, Р.О. Будагов, Б.О. Серебренніков). Процес перебігу семантичних змін (1.5.2) супроводжується етапами появи інновації, її розповсюдження, досягнення так званого „апогею“, входження в мовну систему на правах норми або її відкидання („S“-подібна крива, згідно з гіпотезою Осгуда та Зебеока). Засоби, за допомогою яких здійснюються семантичні зміни, класифікують як види або способи (1.5.3).


У підрозділі 1.6 описано вибір матеріалу та методів дослідження.


У другому розділі „Лексико-семантичне поле прикметників оцінки давньоверхньонімецької мови“ проведено ономасіологічно-семасіологічне вивчення поняттєвої сфери оцінки, вираженої прикметниками в двн. мові, шляхом побудови ЛСП позитивної та негативної оцінки. У межах ЛСП проаналізовано синтагматичні та парадигматичні зв’язки спостережуваних слів. Установлено детермінованість одних кількісних характеристик прикметників оцінки іншими.


Поєднання ономасіологічного та семасіологічного підходів передбачає насамперед добір слів на позначення загальної оцінки на різних етапах розвитку німецької мови, виокремлення дібраних слів у ЛСП та аналіз особливостей функціонування поля як цілісного угруповання, у зв’язку з чим розглянуто семантичний розвиток окремих одиниць поля.


Відповідно до поетапно проведеної інвентаризації (2.1.1) встановлено, що до складу ядерних елеметнів ЛСП прикметників позитивної оцінки в двн. мові входять 7 одиниць (guot, scōni, liob, māri, reht, suozi, hēr), інші 47 лексем є конституентами периферії першої групи. Домінантою ЛСП прикметників позитивної оцінки є найчастотніша за кількістю слововживань і стилістично нейтральна лексична одиниця guot.


Недостатній обсяг вибірки прикметників загальної негативної оцінки виключає можливість застосування формалізованих методів дослідження для виділення в складі ЛСП ядерних і периферійних конституентів. Керуючись неформальними методами, вважатимемо найчастотнішими ті ЛО на позначення негативної оцінки, частота вживання яких у текстах двн. мови перевищує 7 слововживань. Отже, ядерну групу ЛСП формують 13 прикметників негативної оцінки: ubil, leid, wēlīh, arg, abuh, widerwartīg, leidsam, fravili, lōs, widarwart, egislīh, scantlīh, widarzuomi. Домінантою поля виступає двн. ubil (2.2.1).


Оскільки значення прикметника як частини мови полягає у позначенні властивостей, якостей, характеристик предмета, що виражений іменником, функціональні особливості прикметників ЛСП оцінки потрібно аналізувати в контексті з іменниками. На ґрунті класифікації підкласів іменників І.І. Чернишової, доопрацьованій В.В. Левицьким, нами виокремлено 19 семантичних підкласів іменників як еталонних контекстуальних наборів прикметників оцінки (на зразок: зовнішність людини, частини тіла; власні назви; люди (загальні назви); соціальний стан, професія, рід занять людей; риси характеру; неживі предмети, речі тощо).


Контекстуальний аналіз у поєднанні з дистрибутивно-статистичним прийомом засвідчив, що об’єктами як позитивної, так і негативної оцінки в двн. мовному періоді є людина, її діяльність (у т.ч. мовленнєва), риси характеру, а також предмети навколишньої дійсності. Відповідно найчастотнішу сполучуваність зафіксовано з підкласами іменників „Люди (загальні назви)“, „Мова та мовлення“, „Абстрактні поняття“, „Неживі предмети, речі“, „Вчинки, дії, процеси“ та „Риси характеру“. Відмінним для прикметників позитивної оцінки, порівняно з ЛО негативної оцінки, є їх часте вживання з підкласом іменників на позначення біблійних персонажів. Будь-яке оцінне висловлення неактуальне для іменників на позначення флори, фауни та власних імен.


Попри те, самі по собі частоти сумісного вживання ще не свідчать про ступінь зв’язаності слів у словосполученні чи про стабільність їх контекстуального зв’язку. Засвідчити наявність розбіжностей між емпіричними і теоретично очікуваними величинами та виявити таким чином невипадкові контекстуальні сполуки в моделі [прикметник] + [семантичний підклас іменників] уможливлює застосування квантитатив­ного методу – критерію χ2. Для побудови альтернативних таблиць мінімальною статистично значущою величиною χ2 є 3,84 при df = 1. Коефіцієнт взаємної спряженості К вказує на ступінь зафіксованого зв’язку.


Установлено такі стабільні контекстуальні сполуки для прикметників ЛСП позитивної та негативної оцінки (у порядку зменшення коефіцієнта К):


·    guot + підкласи іменників „Соціальний стан, професія“ (guot hirti „хороший чабан“); „Страви, напої, їжа“ (got guin „хороше вино“); „Час, відрізки часу“ (ziti guati „слушна година“).


·    scōni + підкласи іменників „Зовнішність людини; частини тіла“ (sconaz annuzzi „гарне обличчя“); „Природа, її явища; ландшафт“ (in lufte filo scono „в приємному повітрі“); „Місцевість, місце перебування“ (lando scôniust „найгарніша країна“).


·    māri + підкласи іменників „Абстрактні поняття“ (mâri maht godes „велична сила Божа“); „Вчинки, дії, процеси“ (scidunga mâri „чудовий розподіл“).


·    suozi + підклас іменників „Мова та мовлення“ (suazaz uuort „солодкі / приємні слова“).


·    hēr + підклас іменників „Люди (загальні назви)“ (heremo man „шановній людині“).


·    liob + підклас іменників „Біблійні персонажі“ (liobo druhtin min „любий Господе мій“).


·    reht + підклас іменників „Люди (загальні назви)“ (guot man inti reht „хороша людина та справедлива“).


·    leidsam + підклас іменників „Абстрактні поняття“ (leidsam uuillo „погані наміри“).


·    egislīh + підклас іменників „Перебіг подій, справи“ (egislicha sacha „жахливий стан речей“).


·    fravіli + підклас іменників „Перебіг подій, справи“ (ding fravali „погані справи“).


·    ubil + підклас іменників „Люди (загальні назви)“ (ubil man „зла людина“).


·    wēlīh + підклас іменників „Абстрактні поняття“(welihhemo tōde „страшною смертю“).


·    ubil + підклас іменників „Страви, напої, їжа“ (ubilan uuahsmon „поганий плід“).


·    arg + підклас іменників „Люди (загальні назви)“ (argi liuti „злі люди“).


Парадигматичні відношення оцінних атрибутів на основі їхньої реалізованої сполучуваності з підкласами іменників, за даними кореляційного аналізу, вказують на існування певних синонімічних рядів у межах ЛСП позитивної та негативної оцінки (наприклад, guot – hēr – reht, guot – liob – reht, suozi – kleini, wēlīh – leid – widаrzuomi – lōs, scantlīh – fravili – egislīh, arg – ubil – widerwartīg) (див. 2.1.4, 2.2.4). Висока семантична подібність двн. reht і wēlīh з іншими складниками ЛСП ставить їх під загрозу виключення з ядерної групи ЛСП або й винесення за межі спостережуваної парадигми загалом.


Протилежним полюсам оцінки властиве неоднакове співвідношення таких кількісних параметрів, як частота вживання, широта сполучуваності, кількість суттєвих синтагматичних і парадигматичних зв’язків (2.1.5, 2.2.5). Негативні оцінні прикметники демонструють значно вищу кореляцію зв’язку між усіма кількісними характеристиками, що пов’язано з більшою експресивністю при вираженні негативного оцінного ставлення.


У третьому розділі „Лексико-семантичне поле прикметників оцінки в середньоверхньонімецькій мові“ змодельовано ЛСП прикметників позитивної та негативної оцінки свн. мови. Проаналізовано зміни значення прикметників порівняно з двн. мовою на тлі виявлених синтагматичних і парадигматичних відношень. Установлено причини переструктурування досліджуваного ЛСП.


Інвентаризацію ЛО на позначення позитивної та негативної оцінки у свн. мові (3.1.1) проведено за зразком інвентаризації двн. мови. ЛСП прикметників позитивної оцінки свн. мови нараховує 66 складників (5 ядерних елементів: свн. gût, schœn, lieр, süeze, wert; 17 одиниць периферії першої групи; 44 – периферії другої групи). Домінанта поля незмінна – свн. gût.


До складу ЛСП прикметників негативної оцінки свн. мови входять 40 конституентів (7 ядерних складників: bœse, übel, vreislich, valsch, leit, grim, vreissam; 8 одиниць периферії першої групи; 25 – периферії другої групи). Лексема übel поступається місцем домінанти поля свн. ЛО bœse (3.2.1).


Зі складу ЛСП оцінки внаслідок процесу відштовхування між семантично подібними елементами поля, а також через відсутність будь-яких зв’язків із жодним елементом досліджуваної парадигми вийшли mammunti, reht із позитивним оцінним значенням, а також frеveli та wēlīсh із негативним оцінним значенням.


Із прийняттям нової ідеології (лицарська культура), норм поведінки та ціннісних орієнтирів німецька мова свн. періоду поповнюється низкою запозичень із французької та нідерландської мов (fîn, clâr, hövesch, valsch). Нові елементи не лише змінюють смислові відношення слів, але й спричиняють реструктуризацію ЛСП прикметників оцінки.


Відносною стабільністю семантики з відчутним розширенням значення вирізняються найчастотніші прикметники ЛСП позитивної оцінки (gût, schœn, süeze). Крім стабільних синтагматичних зв’язків, збережених із двн. мови, набуто нові (у порядку зменшення величини коефіцієнта К) (3.1.2, 3.1.3):


·    gût + підкласи іменників „Страви, напої, їжа“ (guote spîse „хороша / смачна страва“); „Неживі предмети, речі“ (guot gewant „гарний одяг“); „Соціальний стан, професія“ (ein vollin güt knecht „чудовий слуга“); „Абстрактні поняття“ (daz aller beste leben „найкраще життя“); „Місце перебування“ (ein burc, diu beste „найкраща фортеця“); „Час, відрізки часу“ (guote nacht „доброї ночі“).


·    schœn + підкласи іменників „Фауна“ (schœniu ros „гарний кінь“); „Флора“ (di sconen wiseblumen „гарні польові квіти“); „Зовнішність; частини тіла“ (schœne hâr „гарне волосся“); „Місце перебування“ (schœniu lant „чудова країна“); „Власні назви, імена“ (der schœnen Sigelinden kind „дитина гарної Зегілінди“); „Природа, її явища; ландшафт“ (wolken schône „гарні хмари“).


·    süeze + підкласи іменників „Мова та мовлення“ (mit süzir redin „приємними словами“); „Природа, її явища; ландшафт“ (daz süeze weter „гарна погода“); „Зовнішність; частини тіла“ (mit einem süezen munde „милою / гарною посмішкою“); „Вчинки, дії, процеси“ (suozze arbeit „добра справа“); „Час, відрізки часу“ (süeziu jugent „чудова молодість“).


За появи нових синтагматичних зв’язків у прикметників оцінки простежується тенденція до послаблення інтенсивності сполучуваності з однаковими підкласами у свн. мові порівняно з двн. мовою (3.1.4).


Змінено смисловий центр ЛО lieр, mâre, rîch, hêr, tiur. Семантична еволюція лексем rîch і hêr протікає за подібним зразком (зсув синонімів, за Г. Шпербером).


Набір ядерних компонентів ЛСП негативної оцінки, порівняно з двн. мовним періодом, змінено, тому говорити про семантичний розвиток окремих оцінних атрибутів досить важко (3.2.2, 3.2.3).


На основі семантичної сполучуваності прикметників оцінки за допомогою кореляційного аналізу встановлено парадигматичні відношення різної інтенсивності між елементами ЛСП оцінки (3.1.5, 3.2.4). Акцентовано на модифікації синонімічних рядів (свн. schœn – wert – lieр – süeze, wert – gût, übel – valschlich – bœse, übel – valschlich – valsch). Висока семантична подібність деяких ЛО із словами-партнерами дає змогу спрогнозувати їхнє взаємне відштовхування (як-от: свн. wert, valschlich).


Статистичні параметри для прикметників ЛСП позитивної та негативної оцінок по-різному та з різною інтенсивністю корелюють між собою. У одиниць позитивної оцінки детерміновані частота, широта сполучуваності та кількість суттєвих синтагматичних зв’язків (3.1.6). Негативну кореляцію зафіксовано між кількістю синтагматичних і парадигматичних зв’язків, що, на нашу думку, вказує на існування оберненої залежності між парадигматичною та синтагматичною закріпленістю слова в лексичній мікросистемі.


У прикметників негативної оцінки спостерігаємо високу взаємну зумовленість усіх кількісних характеристик, що пояснюємо більшим ступенем експресивності слів із негативним оцінним значенням (3.2.5).


Четвертий розділ „Лексико-семантичне поле прикметників оцінки в ранньонововерхньонімецькій мові“ присвячено визначенню структурного складу ЛСП прикметників позитивної та негативної оцінки рнвн. мови, встановленню причин зміни структурного складу досліджуваного ЛСП порівняно з попередніми періодами мовного розвитку, аналізу чинників семантичного розвитку прикметників із загальним значенням оцінки в німецькій мові.


ЛСП прикметників позитивної оцінки рнвн. мови формують 53 слова (із них 4 – ядерні складники: gut, lieb, schön, edel; 11 входять до периферії першої групи; 38 – до периферії другої групи). Упродовж усіх трьох мовних етапів лексеми gut, lieb i schön належать до ядерних елементів поля. Незмінною залишається також його домінанта – прикметник gut (4.1.1).


ЛСП прикметників негативної оцінки рнвн. мови (4.2.1) налічує 30 конституентів (3 ядерних: böse, falsch, scantlich і 27 лексем периферії першої групи). У зоні ядерних, починаючи із свн. мови, закріплюються прикметники böse та falsch. Рнвн. böse продовжує займати позиції домінанти поля. Попри те, унаслідок реверсії оцінного знаку (від позитивного до негативного) до складу ЛСП входить рнвн. schlecht, який поступово закріплюється в навколоядерній зоні синтагматично та парадигматично.


Переструктурування ЛСП прикметників позитивної та негативної оцінки відбувається переважно на підставі виходу багатьох одиниць за межі ЛСП оцінних атрибутів. У рнвн. мові спостерігаємо чітку тенденцію до моно­семантизації прикметників із втратою сем оцінного значення. При цьому актуалізація однієї з інших сем цих слів дає їм змогу закріпитися у складі інших лексичних парадигм (лексико-семантичних груп, синонімічних рядів, ЛСП тощо). Сюди зараховуємо свн. rîch, hêr, lieht, klâr, sælic, stolz, tiur, holt, trût, angestlich, hart, sûr, grôz, kranc, schief, stark, swach, swære.


Відносно стабільною можна вважати семантику найчастотніших у всі періоди розвитку німецької мови позитивних атрибутів gut, schön, lieb, süß (4.1.2, 4.1.3).


Незмінна домінанта ЛСП прикметників позитивної оцінки – gut – зберігає успадковані з двн. мовного етапу стабільні контекстуальні зв’язки з іменниками підкласів „Час, відрізки часу“ (gûten tag „добрий день“) та „Страви, напої, їжа“ (guote malzeiten „чудові / смачні страви“). Прикметник schön має 2 зв’язки, збережені з двн. мови, а саме з підкласами „Зовнішність, частини тіла“ (schone gestalt „гарна фігура“) та „Місце перебування“ (schön Haus „гарний будинок“). Рнвн. lieb відновлює тісний контекстуальний зв’язок з іменниками підкласу „Біблійні персонажі“ (lieben engeln „любим ангелам“), який існував у двн. мові, та зберігає стабільність у характеристиці людини загалом. Лексема süß володіє від двн. до рнвн. періоду розвитку німецької мови суттєвим контекстуальним зв’язком із підкласом іменників „Мова та мовлення“ (süesser red „гарними словами“).


Численні кількісні та якісні зміни в складі ЛСП прикметників негативної оцінки позначилися відповідно на зсувах у семантиці найчастотніших одиниць парадигми (4.2.2, 4.2.3).


Зіставлення парадигматичних відношень для найчастотніших прикметників оцінки від двн. до рнвн. мови демонструє нестабільність асоціативних зв’язків, адже становлення та розвиток синонімічних рядів у межах ЛСП супроводжується процесами диференціації, нейтралізації, конкуренції тощо (4.1.5, 4.2.5).


Кількісні характеристики елементів ЛСП позитивної оцінки рнвн. мовного періоду корелюють приблизно однаково порівняно з двн. і свн. мовами. У атрибутів ЛСП негативної оцінки простежуємо тенденцію до поступового послаблення ступеня взаємної залежності між встановленими кількісними параметрами. Це може свідчити про втрату експресивності у ході висловлювання загальної негативної оцінки.


Комплексне дослідження прикметників оцінки в двн., свн. і рнвн. періодах (4.3) дає підстави для визначення основних позамовних і мовних причин семантичних змін спостережуваної групи слів у німецькій мові.


 


ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ


Формалізована інвентаризація оцінних атрибутів протягом трьох періодів розвитку німецької мови (двн., свн., рнвн.) демонструє, що ЛСП прикметників оцінки характеризується певними структурними особливостями, а також еволюціонує впродовж всієї історії становлення німецької мови, зазнаючи безперервних змін – кількісних і якісних.


Семантичний розвиток окремих прикметників оцінки простежуємо в динаміці їхніх сполучувальних властивостей. Фіксацію випадків розширення / звуження / зміни контексту можна вважати об’єктивним критерієм дослідження лексичного значення обраної групи слів. Контекстуальними наборами для вивчення синтагматичних зв’язків виступають підкласи іменників.


Системні відношення між конституентами ЛСП оцінки виявлено на тлі їхніх парадигматичних зв’язків. Парадигматичні відношення між елементами ЛСП проаналізовано на основі реалізованої сполучуваності прикметників із підкласами іменників. Зв’язки по осі парадигматики кваліфікуємо як такі, що проявляються не тільки в мові, але й у мовленні.


Висока семантична близькість з іншими елементами поля спричиняє конкуренцію між подібними за вживанням словами. Таким чином відношення у площині парадигматики прогнозують вихід деяких одиниць зі складу ядерних або загалом за межі ЛСП прикметників оцінки (двн. reht, wunnisam, mammunti; свн. wert; рнвн. rein, köstlich, lustig, lieblich із позитивним значенням, а також двн. frаvіli, wēlīh; свн. valschlich із негативним значенням).


ЛСП прикметників негативної оцінки впродовж свого функціонування від двн. до рнвн. періоду розвитку німецької мови зазнає динамічніших кількісних і якісних видозмін порівняно з ЛСП прикметників позитивної оцінки. У кожному з періодів розвитку німецької мови поняттєву сферу нега­тивної оцінки покривають неоднакові мовні одиниці. Змінюється також домі­нантна одиниця поля, яка в повному обсязі представляє значення виокрем­леної групи слів. У двн. мові домінантою ЛСП прикметників негативної оцінки обрано лексему übel. У свн. мові внаслідок погіршення значення до складу ЛСП входить прикметник bœse, який поступово витісняє мовну одиницю übel із позицій домінанти. У рнвн. мові лексема bœse ще зберігає за собою статус домінантної одиниці, тоді як у ЛСП прикметників негативної оцінки внаслідок реверсії оцінного знака входить і поступово закріплюється синтагматично та парадигматично рнвн. schlecht.


Ядерні складники ЛСП прикметників позитивної та негативної оцінки gut, schön, lieb, süß, arg упродовж трьох мовних періодів характеризуються високою частотою вживання, простотою морфологічної будови та відносно стабільною семантикою.


Лексична одиниця gut виступає домінантною одиницею ЛСП прикметників позитивної оцінки протягом трьох періодів розвитку німецької мови. Найбільш частотна, лексема gut загалом утворює 11 стабільних синтагматичних сполук із підкласами іменників, менше за інші елементи поля зв’язана парадигматично та має широту сполучуваності, наближену до максимальної. Унаслідок відсутності обмежень на сполучуваність домінанта ЛСП прикметників позитивної оцінки – gut – сполучається з іменниками на позначення як конкретних, так і абстрактних понять із вираженням загальної позитивної оцінки.


Такі основні кількісні характеристики прикметників, як частота вживання, широта сполучуваності, кількість синтагматичних і парадигматичних зв’язків, демонструють неоднакову кореляцію для одиниць ЛСП загальної позитивної та негативної оцінки.


Для прикметників ЛСП позитивної оцінки впродовж діахронного дослідження встановлено взаємний зв’язок між частотою вживання спостережуваних лексичних одиниць у текстах і широтою сполучуваності, а також кількістю їхніх суттєвих синтагматичних зв’язків. Що вживаніше слово, то більша його вірогідність сполучатися з максимальною кількістю контекстуальних партнерів і, відповідно, вступати в тісний синтагматичний зв’язок.


Простежуємо тенденцію до оберненої пропорційності між кількістю синтагматичних зв’язків та їхньою інтенсивністю: що більше значущих зв’язків нараховує прикметник, то менша їхня інтенсивність у межах кожної окремої синтагми. І навпаки, що менша загальна кількість значущих зв’язків притаманна одному прикметникові, то інтенсивніше пов’язані між собою елементи окремих сполук.


Кількість парадигматичних зв’язків атрибутів позитивної оцінки не детермінована іншими статистичними параметрами і навіть подекуди демонструє обернену залежність із кількістю суттєвих синтагматичних зв’язків (як у свн. мовному періоді).


Між усіма кількісними параметрами прикметників ЛСП негативної оцінки, а саме частотою вживання, широтою сполучуваності та кількістю суттєвих синтагматичних і парадигматичних зв’язків, у двн. мові фіксуємо надзвичайно високу кореляцію (у межах 0,83–0,95), коефіцієнт якої поступово зменшується для ідентичних параметрів прикметників негативної оцінки у свн. та рнвн. мовних зрізах.


Найбільшу варіативність складу ЛСП позитивної та негативної оцінки спостерігаємо в періоди значущих епохальних змін (перехід від релігійних світоглядних переконань до ідеології лицарства у свн. мовному етапі, винайдення книгодрукування та рух реформаторів у рнвн. мовному зрізі).


Основні чинники семантичного розвитку прикметників оцінки в німецькій мові варто розподілити на позамовні та власне мовні.


У перспективі вважаємо за доцільне дослідити антонімічні зв’язки між одиницями мікрополів позитивної та негативної оцінок у різні періоди розвитку німецької мови; розглянути вживання окремих прикметників оцінки на матеріалі творів конкретних авторів зі встановленням жанрових і гендерних особливостей.


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины