ЛЕКСИЧНІ НОВОТВОРИ В СУЧАСНІЙ ІСПАНСЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРНИЙ ТА СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТИ : Лексические новообразования В современном испанском языке: структурный и семантический аспект



Название:
ЛЕКСИЧНІ НОВОТВОРИ В СУЧАСНІЙ ІСПАНСЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРНИЙ ТА СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТИ
Альтернативное Название: Лексические новообразования В современном испанском языке: структурный и семантический аспект
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність теми, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, описано методи дослідження, викладено теоретичне й практичне значення його результатів.


У першому розділі – “Динамічні мовні процеси становлення неологізмів” – представлено теоретичні положення, на які спирається дослідження. В світлі теорій функціонально-комунікативної лінгвістики та структуралізму розглянуто мовні зміни, причини, умови, фактори їхньої появи, визначено неологічні процеси в мові, з’ясовано механізми породження та ідентифікації неологізмів.


Опанування постійно мінливого світу, який оточує комуніканта, потребує безперервного розширення мовних можливостей, що призводить до розвитку мови та її змін (Л.А.Булаховський, Н.С.Валгіна, A.Мартіне). Спрямованість еволюції мовних змін та сам розвиток мови – це вдосконалення системи, що відбувається в процесі її функціонування в суспільстві й зумовлене низкою причин у кожній історичній епосі (Р.О.Будагов, Г.В.Степанов).


Зміни в мові стають можливими завдяки закладеним у ній потенціям внутрішнього характеру, які виявляються під впливом зовнішнього соціального поштовху, що приводить у рух усю систему або її окремі ланцюги. Однією з умов, сприятливою для змін, є недосконалість за своєю природою мовної система та її стан нестійкої рівноваги через недоконаний характер реалізованих систем. Рушійною силою розвитку мови є суперечність між наявними мовними засобами й постійним зростанням номінативних і комунікативних потреб суспільства (О.А.Стишов, Е.Косеріу). Екстралінгвальні й лінгвальні чинники, взаємодія яких складає головний закон розвитку мови, сприяють появі мовних змін (М.М.Полюжин, М.І.Билінкіна,). З лінгвальними факторами пов’язують внутрішні закони мови (М.П.Кочерган, Н.С.Валгіна). До екстралінгвальних чинників, які впливають на розвиток іспанської мови, відносимо вступ Іспанії до Європейського Союзу, розширення сфери впливу англомовної культури, утворення “споживацького суспільства”, світову глобалізацію, розвиток інформаційних технологій і ЗМІ, територіальне переміщення населення, напрям розвитку іспанського суспільства.


Результатом мовної зміни є інновація (Е.Косеріу). Виділяють декілька стадій “життя” інновацій: усвідомлення й ознайомлення з інновацією; зацікавлення інновацією, прагнення її усвідомити; позитивна чи негативна оцінка; період випробування; прийняття або неприйняття інновації (А.Е.Левицький).


Найпомітніші мовні зміни за останні десятиріччя зафіксовано в пресі, яка оперативно реагує на важливі події в житті планети, постійно шукає виразні засоби впливу й сприяє появі нових ЛО (E.A.Нуньес Кабесас, Х.Гомес де Ентерріа, A.Гріхельмо). В її просторі об’єднується й змішується значна кількість мовленнєвих потоків із різноманітних підсистем мови. Сучасна преса вимагає від мови гнучкості, спрямованості на масову аудиторію, універсалізації та оновлення арсеналу номінативних і експресивних засобів (Г.П.Нещименко). А оскільки мова є функціональною системою, то вона змінюється передовсім там, де система не повністю відповідає потребам спілкування комунікантів, саме тому лексичний рівень найбільш чутливий до змін у інформаційно-комунікативному просторі (Ю.А.Зацний, Н.Ф.Клименко, О.А.Стишов). Нові слова розподіляються за тематичними групами лексики, які віддзеркалюють специфіку розвитку відображення актуального логічного знання та цілісну уяву про світ, а саме – мовну картину світу іспанського суспільства. Першу групу нових слів становить політична лексика, яка включає ЛО на позначення політичних організацій; шляхів розв’язання глобальних і регіональних проблем; назв партійних осіб і соціально-ідеологічних процесів; негативних процесів у суспільстві та політиці (UCE, anticolisión, aznarismo, butronero, igualada, pleiteante). Лексика соціально-економічної групи об’єднує новотвори мови преси зі сфери економіки, фінансів, банківської справи, бізнесу, відбиваючи економічні трансформації, пов’язані зі станом світового ринку та формуванням єдиного економічного простору (opar, euromercado, TAE, submercado, desinvertir). Значну кількість неологізмів науково-технічної сфери становлять інноваційні наукові, технічні, виробничі, інформаційні терміни (motocultivador, robotización, infrasonoro, clicar). Поширення медичної лексики в сучасній іспанській пресі відбувається за рахунок позначень нових назв ліків, хвороб, способів лікування, діагностики (dermocosmética, callostomía, hipocolesterolemia). До групи побутової лексики входять нові слова, що називають побутові реалії, а саме: назви продуктів харчування, одягу, взуття, приладів тощо (precocinado, adelgazante, cubata, apoyacabezas, apartosuite). Лексика спортивної тематики стрімко поповнює свої ресурси, позначаючи назви нових видів спорту, спортсменів, спортивні поняття взагалі (driblador, triatleta, semicó er). Назви нових видів мистецтв, різновидів сучасної музичної культури, мистецьких течій та реалій ЗМІ становлять культурно-мистецьку лексику (neografismo, teleperiódico, videolibro). Розширенню цих тематичних груп лексики у сучасній іспанській пресі сприяють зміни в психологічній установці мас, складі комунікантів, емоційній напрузі життя спільноти, суспільній оцінці життєвих явищ і подій.


Неологія – один із головних показників життєздатності мови – процес утворення нових елементів у лексиці окремої мови, її морфосемантичний специфічний код, який підтримує процес поновлення різних зон словника (Ю.О.Жлуктенко, Г.Герреро Рамос, Л.Гілбер). Різниця між неологією і неологізмами полягає в опозиції між процесом та продуктом (M.Aльвар Ескерра, В.С.Виноградов, О.В.Розен, Д.М.Шмельов). Таким чином, неологізми є результатом мовних змін, а саме – інновацією на лексичному рівні. Неологізм є також родовим поняттям для новотвору, оскільки останній являє собою нову ЛО, яка відрізняється новизною форми, де відомі в мовній системі морфеми виступають у незвичних до цього часу поєднаннях (О.А.Стишов).


Для визначення неологічного характеру ЛО пропонують різні параметри: діахронічний; лексикографічний; психологічний; формальна / семантична нестабільність (M.T.Кабре). Основним критерієм визначення неологізму є відчуття новизни (В.В.Лопатін, Л.І.Плотнікова), семантика якого породжується на стику трьох параметрів буття: онтологічного, просторового та часового (Н.Д.Арутюнова). Експресивність новизни зникає, тільки-но слово перестає сприйматися адресатом як нове. Для успішного пристосування до мови неологізм має відповідати трьом групам критеріїв: лінгвістичним, соціолінгвістичним та методологічним. Коли неологізм адаптується за формою, він може стати основою для словотвірного гнізда та нових значень. Коли ж він стає полісемантичним, тоді неологізм припиняє бути таким. У роботі приймається класифікація неологізмів на чотири групи за способом їхнього утворення (M.T.Кабре, Д.М.Шмельов): формальні неологізми (новотвори); функціональні неологізми (конверсія); семантичні неологізми; неологізми-запозичення. Ця класифікація допомагає визначити рівень життєздатності мови, що вимірюється через аналіз частоти використання різних способів і моделей формування нових слів. Процеси, які для творення неологізмів користуються одиницями цієї ж мовної системи, характеризуються найвищим рівнем життєздатності мови в цілому. Тому новотвори є максимально виразним показником життєздатності й життєдіяльності конкретної лінгвальної системи.


Різні моделі породження мовлення дозволили виділити вирішальні моменти в процесі створення неологізмів: задум адресанта; урахування конкретної мовленнєвої ситуації; необхідність актуалізації однієї зі сторін ситуації; побудова необхідної номінативної одиниці. Конструювання нової ЛО залежить від задуму адресанта й стимулюється мотивом певного мовленнєвого акту. В процесі створення нового слова адресант спирається на мотивувальну основу. Відповідно до того, яка з актуальних ознак основи береться за головну, адресант створює ЛО, користуючись продуктивними словотвірними моделями. Під час ідентифікації нового слова адресат підсвідомо виділяє найактуальніший у ньому елемент, а решта враховується на підсвідомому рівні. Механізм ідентифікації нового слова орієнтується на пошук знайомих елементів і спирається на попередній досвід, що в сукупності виводить адресата на певну ситуацію, яка є частково вербалізованим фрагментом загальної сукупності знань комунікантів (І.Т.Вепрєва, О.С.Кубрякова, С.І.Тогоєва).


У другому розділі – “Структура та семантика новотворів сучасної іспанської преси” – досліджено різні способи словотворення неологізмів – деривацію, словоскладання та скорочення на матеріалі сучасної іспанської преси, розкрито продуктивні словотвірні моделі, окреслено мовні процеси, притаманні сучасному стану іспанської мови на матеріалі преси.


Іспанська мова має розвинуту словотвірну систему, що дає змогу формувати велетенський лексичний фонд. Словотворення – універсальний спосіб, який забезпечує динамічність розвитку всієї мовної системи взагалі, утворюючи слова засобами власної мовної системи за певними моделями та схемами (Ю.О.Жлуктенко, Н.Д.Арутюнова, О.С.Кубрякова, M.Aльвар Eскерра).


Однією з головних рис іспанського словникового складу кінця ХХ століття є активізація префіксів (37,8% новотворів дослідження). Префіксальні утворення розподіляються на власне префіксальні й префіксоїдні. Префікси, об’єднані в заперечну групу, мають негативне, привативне та протилежно спрямоване значення, заперечують поняття, виражене основою, або спрямовують проти того, що позначає коренева морфема. Продуктивними заперечними префіксами є anti-, des-, contra-, in-, які внаслідок своїх високих комбінаторних можливостей відсувають на периферію словотвірних процесів інші заперечні префікси. Завдяки семантиці цієї групи префіксів поповнюються тематичні групи політичної та побутової лексики. Найпродуктивнішим заперечним префіксом є anti- (11% префіксальних новотворів): A ver quién les paga un antidepresivo a los trico ios de este país (La Vanguardia, 04/05/1994). Локативні префікси мають просторову семантику, але з часом більшість цих формантів завдяки метафоричному переносу отримала нове значення “підсилення” й втратила свою продуктивність у первинному значенні. Значна кількість утворених за їх допомогою неологізмів поповнює групу науково-технічної лексики. Найпродуктивнішим локативним префіксом є sub-: [...] arrojará a los jóvenes sin titulación al círculo infe al del subempleo (El Mundo, 26/01/1994). Часові префіксі об’єднуються за значенням темпорального простору. Внаслідок поступової втрати актуальності значення їхня продуктивність у сучасній іспанській мові зменшується (11% префіксальних новотворів). Більшість новотворів належить до соціально-політичної лексики. Найпродуктивніший часовий префікс re-
(7% префіксальних новотворів) має значення “повторення дії”:
Еl Gobie o se encargó de reprivatizar la compañía en favor del Grupo alemán Volkswagen (El Mundo, 30/10/1995). Префікси кількості й розміру складають 28% префіксальних новотворів. Актуальність семантики “кількості й розміру” нових реалій пояснює їхню продуктивність у сучасній іспанській мові. Неоднорідний склад цієї групи префіксів (micro-, mini-, mega-, macro-, poli-, multi-), успадкованих із латини та запозичених із грецької мови в синонімічному значенні, створює напругу між формантами, активізуючи дію одних і стримуючи розвиток інших. Саме в цій категорії відіграють важливу роль такі чинники, як “зношеність і виснаженість” афікса, що зумовлює появу синонімічного дублета, наділеного більшими комбінаторними властивостями й семантичною сумісністю (macro-, mega-); мода на певне явище (mini-). Успадкований префікс semi- є найпродуктивнішим у цій категорії: Y el olfato del cardenal puso en la rampa el nombre de un semidesconocido arzobispo (El Mundo, 27/12/1996). Підсилювальні префікси мають значення інтенсивності, що називає найвищий / найнижчий ступінь якості. Новотвори цієї групи належать до політичної і побутової лексики. Найпродуктивнішим префіксом є super- / sobre- (7% префіксальних новотворів): superfino, sobretasa.


 


Префіксоїдами називають здебільшого форманти греко-латинського походження, які, на відміну від префіксів, мають семантичну та синтаксичну автономію (В.С.Виноградов, M.Ланг). Вони є вираженням морфолого-словотвірного синкретизму, при якому категорія морфології, корінь, функціонально ототожнюється з неадекватною категорією словотвору, з афіксом (І.М.Думбревяну). На сучасному етапі префіксоїди утворюють неологізми, комбінуючись із коренями іспанської загальновживаної мови, що сприяє їхній популяризації та забезпечує майбутню продуктивність. Найпродуктивнішим префіксоїдом у іспанській пресі є auto- (17% префіксоїдних новотворів). Це зумовлено його комбінаторними можливостями, актуальним значення “сам” (autoactivarse) і розвитком нових значень: autoestopista, autocarga. Продуктивність префіксоїдів tele-, bio-, euro-, video- викликана розвитком науки і техніки, зрушенням в політичному житті та розширенням комбінаторики, а саме – сполучуваністю з іспанськими коренями. Окрему групу становлять префіксоїди, утворені на основі сучасної іспанської мови: drogo- / narco- (narcodictatura, drogodependiete) та gili-: [...] le ha dado por hacer de orador de aguachirle, giliflautas (ABC, 04/06/1998).


У словотвірній системі сучасної іспанської мови суфіксація посідає найважливіше місце завдяки різноманітності використання суфіксів та їхній різносторонній семантиці (39,7% новотворів дослідження).


Іменникова суфіксація (15,2% новотворів). Найпродуктивнішим іменниковим суфіксом є -ción / -sión (20% іменникових суфіксальних новотворів), що утворює віддієслівні іменники. Його продуктивність зумовлена здатністю формувати неологізми з абстрактним значенням, які належать до різноманітних тематичних груп лексики: [...] frente al consumo de drogas se desencadene en los individuos un proceso de culpabilización [...] (El País, 09/12/2003). Причина появи значної кількості новотворів такого типу криється у високій продуктивності дієслівних суфіксів -ificar, -izar, від яких утворюються іменники на -ción. До інших іменникових продуктивних суфіксів належать -ismo, -ista, -dad, -dor, -mento, -ero. Чинниками, що сприяють їхній продуктивності, є наявність актуального значення або набуття нового, яке формант розвинув шляхом актуалізації сучасної дійсності в картині світу комунікантів, а також розширення комбінаторних можливостей і здатність утворювати лексику різних сфер ужитку.


Прикметникова суфіксація (9,8% новотворів). Найпродуктивніший прикметниковий суфікс -ado / -ido деривує 19% прикметникових суфіксальних новотворів. Його значення “якість” походить від основи дієслова: [...] una vez correctamente formateado quedará grabado (El País, 08/01/2004). До інших суфіксів, які беруть участь у творенні нових слів, належать -ico, -ante, -al, -able, продуктивність яких зумовлюється актуальним значенням, впливом схожих продуктивних суфіксів з іншої мови, специфікою та розширенням комбінаторики.


Дієслівна суфіксація (4,9% новотворів). До цієї групи суфіксів слід відносити ті, які творять дієслова та їхні форми (Н.Ф.Клименко, Х.Пенa). Суфікс -ar утворює дієслова від іменникових і прикметникових основ. Продуктивність суфікса пояснюється його нейтральним значенням: basamentar. Специфікою суфікса -ear є його здатність приєднуватися до основ іменників, прикметників і дієслів та виражати значення “тривалої ситуації, повторення” з відтінком “звичності”:
[...] aquel que prefiere racanear sentado en el salón de su casa (El Mundo, 13/04/1997). Суфікс -izar утворює дієслова з каузативним значенням дії. Поява численних неологізмів пояснюється специфікою значення та комбінування суфікса; вживанням нових слів на -izar у науково-технічній сфері та в мові політиків. У своїй більшості нові слова формують технічну (acustizar) і суспільно-політичну лексику (autentizar).


Оцінні суфікси активно вживаються в розмовному мовленні, адже однією з характерних рис іспанського усного мовлення є наявність значної кількості експресивних ЛО, що виражають суб’єктивне ставлення адресанта до предмета думки або до учасника комунікації (Р.С.Помірко, Н.Г.Мед). За семантичним критерієм розрізняють збільшувальні, зменшувальні й зневажливі оцінні суфікси (E.Бахо Перес, Х.A.Mірандa), яким притаманні такі характеристики: взаємодія номінативної й експресивної функцій; сполучуваність з іменними основами; лексикалізація, яка змінює семантично похідну основу для позначення нової реальності й обумовлює появу нового слова з незалежним значенням. Нові слова, утворені лексикалізованими оцінними суфіксами, складають 4% новотворів дослідження. Найпродуктивнішими оцінними суфіксами іспанської мови є -ón
(20% оцінних лексикалізованих новотворів –
Fue un calentón, estaba desquiciado y me compré una Game Boy Advance [...] (El País, 01/05/2003); -azo (decretazo); -ito (bocadito); -illo (Pinzas y bastoncillo son ahora el instrumental básico para atrapar a un asesino (El Mundo, 30/10/1995); -eras (flojeras); -ísimo (cuñadísimo).


Суфіксоїди є різновидами афіксоїдів – мовні одиниці перехідного типу з ознаками коренів і формантів, які повторюються з тим самим значенням у багатьох словах, наближаючись за словотвірними функціями до афіксів, які також вважають аглютинативними елементами термінотворення (Н.Ф.Клименко, Л.Ф.Омельченко). Суфіксоїди менш продуктивні, що пояснюється їхньою вузькоспеціалізованою сферою вжитку й слабким семантичним розвитком (пор.: 13,6% префіксоїдних новотворів – 5,8% суфіксоїдних). Найпродуктивнішим суфіксоїдом у сучасній іспанській пресі (11% суфіксоїдних новотворів) є -terapia. Здатність приєднуватися до іспанських та греко-латинських основ підсилила його дію: labioterapia, geoterapia. Продуктивність інших суфіксоїдів, -logía, -metro, -fobia, пояснюється розширенням їхньої комбінаторики та актуальністю значення.


Парасинтез (1,3% усіх новотворів) виник на певному етапі розвитку мови та є періодом руйнування семантичного синкретизму мовних одиниць, під час якого відбувається укріплення мовної парадигматики, посилення значущості вихідних форм слова та рис аглютинативності в мові. Перша група, суфіксально-префіксальна, утворює, здебільшого, парасинтетичні дієслова. Найпродуктивніша структура а + N/Adj + ar(se) (53% парасинтетичних нових дієслів) позначає “набуття однієї з якостей основи”: abalaustrar. Друга модель (28% парасинтетичних дієслів) en + N/Adj + ar(se) має локативне значення: ensobrar.


У сучасній іспанській мові появу неологізмів, утворених регресивною деривацією (1,4%), ініціюють ЗМІ для встановлення власного стилю, економії часу й простору та заміни синонімічних слів на -ción, -dura, -miento. Збільшенню кількості слів із кінцевою голосною -e сприяла присутність адаптованих запозичень на -е. Ці новотвори позначають результат дії основи дієслова: alucine, cuelgue. Найпродуктивнішою кінцевою голосною є -o, що пояснюється її здатністю приєднуватися до основ дієслів на -ear. Слова з молодіжного сленгу та галузі інформатики складають значну групу неологізмів: copeo, fumeteo, cliqueo.


Словоскладання (15,2% новотворів дослідження). Більшість іспанських лінгвістів (Р.Aльмела Перес, M.Aльвар Eскерра, E.Бустос, M.Ланг, Х.A.Miранда) розподіляють складні слова на: 1) орфографічні складні слова – слова / основи слів, об’єднані графічно або через дефіс; 2) синтагматичні складні слова – не об’єднані графічно слова, які позначають одну реалію та утворюють семантичну єдність усіх сполучень і нероздільність складових формантів. Найпродуктивнішою моделлю утворення орфографічних складних слів є V + N (50% орфографічних новотворів). Це один із небагатьох типів складних слів у іспанській мові, в якому сполучаються основа (перший компонент) і лексема. Висока продуктивність пояснюється його статусом “відкритого класу” в романських мовах, здатністю називати різноманітні реалії внаслідок можливості поєднання слів, що складають мотивувальну базу, та утворенням слів, які належать до різних сфер науково-технічного та розмовно-побутового вжитку: apoyacabezas, cazafantasmas, cumplesiglos. Продуктивність моделей орфографічних складних слів N + N та Adj + Adj (22% та
11% орфографічних новотворів відповідно) зумовлюється необхідністю створення складних номінацій якостей та ознак і здатністю формувати різні групи лексики. Синтагматичні складні слова (ССС) відносять до аналітичних форм мови (І.М.Думбревяну). Створені на основі патримоніальної лексики, вони є більш зрозумілі адресатам. ССС поділяються на прийменникові й безприйменникові. Модель N + Adj є найпродуктивнішою (57% ССС), що пояснюється природним для іспанської синтагми розташуванням прикметника в постпозиції. Новотвори поповнюють лексику різних тематичних груп: contrato blindado, manta eléctrica. Модель N + N (17% ССС) вважається продуктивною внаслідок впливу англійської та німецької мов. Множина цих неологізмів утворюється додаванням флексії до першого слова, тим часом як друга лексема залишається незмінною – niños burbuja, що свідчить про семантичне зрощення конструкції та підтверджує думку про те, що це – складні слова, збільшення кількості яких сприяє розвитку аналітизму в мові. Найпродуктивнішою прийменниковою синтагматичною моделлю є структура з прийменником de (81% прийменникових ССС): nota de corte, pareja de hecho.


Поява значної кількості складних синтаксичних структур перевантажує мову, робить її менш гнучкою, що, в свою чергу, стимулює появу різних видів скорочень. В іспанській лінгвістиці розрізняють такі види скорочених слів: 1) лексичні усічення; 2) акроніми; 3) абревіатури (Р.Aльмелa Перес, M.Aльвар Ескерра, Г.Герреро Рамос, Х.А.Miранда). Лексичні усічення є результатом зменшення фонетичної оболонки ЛО. Найчисельнішу групу утворює апокопа (83% усіх усічених нових форм). Ці новотвори притаманні розмовному мовленню, а саме – молодіжному сленгу. Лексичні групи, що поповнюються новими словами, пов’язані з інтересами молоді: progre, aparca. Під час процесу усічення може відбутися переміщення наголосу (boli bolígrafo) або зміна останнього голосного усіченого слова (estupa estupefaciente) через активність суфікса -atа.


Проміжне місце між словоскладанням і абревіацією займають слова, утворені процесом, який у іспаністиці називають акронімією (З.О.Гетьман, M.Aльвар Eскерра), а у вітчизняній і радянській лінгвістиці – телескопією (Ю.О.Жлуктенко, І.В.Арнольд). Найбільша група акронімів утворюється за моделлю N + N і складає 87% всіх нових акронімів. Вона розподіляється на акроніми із сурядним (secrefata) та підрядним (telecracia) зв’язком. Виокремлюються різні тематичні групи лексики – передусім, це слова технічного й спеціалізованого характеру (60% нових акронімів): infoartista. З’являється усічена форма cojo-, що походить від арготизму cojonudo, і утворює акронічну серію оказіонального характеру: cojoespaña, cojoasamblea.


Абревіація – спосіб словотворення, при якому водночас діють механізми усічення слів і об’єднання цих фрагментів у нове слово. За своїм номінативним характером абревіатура є власною назвою, але компоненти її основи – загальними назвами. За сферами вжитку нові абревіатури розподіляються на технічну, медичну та політико-економічну лексику: EEB, BUP, DIU, AENA. Розрізняється окремий різновид абревіатури – графічний: Fdo. (firmado).


У третьому розділі – “Функції новотворів у сучасній іспанській пресі” – проаналізовано основні функції новотворів у сучасній іспанській пресі, з’ясовано активні ономасіологічні категорії, досліджено процеси, притаманні актуальному стану іспанської мови та преси зокрема.


Функція – це багатостороннє явище, що включає: потенційну здатність номінативної одиниці виконувати певну роль у висловленні, реалізацію цієї здатності в конкретному акті комунікації, узагальнене значення форми, конструкції та позиції номінативної одиниці у висловленні, позицію одиниці в складі мовленнєвої конструкції, відношення між одиницями мови у висловленні (А.Е.Левицький). У тексті новотвір здатен виконувати такі функції: номінативну, конструктивну, компресивну, експресивну, стилістичну.


Номінативна функція новотворів полягає у найменуванні нових реалій або перейменуванні вже існуючих. За її допомогою називаються нові реалії відповідно до ономасіологічних категорій, метою яких є систематизація й використання в мовленні номінативних одиниць для вираження плану змісту мовної одиниці, що дозволяє зробити висновок про членування мисленням екстралінгвальної реальності (О.С.Кубрякова, М.М.Полюжин, О.О.Селіванова).


Префіксальна номінація в сучасній іспанській мові оперує шістьма основними ономасіологічними категоріями: заперечення, кількості й розміру, локативності, часу, підсилення та збірності. Найактивнішою категорією в сучасній іспанській пресі є заперечна (31% власне префіксальних утворень): su parte, J.M.Ruiz Gallardón se declaró un "antiabortista" y manifestó que [...] (ABC, 16/06/1996). Префікси, які входять до однієї й тієї ж ономасіологічної субкатегорії, можуть зумовити зростання морфемної синонімії, наслідком якої є переміщення одних префіксів до центру словотвірних процесів, а інших – на периферію: anti- / contra-, des- / in-, sub- / infra-, pre- / ante-, mega- / macro-, multi- / pluri-, mono- / uni-, super- / extra- / ultra-. Інколи цей тип синонімії сприяє появі синонімічних дублетів: multisecular / plurisecular; contraincendios / antiincendios. Активності синонімічної пари префіксів сприяє здатність різнопланового комбінування в певних контекстах.


Іменна номінація. Внаслідок антропоцентричного напрямку розвитку суспільства основною ономасіологічною категорією для іменникових утворень є “агент: [...] el aviуn siguiу hacia Pamplona, lugar de residencia de la cooperante
(La Vanguardia, 02/06/1995). У цій категорії суфікс -dor конкурує із суфіксом -ante, а -ista з -ero. Різниця між утвореними словами полягає в незначній семантичній і стилістично-експресивній розбіжності: futbolista futbolero (“професійний футболіст” – “непрофесіонал”). Друга ономасіологічна категорія “конкретно-предметного та збірного значення” розподіляється на декілька субкатегорій: “конкретні предмети” (defoliante); “місце” Figuran el aulario del Campus Universitario […] (El País, 01/04/2004); “сукупність” [...] además de una chocolatada de madrugada (El País, 15/06/2002). Третя ономасіологічна категорія – “абстрактні назви” – утворює субкатегорії абстрактного узагальненого значення ознаки (від предмета) та дії: patronaje, despido libre, demarraje.


Прикметникова номінація. Прикметникові ономасіологічні категорії бувають “відносною”, “якісною” та “присвійною”. Найактивнішою в сучасній іспанській пресі є “відносна”, що виражає відношення до місця, простору, часу, різних предметів за їхнім призначенням та іншими ознаками й властивостями. Вона оперує різноманітними суфіксами та орфографічними моделями складних слів: verdiblanco; [...] los socios deben aportar garantías en proporción a su participación accionarial (La Vanguardia, 02/12/1995). Склад “якісної” категорії поповнюється повільно через статику світу якостей, важливі ознаки якого вже мають назви.


Дієслівна номінація. Дієслова в сучасній іспанській пресі називають різні дії, які обертаються навколо трьох ономасіологічних категорій. Перша позначає “інтенсивно-повторювальну фазову” дію, яка виражається суфіксом -ear: Y dejen de manosear a Suárez (El Mundo, 15/01/1995). Друга, найактивніша, категорія “каузативності” для номінації причинно-наслідкової дії використовує суфікси
-izar, -ificar і парасинтетичні моделі: digitalizar. Третя ономасіологічна категорія, “нейтрально-екзистенційна”, знаходиться в опозиції до попередніх: Discreto intento de vehicular una comedia seria [...] (La Vanguardia, 30/11/1995).


Конструктивна функція новотворів забезпечує зміни структури мовлення, його синтаксичну будову. Так, нові слова посилюють риси аналітизму й аглютинативності в структурі сучасної іспанської мови. Збільшення кількості рис аналітизму виявляється: 1) в лексикалізації префіксів і суфіксоїдів, що вживаються окремо від кореня з власним значенням: [...] utiliza un modelo llamativamente retro (La Vanguardia, 14/04/1994); 2) у появі нової аналітичної конструкції з негативною часткою no (una frase no dicha); 3) у зростанні кількості незмінних прикметників, утворених за допомогою префіксів: la moda unisex; 4) у збільшенні складних синтагматичних слів і нових скорочень, оскільки вони є аналітичними формами, які використовують артикль для позначення роду й числа: [...] jugueteó con los recogepelotas [...] (La Vanguardia, 02/06/1995); [...] un recogepelotas le arrancó las gafas (El País, 04/10/1997). Зростання аглютинативності в мові виявляється в збільшенні кількості багатоморфемних структур, утворених за допомогою префіксів anti-, archi-, contra-, extra-, hiper-, infra-, macro-, pluri-, які не міцно спаяні з базовим словом, мають додаткові наголоси, не підлягають редукції, відокремлюються паузою: contraanalisis, antiedad. Розвиток аглютинативності спостерігається в заміні аналітичної конструкції de + іменник неологізмами, утвореними суфіксами -al та
-
ero (testimonial); та в приєднанні суфіксів -ero, -izar до абревіатур: [...] el pepero G.Gortázar intervendrá en [...] (ABC, 21/06/1996). Сучасна іспанська преса характеризується зростанням афіксоїдних новотворів (19,4% нових слів). Аглютинація виявляється також у черезступеневій суфіксації: N→+-izar→+-ción; N+-ar+-ado (atrofización, nervado) та в парасинтетичних утвореннях. Процес аглютинації простежується в орфографічних складних словах та акронімах: між компонентами, які сполучаються в одне слово, легко можна виділити морфемний шов (carapintada). Зростанню аглютинативності сприяє також інтерфіксація, що спостерігається під час об’єднання усічених форм акронімів (sonoboya sonido + boya), а також у абревіатурах, коли вони пишеться з малої літери в фонетичній відповідності до способу вимови: Para acabar con la figura del penene [...] (El País, 30/09/1997); [...] fue PNN en Madrid (La Vanguardia, 02/12/1995).


Компресивна функція новотворів полягає в скороченні наявних у мові, і в сучасній іспанській пресі зокрема, номінативних одиниць. Ця функція дозволяє економити часовий простір, зменшити витрати енергії комунікантів. Компресія відбувається двома шляхами: усіченням слова й втратою надлишкових елементів, які не впливають на адекватне розуміння інформації; сполученням кількох елементів в одну синтагму, з подальшим синтезом складників синтагми в нову одиницю. Наприклад, словоскладання є перехідним процесом перетворення словосполучення на просте слово. Економії зусиль часто досягають за допомогою скорочених слів, які з часом можуть десемантизуватися і перетворитися на морфеми. Так, акронічні усічення credi-, publi- та основи складних слів porta-, salva-, caza- незабаром можуть вважатися префіксоїдами, що народилися в іспанській мові, внаслідок десемантизації та присутності значної кількості нових слів.


Експресивна функція новотворів виявляється у вираженні адресантом власного суб’єктивного ставлення до певної ситуації та у бажанні викликати відповідні чуттєві реакції адресата, використовуючи форми з інтенсифікованою виразністю, які включають такі чинники психологічної мотивації, як іронія, пародія, гумор, оцінка, гіперболізація тощо (Ф.С.Бацевич, М.М.Полюжин, Х.Гомес Капус).


Для вираження свого позитивного ставлення до висловлення адресант використовує найменування агента, предмета, явища, ознаки, дії. В цих випадках основа, від якої утворюється нове слово, має позитивну оцінну семантику, а суфікс інтенсифікує її. Y resultó muy gratificante comprobar cómo las canciones han logrado triplicar el número de adeptos [...] (La Vanguardia, 30/11/1995). З цією метою використовують також неологізми, утворені за допомогою підсилювальних префіксів із позитивною конотацією: archifamoso; hiperliderazgo.


Неологізми мають більше можливостей для вираження негативного та презирливого ставлення до висловленої інформації в сучасній іспанській пресі. Так, негативна семантика новотвору зумовлена або негативним та зневажливим значенням основи, від якої твориться слово, інтенсифікуючи експресивне значення суфіксом, або нейтральною основою слова в поєднанні із негативно-зневажливим суфіксом: [...] la dimisión del "jefazo" no ha sido una sorpresa (El Mundo, 29/12/1994).


 Для досягнення іронічного або гумористичного ефекту адресант використовує суфіксальні новотвори з негативною оцінкою (suertudo); нейтральні новотвори, які в певному контексті набувають іронічного відтінку: En cuanto al fichaje del ex diputado nacionalista por parte del PP, Rahola señaló [...] (La Vanguardia, 02/08/1995) (іронічний ефект досягається завдяки переходу новотвору зі сфери спорту до політики); каламбурні номінації, залучаючи модель орфографічного складного слова V + N (унаслідок метонімічного переносу відбувається номінація особи за її головною або додатковою дією, яку включає професія чи заняття: comehostias “святоша”); усічення слів, характерні для молодіжного сленгу:
[...] somos de la misma quinta y tú eras el "compa" más listo de la generación (El Mundo, 19/02/1994). За допомогою епітетів-детермінантів складні синтагматичні слова інтенсифікують своє емоційно-експресивне значення: guerra sucia. В пресі з’являються стилістичні й візуальні акроніми, які вживаються у гумористичних та іронічних цілях: autonosuya (autonomíа – mía + suya), El ministro calificó de "ecolojeta" la política de medio ambiente (El Mundo, 15/02/1996); nazimiento, mandíbilas USAdas, ATEmoriza2.


Експресивна функція розширює свою парадигму: вона може бути водночас текстовою функцією, мета якої полягає у виборі між новотвором і вже існуючим мовним еквівалентом для запобігання монотонності; роз’яснення змісту через синонімічні відношення; набуття певного змістового відтінку тексту чи контрастності між новотворами; підтримання зв’язності тексту. В межах цієї функції неологізм може виконувати тематичну роль. Інша функція, аргументативна, полягає в продуктивності комунікативної взаємодії серед учасників розмови. Так, новотвір у початковій позиції готує адресата до нової інформації, змушує бути уважним, а в кінцевій – резюмує попередню інформацію: Un pianista que no compone acaba tocando como un imitamonos (ABC, 23/08/1996). У сучасній іспанській пресі спостерігається тенденція до збільшення особистісного начала, яка полягає в приєднанні афіксів до власних назв і топонімів ([...] para maquillar una imagen de polнtico antisocial, un plan de empleo de cuсo espaсol, aznarista (El Mundo, 08/12/1997); та в складанні слів на основі об’єднання власних назв і топонімів: síndrome de Estocolmo. Утворені неологізми мають експресивну позитивну або негативну оцінку за антономазією, що виражається ставленням комунікантів, яких набула особа, організація чи територія в іспанському суспільстві, позначена основою.


Стилістична функція. Адресант використовує новотвори, що відповідають тій чи іншій сфері мовлення, для передачі високого або зниженого значення, підкреслюючи зв’язок із певною соціальною або професійною групою людей. Значна кількість неологізмів зі зниженої або високої лексики вживається в загальнолітературній мові, поступово втрачаючи свою стилістичну маркованість, змішуючись із нейтральними словами. Цьому сприяють процеси, які характеризують нинішню іспанську пресу та стан сучасної іспанської мови, – йдеться про демократизацію та інтернаціоналізацію. Так, сполучення префіксів і суфіксів з арготизмами в сучасній іспанській пресі засвідчує процес демократизації в префіксальній системі: hiperchollo “супершара”; La película era un divertido y desencantado manifiesto del pasotismo [...] (La Vanguardia, 30/05/1995) “пофігізм”. Арготичні афікси gili-, drogo- входять до загальновживаної мови, що зафіксовано звичайними газетами: їCuбl serб la prуxima, incуmoda y efнmera gilipollez? (El Mundo, 01/07/1996) “дурня”. Протягом останнього десятиліття в загальнонародній мовній практиці закріпився суфікс -ata, який походить із жаргону злочинців (tocata). Процес демократизації в суфіксальній системі підтверджують такі факти, як входження до сучасної іспанської преси неологізмів, утворених за допомогою оцінної суфіксації (3,9% новотворів) та усічення (1,1% новотворів): [...] y menos con una vela, que tiene tanto morbazo masoca [­...] (El Mundo, 07/02/1995); об’єднання адресантом нейтральних слів зі словами арго та молодіжного сленгу: Cheech Marin vocea a los potenciales clientes del "puticlub" [...] (El Mundo, 20/04/1996). Інтернаціоналізація в сучасній іспанській пресі сприяє активізації механізму приєднання афіксів до запозичень або об’єднання із запозиченнями в складні слова (antibaby, sillonbol). Певні афікси зобов’язують свою продуктивність і сферу вжитку власним відповідникам із англійської (-al, re-) та французької мов (anti-). Під впливом французької мови з’являється детермінант alto в синтагматичному складному слові Adj + N: [...] los productos de alta costura tendrán un crecimiento
(
La Vanguardia, 16/12/1995). Вплив германських мов зумовив продуктивність утворення ССС N + N: [...] que exigen la elaboración de una ley marco reguladora [...] (El Mundo, 07/09/1994). Абревіатури – найпомітніший елемент міжнародної лексики в сучасній пресі, оскільки вони можуть називати різні міжнародні організації, науково-технічні терміни тощо: BM, DAO, PE. Зростанню інтернаціоналізації іспанської мови в сучасній пресі сприяє активізація афіксоїдів (19,4% новотворів) та акронімів (1,3% новотворів), які належить до науково-технічної сфери вжитку. Іншою характерною рисою є те, що при існуванні дублетів-аломорфів у сучасній іспанській пресі, перевагу надають аломорфам, запозиченим із класичних мов, а успадковані – переміщуються на периферію: inter- / entre-, super- / sobre-
(100% / 0% та 70% / 30% новотворів із цими афіксами відповідно).


 


ВИСНОВКИ


Головною рушійною силою розвитку мови є протиріччя між номінативними й комунікативними потребами адресатів та адресантів і наявними мовними засобами. Появі мовних змін сприяє взаємодія чинників лінгвального й екстралінгвального характерів. Інновація є результатом мовної зміни. Початок виникнення інновації зазвичай відбувається несвідомо та індивідуально всередині однієї з підгруп спільноти. Лексичний рівень – найбільш чутливий до мовних змін. Інновацією на лексичному рівні є неологізм, який є родовим поняттям для новотворів. Неологічний характер ЛО визначається різними параметрами. Породження неологізму – це складний процес, що відбувається поетапно. Під час ідентифікації нової ЛО підсвідомо обирається опорний елемент, спираючись на попередній досвід конкретного комуніканта, вербальний і невербальний контекст індивідуального знання. На основі текстів преси різної функціонально-тематичної спрямованості внаслідок суспільної потреби вербалізації нових реалій на сучасному етапі виділено актуальні тематичні групи новотворів. ЗМІ, й преса зокрема, є одним із головних каналів входження неологізмів до мови. Мова сучасної іспанської періодики вимагає гнучкості, спрямованості на масового адресата, універсалізації та оновлення номінативних і експресивних засобів. Дисертаційне дослідження дозволило визначити найпродуктивніші словотвірні форманти та моделі. Продуктивність афіксів зумовлена дією низки чинників як мовного, так і позамовного характеру.


Новотвори з’являються в мові й у пресі відповідно до основних функцій словотворення. Номінативна є головною функцією новотворів у сучасній іспанській пресі. Вона керується ономасіологічними категоріями, які дозволяють зробити висновок про розщеплення мисленням екстралінгвальної реальності. Новотвори в мові сучасної іспанської преси, та в словотворенні зокрема, засвідчують зростання експресивності, збільшення кількості рис аналітизму й аглютинативності. Внаслідок компресії словоскладання виступає перехідним процесом перетворення словосполучення на просте слово, а згодом – у скорочене слово, яке поступово може граматикалізуватися в афікс. Утворення неологізмів на основі власних назв і топонімів за антономазією посилює тенденцію до зростання особистісного начала в мові. В межах експресивної функції виділяється текстова й аргументативна. Комунікант використовує книжні, знижені й нейтральні новотвори для надання тексту високого або зниженого тону. Мова текстів сучасної іспанської преси характеризується процесами демократизації та інтернаціоналізації.


 


Подальше дослідження новотворів іспанської мови є далекосяжним як у галузі когнітивної лінгвістики, так і в галузі соціолінгвістики, діалектології та етнолінгвістики. Перспективним, на наш погляд, є вивчення семантичних неологізмів і запозичень у сучасній іспанській мові. Предметом майбутніх студій може стати аналіз неологізмів латиноамериканського варіанту, встановлення конвергентних і дивергентних моделей із піренейським варіантом, дослідження неологізмів у історичному плані в порівнянні з іншими романськими мовами.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины