АНГЛОМОВНИЙ СУГЕСТИВНИЙ ДИСКУРС

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність вибору теми дисертації, визначаються мета та завдання дослідження, його методологічна основа, розкривається теоретичне значення та практична цінність роботи, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Сугестія як вид мовленнєвого впливу” викладені загальні теоретичні положення про феномен навіювання, традиційні медичні й психологічні погляди на сугестію; аналізуються погляди лінгвістів, психологів, соціологів, які досліджували лінгвістичну складову сугестивного впливу; розглядається використання навіювання в сучасних психотехнологіях, а також в педагогічному, політичному, рекламному та релігійному дискурсах.

Традиційно “сугестія” визначається як різні засоби вербального і невербального емоційно забарвленого впливу на людину з метою створення в неї певного стану або спонукання до певних дій. Незважаючи на сферу дослідження (психологія, нейрофізіологія, психіатрія та ін.) переважна більшість вчених підкреслює провідну роль слова в процесі сугестивного впливу (В.М. Бехтерев, С.Д. Максименко, Д.В. Ольшанський, В.В. Юрчук). Схиляючись до точки зору більшості вчених, ми вважаємо, що під сугестією слід розуміти, насамперед, вербальний вплив на психіку людини, який сприймається без критичної оцінки і є важливою складовою як професійного дискурсу, так і повсякденного спілкування. Таким чином, текст, створений для впливу на підсвідомість адресата з метою зміни його психоемоційного та фізіологічного стану, можна назвати сугестивним текстом.

Сугестивний вплив здійснюється у формі гетеросугестії (навіювання ззовні) та аутосугестії (самонавіювання). Об’єктом гетеросугестії є сугеренд (адресат, реципієнт), в ролі якого може виступати окрема людина, група, соціальний шар і т. д. Джерелом гетеросугестії є сугестор (адресант, терапевт, консультант), в ролі якого може виступати індивід, група, засоби масової інформації і т. д. Аутосугестія передбачає об’єднання в одній особі сугестора і сугеренда. Ефективність сугестії визначається рівнем сугестабельності сугеренда, особистісними якостями сугестора, стосунками, що складаються між ними, та особливостями конструювання сугестивного повідомлення.

Визнаючи провідну роль мовлення в реалізації сугестивного впливу, неможливо ігнорувати інші складові комунікації і обмежити дослідження сугестивним текстом. Увага має бути зосереджена на сугестивному дискурсі, що є комплексом вербальних, невербальних, паралінгвістичних та екстралінгвістичних компонентів.

Прагнення до розуміння сутності людини, її свідомості, душі, сенсу існування змушувало філософів, герменевтиків, нейрофізіологів, психобіологів, психологів, соціологів співвідносити результати своїх досліджень із проблемами впливу мови (Л.С. Виготський, А.Б. Добрович, О.О. Леонтьєв, О.Р. Лурія, В.В. Налімов, В.Ф. Петренко, Б.Ф. Поршнев, Д.Л. Співак та ін.). Особливий інтерес до текстів, що впливають, і “вольової мови” виявляли видатні лінгвісти минулого (Ж. Вандрієс, О.О. Потебня, Ф. де Сосюр, Л.П. Якубинський) і продовжують вивчати сучасні дослідники (В.В. Бадрак, Т.А. ван Дейк, О.С. Іссерс, С.М. Леденьова та ін.). Але розуміння того, що мова динамічна за своєю природою, змушує вчених шукати нові способи її опису.

Тягар вирішення усіх проблем, пов’язаних з мовною сугестією, взяла на себе сугестивна лінгвістика (С.В. Болтаєва, М.Р. Желтухіна, І.Ю. Черепанова, О.Т. Юданова). Її об’єктами стали лінгвістика сугестора, лінгвістика сугеренда і корпус сугестивних текстів, що забезпечують ефективний, цілеспрямований і передбачуваний вплив на підсвідомість адресата.

Широке використання сугестії в різних комунікативних сферах пов’язане, перш за все, з намаганням адресанта здійснити ефективний вплив на адресата і, разом з тим, уникнути тиску та зайвої авторитарності. Сугестивні технології активно використовуються в релігійному, політичному, рекламному та педагогічному дискурсах.

Елементи сугестії можна знайти в більшості релігій і вірувань світу, оскільки сама логіка розвитку людства обумовила наявність сугестії в усіх без винятку культурах. Найдієвішим інструментом сугестії в релігійному дискурсі є слово. Слово в культовому спілкуванні наділене святістю, магічністю, що зумовлюється його здатністю переконувати, хвилювати, навіювати. Вербальна комунікація (молитва, проповідь) супроводжує віруючого на всіх етапах стикання з релігією і здійснює як аутосугестивний, так і гетеросугестивний вплив. Окрім вербальних засобів можливість сугестивного впливу в релігійному дискурсі забезпечується ритуальністю і символізмом, широким використанням невербальних видів комунікації, різноманітністю сугестивних методик, високим рівнем сугестабельності віруючих.

Історія несвідомого використання навіювання в людському суспільстві нараховує тисячі років. Методи гіпнозу і сугестії застосовувалися лікарями і жерцями, магами і йогами, брахманами, факірами та чаклунами з лікувальною і релігійно-містичною метою, а також для зміцнення свого авторитету. У давнину гіпноз не був науково обґрунтований, а гіпнотизеру, сугестору відводилася роль посередника між богами і простими людьми. Лише наприкінці XIX ст. вивчення гіпнозу і навіювання в медичних колах набуло більш наукового характеру. Представникам медицини довелося визнати очевидні факти взаємозалежності мови і сугестії, хоча філологи вирішенням завдань такого типу не займалися.

У сучасному світі засоби масової інформації є потужним джерелом впливу на підсвідомість численної аудиторії, а сугестивні технології використовуються у ЗМІ, як правило, з політичною або рекламною метою. Існують різноманітні методи і прийоми, що використовуються у системі політичної боротьби, але спеціалісти надають особливого значення сугестивним засобам впливу на масову свідомість. Саме в політичному дискурсі сугестивна спрямованість мови, що впливає на психіку людини, свідомо використовується в різних маніпулятивних актах: від переконання і спонукання до залякування і зваби. Найефективнішими мовними засобами сугестивного впливу, якими політики послуговуються в своїх промовах, визнано використання повторів, протиставлень, риторичних запитань, метафор, застосування емоційно забарвленої лексики, лексичних одиниць з абстрактним значенням, апелювання до ієрархії цінностей. Політологи, психологи, соціологи, лінгвісти, які працюють в сфері політики намагаються використовувати в своїй роботі найсучасніші досягнення науки, що в деяких випадках призводить до перенавантаження політичних кампаній як сугестивними технологіями, так і іншими психотехнологіями. Захоплені впровадженням сучасних досліджень, вони не завжди вчасно реагують на зміни в суспільній свідомості, що призводить не лише до індивідуальної контрсугестії, але й до масового протистояння будь-якому впливу, яке може проявлятися через недовіру певним політичним силам, ЗМІ тощо.

На ефект навіювання з метою створення пріоритетного ставлення до товару через вплив на психіку людини розраховують також фахівці в сфері реклами. Серед шляхів реалізації сугестії в рекламному дискурсі провідну роль відіграють стилістичні прийоми. Поєднання в одному контексті тропів і стилістичних фігур, використання емоційно забарвлених лексичних одиниць, метафоричність контексту створюють у порівняно невеликому за обсягом рекламному тексті могутнє впливове поле. Велика кількість простих пропозицій, частіше номінативного характеру, парцеляція, рима, паронімічна атракція, перерахування, повтор, анафоричні конструкції створюють і підтримують особливий ритм рекламного тексту, що сприяє ефективному сугестивному впливу.

В окремих випадках спеціалісти в галузі реклами не обмежуються використанням певних лінгвістичних засобів для підвищення ефективності рекламного повідомлення, а використовують готові сугестивні тексти, в яких закодований об’єкт реклами.: Relax. Lay back and imagine this – your skin caressed by cool blue rejuvenating Dead Sea mud… or the juice of fresh, ripe strawberries… or the rich moisturising of double thick cream. Everything is possible when you lea how to say “Montagne Jeunesse” [ELLE, July, 1999].

У кінці XX ст. та на початку ХХІ ст. сугестія широко використовується в різних сферах людської діяльності. Саме тому інтерес до неї не лише не згасає, а навпаки, постійно зростає. З'являються нові “психотехніки”, що включають у себе досвід минулих поколінь, розвиваються й удосконалюються традиційні напрямки: НЛП, аутосугестія, методики гетеросугестії, змішані сугестивні методики, дистанційна сугестія, психоаналіз і психоаналітична терапія, методики групової психотерапії.

Навіювання неможливе без довіри до джерела впливу. В різних видах дискурсу сугестія базується на авторитеті ЗМІ, церкви, політичного лідера, педагога, відомих осіб.

У другому розділі “Мовні засоби реалізації сугестії в сучасній англійській мові” надається аналіз лексико-граматичних засобів впливу на індивідуальну та масову свідомість; визначаються різнорівневі мовні засоби та основні риторичні й стилістичні прийоми, які використовуються в сучасному сугестивному дискурсі.

Категорія негативності знаходить своє вираження в сугестивному дискурсі на морфологічному, лексичному та синтаксичному рівнях. Хоча синтаксичне заперечення є найпоширенішим, основне сугестивне навантаження несе лексичне заперечення, виражене як експліцитно (займенники nobody, nothing, прислівник never), так й імпліцитно (дієслова avoid, prevent, miss).

У будь-яких комунікативних ситуаціях введення в речення заперечення сповільнює й ускладнює процес його опрацювання реципієнтом більше, ніж інші мовні явища, а також підвищує інтелектуальне і когнітивне навантаження. Цей факт підтверджують і практичні сугестори, які зазначають, що використання заперечення разом із навіюванням може призвести до абсолютно протилежного ефекту. Труднощі, пов’язані з когнітивним опрацюванням негативних конструкцій, зводять кількість негативних граматичних конструкцій в мовленні сугестора до мінімуму.

Мовлення клієнта, особливо на початковому етапі, на відміну від мовлення терапевта, перенасичене негативними конструкціями, оскільки граматичне заперечення здатне висловлювати емоції мовця та його афективний стан: You know how women are! They never let you know if they know you. Like my mother … ah, God damn it! She never was interested in me. Зв’язок між негативними емоціями і граматичною категорією заперечення пояснюється тим, що негативні емоції передбачають дистанціювання – відштовхування, відразу, тобто заперечення.

Категорія модальності є потужним сугестивним засобом впливу на підсвідомість та зміни психологічних настанов адресата. Алетична, деонтична та епістемічна модальність має в сугестивному дискурсі широку репрезентацію та свої засоби вираження. Епістемічна модальність, що набуває особливого значення при навіюванні, виражається фразами з предикатами пропозиційного відношення (I know, I think, I believe, I guess, I’m sure), модальними конструкціями (it seems), прислівниками (certainly, absolutely, rather, really, quite, perhaps, probably, maybe), а також модальними дієсловами в епістемічному значенні. Серед модальних операторів перевага надається модальним операторам можливості can та вірогідності may (might). Сугестор уникає використання модального оператора необхідності must, функції якого виконують модальні дієслова should, have to.

Модальні оператори, що використовуються в мовленні, можуть ставати вербальними індикаторами страхів, сумнівів, психологічних, соціальних або моральних обмежень. Заміна одного модального оператора іншим призводить до зміни мовної картини світу і, в результаті, до зміни ставлення до проблеми та до шляхів її вирішення. Динаміка психологічних змін (можливість (can) à необхідність (must) à тверде бажання вирішити проблему (will)) представлена у формулі самотерапії: “I can – I must – I will – achieve my goal – that I have the mind-power to accept and carry out certain self given suggestions that will enable me to overcome almost any handicap, to improve my personality, and acquire a healthier philosophy of life”.

Мета сугестивного впливу – спонукання до певних дій, змін або підготовка підґрунтя до таких змін – реалізується в директивних мовленнєвих актах. Відбір сугестором мовних засобів, що виражають спонукальність, залежить від методів реалізації сугестії, причому імперативи допускаються лише під час прямого навіювання і ефективно використовуються в двох випадках: під час роботи з клієнтом з високим рівнем сугестабельності, коли він безапеляційно виконує інструкції терапевта, та в стані глибокого трансу, коли свідомість не працює.

Усвідомлення команд сугестора перешкоджає ефективному сугестивному впливу. Тому при здійсненні недирективного навіювання широко використовуються модальні спонукальні конструкції: To get down to floor A, you have to relax twice as much as you have relaxed already.You can relax your eyelids so much that they just won’t work; техніка вставних команд: Everything you’ve ever seen, everything you’ve ever heard, everything you’ve ever felt, smelled, tasted, and said to yourself is recorded at the unconscious level. So, consciously you may be wondering how you can change this, because it’s your unconscious that knows how to change and do it timely and easily; подвійні команди: Can you talk to yourself? Can you go “Hi, Mary, how are you?” on the inside? Go inside and say “Is there any part of me at the unconscious level which is able of making that image…?   

Аналіз фактичного матеріалу показав, що до спонукальних конструкцій сугестивних текстів найчастіше входять наступні семантичні розряди акціональних дієслів: 1) дієслова конкретної фізичної дії (руху, переміщення в просторі. тощо): to go, come, stop, run, fly, leave, stand, sit та ін.; 2) дієслова мовленнєвої дії: to say, tell, talk, answer та ін.; 3) дієслова чуттєвого сприйняття: to see, watch, hear, look, smell, feel, listen та ін.; 4) дієслова мислення, інтелектуальної діяльності: to think, imagine, remember, notice, fancy та ін.; 5) дієслова діяльності або заняття: to work, lea , close, open, take, give, prepare, lift, show та ін.; 6) дієслова, що означають фізіологічні дії: to eat, drink, relax, sleep, wake та ін.; 7) дієслова допомоги та підтримки: to help, support, save та ін.

У англомовному сугестивному дискурсі широко використовується здатність слова викликати образи, оскільки образи мають потужний потенціал психологічного впливу. Механізм такого впливу базується на асоціації між образом і релевантною для нього потребою або мотивованою настановою. Під час впливу на численного адресата сугестор оперує образами і символами, усталеними в даному соціумі; при взаємодії терапевт–пацієнт особливого значення набувають образи, що мають значення для певної окремої людини, оскільки образ – це глибоко особистісне утворення, в якому фіксується суб’єктивно перетворений досвід кожної людини.

Велику роль у створенні образів відіграють тропи. Для англомовного сугестивного дискурсу актуальними є художні порівняння: To recover, you have to accept that the human body is like a machine. It is fantastic and works marvellously for us; however, it can be strained by too heavy a load; евфемізми, парафрази: Recognize the goodness present with the badness you mentioned. Is it all black and white or are there lots of shades of grey? Or silver!; сталі вирази: Unfortunately, being as how the bad feelings still are kicking around, I don't exactly feel like a million bucks... However, this has been helpful; гіперболи: They can have lots and lots of symptoms of the same problems… there can be thousands and thousands of hints…

Метафора відіграє особливу роль у сугестивному насиченні тексту. Сугестивний потенціал метафори настільки великий, що психотерапевти і психологи виділили її як окремий метод психотерапевтичного лікування. Мовлення терапевта в сугестивному дискурсі є тією сферою, де навіювання певного образу дії стає важливішим, ніж передача інформації. Саме тут найбільш чітко проявляється сугестивна функція метафори. Метафора, часто персоніфікована, в мовленні терапевта використовується, як правило, для опису поведінки або стану клієнта: OK, now, open your eyes … now close your eyes, and feel that relaxation flowing through your entire body, taking you much deeper. Use your wonderful imagination and imagine your whole body is covered and wrapped in a warm blanket of relaxation; для моделювання поведінки клієнта: Oh yes, Joe, I grew up on a farm, I think a tomato seed is a wonderful thing, think, Joe, think in that little seed there does sleep so restfully, so comfortably a beautiful plant yet to be grown that will bear such interesting leaves and branches. Метафоризація мовлення сугестора проектується і впливає на сприйняття індивідом світу. Метафора вловлює те, що не вловлюється логікою, і сприяє впливу на підсвідомість реципієнта.

Основними риторичними засобами сугестивного впливу є повтор і протиставлення. Сугестивний дискурс є складною єдністю різнорівневих повторів, які створюють своєрідний лексичний ритм, що значно посилює сугестивний вплив мовленнєвого акту. Якщо для повторів на рівні роз’яснення та обґрунтування властива диверсифікація (синонімічне багатство, смислова варіативність), то для повторів на рівні навіювання властива ідентичність, стереотипність. Зберігаючи свою однотипність, повтори здатні впливати на людину поза її свідомістю. Після того, як сугеренд отримав необхідні дані, усвідомив і засвоїв їх, свідомість “блокується”. Людський розум “перемикається” на сприйняття іншої інформації. В цьому випадку спрацьовує природний захисний механізм, який убезпечує мозок від надмірного перевантаження. Якщо ж повтори засвоєної інформації продовжуються, то відбувається вплив уже не на свідому, а на підсвідому складову людської психіки, тобто повтори перетворюються в інструмент навіювання.

Специфіка різнорівневого повтору може бути виявлена шляхом аналізу його складових та способів їх взаємодії одне з одним. Проведений нами аналіз показав, що найбільш поширеними видами повтору в сугестивному дискурсі є лексичний: As you notice that hand is getting closer and closer to your face, that’s right, closer and closer… until you just allow it to happen… all the way… down… that’s right… all the way down… while that hand just remains totally fixed… right there… that’s right… right there on that shelf...; семантичний: I will then ask you how you feel ...if you feel comfortable ... safe and secure ... and at ease; та синтаксичний (анафора, епіфора, паралельні конструкції): We both want to know why you are so promiscuous. We both want to know the cause of your behavior. We both know that that knowledge is in your unconscious mind. Дослідження моделей повтору виявило, що в сугестивному дискурсі повторюються як окремі лексеми, так і різні за структурою синтаксичні утворення, що зміцнює когезію дискурсу.

Протиставлення, які є також засобом реалізації навіювання, виражені переважно бінарними структурами, які додають сугестивному дискурсу довершеності і магічності. В основу системи бінарних опозицій в текстах психотерапевтичної спрямованості покладені категоріальні архетипи: up – down, left – right, back – front, life – death, health – disease, mind – body та ін.: “…In Phoenix, their destination, the climate was very different, the scenery was different…the signs were different…and it takes just a little while to adjust…people there still signal the same way…up…down…left…right…the signals were still the same, the signs were different…”

У недирективному гіпнозі протиставлення свідомого і несвідомого (conscious – unconscious) є ключовим лінгвістичним патерном, який використовується з метою розподілу функціонування свідомих і несвідомих процесів так, щоб свідомість “не втручалась” в роботу несвідомого (While your conscious mind is doing A, your unconscious mind can do B). Дисоціація свідомого і несвідомого в мовленні сугестора може виражатися імпліцитно. В таких випадках звернення до свідомості реалізується займенником другої особи you, звернення до несвідомого відповідає займеннику it (your body, your mind, your eyes, etc.). In a few moments time… you will hear me say the word… NOWwww…and…whenever you hear me say the word… NOWwww…every muscle in your body from the top of your head to the tips of your toes…will be relaxing…and your body will continue to sink down...

Найбільш поширеним індикатором протиставлення в сугестивному тексті є сполучник but: “I heard about you from a colleague whom you stopped smoking a few weeks ago. But I don’t want you to stop me smoking. I have a terrible problem, a phobia, but before I tell you what it is I want you to promise me something”.

Окрім вище зазначених засобів вираження протиставлення, в мовленні сугестора використовуються також антоніми, темпоральні протиставлення та подвійні протиставлення, що допомагають створити багатошаровість сугестивного повідомлення.

У третьому розділі “Дискурсивні особливості мовної сугестії” визначається роль мови й мовлення в сугестивному дискурсі; аналізуються комунікативні стратегії і тактики, які обирають сугестори для впливу на підсвідомість сугеренда; розглядаються умови реалізації ефективного комунікативного акту навіювання; вивчаються просодичні характеристики та невербальні компоненти сучасного англомовного сугестивного дискурсу.

Мова є основним знаряддям сугестивного впливу, тому мовна та комунікативна компетенція сугестора є необхідними складовими, що забезпечують ефективний сугестивний вплив. Комунікативна компетенція, яка реалізується як здатність суб’єкта риторичної комунікації (сугестора) керувати комунікативно-мовленнєвим процесом, включає досвід та знання про особливості комунікації в певній ситуації комунікативно-риторичного впливу; передбачає об’єктивність відображення сугестором ситуації взаємодії та свого місця в ній; відображає здатність сугестора прогнозувати свій вплив на поведінку та дії сугеренда, а також прогнозувати можливі варіанти розвитку мовленнєвої ситуації; включає готовність сугестора реагувати на вербальну та невербальну поведінку сугеренда та перебудовувати стратегію впливу в умовах, що змінюються.

Робота сугестора над формою втілення підготовленого змісту сугестії є недостатньою для успішного сугестивного впливу. Не менш важливими для терапевта є уміння виділяти несвідомі прояви особистісних концептів і моделей, що лежать в основі психологічних проблем клієнта, а також розуміти лінгвістичні й семантичні механізми створення висловлювань, в яких ці проблеми знаходять своє відображення. Цей аспект був найбільш детально розглянутий в межах НЛП.

Основний лінгвістичний постулат НЛП можна сформулювати як гіпотезу про неадекватність відображення мовою дійсності і досвіду людини. Слова – лише штучні ярлики для досвіду, а сама мова є фільтром, що дозволяє когнітивній системі відкидати все зайве з досвіду для того, щоб система не перевантажувалася й ефективно функціонувала. Однак ця корисна функція призводить до того, що свідомість людини ігнорує важливі частини її досвіду, що призводить до формування істотно збідненого списку альтернатив при вирішенні проблемних ситуацій. Мета-модель мови дозволяє виявити найбільш типові випадки перекручування і виправити їх, збагативши позитивний досвід людини. Важливим наслідком цього постулату є розмежування поверхневої і глибинної структур висловлювання.

Рух від глибинних структур до поверхневих включає процеси опущення: I’m not sure (просте опущення), I handled that meeting worse (порівняльне опущення), He recognizes the hatred (номіналізація), They want me out (відсутність референтного індексу); узагальнення: I must always put other people first (модальний оператор необхідності), I just couldn’t refuse (модальний оператор можливості), I never do anything right (квантор загальності); перекручування інформації: The weather gets me down (каузальні зв’язки), They don’t listen to me, they never ask questions (комплексний еквівалент), I know what makes him happy (техніка читання думок), Obviously, the man is an ideal candidate (опущення перформатива). Одним із завдань НЛП є ідентифікація проблематичних узагальнень, опущень чи перекручувань шляхом аналізу форми поверхневих структур, а також створення системи засобів, що дозволяє одержати більш докладну репрезентацію глибинної структури. Розглянуті вище феномени утворюють частини мета-моделі, що спочатку використовується для збору інформації про клієнта, а пізніше для вербального впливу. Часто ці етапи відбуваються одночасно.

Реалізація сугестивного впливу відбувається не лише на вербальному, але й на просодичному і невербальному рівнях. Головним елементом просодичного рівня в реалізації навіювання визнано ритм, який у сугестивному дискурсі виявляється на всіх рівнях його структури – фонетичному, лексичному, синтаксичному, і фактично будь-який сегмент тексту здатен бути ритмічною одиницею: склад, ритмічна група, слово, синтагма, надфразова єдність.

Особливий тип ритмічної структури сугестивного тексту, який забезпечує характерне розташування мовних одиниць, збільшує їх текстову силу і, як наслідок, посилює сугестивний вплив на сугеренда. Ритм сугестивного тексту організує його форму у відповідності до змісту ідеї, що навіюється. Найбільш яскраво ритмічна структура сугестивного тексту проявляється на фонетичному та лексичному рівнях організації тексту. Індикатором власне ритмічної структури є акцентний малюнок (певний порядок чергування наголошених та ненаголошених складів), якого дотримується сугестор. Щодо інтонаційного оформлення сугестивного тексту слід зазначити, що інтонація не лише сприяє ритмізації мовлення сугестора, але й використовується для імітації та моделювання рухів сугеренда: …Now I don’t know when… you’re unconscious… will make the necessary adjustments to have you float up… that’s right…  (higher pitch) up and float right (lower pitch) down into this person…. Лексичний ритм в текстах навіювання здійснюється експліцитно (анафора, повний лексичний повтор) та імпліцитно, тобто шляхом повторної репрезентації уже названого поняття за допомогою синонімів його первинної номінації, називання його характерних властивостей та ознак, використання словотворчих дериватів, а також лексики, семантично близької даному поняттю на рівні асоціацій. До граматико-синтаксичних ритмотворчих елементів належать перерахування членів речення (однорідні члени, клімакси, антиклімакси), асиндетони, полісиндетони, довжина речень та інше.

Такі просодичні характеристики сугестивного дискурсу як темп мовлення, тембр та якість голосу є досить суб’єктивними через складність їх виміру, хоча дослідники підкреслюють, що ефективними прийомами сугестивного впливу мовлення є м’якість та сила голосу.

У сугестивному дискурсі невербальна поведінка сугеренда є важливим джерелом інформації про нього, оскільки вона відображає несвідоме особистості і дає інформацію в цілому про людину, її характер, “висвітлює”, як на екрані, настанови, почуття, думки, допомагає зрозуміти, як почуває себе клієнт в даний момент. В професійному сугестивному дискурсі уміння читати сигнали мови жестів, міміки та поз, виявляти розбіжності між вербальним і невербальним компонентами комунікації та відтворювати їх сутність на рівні глибинних структур є невід’ємною складовою професійної компетенції сугестора.

Ефективність комунікації забезпечується не лише професійною інтерпретацією, але й поведінкою самого сугестора. Так, ефект значно знижується, коли консультант сидить, відкинувшись у кріслі, знаходиться на значній відстані від клієнта, відгороджується столом, використовує закриті жести, відсутній погляд і низькоемпатійні повідомлення.

Сугестивний вербальний вплив виявляє ряд специфічних настанов, а також стратегій і тактик, що можуть розглядатися як прагматичні характеристики даного виду мовленнєвої взаємодії. Набір мовних стратегій і тактик, що використовуються під час сугестивного впливу, є досить різноманітним і спрямованим на найбільш ефективне використання мовних засобів під час взаємодії сугестора і сугеренда.

Сучасні сугестивні технології полягають у відмові від авторитарної позиції сугестора, що трансформується у своєрідний механізм зворотного зв'язку. На різних етапах сугестивного впливу мова використовується для встановлення та підтримування психологічного контакту, приєднання до реальності клієнта і ведення його за собою, утилізації свідомості та отримання доступу до несвідомого.

Комунікативна мета створення атмосфери довіри та доброзичливості визначає набір лексичних засобів, що характерні для сугестивного дискурсу. Серед контактоустановчих тактик найпоширенішими є: звертання до клієнта на ім’я, використання займенників you, your, yours, що сприяють інтимізації та адресатності повідомлення; використання лексичних одиниць з позитивним оцінним значенням, що мотивують та заохочують до подальшої взаємодії (very good, cool, great, wonderful, excellent, brilliant, superb, fantastic, astonishing, amazing, perfect); використання сугестором вигуків та хеджингів (hmmm, mmm, uh huh, aha), які створюють ілюзію спонтанності та невимушеності діалогу; використання фраз та словосполучень, що виражають когерентну емпатію (I see, what you mean. I understand. I’m guessing the feeling you are talking about isn’t a pleasant one…).

Приєднання до реальності клієнта відбувається завдяки встановленню рапорта. Рапорт встановлюється як на вербальному, так і на невербальному рівнях з урахуванням, перш за все, репрезентативних переваг клієнта. З перших хвилин спілкування з пацієнтом завданням сугестора є уважно слухати та спостерігати, оскільки преференції в сприйнятті інформації та її опрацюванні знаходять своє відображення в рухах, позах, жестах, інтонації, рухах очей і, звичайно, в мовленні пацієнта. Серед найпоширеніших предикатів, що використовуються в мовленні людей з візуальним сприйняттям інформації, можна виділити look, picture, imagination, reflect, shine, notice, outlook, reveal, preview, dark, etc.; аудіали переважно використовують say, accent, silence, shout, speechless, rhythm, discuss, proclaim, remark, etc.; кінестетики надають перевагу touch, contact, gentle, grasp, hold, push, warm, sensitive, rough, etc. Свідомий перехід в репрезентативну систему пацієнта надає терапевту можливість встановити рапорт, викликає ще більшу довіру та значно знижує рівень свідомого контролю з боку пацієнта. Під час комунікації сугестор “віддзеркалює” позу, жести, дихання пацієнта, намагається імітувати інтонацію, манеру розмовляти. Успішне приєднання до реальності пацієнта призводить до встановлення глибокого рапорту і дає підґрунтя для утилізації свідомості і власне навіювання.

Оскільки вся інформація, яка надходить ззовні, опосередкована свідомістю, то стратегії сугестивного впливу ґрунтуються, переважно, на зниженні впливу свідомості. Серед мовних засобів, що використовуються для утилізації свідомості з метою навіювання певних настанов, найбільш характерними для англомовного сугестивного дискурсу є неоднозначності, використання пресупозицій та перевантаження свідомості (перенасиченість мовлення термінами, числами, датами, надзвичайно складна псевдонаукова манера висловлювання, занадто складні синтаксичні структури тощо).

Використання в сугестивних текстах неоднозначностей орієнтовано, головним чином, на перевантаження свідомості пацієнта і введення його в стан трансу. В англомовному сугестивному дискурсі можна виділити фонетичні неоднозначності:  After care fully surveying the exterior of the forest, they would go deep into the interior … and would decide what is healthy growth and what is unhealthy growth; синтаксичні неоднозначності: I think Erickson took… did you ever take a driving trance? …driving traces are the ones with the most mobility … driving trance, that’s moving experience… a driving trance; та пунктуаційні неоднозначності: All you’re paying attention to is what I’m saying is the only important thing you need to do.

Метод пресупозиції, як фактор сугестії, ґрунтується на тому, що запланований сугестором вплив закладається в попередню умову висловлювання, яке не припускає оцінку з погляду істинності або хибності і, таким чином, безконтрольно проникає в підсвідомість: Is there anything else you feel really angry about? Are you ready to come out of the trance yet?

За допомогою згаданих мовних засобів реалізуються основні стратегії сугестивного впливу, як-от: “зменшення” тиску на сугеренда, інтимізація комунікативного простору, виявлення солідарності зі сугерендом, встановлення рапорту та стратегія нейтралізації свідомості.

Розкриття механізму дії мовних засобів, що використовуються професійними сугесторами під час сугестивного впливу, є кроком до таємниць свідомого й несвідомого, до опанування магією слова.

ВИСНОВКИ

Аналіз комунікативних ситуацій, в яких реалізується акт навіювання, дозволяє стверджувати, що сугестія як вербальний та невербальний емоційно забарвлений вплив на психіку людини, що сприймається без критичної оцінки, і є важливою складовою як повсякденного спілкування, так і професійного дискурсу, здійснюється під час взаємодії сугеренда та сугестора. Ефективність такої взаємодії визначається соціостатусом сугестора, особливостями психіки сугеренда, стосунками, що складаються між ними, особливостями конструювання сугестивного повідомлення та комунікативною компетенцією мовців.

Отримані результати дослідження сучасного англомовного сугестивного дискурсу дали підстави сформулювати таке його визначення: сугестивний дискурс – цілеспрямована комунікативна дія з метою здійснення впливу на підсвідомість адресата для зміни його психоемоційного та фізіологічного стану, що є сукупністю процесу й результату і включає як лінгвальний, так і позалінгвальний компонент.

Акт сугестивного впливу здійснюється в царині мови і мовлення, а саме мовлення є основним інструментом сугестора. Однак, поряд із провідною роллю мовлення, важливою особливістю сугестії є її безпосередній зв'язок із підсвідомістю. Тому при вивченні сугестивного дискурсу слід враховувати результати психолінгвістичних, нейрофізіологічних, нейролінгвістичних досліджень.

Вивчення вербальної діяльності психотерапевтів, НЛП-консультантів, психологів дозволило виділити характерні риси мовлення сугестора:

·       мовні конструкції, що використовуються під час впливу, ретельно продумані і несуть певне функціональне навантаження;

·       мінімальне використання негативних граматичних конструкцій та лексичних одиниць з негативним оцінним значенням;

·       широке використання модальних слів і фраз з предикатами пропозиційного відношення, модальних конструкцій, прислівників, а також модальних дієслів в епістемічному значенні;

·       мінімізація прямих директивів, перевага надається непрямим директивам, подвійним інструкціям та включеним командам;

·       застосування лексичних одиниць з абстрактним значенням, емоційно забарвлених лексичних одиниць, художніх порівнянь, парафраз, евфемізмів та метафор.

·       широке використання повторів та протиставлень, які є основними риторичними прийомами сугестивного впливу;

·       сугестор орієнтується на ключові слова клієнта, послуговується лексикою та образами, що відповідають індивідуальним особливостям клієнта;

·       просодія є потужним латентним засобом сугестії, а характерною рисою мовлення сугестора є свідома ритмізація, яка реалізується на всіх мовних рівнях;

·       невербальна поведінка сугестора є не лише додатком до вербальної поведінки, але й окремим засобом впливу на підсвідомість сугеренда.

Мовлення сугеренда залежить від його психоемоційного стану і характеризується великою кількістю емоційно забарвленої лексики, негативних конструкцій, а також узагальнень, перекручувань, опущень.

Загалом, досліджений корпус мовного матеріалу дозволяє якісно визначити найхарактерніші патерни сугестії та з'ясувати лінгвістичні кореляти навіювання. Серед перспективних напрямків дослідження слід визнати порівняльний аналіз вербальних механізмів сугестії в різних мовах (з позицій компаративного мовознавства). Заслуговує на увагу дослідників також роль сугестії в судовому, побутовому, релігійному та інших видах дискурсу.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора:

1.              Ільницька Л.Л. Віртуальні НЛП-сеанси як аргументативний дискурс // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: ЛОГОС, 2002. – № 7. – С. 199-207.

2.              Ільницька Л.Л. Вербальні та невербальні засоби встановлення репрезентативної системи в НЛП // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Серія “Германська філологія”: Зб. наук. праць. – Чернівці: Рута, 2003. – Випуск 156. – С. 99-106.

3.              Ільницька Л.Л. Глибинні і поверхневі структури НЛП комунікації // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць.– К.: ВПЦ Київський університет, 2003. – Випуск 9. – С. 115-120.

4.              Ільницька Л.Л. Метафора в англомовному сугестивному тексті // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: Видав. Дім Дмитра Бураго, 2004. – Випуск 11, книга 1. – С. 157-162.

5.              Ільницька Л.Л. Використання сугестивних технологій в англомовній рекламі // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: ЛОГОС, 2004. – № 10. – С. 191-198.

6.              Ільницька Л.Л. Повтор як основний риторичний прийом сугестивного впливу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: ВПЦ Київський університет, 2004. – Випуск 12, частина 1– С. 175-179.

7.              Ільницька Л.Л. Засоби вираження спонукальності в англомовному сугестивному дискурсі // Наука та інновації – ‘2005: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Том 18: Філологічні науки. – С. 20-23.