ДІАТЕЗИ ВІДДІЄСЛІВНИХ ІМЕННИКІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ : Диатез отглагольных существительных В СОВРЕМЕННОМ АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКЕ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність та наукова новизна, визначається матеріал дослідження, формулюються мета і завдання, спрямовані на її досягнення, характеризуються методи дослідження, з’ясовується теоретична і практична значущість.

1. Перший розділ „Віддієслівні іменники в англійській мові: їх утворення та функціонування” присвячено розгляду загальних теоретичних засад, пов’язаних із підходами до вивчення похідних одиниць загалом та віддієслівних іменників зокрема. Тут здійснюється огляд результатів попередніх досліджень у галузі структури, семантики і синтаксису ВІД в англійській мові.

Саме цей тип імен, завдяки успадкованій від дієслова валентності, здатний вносити в речення додаткові (імпліцитні) предикативні лінії і навіть визначати в цілому структурну схему речення у ході реалізації іменного способу оформлення висловлення (Н.Д. Арутюнова, О.С. Кубрякова). В останні роки віддієслівні імена та їх аналоги в різних мовах вивчаються з позицій синтаксичної семантики (О.В. Абрамова, Н.Д. Арутюнова, В.Г. Гак, Ю.Б. Зельберг, Г.О. Золотова, В.П. Казаков, К.І. Казенін, Л.М. Ковальова, О.В. Падучева, Ю.В. Фоменко, Б. Комрі, Д.М. Перлмуттер), словотворчого аналізу ВІД (Т.М. Бєляєва, П.В. Царьов, М.Н. Янценецька, Л. Бауер, Г. Марчанд), лексико-семантичної структури різних їх групувань (І.Ю. Ієвлева, М.І. Копаєва, Л.О. Рекемчук, Г. Кларк і Є. Кларк) і дистрибутивно-валентнісних властивостей імен у складі речення і словосполучення (Н.В. Діброва, К.-Е. Зоммерфельдт).

Терміни „валентність” і „сполучуваність” у лінгвістиці іноді трактуються одне за допомогою іншого (Н.Д. Арутюнова, Н.З. Котелова, Н.Н. Прокопович, М.Д. Степанова). С.Д. Кацнельсон розрізняє ці поняття й розуміє під валентністю потенційну, іманентно властиву мовним одиницям здатність вступати в певні комбінаторні відношення з іншими одиницями мови, а сполучуваність - як реалізацію цієї потенції в мові. За такого розуміння цих явищ валентність відносять до парадигматики мовної системи, а сполучуваність – до синтагматики (Ю.Д. Апресян, М.В. Всеволодова, С.М. Кібардіна, О.С. Кубрякова, А.Ф. Лосєв, Я.Г. Тестелець), тобто валентність і сполучуваність відносяться одна до одної як потенційне до реального, як явища двох планів, двох рівнів – мови і висловлювання.

Слід зазначити, що, з одного боку, сполучуваність є основою для тлумачення поняття діатези, яке, з іншого боку, неможливо визначити без урахування валентнісного потенціалу лексичної одиниці.

У свою чергу, О.В. Падучева, вивчаючи ВІД у російській мові, доходить висновку, що ВІД корелює з МД і успадковує його логіко-семантичну валентність, але вона докорінно відрізняється від дієслівної синтаксичним вживанням. Виступаючи у функціях різних членів речення, за наявності в кожному присудка, ВІД у деяких випадках при вираженні своєї валентності повинно «пристосовуватися» до присудка, взаємодіяти з ним. Результатом цього є наявність особливого засобу вираження валентності ВІД, а саме членами того речення, до складу якого воно входить.

О.В. Падучева виділяє повну діатезу, коли кожному семантичному актанту відповідає звичайна для нього валентність (+) (див. приклад (1)) і еліптичні конструкції, що характеризуються відсутністю синтаксичної валентності для будь-якого з семантичних актантів і припускають заміну нульового актанта ненульовим, що свідчило б про наявність у слова відповідної валентності (див. приклади (2), (3), (4)). Для кожного відсутнього елемента передбачається певне позначення. Еліпсис буває декількох видів:

1) Семантичний суб’єкт дії може бути опущено в реченні з суто синтаксичних причин, а саме його вже виражено в реченні одним із актантів дієслова-предиката речення, напр.: (2) Nobody knew what form of intimidation Mr. Radley (SubØref) employed to keep Boo out of  sight (Lee H. To Kill a Mocking-bird, p. 23). – ‘Ніхто не знав, яку форму залякування Містер Редлі застосував, щоб тримати Страхолюда поза видимістю’. ВІД intimidation ‘залякування’ вживається у синтаксичній функції додатка до дієслова-присудка головного речення. У цьому випадку відсутність Sub при ВІД помічена нульовою позначкою Øref, що входить в анафоричний зв’язок з одним із актантів дієслова-присудка речення to employ, у цьому випадку з актантом Mr. Radley. У реченні вжито емфатичну конструкцію, яка змінює порядок слів речення, і Sub дії безпосередньо приєднується до ВІД intimidation.

2) Другий тип еліпсиса містять речення з опущеним актантом ВІД, який можна встановити лише за допомогою більш широкого контексту. Знаком “квантор існування” (ØЕх) позначається опущений актант, який може бути ідентифіковано на основі попереднього або наступного контексту, напр.: (3) What a (SubØЕx) laugh!... I didn’t realize it was you (Steel D. Five days in Paris, р. 184). – ‘Смішно! Я навіть не впізнала, що то був ти’. Ситуація, позначена у реченні (3), не містить вказівки суб’єкта дії ВІД, а наступне речення містить посилання на можливий суб’єкт його дії, виражений особовим займенником I.

3) Наступний тип еліпсиса зустрічається в реченнях, де актант при ВІД відсутній, але мається на увазі віднесеність дії, що ним передається, до всього кола суб’єктів. Семантичний актант у цих випадках має універсальний характер і позначається лексемою ØАх, що пояснює еліпсис із квантором загальності, напр.: (4) (SubØАх) Travel can be dangerous (Brontë Ch. Jane Eyre, р. 385). – ‘Подорож може бути небезпечною’. Ситуацію речення (4) слід розуміти for everybody ‘для кожного’.

Таким чином, слід зазначити, що те, що „закладено” семантикою дієслова, відтворюється в семантиці ВІД і у процесі використання знаходить чітке відображення в особливостях семантико-синтаксичної поведінки, тобто в діатезах ВІД. Обсяг контексту, необхідного для визначення діатези ВІД, може поширюватися від словосполучення до речення і навіть до наступного/попереднього або загального контексту художнього твору.

2. У другому розділі „Діатези одновалентних віддієслівних іменників у сучасній англійській мові” встановлюються семантичні групи основ мотивуючих дієслів і похідних одновалентних ВІД, їх продуктивність в англійській мові, аналізуються особливості семантико-синтаксичного відтворення діатез одновалентних ВІД і чинники, що на них впливають.

2.1. У роботі проаналізовано 408 лексем одновалентних ВІД, що реалізувалися у 912 реченнях текстової вибірки. Похідні одновалентні ВІД утворюються від семантично одновалентних неперехідних дієслів, переймають їх семантико-синтаксичну валентність, яка характеризується наявністю одного актанта (суб’єкта) на семантичному рівні, навіть за відсутності синтаксичних учасників оточення ВІД, напр.: (5) Pilar (SubØref) sat down and read the whole book in one sitting (Steel D. Mixed Blessings, p.74). – ‘Пілар сіла і прочитала книгу за один присіст’. Суб’єкт ВІД sitting ‘присіст’, що утворено від семантично неперехідного МД to sit ‘сидіти’, передається суб’єктним актантом дієслова-присудка речення.

2.2. Семантика одновалентних ВІД складається, головним чином, завдяки значущим дієсловам, серед яких: акціональні, статальні, екзистенціальні МД, які представлені відповідно 41,4%, 30,9% і 23,3% від загальної кількості лексем одновалентних ВІД, що аналізувалися. Серед акціональних ВІД виділені такі похідні: а) речової дії/звукових явищ, напр.: to roar ‘шуміти, гуркотіти’ - roar ‘рев, шум’, б) конкретної фізичної дії, напр.: to operate ‘діяти’ – operation ‘дія’ і в) руху/переміщення в просторі, напр.: to arrive ‘прибувати’ – arrival ‘приїзд’; серед статальних: а) емоційно-психічного стану, напр.: to rejoice ‘радіти, веселитися’ – rejoicing ‘радість’, б) фізичного, напр.: to melt ‘танути’ - melting ‘танення’, в) фізіологічного, напр.: to tremble ‘тремтіти’ – trembling ‘тремтіння’ і г) інтелектуального стану, напр.: to meditate ‘міркувати’ – meditation ‘міркування’; серед екзистенціальних – а) функтивні, напр.: to bloom ‘цвісти, розцвітати’ – blooming ‘цвітіння’, б) ВІД буття, напр.: to exist ‘існувати’ – existence ‘існування’ і в) природних явищ, напр.: to swirl ‘вирувати, клубочитися’ – swirl ‘вихор, клубок’. Також виявлені ВІД, що утворюються від напівзначущих МД (4,4%) і позначають темпоральні характеристики ситуацій, напр.: to begin ‘починати’ – beginning ‘початок’, напр.: (6) I’m to sail at the beginning of (Sub+) September (Maughan W.S. Up at the Villa, p.6). – ‘Я повинен відпливати на початку вересня’. ВІД речення beginning утворюється від МД to begin ‘починатися’. Семантичним суб’єктом ВІД є місяць року, тобто встановлений термін часу, який має свій початок і кінець.