Аксіологічний аспект історизмів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських, російських і німецьких текстів малого формату) : Аксиологический аспект историзм как переводоведческая проблема (на материале украинских, российских и немецких текстов малого формата)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт і предмет дослідження, окреслено мету й конкретні завдання, описано його матеріал, методологічні основи й методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, її структуру та апробацію. 

У розділі I „Оцінна семантика історизмів: семантичний, структурний, функціональний аспект” визначається система понять: а) історичні реалії, б) історичні символи, в) історичні лінгвоконцепти. Кожне з цих понять розглядається за ознаками: а) семантичними, б) функціональними, в) структурними.

Система реалій (С.Влахов, Р.П.Зорівчак, В.Н. Крупнов, Я.Й. Рецкер, С.Флорін та ін.), символів (С.С. Аверинцев, О.Ф. Лосєв, К. Леві-Стросс, Л. Леві-Брюль,  М.О. Новикова, В.Н. Сокир, І.М. Шама, В.Н. Тайлор та ін.), концептів (Е. Бенвеніст, М.О.Новикова, Ю. С. Степанов), встановлена за загальною для всіх понять системою критеріїв, уточнюється в дисертації такими поняттями: а) історичні реалії, б) історичні символи, в) історичні  лінгвоконцепти.  Критерієм виділення цих понять є старіння,  насамперед денотативного значення реалій (С. Влахов, Р.П. Зорівчак, С. Флорін) і конотативного значення символів і лінгвоконцептів.

Аксіологічний аспект історичних реалій, історичних символів, історичних концептів уточнюється за структурними критеріями з погляду структури комунікативного простору в текстах історичної тематики. Унаслідок своєї унікальності і переваги предметного значення історичні реалії постають маркерами периферії „свого / іншого“ комунікативного простору і розташовуються на просторовій горизонталі. Історичні символи й історичні лінгвоконцепти формують ціннісну вертикаль комунікативного простору і внаслідок підвищеної значущості, актуальності й асоціативності стають центром (свого / іншого) цього простору. Як структурні одиниці комунікативно-ціннісного простору історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти сприймаються інокультурним комунікантом оцінно. Облігаторними ознаками історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів є оцінність та історичність. Для перекладача / перекладознавця розуміння значень цих понять ускладнюється внаслідок їхньої дистантності не лише в просторі, але й у часі.

Досліджувані поняття виявляються і диференціюються в текстах історичної тематики за їхніми інтегральними і диференційними ознаками. Історизми мають значення: а) предметне, б) емоційне, в) асоціативне, г) концептуальне. Це є їхньою інтегральною ознакою. Відрізняються історизми: а) різним ступенем актуальності цих значень, б) різною формою вираження цих значень (експліцитною, імпліцитною), в) обсягами цих значень, тобто асоціацій (широкий / вузький). Це є диференційною ознакою таких понять. Обсяг значень / асоціацій історичної реалії максимально вузький. Актуально і тому експліцитно виражено предметне, емоційне значення. Максимально імпліцитно виражене концептуальне значення. Історичний символ має ширший  обсяг значень / асоціацій. Максимально експліцитно виражене в нього  асоціативне значення, імпліцитно – предметне значення. Історичний лінгвоконцепт характеризує максимально експліцитна форма вираження концептуального значення, максимально імпліцитна – емоційне і предметне значення. Обсяг його значень / асоціацій – найширший. 

У діахронії з оцінністю історизмів у тексті можуть відбуватися такі зміни: а) дифузія, б) поляризація, в) інверсія. Ці трансформації у зворотному порядку змінюють предметні значення історизмів. Такі зміни значень указані в працях  Г.А. Данилової, М.О. Новикової, Я. Й. Рецкера й виглядають як: а) конкретизація, б) розширення, в) розвиток значення. Внаслідок дифузії оцінності конкретизується предметне значення історизму; при поляризації предметне значення розширюється, деактуалізується; з подальшою поляризацією значення чи його інверсією предметне значення історизму починає розвиватися. Зміни оцінної і предметної семантики викликають також і зміну статусу історизму. Конкретизація предметного значення відповідає статусу історичної реалії; розширення, розвиток значення – статусу історичного символу. Ця класифікація значень історизмів доповнила структурно-семантичну класифікацію символів М.О. Новикової, І.М. Шами. Актуалізація оцінності історичної реалії з погляду структури тексту / системи контекстів змінює її статус, і вона переходить до розряду історичних символів. З розвитком значення предметна семантика цього символу деактуалізується, він набуває характеристик центру всієї культури, як мегатексту і стає історичним мегасимволом (ІмгС).

Оцінні значення історизмів реалізуються в текстах історичної тематики: а) експліцитно – на лексичному рівні, б) імпліцитно – на семному рівні. Для розуміння значень історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів у ВТ перекладач залучає необхідні і достатні обсяги контекстів на рівнях: а) гіпертекстовому, б) текстовому, в) гіпотекстовому. Для розуміння значень історичних реалій перекладач працює на гіпотекстовому рівні. Працюючи із ситуативними значеннями історичних символів, перекладач використовує текстовий рівень. Для визначення значень історичних лінгвоконцептів перекладач  виходить на гіпертекстовий рівень.

Застосовані для аналізу досліджуваних історизмів методики уточнено з погляду дослідження оцінності в текстах історичної тематики.  Функціональна методика дає перекладачеві можливість конкретизувати: комунікативну спрямованість тексту; ієрархію (ціннісну структуру) його контекстів; зони формування оцінності та її характер (об'єктивний/суб'єктивний). Контекстуальна методика уточнює систему контекстів, у яких актуалізуються оцінні значення, з погляду: а) основної тематики, б) композиції, в) провідних лейтмотивів, г) хронотопу і д) характеристики персонажів. За допомогою дефінітивної методики визначаються: типи предметного й оцінного значень історизму; сам тип історизму; текстові зони можливого переходу історичної реалії в історичний символ. Доповнено наведені методики системою методик аналізу оцінності історизмів з погляду їх експліцитного застосування на гіпертекстовому, текстовому, гіпотекстовому рівнях. На гіпертекстовому рівні застосовуються методики: а) функціональна, б) структурна. На текстовому рівні використовуються методики: а) контекстуальна, б) методика символічної інтерпретації, доповнена М.О. Новиковою. На гіпотекстовому рівні застосовуються методики: а) тезаурусна, б) дефінітивна, в) структурна, г) зіставна.

Щодо кожного із загальних понять вироблено певні перекладацькі стратегії. Основні перекладацькі трансформації системи реалій визначено в працях С. Влахова, С. Флоріна, Р.П. Зорівчак. Проблеми перекладу системи символів конкретизовано і доповнено в дослідженнях М.О. Новикової і І.М. Шами. Наявні трансформації можна умовно поділити на: а) власне лексичні (Л), що змінюють денотативне значення (кальки фонетичні, графічні, семантичні); б) лексико-семантичні (Л-с), що змінюють конотативне значення (конкретизація, генералізація, розвиток значення); в) лексико-граматичні (Л-г) (ампліфікація, компресія, цілісне перетворення); г) структурні (Ст) (дописи, компенсації, транспозиції).  

У другому розділі „Краєзнавчий, публіцистичний, художній  дискурс: жанрово-структурний аналіз” уточнюється і доповнюється аналіз жанрово-стилістичної домінанти (ЖСД) ВТ, розроблений М.О. Новиковою. Для апробації аналізу системи понять історичних реалій, історичних символів, історичних  лінгвоконцептів та їх оцінності використовується вибірка малоформатних текстів історичної тематики трьох дискурсів: а) художнього, б) краєзнавчого, в) публіцистичного. Ця вибірка базується на класифікації оцінності за формою її реалізації, згідно з якою можна виділити: 1) структурно-композиційну, 2) лексичну, 3) змішану форми (І.В. Арнольд, О.М. Вольф, В.І. Шаховський). Структурно-композиційна форма реалізації оцінності характерна для краєзнавчих текстів. У цьому випадку оцінність реалізується імпліцитно на значущих позиціях тексту, визначених через опозиції „відзначене / мало відзначене“ (М.О. Новикова, В.Я. Пропп). Лексична форма реалізації оцінності домінує в публіцистичних текстах. Оцінні значення історичних реалій, історичних символів виражаються в мікростилістичних контекстах. Для передачі цієї оцінності в ПТ перекладач знаходить прямі відповідники в ПМ (перекладної мові). Змішана форма вираження оцінності характерна для художніх текстів. Вона – найскладніша для дослідження і визначається в ході аналізу ВТ.

Використовуючи функціональну методику, перекладач розподіляє елементи тексту кожного текстового рівня (гіпертекстового, текстового, гіпотекстового) за опозиціями: а) інваріантними / релевантними, б) варіативними / релевантними, в) варіативними / нерелевантними. Ця система елементів є об'єктом аналізу. Метою аналізу є визначення оцінних і предметних значень історизмів у ВТ для подальшої їхньої передачі в ПТ.

Аналіз оцінності історизмів у ВТ перекладач починає з гіпертекстового рівня. На цьому рівні елементами аналізу є структура ВТ, та жанрово-семантичні компоненти тексту. Для роботи з цими елементами перекладач застосовує структуральну методику. На текстовому рівні перекладач /  перекладознавець виявляє у ВТ: а) головні тематичні групи, б) комунікативну модель тексту, в) релевантні символічні опозиції. Це дозволить йому уточнити систему контекстів, у яких формується оцінність історизмів, а також систему комунікативних елементів ВТ для розуміння перекладачем системи оцінних норм. Для аналізу цих елементів застосовується контекстуальна методика і методика символічної інтерпретації. На гіпотекстовому рівні перекладач / перекладознавець визначає: а) структуру і наповнення оцінного поля ВТ, б) оцінно-семантичні трансформації історизмів, в) типи історизмів і способи їхнього перекладу. Для цього перекладач застосовує  структурно-семантичну, дефінітивну, тезаурусну, зіставну методики.

У третьому розділі „Краєзнавчий, публіцистичний, художній дискурс: адекватність сприйняття історизмів у ПТ“ визначено типи історизмів, домінантних для заявлених дискурсів, встановлено найчастотніші способи перекладу історизмів у кожному із зазначених дискурсів, з’ясовано ступінь адекватності сприйняття оцінної семантики історизмів у ПТ. У нашому випадку під адекватністю розуміється: а) для перекладача – сприйняття статусу історизмів для визначення подальших перекладацьких стратегій та оцінності цих історизмів для її передачі в ПТ; б) для читача – сприйняття оцінності самих історизмів й оцінності всього тексту.  

Висока частотність функціонування певних типів історизмів у тексті визначає також загальні перекладацькі стратегії щодо всього тексту. Так, наприклад, у краєзнавчих, публіцистичних та художніх текстах можна зустріти історичні лінгвоконцепти, історичні символи, історичні реалії (ІР). Але в краєзнавчих текстах максимально частотними одиницями виступають історичні реалії (ІР) (Die Alte Mainbrücke / Старий Майнський міст, Plätzchen / різдвяне печиво тощо. Усі ці явища існують і сьогодні, але мають інші конотації. Менш частотними є історичні символи (ІС) (die Kirche der heiligen Katharina  / Церква святої Катерини, Maibaum / Травневе дерево тощо). Ці явища актуальні для німецької культури. Мінімально частотними – історичні лінгвоконцепти (Ікпт) (Bürgertum / Бюргерство, Philistertum / Філістерство). Ці лінгвоконцепти історичні завдяки архаїзованим текстам, де вони функціонують. У публіцистичних текстах найчастотнішими одиницями є історичні символи (die Berliner Mauer / Берлінська Стіна, Brandenburger Tor / Бранденбурзька Брама тощо); менш частотними є історичні реалії (100 DM „Begrußungsgeld“/ Сто дойчмарок „привітання”, DDR Wagen Wartburg / НДР-ський автомобіль Вартбург і под.); мінімально частотними є історичні лінгвоконцепти, яки мали інші конотації під час їхнього застосування (Freiheit / свобода, Recht / право тощо). У художніх текстах найчастотніше можна зустріти історичні лінгвоконцепти, наприклад, християнської та язичницької етики (Liebe / любов, Ruhe / спокій, Treue / вірність та ін.) та історичні символи (die alten Weiden / стара верба, goldener Becher / золотий келих тощо).  Менш частотно зустрічаються історичні реалії, проте їх семантика є динамічною і вони можуть стати символами (der Spies / спис, der Helm / шолом і под.). 

Розуміння перекладачем статусу історизму через його значення (предметне + емоційне / асоціативне / концептуальне) сприяє адекватному вибору перекладацької трансформації та надалі адекватному сприйняттю читачем оцінності всього тексту взагалі. Найскладнішим для перекладача є виокремлення асоціативних значень (експліцитно / імпліцитно виражених) історизмів, які відповідають статусу історичних символів. Найбільш експліцитно символічні значення історизмів виражені в краєзнавчих текстах. У ВТ перекладач розуміє, що перед ним символ, через інші символічні контексти (in der unteren Stadt Podol – dem alten Stadtke ). Символічне позначення „alte Stadtke ” надає історизму „Podol” символічне означення центру міста. У публіцистичних текстах символічність та оцінність історизмів пояснюються (In Berlin fällt die Mauer, damit ist das Zeitalter der Konfrontation und der Teilung Europas beendet). У текстах публіцистичного дискурсу можна простежити еволюцію оцінності та семантики історизмів. Наприклад, історизм „Die Berliner Mauer” (Берлінська стіна) в 1961 році сприймався як реалія, оскільки традицій будувати таку межу в сучасному місті  тоді не існувало. У 1963 році оцінність стає динамічною, семантика поширюється, і ця реалія стає символом, втрачаючи при цьому локальність: „Die Mauer” – „Стіна”. З падінням Стіни символ набуває додаткове значення – „падіння стіни між Сходом і Заходом“ – і його сприйняття стає позаситуативним причому вже не в межах однієї культури (німецької), а в межах двох культур (німецької й української) Таким чином, відбувається підготовка переходу до рангу лінгвоконцептів – „Die MAUER“ – „СТІНА“. У текстах художнього дискурсу  статус історизмів стає більш імпліцитним, але в текстах трапляється багато проміжних варіантів. Там багато реалій, які набувають статусу символу, але й багато символів, що ще зберігають конкретність реалій: Helmes Büsche / Плюмаж на шоломі (символізує знатного лицаря), Härens Gewand / волосяниця (символізує пустельника) тощо.

Перекладач визначає зони концентрації певних типів історизмів через структурні характеристики текстів – текстові позиції: а) ініціальні, б) медіальні (кульмінація), в) фінальні. Історичні реалії концентруються в краєзнавчих текстах в ініціальній і фінальній позиціях. У публіцистичних текстах історичні реалії рівномірно займають три позиції, але в кульмінаційній і фінальній позиціях вони починають тяжіти до символізації. У художніх текстах історичні реалії зосереджені в ініціальній позиції, але вже в ініціальній позиції починається процес символізації. Тому перекладачем відбираються ті реалії, що мають потенцію стати символами в медіальній і фінальній позиціях. Історичні символи в краєзнавчих текстах найчастіше зустрічаються в ініціальній позиції, але вони при цьому виконують максимально інформаційну роль. Експліцитно вони формулюються тільки у фінальній позиції, де вони будуть концентруватися. У публіцистичних текстах історичні символи концентруються в ініціальній і фінальній позиціях. У художніх текстах історичні символи переважно використовуються в кульмінації. Символи вживаються там, де є соціальні конфлікти, тому в кульмінації визначається, що стане символом. Уточнення оцінності історичних символів відбувається у фінальній позиції. Історичні лінгвоконцепти  в краєзнавчих текстах структурно не визначаються (вони можуть зустрічатися в спеціалізованих  текстах, що коментують символіку). У публіцистичних текстах лінгвоконцепти використовуються в  кульмінаційній позиції, тому що саме там і з'ясовується зіткнення точок зору, які саме ментальні світи стоять за цими точками зору. Історичні лінгвоконцепти зустрічаються  у фінальній позиції, тому що це директивний дискурс, що показує, яким є світ, а, отже, концепти, які його відображають, є оптимальними для певної ситуації.  У художніх текстах можлива присутність лінгвоконцептів у всіх трьох позиціях, але наростання їх експліцитності йде до фіналу. Попередня диференціація історизмів допоможе перекладачеві визначити надалі відповідні перекладацькі прийоми. 

Оцінність, яка реалізується в краєзнавчих, публіцистичних та художніх текстах, перекладач сприймає і відтворює надалі в ПТ через функціональні характеристики історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів. У краєзнавчих текстах оцінність переважно сконцентрована в історичних реаліях при їхньому переході з ініціальної на фінальну позицію (...und deshalb nennt man die Würzburger Residenz „Schloss über allen Schlösse “). На фінальній позиції тексту (краєзнавчий альбом), оцінність історичної реалії „Die Würzburger Residenz” визначено експліцитно з метою реклами, як резюме всієї розповіді про це історичне явище. У публіцистичних текстах оцінність максимально представлена в історичних символах у кульмінаційній позиції (…am Brandenburger Tor wurde die Geschichte der Nation entschieden). Історизм „Das Brandenburger Tor”, який був символом, в кульмінації набуває символічних ознак центру всієї німецької нації. У художніх текстах оцінність наявна в усіх трьох типах історизмів, але максимально експліцитно вона виражена в історичних лінгвоконцептах (Stilles Weinen, Schwesterliebe).

У художніх текстах також можна простежити еволюцію оцінності і семантики історизмів. Так, наприклад, у баладі Ф. Шиллера „Рицар Тогенбург“ (переклад М.Лукаша) історизм „Ritter Toggenburg“ набуває в заголовку ВТ дифузійної, емоційної оцінності і конкретної предметної семантики, що відповідає статусу історичної реалії. У зав'язці ВТ  оцінність цього історизму поляризується, стає експресивною, і семантика розширюється. „Ritter Toggenburg“ стає історичним символом – героєм хрестового походу (Durch den Helden Arm). У кульмінації балади з оцінністю історизму відбувається інверсія з погляду язичницької культури, з точки зору християнської культури герой стає християнином і намагається знайти спокій. Предметне значення історизму „Ritter Toggenburg“ розвивається; характеристики його імені набувають мегасимволічного значення і сприймаються адекватно в межах всієї культури (die edlen Glieder deckt Härens Gewand; Eine Hütte). У розв'язці ВТ оцінність історизму „Ritter Toggenburg“ поляризується, предметне значення розширюється. Душа героя спрямовується до Небес, щоб там зустрітися з душею коханої (Das bleiche, stille Antlitz). Тогенбург у розв'язці балади сприймається вже не тільки як християнин, а як „врятована душа“. Предметне значення цього історизму втрачає актуальність. Подальше відтворення історизму „Ritter Toggenburg“ в інших контекстах може привести до його концептуалізації.

       Щоб адекватно передати оцінні та предметні значення історизмів різного типу в ПТ перекладач застосовує щодо цих історизмів різні перекладацькі трансформації. Предметні та емоційні значення історичних реалій з максимальною частотністю передаються через відповідники і лексичні трансформації, а саме – фонетичну, семантичну кальки (Schloss Neuschwanstein // Замок Нойшванштайн, die Festung Marienberg // Фортеця Марієнбург). Із середньою частотністю застосовуються лексико-семантичні трансформації – генералізація  (Stollen // пиріг). Для передачі значень історичних символів з максимальною частотністю використовуються лексико-семантичні трансформації – розвиток значення, або з точки зору прагматики  – знаходження функціонального аналога в перекладної культурі (sanfte Revolution DDR // Оксамитова революція НДР). Із середньою частотністю застосовуються структурні трансформації – дописи, дескриптивний перифраз: Helmes Büsche // Маяв спереду плюмажем Сріберний шолом (переклад М.Лукаша). Вербалізація історичних концептів у ПТ супроводжується найчастотніше структурними трансформаціями – дописами. Наприклад, у навчальній краєзнавчій статті значення різдвяного концепту „Seligkeit” відтворюються  в контексті через християнські концепти „Радість”, „Благословення”: Weihnachtzeit erfüllt die Herzen der Deutschen mit Seligkeit // Різдво наповнює серця німців радістю. Це благословенний час для кожного німця.

Кореляція частотності функціонування історизмів у краєзнавчих, публіцистичних та художніх текстах та найтиповіших способів перекладу цих історизмів дозволяє перекладачеві визначити певні перекладацькі стратегії щодо вказаних текстів. Найтиповішими перекладацькими трансформаціями історизмів у краєзнавчих текстах є лексичні трансформації (фонетична, семантична, графічна кальки). У текстах публіцистичних текстах для перекладу історичних реалій застосовуються лексичні і лексико-граматичні трансформації (ампліфікація, компресія). Значення історичних символів передаються найчастіше лексико-семантичними трансформаціями (розвиток значення). При вербалізації історичних концептів відбуваються найбільш типові лексичні трансформації (семантична, фонетична кальки) і структурні трансформації – дописи. В художніх текстах щодо історичних реалій застосовуються найчастіше лексичні і лексико-семантичні трансформації (генералізація). Значення історичних символів частіше передаються структурними трансформаціями (дописи), лексико-семантичними трансформаціями (розвиток значення, функціональний аналог). При вербалізації історичних концептів найчастотніше відбуваються структурні трансформації (компенсації). 

Водночас аналіз перекладів історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів у краєзнавчих, публіцистичних і художніх текстах демонструє, що не завжди до цих історизмів залучаються трансформації, яки визначені нами як найбільш адекватні. Невідповідність перекладацьких трансформацій може привести до зміни статусу цих одиниць. Оскільки для кожного типу дискурсу характерна перевага тих чи інших типів історизмів, то, змінюючи статус історизмів, перекладач  може внести елементи сусіднього дискурсу в межах того дискурсу, в якому він працює. Зміна рангів у публіцистичному дискурсі може привести до таких невідповідностей: 1) історичні реалії перекладаються як історичні символи (mit 100 DM Begrußungsgeld / окроплені золотим дощем -- на знак привітання); 2) історичні символи передаються у ПТ з конотаціями історичних лінгвоконцептів (In der Nacht der Freude fällt die Berliner Mauer // Німеччина переживає ніч п’янкої радості після падіння стіни, ніч, якій судилося змінити світ); 3) історичні лінгвоконцепти набувають у ПТ предметної семантики історичних символів (Zeitalter der Konfrontation und der Teilung Europas // у світі впала залізна завіса між Сходом і Заходом); 4) історичні символи перекладаються як історичні реалії (Millionen DDR-Burger in ihren Trabis // мільйони громадян НДР на своїх авто – Трабантах). Для німців східної Німеччини автомобіль „Трабант” є історичним символом „своєї” культури. У ВТ цей символ має позитивну оцінність через фамільярно-пестливе скорочення „Trabis”, що відсутнє в ПТ. Зміна статусів історизмів може викликати зміну дискурсів. Перші два види невідповідностей (а) історичні реалії перекладаються як історичні символи, (б) історичні символи передаються як історичні лінгвоконцепти) приводять до того, що публіцистичний дискурс набуває характеристик художнього дискурсу. Останні дві невідповідності (а) значення історичних лінгвоконцептів передаються як значення історичних символів, б) історичні символи перекладаються як історичні реалії), спричиняють те, що в публіцистичному дискурсі можуть наростати ознаки краєзнавчого дискурсу. За високої частотності невідповідностей між перекладацькими трансформаціями і типами історизмів можна говорити не про переклад, а про адаптацію вихідного тексту.  

ВИСНОВКИ

          1. У дисертаційному дослідженні поняття: а) реалія, б) символ, в) концепт доповнені системою понять: а) історична реалія, б) історичний символ, в) історичний лінгвоконцепт. Ці поняття розглянуто з погляду їхніх: а) семантичних, б) структурних, в) функціональних ознак. Історична дистантність одиниць викликає подвійні труднощі в: а) розумінні, б) відтворенні їхніх оцінних значень. 

           2. Кожному із заявлених історизмів відповідає певний обсяг значень, у нашому випадку – асоціацій (широкий / вузький) та інтенсивність (експліцитність / імпліцитність) відтворення значень: а) предметного, б) емоційного, в) асоціативного, г) концептуального. Історична реалія має максимально вузький обсяг значень, історичний символ ширший, історичний лінгвоконцепт – найширший. Предметне значення максимально експліцитне в історичній реалії, мінімально імпліцитне в історичному лінгвоконцепті, замість нього реалізуються експліцитно концептуальне значення; емоційний компонент максимально експліцитний в історичній реалії, максимально імпліцитний в історичному лінгвоконцепті; асоціативне значення максимально імпліцитне в історичній реалії, максимально експліцитне в історичному лінгвоконцепті.  

           Оцінна семантика заявлених понять у текстах історичної тематики може бути виражена експліцитно / імпліцитно на рівнях: а) лексичному, б) семному. В історичних реаліях аксіологічність виражена максимально експліцитно, в історичних символів – більш імпліцитно, в історичних лінгвоконцептів – максимально імпліцитно. За цими ознаками перекладач ідентифікує історизми у ВТ.

          3. Еволюція оцінності історизмів у діахронії (дифузія, поляризація, інверсія) у зворотному порядку змінює предметне значення цих історизмів (конкретизація, генералізація, розвиток значення). Це дозволяє перекладачеві в межах одного тексту / циклу текстів виявити динаміку зміни значень історизмів та динаміку зміни статусу історизмів, що визначає вибір перекладацьких трансформацій щодо цих історизмів.     

         Зазначені зміни предметних значень історизмів у межах системи контекстів лягли в основу доповненої структурно-семантичної класифікації історичних символів, критерієм якої є адекватність сприйняття значень  символів у полі однієї культури – мегакультури, мегатексту. Такими символами є  історичні мегасимволи. Таким чином, історизм може пройти в межах одного тексту / циклу текстів такі стадії: історична реалія → історичний символ →  історичний мегасимвол. Оцінна семантика історичних реалій передається в ПТ через лексичні трансформації (калькування), історичних символів / мегасимволів – через лексико-семантичні (розвиток значення), структурні (дописки, транспозиції).

           4. Оцінна та предметна семантика досліджуваних історизмів виявляється та відтворюється в текстах історичної тематики на рівнях: а) гіпертекстовому, б) текстовому, в) гіпотекстовому. Вузький обсяг значень (емоційне + предметне значення) історичних реалій ідентифікується та відтворюється перекладачем на гіпотекстовому рівні. Ширший обсяг значень (асоціативні значення) історичних реалій ідентифікується та відтворюється на текстовому рівні – на сильних текстових позиціях. Найширший обсяг значень (концептуальні значення) історичних лінгвоконцептів ідентифікується та відтворюється на гіпертекстовому рівні – в обсязі всього тексту, циклу текстів.   

                 5. На ступінь адекватності розуміння читачем оцінності всього тексту впливають: а) адекватно переданий у ПТ обсяг історизмів певного типу (історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти), б) адекватність оцінності цих історизмів за типом (імпліцитний / експліцитний), текстових рівнів її вираження (гіпертекстовий, текстовий, гіпотекстовий), в) адекватного ступеня детермінованості текстів з погляду вираження цих оцінних значень.

             Найадекватнішим очікується сприйняття перекладачем та читачем предметних значень історичних реалій у текстах краєзнавчого дискурсу та історичних символів у текстах публіцистичного дискурсу. Менш адекватно сприймаються значення історичних символів (включаючи мегасимволи) у текстах художнього дискурсу. Найменш адекватно сприймаються значення історичних лінгвоконцептів у текстах художнього дискурсу та історичних символів у текстах краєзнавчого дискурсу. Це пояснюється різним ступенем підготовки читача до сприйняття значень явищ інокультурної дійсності.

      6. Аналіз переваг / недоліків способів перекладу історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів показав, що в художніх текстах структурні трансформації (дописи, компенсація) максимально зберігають значення історичних лінгвоконцептів, історичних символів. У краєзнавчих текстах власне лексичні трансформації максимально зберігають предметні значення історичних реалій, але послаблюють оцінне і символічне значення. У публіцистичних текстах за допомогою лексико-семантичних трансформацій (розвиток значення) передаються символічні значення, але ці трансформації можуть послабити оцінність. З меншою частотою застосовуються лексико-граматичні трансформації, що пояснюється досить сталою детермінованістю текстів заявлених текстів.

             Неадекватний вибір перекладацьких трансформацій історизмів може привести до зміни рангів цих історизмів у ПТ, що викличе зміну дискурсів у ПК (культурі перекладу).