ІНГРЕСІЯ ТА ІНХОАТИВНІСТЬ ЯК КОРЕЛЯТИ ЗАЧИННОЇ ФАЗОВОСТІ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, її мету та завдання, методи наукового пошуку, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, сформульовано положення, які виносяться на захист, представлено матеріал дослідження, його структуру, апробацію основних положень дослідження.

Перший розділ “Аспект і фазовість в аспектуально-темпоральній парадигмі мови” присвячено аналізу категорій аспекту і фазовості та їхньому відокремленню від суміжних категорій. Для цього наведено визначення фазовості, аспекту й аспектуальності, досліджено еволюцію  поглядів на категорію аспекту у мовознавстві, визначено місце фазовості в аспектуально-темпоральній парадигмі, відповідно проаналізовано аспектуальність (яка включає фазовість) і фазово-аспектуальні відношення. Завданням першого розділу є також аналіз семантики фазовості та концепту “початок” із позиції когнітивної лінгвістики.

У традиційній англійській граматиці зачинність була об`єктом дослідження теорії аспекту. Вивчення фазовості як окремої категорії аспектуально-темпорального комплексу та інтерпретація зачинної фази як складової фазовості відбулося у 70-80-х роках XX-го століття. Тому ми розглядаємо еволюцію підходів до тлумачення зачинності саме у такій послідовності: від аспекту до фазовості.

Ми проаналізували основні теорії категорії аспекту у сучасній англійській мові. Аналізуючи еволюцію поглядів на аспект, можна помітити тенденцію до трактування аспекту як окремої семантичної категорії. Щодо семантичної домінанти аспектуальності, видається, що відношення дії до її внутрішньої межі, або семантична дихотомія граничності/неграничності дії (ситуації), є основними.

Крім виокремлюваної більшістю дослідників семантичної категорії аспекту,  у дослідженнях аспекту англійської мови лінгвісти звернулися до всієї сукупності мовних засобів вираження аспектуальності (категорія аспекту охоплює не тільки дієслівну лексику, але й інші частини мови) і використовують термін “аспект” стосовно речення, його предиката або й усієї ситуації.

Аспектуальність стосується, перш за все, характеру спливання дії у часі. До аспектуальності належать такі характеристики спливання та розподілу дії у часі, як обмеження/необмеження, наявність/ відсутність внутрішньої межі, представлення дії як процесу, який спливає, або обмеженого межею цілісного факту, кратність, тривалість, виділення певної фази дії (фазовість), актуальність наслідків дії для пізнішого часового плану (перфектність), відмінність між власне дією, станом і відношенням.

Більшість фазової лексики характеризується значеннями, що мають багато характеристик аспектуально-таксисних ситуацій. Вони передають лімітативність, тобто початкову/кінцеву межу дії, часову локалізованість, просторову локалізованість, процесність, відношення одночасності / різночасності.

У другому розділі “Інгресивні та інхоативні складові  функціонально-семантичного поля зачинності у сучасній англійській мові” проаналізовано зачинну фазовість як ФСП. Питання засобів вираження фазовості та типології зачинності в англійській мові залишаються нез`ясованими, а тому потребують детального розгляду. Особливу увагу приділено аналізу і встановленню структури інгресивного та інхоативного мікрополів.

Визначено основні типи фазових зачинних дієслів,  запропоновано типологію зачинності у сучасній англійській мові. Використовуючи      1) поняття граничності/неграничності, яке спирається на наявність чи відсутність у семантиці дієслів указівки на можливу межу дії; 2) поняття еволютивності/нееволютивності значень дієслів; 3) чотири основні аспектуальні класи дієслів, запропоновані З. Вендлером (стативи, агентиви, термінативи та моментативи), встановлено та уточнено три типи зачинних предикатів – інхоативи, інгресиви та інцептиви.

Інгресиви. Інгресивами називають підгрупу фазових неграничних зачинних дієслів, які є семантичною підгрупою моментативів (to begin, to start, to initiate). Інгресиви характеризуються нееволютивним контактним зачинним значенням. Інгресивні конструкції в англійській мові утворюються тільки за допомогою аналітичних засобів. Для утворення зачинних конструкцій вони виступають у ролі дієслівних елементів складних предикатів: to start working, to commence the procedure. Одноразовість чи ітеративність дії передається другим елементом предиката: to start knocking, to start the speech. Цей тип зачинного значення не позначає фазу, яка є денотативно відмінною від її розвитку. Зачинне значення вказує на момент появи, виникнення дії, якої не було до цього.

Інхоативи. Інхоативами називають підгрупу граничних зачинних дієслів, які семантично походять від стативів. Стативи означають ту природну межу, той стан, який настає після закінчення інхоативної дії та денотативно збігається з останньою фазою цієї дії (to blacken → to be black). Інхоативи характеризуються еволютивним зачинним значенням, тобто передбачають початкову перехідну фазу або період, протягом якого має місце накопичення певних якостей, які приводять до зміни, появи нової ситуації, що позначається корелятом зачинності (to melt, to cool, to brighten, to darken). Як правило, інхоативи передбачають поступовий, повільний перехід від одного стану до іншого.                     В англійській мові співіснують аналітичні та синтетичні засоби утворення інхоативів: to get dark – to darken. Для утворення аналітичних форм існує низка копулятивних інхоативних дієслів (become, grow, get, tu , come, fall, go, make).

Інцептиви. Інцептивами називають зачинні предикати, які складаються з двох елементів – інгресивного дієслова та інхоативної конструкції. Для інцептивів характерним є нееволютивне неконтактне зачинне значення, тобто таке значення, що виділяє фазу, денотативно відмінну від її розвитку, або перші ознаки початку дії в еволютивній фазі: He falls asleep (is falling asleep) at this time (інхоатив) – He begins to fall asleep (інцептив). На відміну від інхоативів та інгресивів, інцептиви не фіксуються словниками. Подібно до інгресивів, інцептиви характеризуються аналітичним характером творення.

ФСП зачинної фазовості складається з трьох компонентів:                1) семантичні класи предикативів, які сполучаються з фазовими одиницями; 2) засоби, які використовуються для вираження фазових значень; 3) слова та словосполучення, які лексично виражають зачинні фазові значення і відповідно сполучаються з семантичними класами дієслів, що утворюють перший компонент ФСП.

Оскільки зачинні дієслова відповідають етапам розвитку дії у часі, сполучення з ними утворюють тільки дієслова, що означають дії, які локалізуються у часі та за своєю природою можуть перериватися й поновлюватися. Відповідно, дієслова, які позначають постійні властивості та відношення, зазвичай, не утворюють сполучень із зачинними дієсловами. Це дієслова, які передають: 1) властивості предметів; 2) відносне розташування нерухомих предметів.

Cучасна англійська мова характеризується цілою системою різнорівневих, але взаємопов`язаних засобів вираження фазовості, що дозволяє стверджувати про наявність у мові ФСП фазовості. Проведений нами аналіз фактичного матеріалу дозволив виявити та проаналізувати такі засоби вираження зачинної фазовості у сучасній англійській мові: 1) словотвірні, 2) морфологічні, 3) лексичні,                 4) синтаксичні та 5) контекстуальні.

Лексичні засоби вираження інгресії та інхоативності загальним обсягом 855 одиниць отримано методом суцільної вибірки за п`ятьма тлумачними словниками (Oxford Advanced Lea er`s Dictionary of Current English, Oxford Dictionary of Phrasal Verbs, Oxford Dictionary of English Idioms, Collins Cobuild English Language Dictionary та New Webster’s Dictionary and Thesaurus), проаналізовано дефініції та верифіковано у художніх творах сучасних американських і британських письменників.

Лексичні одиниці інгресії та інхоативності проаналізовано на рівні монолексемних дієслів, фразових дієслів та ідіоматичних виразів. Суцільна вибірка за 5-ма словниками виявила 16 семантичних груп інгресивних (абстрактний початок, початок існування або перша поява, започаткування уподобань, початок певної діяльності, початок прояву почуттів, початок подорожі або руху, початок кар’єри тощо) та 18 семантичних груп інхоативних одиниць (зміни емоційного, психічного та фізичного стану людини, успіх і кар’єра, налагодження дружніх стосунків, піднесення настрою та зацікавлення, зміни кольору або відтінку, зміни температури, форми, кількісної характеристики тощо).