Лінгвістичний аналіз німецької фахової мови лісівництва



Название:
Лінгвістичний аналіз німецької фахової мови лісівництва
Альтернативное Название: Лингвистический анализ немецкой профессиональной речи лесоводства
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Термін „фахова мова“ ще й досі кінцево не визначений. У 60 – 70 роках ХХ ст. термін “фахова мова” охоплював те, що тепер називається термінологією. Із часом розуміння цього терміна поширилося за допомогою синтаксичних та функціонально-стилістичних компонентів до рівня фахового тексту, що дало йому змогу досягнути в наш час своєї повної комплексності завдяки прагматичним, комунікативним, соціокультурним та семіотичним аспектам. Теоретичні та практичні засади дослідження фахових мов розглядаються у роботах Л. Гофмана, Г. Флюка, Т. Рьолке, В. Шмідта, Р. Пелки. Дослідження фахових мов показали, що для їх аналізу недостатньо оперувати тільки лексикою. Необхідним є також знання фахового синтаксису, стилістики, прагматики тексту. Наявність останніх не означає, що фахові мови мають власні особливості, а тільки те, що вони надають перевагу певним засобам загальновживаної мови та інколи використовують їх у спеціальному значенні. Найважливішим засобом вираження фахової мови є фаховий текст, оскільки тільки він, описуючи реальні об’єкти названої підсистеми, відображає реальну картину її термінології.


Основними компонентами фахової мови є фахові лексичні одиниці, які її утворюють. Своєї найбільшої точності вони досягають у теоретичній сфері, де часто набувають термінологічного характеру. Науковці здійснили безліч спроб дати визначення поняттю „термін”, але жодне з них не визнається хоча б більшістю термінологів. Питання дефініції поняття “термін” та “термінологія” розглядалося у роботах О. Реформатського, В. Лейчика, О. Пчелінцевої, П. Флоренського, Б. Головіна, Т. Кияка, О. Лемова, З. Комарової, А. Коваль, О. Суперанської та інших. Головними функціями терміна, які він виконує у фаховій комунікації вважають номінативну, сигніфікативну та комунікативну. Серед важливих вимог до терміна слід назвати його системність, фіксований зміст, точність, стислість, однозначність, стилістичну нейтральність, відсутність синонімів.


Системність терміна проявляється як відображення системності понять, позначених терміном і як відображення мотивуючих словоутворювальних можливостей слова-знака (терміна): das Weichholdas Langholz. Дефінітивність терміна надає мінімум відомостей, необхідних для розуміння, сприйняття та розмежування окремих понять: DarrgewichtGewicht bzw. Masse des Holzes im absolut trockenen Zustand. Вимога точності терміна означає, що він має містити суттєві ознаки означуваного ним поняття. Гіпотетично найбільш точними є багатокомпонентні терміни: der Brusthöhendurchmesser.


Стислі за структурою терміни здебільшого не вирізняються високим ступенем точності: der Aufschlag. На практиці термінотворення та терміновпорядкування доводиться шукати оптимальну та збалансовану структуру терміна. Короткий термін зручний як для використання його на практиці, зокрема і для утворення похідних від нього. Стислість терміна може досягатися різними способами: а) пропуском у терміні одного або кількох елементів: das Frühjahrsholz – das Frühholz; б) скороченням: die Paketiermaschіneder Paketierer; в) заміною однієї ознаки іншою: die Durchgangsbohrungdas Durchgangsloch; г) використанням словотворчих елементів терміна, які здатні вступати у зручні сполучення з іншими елементами і там, де можливо, звільненням від надлишкової афіксації: die Fällungskostendie Fällkosten. Проте стислість терміна небажана у випадку, коли вона викликає зміщення значення, уявлення про поняття і порушує узгодженість між термінами.


Терміни-іменники відзначаються найвищою номінативністю і є ядром будь-якої термінології. Дієслова порівняно з іменниками звужують обсяг поняття до певного конкретного процесу у відповідній ситуації. Вони часто замінюються віддієслівними іменниками або дієприкметниками: das Heranwachsen der Bäume. Нетермінологічність прикметників також сумнівна, оскільки чимало з них набувають термінологічного значення тільки у словосполученнях: reiner Bestand.


До складу термінологічних словників нерідко включають номенклатурні утворення, наприклад, dHolz. Будь-яку наукову термінологію супроводять одна чи кілька систем номенклатур. Для досліджуваної терміносистеми це назви рослин та тварин, приладів та машин. Номени відзначаються відсутністю дефініцій, протиставляються термінам конкретністю своєї семантики, оскільки їх значення денотативне, предметне.


Для забезпечення потреб фахової комунікації вже у давньоверхньонімецькій мові використовувалися такі лексичні одиниці, як boum, phlanzunga, forstārі. У середні віки у вжитку з’являються фахові одиниці, на зразок die Holzung у середньоверхньонімецькій holzunge, der Flößer V ст.). У XVIII ст. у терміносистемі досліджуваної фахової мови з’являються терміни die Baumschule, durchforsten.


З погляду функціонування, лексику, яка використовується в межах фахової мови лісівництва, можна поділити на: 1) вузькоспеціальні терміни (≈88 %): die Holzfällung; 2) загальновживані слова, які використовуються в якості термінів: der Wald (4 відсотки); 3) загальнонаукові слова: die Form (≈1%); 4) біологічні терміни та термінологічні одиниці споріднених фахових мов: die Vegetationszeit (7 відсотків проаналізованої лексики).


Загалом проаналізовано корпус із майже 4200 найуживаніших термінів. Для детальнішого розмежування обєкта дослідження лексика була поділена на такі тематичні групи: 1) терміни-об’єкти. Усередині цієї групи виокремлено наступні підгрупи: а) ліс (його типи, будова, склад, екологія): der Urwald, der Heister; б) продукти лісу (деревина тощо.): das entrindete Holz; в) назви інструментів: die Axt; 2) назви процесів та дій: die Rodung; 3) назви професій: der Holzhauer; 4) терміни-ознаки: die Holzeigenschaften; 5) терміни, які позначають величини: die Dicke.


У своєму розвиткові кожна терміносистема потребує також і розширення словникового складу, що зумовлює появу нових термінів. Основні шляхи поповнення термінології ідентичні тим, які функціонують у загальновживаній мові. Досліджені німецькі терміни лісівництва були розподілені на наступні групи: терміни – кореневі слова, похідна лексика (утворена за допомогою афіксації та конверсії), терміни – складні слова, словосполучення, терміни-абревіатури, літерні умовні скорочення, символи.


Терміни – кореневі слова становлять близько 6,8 % (289 слів) досліджених термінологічних одиниць терміносистеми лісівництва: der Wald. Переважно це лексика із загального вжитку, тож зрозуміла всім. Запозичена непохідна лексика майже не трапляється в терміносистемі лісівництва.


Похідна лексика становить 17,2 % (724 слова) досліджених термінологічних одиниць. Для термінологічного словотворення широко використовується субстантивація (51 термін): das Rücken, das Blau. У терміносистемі лісівництва присутні іменники, утворені від дієслівних коренів (13 термінів): der Schlag та похідні від прикметників (9 термінів): die Länge. Одним із продуктивних типів морфологічного словотворення німецької терміносистеми лісової промисловості є суфіксація (306 термінів). Продуктивність цього способу пояснюється тим, що у термінах такого зразка закладені основи структурної систематизації, тобто для позначення однотипних технічних понять використовуються однотипні способи словотворення. Характерними для термінології лісівництва є моделі із суфіксами: -ung (die Nutzung), -er (der Bagger), -ling (der Pflänzling). Селекція словотворчих засобів підвищує зрозумілість фахових виразів. Менш продуктивними суфіксами для утворення термінів лісівництва є –tät, -tion, -sion, -heit, -chen, -enz: die Bonität, die Dimension, die Gesamtheit, das Wäldchen. Деривати із суфіксами –tion/ -sion, -tät, -enz характерні для запозичень і тому вони не продуктивні для терміносистеми лісівництва.


Зустрічаються також префіксальні моделі (162 терміни). Найпродуктивнішими є префікси ab- (der Abfuhr), aus- (der Aushieb), vor- (der Vorverkauf), ge- (das Geschneide). Префікси визначають лексичне значення основи, але вони не впливають на головний лексико-семантичний компонент. Похідні терміни, утворені за допомогою префіксів, мають порівняно з вихідним словом або додаткове (залежить від значення префікса), або набувають нового значення.


Німецькій терміносистемі лісівництва притаманні також префіксально-суфіксальні моделі. Було зафіксовано 183 термінологічні одиниці, утворені за допомогою цього словотвірного способу. Серед префіксів у таких утвореннях найуживанішими є ab- (31 термін), ver- (32 терміни), be- (17 термінів), auf- (15 термінів) тощо. Стосовно ж суфіксів, то у таких моделях їх зафіксовано тільки п’ять: -ung (146 термінологічних одиниць), -er (25 термінів). Наприклад, der Entrinder, die Nachsortierung, die Durchforstung. Префіксально-суфіксальні моделі вирізняються високою продуктивністю, оскільки пропонують значну кількість можливостей уточнювати чи змінювати значення вихідного слова одночасно за допомогою як суфікса, так і префікса.


Терміни – складні слова є однією з найбільших груп словникового складу німецької мови. У досліджуваній терміносистемі вони становлять 62% від загальної кількості слів (2609 терміновживань). Такі утворення не тільки надзвичайно актуальні, а й оптимальні, бо за їх допомогою досягається номінація з необхідною кількістю релевантних ознак. Найуживанішими є саме двокомпонентні терміни – зафіксовано 2139 термінологічних одиниць. Важливий елемент таких утворень – іменник. Характерними є три моделі: 1) іменник + іменник: die Bodendecke; 2) дієслово + іменник: die Schlagblösse; 3) прикметник (прислівник) + іменник: das Jungholz. Складні слова стали одним із головних засобів для досягнення мовної економії, оскільки вони часто замінюють іменникові групи або підрядні означальні речення.


Під час дослідження було зафіксовано 373 трьохосновні терміни: die Einzelstammflößerei, die Rundholzbeurteilung. Складні слова, які складаються з 4 та 5 основ, трапляються у терміносистемі лісівництва значно рідше: виявлено 82 терміни з 4-ма складниками та 15 термінологічних одиниць із 5-ма: die Saatgutproduktionstähigkeit, die Schnittholzlagerhalle Така невелика кількість чотири- та п’ятиосновних термінів пояснюється вимогою стислості до терміна та присутністю лексичних складників, які “хибно орієнтують”.


Терміни-словосполучення є досить поширеним словотвірним типом терміносистеми лісівництва: вони становлять 13,3 % загальної кількості проаналізованих одиниць (562 терміновживань). Характерною особливістю словосполучень слід вважати присутність у них організуючого, опорного слова (найчастіше терміна), яке супроводжується уточненнями і тим самим набуває смислової цільності, точності визначення того чи іншого поняття. Дуже часто таким організуючим словом виступає термін із широким, родовим значенням. Словосполучення можуть бути двочленними (379 термінів), тричленними (165 термінологічних одиниць) і такі, що складаються з 4 і 5 компонентів (18 термінологічних одиниць). Двочленні словосполучення належать до наступних структурних типів: 1) а + N, де N – це іменник (корінний непохідний або похідний односкладовий), а – прикметник: das gesunde Holz (190 термінів ); 2) Va+N, де Va – це дієприкметник, (70 термінів): das entrindete Holz; 3) N+Ng, де Ng – це іменник у родовому відмінку (100 термінів): der Geruch des Holzes; 4) N+Pr+N, де Pr – це прийменник (19 термінів): der Anbau im Walde.


Терміни – абревіатури становлять незначний відсоток дослідженого матеріалу 0,3 % (14 термінів): GKGüteklasse. Аналіз терміносистеми лісівництва свідчить, що для цієї термінології характерна ініціальна абревіація. Використання скорочень потребує високої компетентності учасників фахової комунікації.


Розвиток полісемантичних зв’язків у системі будь-якої терміносистеми – явище неминуче, адже зміст мовного знака розвивається активніше й швидше, ніж його форма. Нові значення того чи іншого терміна виникають унаслідок розвитку первинного значення зазначеного фахового слова або в результаті різноманітних видозмін. Найпоширенішими в досліджуваній лексиці є терміни з двома значеннями (287 термінологічних одиниць): das Durchbeizen. Значно рідше трапляються у поданій терміносистемі тризначні терміни – 64 одиниці: das Gewächs.


Синонімія термінів специфічна порівняно з аналогічним явищем у загальновживаній мові. Її специфіка зумовлена особливостями лексичного значення терміна, яке вичерпується змістом вираженого наукового поняття і не включає периферійні семантичні компоненти. Унаслідок аналізу відібраних термінів можна констатувати присутність таких рядів синонімічних зв’язків між термінами досліджуваної терміноситем: а) зв’язки семантичної рівності значень, які мають місце за повного збігу словникових дефініцій: die Hiebsfläche die Schlagfläche; б) зв’язки семантичної близькості, для яких характерний частковий збіг словникових дефініцій синонімічних термінів, тобто неповний збіг компонентного складу денотативних значень: der Forst  – der Wald. Було зафіксовано 242 синонімічні пари. Синонімія виникає різними шляхами. Головним і найпродуктивнішим із них для терміносистеми лісівництва можна вважати граматико-словотвірну синонімію. У цій групі виділяється кілька типів: 1) афіксальний (136 синонімічних пар): die Flößungdas Flößen; 2) синонімія, що виникла на основі словоскладання (27 пар): die Triftdie Holztrift; 3) синонімія, де синонімічним є один із терміноелементів складного слова (39 синонімічних пар): der Stammausstoßerder Stammauswerferdie StammAusstoßeinrichtung; 4) синонімічні пари, у яких термін співвідноситься з термінологічним словосполученням (40 пар): der Waldladeplatzder Holzlagerplatz im Wald.


Антоніми дають оцінку відповідним фактам дійсності і виражають це в контрастній формі. Явище антонімії в німецькій терміносистемі лісівництва представлене незначною кількістю термінів. Усього зафіксовано 37 антонімічних пар: bearbeitetes Holzunbearbeitetes Holz, schwaches Holzstarkes Holz.


Чіткої межі між термінами лісівництва та загальновживаною лексикою не існує, оскільки постійно відбуваються процеси взаємодії між ними. За допомогою термінологізації відбувається збагачення фонду термінології існуючими мовними одиницями загальнолітературної мови в процесі вторинної номінації. Згідно з результатами нашого дослідження 4% проаналізованих термінів запозичені із загального вжитку. Термінологізація відбувається переважно двома шляхами: метафорично: das Auge, das Herz або метонімічно: der Fraß.


РОЗДІЛ 2. Структурні та семантичні особливості німецьких двокомпонентних термінологічних одиниць лісівництва та аспекти їх нормалізації


Структурна модель передає граматичну структуру відповідного терміна. Вона вказує на частини мови, до яких належать компоненти, на морфемний склад цих компонентів, на їх порядок у терміні. Структурні моделі лексичних одиниць можна описувати в повному і скороченому вигляді (Т. Р. Кияк). Повна формула описує кінцеві складники термінологічної одиниці та послідовність їх сполучення, а скорочена – описує лише безпосередньо складники лексичної одиниці. Так, структурна модель терміна die Fällung im Saft може бути представлена в скороченому вигляді як N1+N2 або ж у повному варіанті, де подані всі граматичні складники Ss+Pr+S. Для дослідження структурних особливостей термінів лісівництва використано двоосновні терміни німецькою та українською мовами. Проаналізовано 2513 двоосновних термінів німецької фахової мови лісівництва.


Найчастіше зафіксовані моделі S+S. Загалом виявлено 1764 термінологічні одиниці, що становить понад 70 %. У якості другого визначального слова найчастіше виступали корінні непохідні іменники (1042 терміни такої моделі: das Astholz). Наступною за кількістю моделей є S+Ss – зареєстровано 439 термінологічних одиниць: der Holzfäller. Найуживанішим у цій моделі, як і в одноосновних похідних термінах, виявився суфікс ung – знайдено 307 термінологічних одиниць. Суфікс er був використаний для утворення 61 з досліджених термінів. Менш уживані моделі S+Sv (155 термінів): der Holzschlag та S+Sa (128 термінів): die Kronenbreite.


Друге місце за частотою вживання посідають терміни із моделями A+S (a+S). Зафіксовано 630 термінів, які представляють цю модель, що становить 25 % від загальної кількості проаналізованих двоосновних термінологічних одиниць. У межах вказаної моделі виявлено 367 термінів, утворених за схемою A+S: das Hartholz та 263 термінологічні словосполучення, скомпоновані за схемою a+S: saurer Boden. Для творення 70 словосполучень використано дієприкметники: ausgesuchtes Holz. Іменник у цих моделях виражено корінним непохідним словом у 328 випадках: schlafendes Auge, віддієслівним іменником – у 231 випадку: gruppenweiser Schlag та в 71 випадку утворений за допомогою суфіксації: planmäßіge Nutzung.


Третє місце за кількістю термінів належить моделі S+Sg (100 термінів, тобто 4 % загальної кількості): das Fällen der Bäume. Найменш уживаною структурною моделлю є S+Pr+S. Усього помічено 19 словосполучень, що становить 0,7% від загальної кількості: die Fällung im Saft.


Поряд із вищенаведеним дослідженням структурних особливостей двоосновних термінів проведено також аналіз їх семантичних особливостей. Із цією метою для кожної термінологічної одиниці побудовано семантичні моделі, які відображають лексико-семантичні категорії компонентів слова або словосполучення та тип семантичного зв’язку між ними (Е.Скороходько). Для всіх двоосновних німецьких термінів лісівництва нашої вибірки було зафіксовано 23 семантичних моделі.


Серед термінів із лексико-семантичною категорією „тіло” (загалом 1361 термін) знайдено 12 семантичних моделей. Найпоширенішою є семантична модель R001X040R061X060 („тіло, яке має атрибутом властивість”)(19 % від загальної кількості проаналізованих двоосновних термінологічних одиниць лісівництва): knorriger Stamm. Друге місце за частотою вживання лексико-семантичної категорії головного компонента „тіла” посідають терміни семантичної моделі R001X040R052X020 („тіло, призначене для виконання дії”)(11,6 %): die Fällaxt. Значна кількість термінів, головний компонент яких належить до цієї категорії підтверджує факт номінативності термінології та свідчать про предметність термінів.


Для термінів з лексико-семантичною категорією головного компонента „рух” знайдено 8 семантичних моделей, які представлені в 770 термінах. Найпоширеніша серед зафіксованих моделей цієї категорії – R001X020R053X040 („рух, який має об’єктом тіло”)(18,2 %): die Holzmessung. Друге місце за числом термінів належить семантичній моделі R001X020R061X060 („дія, яка має атрибутом властивість”)(8,3%): manuelle Entrindung.


Для термінів категорії „властивості” знайдено 3 семантичні моделі. У цілому зафіксовано 382 терміни, що належать до цієї моделі. Найпоширенішою моделлю з такою лексико-семантичною категорією головного компонента вважається R001X060R061X040 („властивість, яка є атрибутом тіла”)(10,2% від загальної кількості): die Wipfeldürre. Другою за кількістю є модель R001X060R061X020 („властивість, яка є атрибутом руху”) (4,5 %): das Hiebsalter.


Словотвірний тип термінологічної одиниці найкраще передається за допомогою структурно-семантичної моделі, яка містить у числівнику структурну модель, у знаменнику – семантичну: структурно-семантична модель терміна besägtes Holz: . Таким чином, можна визначити найпродуктивніші моделі німецьких термінів на основі семантичного та структурного аналізу фактичного матеріалу. Дослідження структурних та семантичних моделей двоосновних термінів лісівництва показало, що однозначної відповідності між моделями немає. Однак чітко помітна певна закономірність: більшість термінів певної семантичної моделі утворено за однаковою структурною.


Так, для найуживанішої семантичної моделі R001X040R061X060 (478 термінів) характерною виявилася структурна модель A+S, зафіксована у 276 термінах наведеної моделі: das Spätholz. Широко представлена у ній також конструкція a+S (157 термінів): herrschender Bestand. Терміни, які стосуються семантичної моделі R001X020R053X040 (458 термінологічних одиниць), належать до структурної моделі S+Ss. Зафіксовано 225 термінів, із них 198 утворені за допомогою німецького суфікса ung: die Holzschälung. 155 термінів розглянутої семантичної моделі утворені від дієслівного кореня:  der Naturschutz.


Структурно-семантичні моделі термінів слугують однією із характеристик їхньої вмотивованості. Питання вмотивованості терміна досліджувалися значною кількістю лінгвістів (О. Суперанська, О. Блінова, Т. Кияк, С. Шилов та інші). Термін не обов’язково має бути вмотивованим, але в ідеалі між змістом поняття, його ознаками і структурою терміна є прямий зв’язок. Вмотивованість стосується передусім складних морфемних утворень і не характерна для непохідних слів. Під час розкриття вмотивованості терміна до уваги беруться зіставні характеристики його значення і внутрішньої форми.


У дослідженні зосереджено увагу на змістовій вмотивованості як найбільш важливому її виді, бо однією з умов мовної досконалості обов’язково виступає вимога, щоб вмотивованість була внутрішньою та логічною, щоб вона розкривала сутність самого поняття. Обсяг інформації дає можливість розрізнити: 1) повну вмотивованість внутрішньої форми: verwachsener Astder mit dem Holz verwachsene lebende Тeil des Astes; 2) часткову вмотивованість: die Markröhrezentrale Röhre im Stamm innerhalb des ersten Jahrrings; 3) відсутність вмотивованості: die Blutringemit meist dunklen Ke stoffen angefüllte Zellreihen oder Spalten; 4) абсолютну вмотивованість: die Schälrissebeim Schälen entstehende Risse. За нашими спостереженнями, найпоширенішими типами вмотивованості термінів лісівництва є повна і часткова.


Кількісні параметри вмотивованості термінів фахової мови лісівництва визначалися за методикою, розробленою Т. Кияком. Для термінів лісівництва нами побудовано бінарні дерева внутрішньої форми та значення. На основі зіставлення цих дерев виведено дві функції, котрі умовно названі точністю та повнотою мотивації. Точність мотивації (p) визначається числом та загальною функціональною вагою вершин дерева внутрішньої форми, що збіглися з вершинами дерева значення. Тобто вона залежить від того, наскільки внутрішня форма відображається у значенні. Повнота мотивації (r) визначається числом та загальною функціональною вагою вершин дерева значення, які співпали з вершинами дерева внутрішньої форми терміна. Для загальної оцінки вмотивованості термінологічної одиниці використовується величина середнього арифметичного точності та повноти, яка називається ступенем вмотивованості (m). Остання визначається за формулою m=. Високі показники вмотивованості мають терміни, головний компонент яких представляє лексико-семантичну категорію «тіла», що підкреслює номінативний характер терміносистеми лісівництва. Найвищі показники вмотивованості виявилися в термінів семантичної моделі R001X040R002X040 («тіло, яке має частиною інше тіло»)(у середньому 0,62): der Eichenwald. Це пояснюється тим, що структура зазначених термінів уже передбачає присутність у внутрішній формі компонентів із дерева значення. Відносно високими є показники вмотивованості термінів з релатемою R061 («мати атрибутом»)(m=0,53), оскільки вона вказує на ознаку, яка співвідноситься з відповідною вершиною у дереві значення. Оскільки семантична модель R001X040R061X060: faules Holz містить у собі і лексико-граматичну категорію «тіла» і релатему «мати атрибутом», то це може пояснити «популярність» термінів зазначеної моделі. Ґрунтуючись на вищесказаному, можемо запропонувати семантичну модель R001X040R061X060 («тіло, яке має атрибутом властивість») та структурну модель a+S як найбільш перспективні та вмотивовані для утворення термінів не лише німецької, а й української мови оскільки засадничі принципи взаємин між формою та змістом термінологічних одиниць у різних мовах є (чи повинні бути) аналогічними.


РОЗДІЛ 3. Текстологічні аспекти німецької фахової мови лісівництва

Із середини 80-х років ХХ століття інтерес науковців, які займаються проблемами фахових мов, поширився з терміна на такий феномен, як фаховий текст. Головними компонентами фахової комунікації виступають продуцент (письмового чи усного) фахового тексту, фаховий текст та його реципієнт. Продуцент контролює як продукування, так і рецепцію тексту, яка є також активним процесом, оскільки реципієнт самостійно засвоює зміст повідомлення. Чіткої межі між текстами загального вжитку та фахової комунікації немає. Різниця полягає у ступені фаховості. Ознаками фахового тексту виступають його когерентність, інформативність, ситуативність, інтертекстуальність, інтенціональність. Текстуалізація наукової комунікації змінює суспільну форму збереження знань і гарантує постійну спроможність їх реалізації.


Для фахових мов цікавими є дані про частотність вживання термінів та термінологічну насиченість фахових текстів. Для укладання частотних словників використовуються такі статистичні показники, як абсолютна та відносна частотність. Перша показує, як часто цей термін (термінологічне словосполучення) зустрічається у дослідженому тексті. Вона залежить від величини вибірки і служить вихідною величиною для обчислення відносної частотності. Остання є показником, який виражає частку мовної одиниці стосовно всієї сукупності тексту. Відносну частотність отримуємо, поділивши абсолютну частотність на величину вибірки. Так, абсолютна частотність іменника der Wald та термінів, утворених із його допомогою, становить 704 терміновживання. Відносна частотність цих термінологічних одиниць у вибірці з 16000 слововживань становить 704: 16000 = 0,044. За допомогою статистичних досліджень можна також зафіксувати базовий словниковий склад фахової мови, оскільки мовна статистика довела, що найуживаніші слова найкраще переносять історичні зміни словникового складу, використовуються всією мовною спільнотою і є особливо продуктивними для словотворення.


З метою дослідження кількісних параметрів термінологічних одиниць у текстах фахової комунікації було здійснено підрахунки термінологічної частотності та насиченості текстів лісівництва (Ф.Циткіна). Так, термінологічна частотність речення Die Walde euerung soll in vorhandenen genutzten Waldbeständen Nachwuchs schaffen становить 22%, термінологічна насиченість – 33 відсотки. Середня частотність термінологічної лексики у досліджених текстах дорівнює 31,21 %, а середня термінологічна насиченість текстів лісівництва – 57 %. Досліджені фахові тексти відрізняються досить високою термінологічною насиченістю.


У фахових текстах лісівництва зустрічається загальнонаукова (28%) та вузькофахова (71%) термінологічна лексика. Загальнонаукові терміни виступають не індикаторами власне фахової мови лісівництва, а маркерами фахового мовлення взагалі. Самостійно вони не дають інформації про належність до фахової мови лісівництва, тому в текстах потребують детермінантів, поширювачів, атрибутів, наприклад, die Artdie Baumart. До вузькоспеціальних термінів зараховано ті, які використовуються для позначення характерних предметів, явищ чи процесів лісівництва: der Kahlschlag, astfreies Holz.


Між загальновживаною та фаховою граматикою майже не зафіксовано якісних розбіжностей, зате мають місце кількісні. Під час дослідження функціональних трансформацій на перший план виступають якісні зміни граматичного значення та категорії. Але якщо розглянути ці два явища детальніше, то одразу помітно, що вони тісно пов’язані. Так, прагнення до анонімізації висловлювання зумовлює більшу частотність використання безособових чи пасивних дієслівних конструкцій.


На рівні морфології аналіз фахових мов обмежується тільки перерахуванням граматичних категорій та їх формальних показників, оскільки не можна провести чітку межу між науковими та науково-технічними типами текстів (у плані використання ними мовних засобів). Особлива увага приділяється іменнику та дієслову як частинам мови з високою частотою вживання. У фахових текстах лісівництва іменники та прикметники становлятьь 52 % загальної кількості слів. Це пояснюється необхідністю точної та специфічної номінації фахових понять, предметів та процесів разом із їх характерними ознаками. Таке домінування іменників можливе через їх багатовалентність, тобто тоді, коли відмінюване дієслово обмежується тільки функцією присудка, іменник, поширений (або ні) прикметником чи дієприкметником, може виступати у реченні в ролі підмета, додатка, обставини чи неузгодженого означення. Перерахування також збільшує кількість номінальних елементів у фахових текстах із сильною синтаксичною компресією: die Konsumenten von Holz und Holzprodukten. Дієслівні форми посідають помітне місце у науковому тексті й досить легко піддаються кількісному аналізові. Так, у досліджених текстах лісівництва їх частка сягає тільки 12 % від загальної кількості слів. Це пояснюється використанням віддієслівних іменників, наприклад: der Hieb та партиципів: im Wachstum nachlassender Stamm.


Окрім частин мови, важливими для дослідження були також частота вживання тих чи інших граматичних форм, зумовлених функціями відповідних частин мови. Скажімо, іменники у досліджених текстах найчастіше вживаються у давальному відмінку 36 % (від загальної кількості вживання всіх іменників). Це пов’язано з частим використанням у реченнях прийменникових конструкцій у ролі додатка, обставини та неузгодженого означення: im Kleinwald. Причина відносно високої частоти вживання знахідного відмінка (19 %) полягала в можливості його використання у функції як обставини, так і додатку: den Einschlag verringen.


Вибір часу, стану чи особи дієслова здійснюється під впливом прагматично-комунікативного аспекту. У досліджених текстах зафіксовано такі результати: теперішній час (Präsens) вживається у фахових текстах навчально-методичного та науково-популярного характеру у 87 % речень, у статистичному звіті – 84 %, у юридичному розпорядженні – 100 відсотків. У текстах статистичного звіту використовується і минулий час (переважно Präteritum) для позначення дії, що відбулася у минулому: Der Nadelholzanteil am Gesamteinschlag betrug 84,6 %. Пасивні форми (54 %) слугують для анонімізації акту комунікації: Diese Wälder werden meistens durch Pflanzung verjüngt. Використання пасивних конструкцій та іменників, які позначають неживі предмети, дозволяє сконцентрувати увагу на результаті діяльності, а не на діячеві.


Одним із аспектів досліджень фахового тексту може стати аналіз довжини речення, тобто кількості у ньому слів. Спостереження виявили, що для текстів науково-популярної прози та статистичних звітів характерна середня довжина речень у 10 – 12 слів – 27,7 % та 23,2 %. У навчальних та юридичних текстах переважають речення, які складаються із понад 21 слова – 66,7 % та 45,9 %, що пов’язано з функцією цих типів тексту – донести якомога більше інформації до адресата, узагальнюючи її та виділяючи головне. Речення середньої довжини найточніше виражають логічні судження і дозволяють читачеві їх запам’ятовувати.


У проаналізованих тектсах головну роль відіграє просте поширене речення, частка якого коливається від 47,5 % у навчально-методичному тексті до 85,5 % у текстах економічного характеру: Der Holzvorrat je Hektar Ertragswald wurde seit der letzten Inventur-Periode um etwa 2 % aufgestockt. Зазначений тип речення найадекватніше виражає логічність судження й підвищує інформаційну насиченість. Досить уживаним у досліджуваних текстах є складнопідрядне речення, яке складається з двох компонентів. Його частка – 31,1 % від загальної кількості вживань різних типів речень у вказаних текстах. Серед складнопідрядних речень найпоширенішими є підрядні означальні (19 % від загальної кількості підрядних речень), оскільки вони характеризують окремі властивості й особливості предмета чи явища: Die Forstwirtschaft weist einige charakteristische Eigenarten auf, die sie von anderen Wirtschaftszweigen, auch von der Landwirtschaft unterscheiden.


Загальна вимога фахової комунікації представляти предметні відносини коротко і точно досягається у синтаксисі за допомогою компресії. Для фахових текстів лісівництва типові такі її форми: 1) редукція підрядних речень і використання замість них дієприкметникових та дієприслівникових конструкцій: die symmetrisch gebildete Krone; 2) часте використання форм родового відмінку: der Aushieb der absterbenden und kranken Stämme; 3) застосування прийменникових груп (прийменник + іменник): der Nadelholzanteil am Gesamteinschlag; 4) еліпси: Schwache Durrchforschung; 5) використання поширених та непоширених означень: der jährliche Zuwachs; 6) перерахування: alle beherrschten und kranken Stämme. Слід підкреслити, що у різних типах фахових текстів ці форми вживаються з різною частотою. Вона залежить від мети та адресата тексту, адже надмірне скорочення ускладнює здійснення фахової комунікації.


РОЗДІЛ 4. Прикладні аспекти німецької фахової мови лісівництва


Явище розбіжності внутрішньої форми (а інколи й значення) слів у різних мовах давно привертало увагу лінгвістів, оскільки в умовах міжнаціональної фахової комунікації різне лексичне оформлення термінологічних одиниць спричинює суттєві труднощі. На основі дослідження зовнішніх форм термінів кількох мов (у нашому випадку німецької, української та російської) можна виділити три групи: 1) терміни, зовнішні форми яких збігаються у мовах, що порівнюються: die Taxation – укр. таксація та рос. таксація; 2) терміни, зовнішні форми яких збігаються частково: нім. die Anatomie des Holzes – укр. aнатомія деревини; 3) терміни з різними зовнішніми формами у порівнюваних мовах: нім. der Buschwald – укр. чагарниковий ліс. Аналізуючи внутрішні форми термінологічних одиниць, можна виділити три групи: 1) терміни, внутрішні форми яких збігаються: нім. die Bestandesreifе – укр. стиглість насадження; 2) терміни, внутрішні форми яких збігаються частково: нім. natürliche Verjüngung – укр. природне відновлення; 3) терміни з різними внутрішніми формами: нім. die Baumferse – укр. прикорень. Високий рівень лексичної спорідненості за внутрішньою формою термінів лісівництва всіх трьох мов (69 % німецька та українська мови та 94 відсотки українська та російська мови) свідчить про те, що досліджувана фахова мова достатньо сформована та нормалізована у міжмовній практиці. Це стає можливим, оскільки поняття мають позанаціональний характер, тоді як мовні засоби, які їх виражають, наділені певними структурними особливостями, які притаманні кожній мові. З цим же пов’язаний і низький ступінь лексичної спорідненості за зовнішньою формою, виявлений при порівнянні німецької і російської (7,2 %) та німецької й української мов (7,4 %). Це пов’язано з тим, що терміносистеми Німеччини, Росії та України формувалися незалежно одна від одної, що зумовило низький рівень повної інтернаціоналізації термінів.


Для подолання науково-технічних комунікаційних бар’єрів не останню роль відіграє термінологічне планування. З-поміж інших завдань, процес унормування термінології передбачає передусім її уніфікацію, що має на меті усунення зайвої різноманітності форм у межах однієї терміносистеми, зокрема елімінацію зайвих синонімів. Термінологічне нормування – довготривалий процес, а тому не завжди відповідає швидким змінам вимог фахової комунікації.


Модернізація може проходити двома шляхами. По-перше, методом перелицювання відповідної терміносистеми мови-продуцента на манеру мови-реципієнта, йдеться про так звану псевдомодернізацію. Наочним прикладом псевдомодернізації є термінологічне планування у колишньому СРСР відносно мов народів Радянського Союзу: укр. рубка лісу – рос. рубка леса. Другим шляхом термінологічної модернізації є побудова власних терміносистем з урахуванням фонетичних та граматичних особливостей мови-реципієнта – так звана справжня модернізація: укр. ліс приватної власності – нім. der Privatwald. Аналіз терміносистеми лісівництва показав, що у ній трапляються невдалі кальки з російської мови, наприклад, рос. бракер (бракувальник) від рос. бракёр. Окремі терміни через багатокомпонентність, скажімо, дерево на узліссі нечітко відбивають поняття.


Для забезпечення повноцінного функціонування фахової комунікації вирішальну роль відіграє переклад. Прийом конкретизації дозволяє у перекладі використовувати лексичну одиницю, яка є конкретною за своїм значенням, приміром, валка в период движения сокa конкретніше, ніж die Fällung im Saft. Прямо протилежним за своєю сутністю до прийому конкретизації є генералізація: lebendes Holz та український відповідник ліс на корені. Спосіб логічного розвитку полягає в тому, що лексичні одиниці вихідного тексту замінюються під час перекладу не їх лексичними (словниковими) відповідниками, а іншими одиницями, які за своїми значеннями не збігаються з ними, “дія – суб’єкт дії”, “дія – знаряддя”, “процес – місце, де він відбувається”: der Oberholzhieb та рубка у верхньому ярусі лісостану. У німецькому терміні зв’язок „дія, спрямована на” – в українському терміні „дія, яка відбувається де”. В антонімічному перекладі як одиниця перекладу використовується та, значення якої протилежне до семантики вихідної одиниці: das Holz in der Rinde – необкорована деревина. З метою спрощення синтаксичних конструкцій часто вдаються до синтаксичних трансформацій. Причиною цього явища є те, що у науково-технічних текстах часто використовуються синтаксичні структури, які не мають повних відповідників у мові перекладу, наприклад: das für den Salzabbau benötigte Holz – деревина, необхідна для видобутку солі.


В умовах інформаційного буму знайомство з повним об’ємом інформації стає неможливим. У такому випадку на допомогу приходять реферати та анотації. Прикладом методики спрощеного аналізу слугує алгоритм компресії інформації тексту (З. Куделько). Його результатом виявилися реферати з 4-6 речень, які достатньо лаконічно передають головну ідею досліджуваних фахових текстів. Отримані реферати досить задовільно передають зміст проаналізованого фахового повідомлення. До них увійшли найчастотніші лексичні одиниці аналізованого тексту, що підкреслює семантичну вагу не лише речень, а й слів у текстів.


 


ВИСНОВКИ


Результати дослідження німецької фахової мови лісівництва дають підстави для таких висновків.


Німецька фахова мова порівняно давно сформована фахова мова з низьким ступенем абстрактності. Вона репрезентує всі канонічні прошарки лексики, яка властива фаховим мовам у цілому (вузькогалузеві та загальнонаукові терміни, професіоналізми, номенклатура, загальновживана лексика). Найпродуктивнішим способом термінотворення є морфологічний (79 %). Складні слова становлять 62 %, похідні – 17 %, терміни-кореневі слова – 6,8 %, термінологічні словосполучення – 13,3 %. Синонімія в досліджуваній фаховій мові – досить помітне явище (10%), більшість зафіксованих синонімів – словотвірні. Полісемантичні терміни складають 8 %.


Найпоширенішими структурними моделями двоосновних термінів виявилися S+S (70%) та A(а)+S (25%). 54 % двоосновних термінів, відносяться до лексико-семантичної категорії „тіло”. Усього зафіксовано 23 семантичні моделі. Найчастотнішими семантичним моделями є R001X040R061X060 („тіло, яке має атрибутом якість“)(19 % від загальної кількості проаналізованих двохосновних термінів) та R001X020R053X040 – 18 % („дія, яка має об’єктом тіло). Серед проаналізованих термінів найвищі показники вмотивованості демонструють термінологічні одиниці семантичної моделі R001X040R002X040 (“тіло, яке має частиною інше тіло”) показник вмотивованості 0,62 та R001X040R061X060 („тіло, яке має атрибутом якість“) – 0,53. Структурно-семантичні моделі з однаковими семантичними формулами, до складу яких входять вживаніші структурні моделі демонструють також вищі параметри вмотивованості .


Досліджені тексти лісівництва відзначаються високим рівнем термінологічної насиченості (57 %). У проаналізованих текстах кількісну перевагу мають денотатні терміни (63 %) та вузькофахова лексика (58 %). Домінантну роль у досліджених фахових текстах відіграють прості поширені речення (69 %), які підвищують інформаційну насиченість. Функцію теми реалізовує переважно граматичний підмет та додаток (52%), реми – інша частина речення. Найуживанішими частинами мови у досліджених текстах лісівництва є іменники та прикметники (52%). Вони задовільняють потреби фахової номінації й відрізняються багатовалентністю. Дієслова (12%) десемантизуються і замінюються віддієслівними іменниками та партиципами.


Завдяки достатній кодифікованості структурної організації тексти фахової мови лісівництва піддаються відносно легкій їх передачі українською мовою з усіма видами та механізмами трансляції. В основі квазіреферування фахового тексту лежить поняття лексичних зв’язків та функціональної ваги речення. Отримані за такою прикладною методикою реферати з 4-6 речень добре передають зміст досліджуваних фахових текстів малих та середніх форматів.


 


Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:


1.      Синьо В. В. Дискурсні особливості фахової мови лісівництва // Сучасні


дослідження з іноземної мови. Збірник наукових праць. – Ужгород, 2007. – Вип. 5. – С. 140-145.


2.      Синьо В.В. Синтаксичні та морфологічні особливості фахової мови лісівництва // Мовні і


концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. – Вип. 22. – Част. 2 – С.102-108.


3.      Синьо В. В. Словотворчі моделі терміносистеми лісівництва // Сучасні дослідження з


іноземної мови. Збірник наукових праць. – Ужгород, 2005. – Вип. 3. – С. 356-362.


4. Синьо В. В. Структурні та семантичні особливості двохосновних термінів лісівництва // Мовленнєва комунікація в постіндустріальному суспільстві. Методологія та методика викладання. 2 міжнародна наукова конференція германістів (17 – 18 травня 2006 р.): Матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. – С. 136-143.


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины