ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ СОМАТИЧНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ІСПАНСЬКОЇ МОВИ : Лингвокогнитивные ОСОБЕННОСТИ СОМАТИЧЕСКИХ Фразеологизмов испанского ЯЗЫКА

Краткое содержание

     У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено мету й завдання дослідження, його об’єкт і предмет, описано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну й практичну цінність роботи, сформульовано положення, що виносяться на захист.

     У розділі 1 “Теоретичні передумови дослідження” наведено позиції, з яких розглядається диференціація фразем, виділено проблемні питання фразеології. Проаналізовано структурні особливості соматичних фразеологізмів; визначено фактори, що впливають на фразеотвірну потенцію різних соматизмів. Особливу увагу приділено загальнотеоретичним дослідженням фразеологізмів з огляду на явище мотивації, пропонується класифікація типів мотивації фразем.

     Соматизми виступають єдиним семантичним полем із загальною родовою ознакою “частини тіла людини й вияви її організму”. Залежно від характеру об’єкта номінації, його функцій, соматизми розподіляються на сомонімізми (слугують для позначення частин людського тіла), остеонімізми (номінації кісток людського тіла і їхніх з’єднань), спланхнонімізми (найменування внутрішніх органів), ангіонімізми (слугують для позначення кровоносної системи), сенсонімізми (назви органів чуттів), та лексика на позначення хвороб і виявів людського організму. Окреме місце займає квазісоматизм alma.

     Соматизми в складі ФО посідають третє місце за кількістю після слів, що позначають дії та якості (Н.І.Андрейчук). Широке використання соматизмів у фразеологізмах значною мірою зумовлено тим, що ці компоненти входять у ядро основного складу словникового фонду мови. Однак при створенні фразем різні частини тіла є неоднаковою мірою продуктивними. Кількість, тематична багатогранність груп ФО, що включають у себе відповідні соматизми, залежить від багатьох чинників: від семантичної структури слова і його семантичних зв’язків (Е.М.Мордкович), від ясності функцій частини тіла, що називають ці слова, легкості їхнього алегоричного осмислення, розгалуженості систем їх переносних значень (Ю.А.Долгополов), від стилістичної належності соматизма.

     Досліджено фразеотвірність різних соматизмів із точки зору парадигматичних відношень. Соматизми характеризуються парадигматичними відношеннями за типом частина-ціле (меронімія). Крім терміна “меронімія” використовують також терміни “партитивні відношення”, “партономія”. Членування цілого на частини й позначення їх у мові – універсалія, однак кожна мова здійснює таке членування по-різному, що зумовлене специфікою етнічного сприйняття світу дійсності (О.О.Селіванова). На означення найменування предмета як цілого при наявності в мові його частин послуговуємося терміном “холонім”. Для передачі поняття й імені частини – терміном “партонім”. Меронімію слід відрізняти від гіпонімії, що відображає відношення рід-вид. Ієрархія меронімічних відношень є розгалуженою й може мати кілька рівнів, напр.: cuerpo ® mano ® dedo ® uсa.

     Відношення частини й цілого досліджені недостатньо для різних лексико-семантичних груп. Зокрема дискусійним залишається питання меж партитивної лексики в сфері номінації частин людини. У вузькому розумінні до меронімії людини відносять лише органічні складові тіла, у широкому розумінні до цієї групи так само включають фізичні характеристики людини – зріст, вагу, зовнішність, а також національність, стать, вік, родинні стосунки, сферу психічної діяльності тощо. Для нашого дослідження продуктивним видається розгляд меронімії у вузькому значенні. Базовими типами меронімії виступають:

1)    ЄДНІСТЬ ® КОМПОНЕНТ (cabeza ® oreja, cara, pelo; ojo ® pestaсa, pupila).

2)    МНОЖИННІСТЬ ® ЕЛЕМЕНТ (sistema nervioso ® nervio; sangre ® glуbulos de sangre).

3)    ЄДНІСТЬ ® МАТЕРІЯ (diente ® calcio; cerebro ® sustancia gris).

      Найзагальнішими партонімами холоніма persona є cuerpo та cabeza, які у свою чергу виступають холонімами для інших частин тіла. Проаналізувавши меронімічні ряди соматизмів у плані їх фразеотвірної потенції, встановлено, що найпродуктивнішими є партоніми другого і третього рівнів (напр. (у дужках вказується відсоток фразеологізмів із кожним партонімом від загальної кількості соматичних фразем): 1.сuerpo (3,2 %)® 2.brazo (2,5 %)® 3.mano (15,1 %)® 4.dedo(2,98 %)® 5.uсa (2,76%), останні партоніми ряду (четвертий і п’ятий рівень) характеризуються низькими фразеотвірними можливостями. На позначення партонімів третього і четвертого ряду досить часто використовується їхній холонім, напр.: cerrar los ojos (ojos заміняє партонім cejas), poner uno los ojos en blanco (ojos замість pupilas). Це свідчить про те, що саме за партонімами середнього рівня закріплюються в людський свідомості основні функції організму людини. Так, зокрема зір асоціюється передусім з очима, а не із зіницями, функція брати закріплена за рукою, а не за пальцями, тобто для соматизмів у межах фразеологізмів характерний метонімічний перенос ЦІЛЕ ® ЧАСТИНА. Партоніми середнього рівня є також найбільш продуктивними на позначення холоніма persona (метонімія ЧАСТИНА ТІЛА® ЛЮДИНА), напр., mano de obra, ser la mano derecha de uno (РУКА ® ЛЮДИНА), ser el ojo derecho de alguien (ОКО ® ЛЮДИНА).

     Отже, дослідження парадигматичних відношень дає змогу виділити ще один чинник фразеотвірної потенції соматизмів – людина, як правило, обирає для переосмислення середню ланку партонімічного ряду, що являє собою найбільш оптимальне поєднання загального й конкретного.

     Щодо визначення соматичної фраземи, у поглядах лінгвістів не спостерігаємо принципового розходження: соматична фразема – це фразеологічна одиниця, ключовим компонентом якої є іменник, що позначає частину тіла людини чи тварини (Ю.О.Долгополов, В.П.Скнар, Н.Я.Стрілець). На основі кількісного аналізу, можемо виділити найбільш продуктивні фразеотвірні соматичні компоненти: mano, ojo, pie, boca, cara, cabeza. Фразеологізми з цими ЛО складають 56% (1301 фразем) від загальної кількості соматичних ФО. Соматична фразеологія виділяється серед інших класів фразеології кількістю виразів, що входять до її складу, продуктивністю і специфікою чинників її утворення. Численність соматичних зворотів у фразеологічному фонді іспанської мови збільшує міру достовірності результатів їхнього когнітивного аналізу.

      Мотивологія як галузь лінгвістики формується у 70-их роках ХХ століття і отримує обґрунтування у роботах О.І.Блінової, М.Д.Голєва. Дослідження явища мотивації реалізовувалося здебільшого на матеріалі слів (О.І.Блінова, О.С.Кубрякова, Л.Б.Коржева, І.Н.Сєргєєва, Г.В.Степанова та ін.). Мотивація фразеологічних одиниць у когнітивній парадигмі досліджувалася І.Білковою, О.О.Селівановою. Визначальним чинником при встановленні мотивації ФО є його мотиваційна база, центральний компонент, під яким розуміється той елемент фразеологізму, який організовує вираз (Т.З.Черданцева), лексема, завдяки якій усе словосполучення набуває нової референції невластивої жодній із його частин. Засвідчено, що здебільшого в аналізованих фразеологізмах центральним складником виступає соматизм. Проте варто зауважити, що не завжди є можливість виділити цей компонент, оскільки іноді ФО неподільний семантично, як зокрема фраземи, де переосмисленню піддається ситуація в цілому. Наприклад, у фразеологізмі no dar su brazo a torcer вся ситуація “не дати скрутити руки” метафорично переноситься на сферу міжлюдських стосунків і набуває значення “впевнено стояти на своєму, не йти на поступки”.

      Інтеграція основних положень, принципів, результатів лінгвістичних досліджень мотивації дозволяє виробити власну класифікацію й виокремити такі типи мотивації: конвенційні знання, концептуальну метонімію, концептуальну метафору, культурно-детерміновану мотивацію, псевдомотивацію, порівняльну мотивацію.

1)    Конвенційні знання, під якими розуміємо усю інформацію, яку людина має про світ, що її оточує, і яку вона отримує, як правило, зі щоденного досвіду. Ця інформація в багатьох випадках є підсвідомою і може не пригадуватися під час розмови та в інших ситуаціях. У типі мотивації конвенційними знаннями соматизм, як правило, вживається в буквальному значенні (частина тіла), хоча може супроводжуватися метафоричними атрибутивами. Фраземи цієї групи використовуються здебільшого для опису або експресивної оцінки певної частини тіла, оскільки спільними є конвенційні уявлення про форму, розміри, колір та інші характеристики притаманні референтам соматизмів, напр.: pecho de tabla, nariz aguileсa, ojos de lechuza. Враховуючи загальнолюдський, універсальний характер конвенційних знань, розуміння фразеологізмів, умотивованих ними, як правило, не викликає труднощів.

2)    Концептуальна метонімія. Для соматичної фразеології характерним є тип метонімії ФОРМА (А) ЗАМІСТЬ КОНЦЕПТ (А), що актуалізується в онтологічних метоніміях ВИЯВ ЕМОЦІЇ ЗАМІСТЬ ЕМОЦІЇ, ГОЛОВА ЗАМІСТЬ РОЗУМУ, НІС ЗАМІСТЬ НЮХУ тощо.

     Серед соматичних фразеологізмів, умотивованих концептуальною метонімією, варто виокремити кінетичну ідіоматику, або жесто-мімічні фраземи, оскільки для соматичної фразеології характерно позначати певний стан, емоцію за допомогою їхніх зовнішніх виявів (жестів, рухів, міміки). Так, І.О.Долгополов і В.П.Скнар називають цей тип ФО – фразеологічні поєднання – утворення, що несуть смислове навантаження одночасно в двох планах: прямому й переносному. Наприклад, фразеологізм frotarse las manos de gustо, крім опису жесту, передає також інформацію про емоційний стан суб’єкта (задоволення).

     Аналіз матеріалу дає змогу виділити дві метонімічні моделі, домінантні для іспанської соматичної фразеології:

1.    ЧАСТИНА→ЦІЛЕ (найчастіше ЧАСТИНА ТІЛА → ЛЮДИНА): alma mнa, barba a barba, mano de obra тощо.

2.    ЧАСТИНА ТІЛА → ФУНКЦІЯ: no darle a uno cabeza para algo, tener uno narices de perro perdiguero, tener uno mano ligera.

      Виявлено також інші типи метонімічного переносу, але вони мають оказіональний характер (напр., ДІЯ → РЕЗУЛЬТАТ ДІЇ (comprobar algo con sus ojos).

3)    Концептуальна метафора. Цей тип мотивації ґрунтується на поєднанні двох концептів, або концептосфер, однією з яких виступає знак-фразеологізм на позначення фрагмента іншої.

     Серед соматичних фразеологізмів виділяється орієнтаційний тип метафоричної моделі, що використовується, зокрема при концептуалізації внутрішнього світу людини. На матеріалі соматичних фразем підтверджується базовість семантичних просторових протиставлень НЕГАТИВНЕ - НИЗ, ПОЗИТИВНЕ – ВЕРХ, зокрема виділено такі базові просторові асоціації:

     Зверху – позитивні асоціації: гордість (llevar la cabeza muy alta); успіх, радість (ir con la cabeza muy alta); відновлення свого положення, видужання після хвороби (levantar uno el cuello, alzar cabeza).

     Знизу – негативні асоціації: залежність, підпорядкування, покірність (servir debajo de la mano de uno, сaer en las uсas de uno); страх (bajбrsele la sangre a los talones); бідність (no alzar cabeza); програш, провал, нездійснення планів, розчарування (darse con las narices en el suelo, caer uno boca abajo); психологічна депресія, хвороба (no levantar la cabeza, con las orejas gachas como perro castigado); сором, зніяковіння (caйrsele а uno la cara de vergьenza, bajar la frente); прихованість намірів ((por) debajo de la mano); неробство (con los brazos caнdos). Знизу – позитивні асоціації: покровительство, захист (tomar bajo su mano a uno).

     Вперед – позитивні асоціації: рішучість, мужність (echar el cuerpo adelante); вищість, перевага (ponerle a uno el  pie delante).

     Назад – негативні асоціації: боягузтво, несміливість, нерішучість (echar uno el pie atrбs, guardarse uno las espaldas, meter uno detrбs las orejas); зрада, безсовісність (a espaldas (vueltas); відсутність здорового глузду (vivir de espaldas a la realidad).

     Права сторона – позитивні асоціації: допомога, близький друг (mano derecha, el ojo derecho); вправність (saber uno dуnde tiene la mano derecha).

     Ліва сторона – негативні асоціації: поганий настрій (levantarse uno con el pie izquierdo); невправність (tener uno (mucha) mano izquierda).

     Соматизми здатні створювати також онтологічні метафори, тобто наділяти просторовими характеристиками абстрактні сутності: a espaldas de la ley.

     Метафору й метонімію розглядають у зіставленні або протиставленні, водночас, у когнітивному аспекті метафоричні та метонімічні механізми знаходяться у взаємодії. Виділяємо чотири типи взаємодії метафори та метонімії: метафора з метонімії, метонімія всередині метафори, метафора всередині метонімії, деметонімізація всередині метафори (Л.Гусенс). У соматичній фразеології переважає тип “метафора всередині метонімії”, який використовується, зокрема для концептуалізації емоцій. Останні, як абстрактні поняття, здатні концептуалізуватися лише через їхні зовнішні фізіологічні вияви – відчуття, міміку, поведінку, температуру тіла тощо, тобто метонімічно (Дж.Лакофф). Метафоризується не сама емоція, а суміжні з нею реалії – зовнішній вигляд, тиск, тобто загальне джерело для створення метафор ґрунтується на перцепції, психомоторних властивостях і “тілесному” досвіді людини. При цьому концептуальні метафори й метонімії, що використовуються для розуміння емоції, не є довільними – вони вмотивовані нашою фізіологією.

     Варто розрізняти взаємодію метафори й метонімії та просте поєднання цих когнітивних механізмів, наприклад, у фразеологізмі duro de cabeza (дослівно: тугий на голову), що означає “тупоголовий”, бачимо поєднання концептуальної метонімії CABEZA POR INTELIGENCIA та метафори DURO ES TONTO, проте ці елементи не взаємодіють, тут наявна метонімічна мотивація фразеологізму, що супроводжується метафоричним атрибутивом.

    На цей феномен звертає увагу також А.Барселона, який зазначає, що в деяких прикладах метафора та метонімія не залежать одна від одної, іншими словами, їхня спільна поява (сo-occurrence) не підпорядковується тому факту, що вони концептуально мотивують одна одну, а пояснюється простим текстуальним збігом (textual coincidence) (A.Barcelona).

4)    Порівняльна мотивація. Звороти порівняльного типу створюють свою семантику на підставі певних еталонів. Останніми, як правило, виступають об’єкти, які, з одного боку, характеризуються конкретністю, а з іншого, є добре відомими, близькими людині. Так, зокрема на матеріалі порівняльних соматичних фразем іспанської мови, можемо стверджувати, що волосся виступає еталоном тонкого (como un pelo); око – еталон цінності (como los ojos de la cara); рука, голова – еталон великих розмірів (como mi brazo, como mi cabeza) тощо. Соматизми також можуть виступати об’єктом порівняння: con los ojos como huevos.

     Порівняння може будуватися на основі конвенційних знань, наприклад, зорового сприйняття (como las manos de un carbonero, como las nariz de un loro), тактильних відчуттів (mбs frнo que manos de barbero, como pelo de erizo) тощо. Порівняльна мотивація поєднується у фраземах з усіма іншими мотиваційними типами, зокрема з культурно-детермінованою мотивацією, напр.: como las manos de un gallego (галісієць виступає еталоном незграбності в іспанській мовній картині світу), mбs duro que los pies de Cristo.

    Засвідчено, що цей тип мотивації становить близько 3% (виявлено 68 одиниць) від загальної кількості соматичних фразеологізмів. Більшість компаративних фразем є простими порівняннями, тобто уподібненнями за однією ознакою.   

5)    Культурно-детермінована мотивація. У фразеологізмах цього типу мотивація відображає побутово-емпіричний, історичний і духовний досвід мовного колективу, пов’язаний з культурними традиціями, й часто в самому лексичному складі такі одиниці мають вказівку на національну своєрідність.

     Міфи, обряди, ритуали належать культурі, вони закріплюються у формах побутової й ритуальної поведінки та в мовних одиницях. Культурно-детермінована мотивація наявна, коли вмотивованість значення фразеологізму не можна виявити, не звернувшись до культурної інформації, етимологічних даних, міфологем, символів. Джерелами фразеологізмів із культурно-детермінованою мотивацією виступають:

1.    Релігійні вірування. Фразеологізми цієї групи можуть бути поділені на цитати із Старого й Нового Заповітів: lavarse las mano (como Pilatos), ganar el pan con el sudor de la frente; біблійні образи: alma de Caнn, quebrar el ojo al diablo); релігійні ритуали, наприклад, ритуал поховання мотивує фразеологізми velar del cuerpo presente, apretar (або hincar) uno el codo.

2.    Ремінісценції античної міфології: talуn de Бlquiles, ojos de basilisco.

3.    Етноспецифічні реалії. Зокрема в іспанській мові численну групу складають соматичні фразеологізми, пов’язані з традицією кориди. Наприклад, при вдалому проведенні кориди тореадор може забрати вуха, а іноді й хвіст бика, як нагороду; ця ситуація у фразеологізмі cortar las dos orejas y el rabo переосмислюється метафорично і позначає успіх у будь-якій справі. Інші приклади фразеологізмів, пов’язаних зі сферою кориди: estar con el capote al brazo, haberle visto las orejas al toro, tener una frente de plaza de toros тощо.

4.    Символи. Символ – естетично-канонізована культурно-значима концептуальна структура іншої, ніж первинний зміст реалії чи знака, понятійної сфери (О.О.Селіванова). Ю.М.Лотман назвав символ пам’яттю культури, адже більшість символів пов’язана з давніми ритуалами, традиціями народу й фіксує інформаційні згустки родового минулого, тому може відрізнятися у представників різних націй. Наприклад, символ ГОЛОВА – СОНЦЕ реалізується, зокрема у таких фраземах: despejarse la cabeza, darle vuelta la cabeza.

6)    Псевдомотивація характеризується довільним зв’язком між значенням компонентів і змістом фразеологізму, що найчастіше може пояснюватися афективністю процесу номінації. Інша можлива причина псевдомотивації –  згасання в свідомості етносу певного сценарію, який був когнітивним підґрунтям фраземи; поступово образ, покладений в основу найменування, зникає, і тоді з’являються псевдомотивовані фраземи, оскільки зв’язок між фразеологічним значенням і його формою стає умовним. Унаслідок утрати мотиваційних відношень, виникають фразеологізми, що характеризуються високим ступенем ідіоматичності, оскільки їхня семантика не виводиться зі значень складників, а інтегрована ними формально. Наприклад, у фразеологізмі tener tres narices una cosa (досл. мати три носи) що означає “бути складним (про справу)” зв’язок між значенням і змістом фразеологізму невмотивований. Варто зазначити, що в соматичній фразеології цей тип мотивації складає менше 1% від загальної кількості соматичних фразем.

     Вироблена типологія дозволяє виявити найсуттєвіші тенденції творення ФО, а також глибше проникнути в особливості національної мовної картини світу окремого етносу. Запропонована класифікація може бути застосована на матеріалі інших мов та інших тематичних груп фразеологізмів, а також, у компаративних дослідженнях.

     У другому розділі “Концептуалізація дійсності у соматичній фразеології” проведено аналіз соматичних фразем іспанської мови з точки зору вмотивованості соматичного компонента. Проаналізовано фразеологізми з 34 соматизмами (cabeza, cara, frente, ojos, pestaсas, cejas, pбrpados nariz/narices oreja, oнdo, labios, lengua, dientes, mano, brazo, hombro, codo, dedo, uсa, pie a, pie, rodilla, talуn, pecho, espalda, pelo, cabello, barba, bigote, corazуn, alma,  sangre). Розглянуто, яким чином реалізовано виділені типи мотивації у концептуалізації окремих соматизмів. Відбір матеріалу підпорядковано принципам поширеності мотиваційної моделі й частотності вживання фразеологізму.

     Виявлено, що домінантними для соматичної фразеології виступають такі мотиваційні моделі: ЧАСТИНА ТІЛА ЗАМІСТЬ ЛЮДИНИ, ЧАСТИНА ТІЛА ЗАМІСТЬ ЗДІБНОСТЕЙ, ЧАСТИНА ТІЛА Є ВМІСТИЛИЩЕ.

1)    ЧАСТИНА ТІЛА ЗАМІСТЬ ЛЮДИНИ. Більшість соматизмів здатні позначати людину загалом прямо чи опосередковано, для надання концепту ЛЮДИНА експресивно-оцінної характеристики. Концептуалізація людини в соматичних фраземах іспанської мови має свої специфічні риси для кожного соматизму:

      El corazуn, el alma позначають особу в певному морально-етичному ракурсі: …claro es que en realidad no necesitaba preguntar nada porque como nunca faltan almas caritativas, y menos en los pueblos de tan corto personal, gentes hubo a quienes faltу tiempo para venir a contбrmelo todo (C.J.Cela). Крім того, ці соматизми використовується у функції метонімічного пестливого позначення людини при звертанні, що свідчить про їх позитивний семантичний потенціал: Sin embargo, pobre corazуn, Judas no soсу con gobe ar (E.Sabato).

     La mano – людина як робоча сила й джерело інформації: Esta es una informaciуn de enйsima mano, como es de suponer…(E.Sabato). El cuarto dнa ella, vestida con una tъnica sencilla, recibiу a sus suegros para agasajarlos con platos preparados por su propia mano...(I.Allende).

     El cuerpo – людина як носій фізичних якостей: Aburridos, cansados, dimos con nuestros cuerpos en una tienda de montaсйs prуxima a la Puerta del Mar (C.J.Cela).

     El pie – людина як істота, яка здатна пересуватися в просторі: ortega y vergara, los dos relatores, empezaron entonces a leer, alte ativamente, las sentencias, en tanto los condenados, por su propio pie o ayudados por los familiares, se relevaban desordenadamente en el pъlpito para escucharlas (M.Delibes).

     La lengua – пліткар, балакун, лихослов: Algunas bromas tenнa que sufrir el estudiante, sobre todo de la Celia, que, segъn malas lenguas, trataba de arrancarle de su habitual frialdad; pero Roberto no se ocupaba de ella (Pнo Baroja).

     Los ojos – свідок певних подій: La perinola rosada y tiesa que apareciу ante sus ojos no la espantу, como temнa Karl Bretzner, sino que le provocу una irreprimible y alegre carcajada (I.Allende).

     La cabeza – присутність людини в певному місці: A veces llegaba alguna compaсera y todos ansiaban poner la cabeza en su regazo, pero eso tampoco era posible (I.Allende).

     La cara – для позначення зверненості до людини певних дій: Me tiraban a la cara la burla mбs horrible, la de decidir frente a mi impotencia, la de que el chico mirara otra vez al payaso enharinado...(C.J.Cela). Тут, крім зазначеної концептуальної метонімії, наявне також метафоричне вживання предиката, що підсилює створюваний образ.

     La oreja – людина як об’єкт побиття: Te harй callar yo calentбndote las orejas (M.Benedetti). У цьому фразеологізмі метонімія ВУХО (OREJA) ЗАМІСТЬ ЛЮДИНИ поєднується з метонімічним предикатом, у якому процес побиття концептуалізується за допомогою образу підвищення температури.

     La nariz – якісно-оцінна характеристика допитливості, поява людини в певному місці: La gente se encerrу en sus hogares, sin atreverse a asomar la nariz a la calle...(I.Allende).

     La barba – особа при розподілі матеріальних цінностей: Repartiу el Pastiri tres pesetas por barba, y salieron los cuatro de la tabe a, atravesaron la ronda y se metieron en el Rastro (Pнo Baroja).

2)    ЧАСТИНА ТІЛА ЗАМІСТЬ ЗДІБНОСТЕЙ. Фреквентальність цієї мотиваційної моделі дає змогу зробити висновки про функції та здібності, закріплені в наївній картині світу за різними частинами тіла:

     Los ojos – зорове сприйняття, спостережливість, правильна оцінка дійсності, кмітливість: ...sus antiguos alumnos seguнan consultбndolo aun cuando ya eran profesionales establecidos, pues le reconocнan eso que entonces se llamaba ojo clнnico (G.G.Mбrquez).  

     La nariz – нюх, інтуїтивне передчуття: Con esta sospecha se dedicaron a espiar al viejo; pero йl tenнa buena nariz y lo notу al momento…(Pнo Baroja). Цей тип метонімії, найімовірніше, ґрунтується на історичному факті, що люди в давнину звичайно нюхали повітря, щоб визначити певні речі: наближення ворога, чи буде дощ тощо.

     La oreja, el oнdo – слух: La marquesa, que tiene unas orejas de lebrel para todo lo que sea mъsica, ha admirado siempre una enormidad a Johnny y a sus amigos del grupo (J.Cortбzar). Тут наявне також метафоричне переосмислення квантитативних відношень (великі, довгі вуха) у кваліфікативні (гарний слух).

     La boca, la lengua – мовленнєва діяльність і здібності, пов’язані з нею, зокрема красномовність, увага: Bastaba decir aquello que la gente deseaba oнr y para eso йl contaba con su lengua de oro (I.Allende). Назви благородних металів надають позитивного відтінку якості.

     La mano – інструментивна функція, здібності для виконання різних видів фізичної праці: Tenнa buena mano para la aguja y el hilo, y le encantaba echarle una mano al cocinero con el rancho (A.Pйrez Reverte).

     El corazуn – морально-етичні характеристики людини: –ЎTiene usted un corazуn de oro! – exclamу doсa Ermelinda (M.Unamuno).

3)    ЧАСТИНА ТІЛА Є ВМІСТИЛИЩЕ. У концептосфері “людина” модель “вмістилище” відіграє надзвичайно важливу роль. Масовість мовних фактів, що фіксують осмислення багатьох реалій цієї концептосфери крізь призму вмістилища, пояснюється дією аналогії: за аналогією з базовою асоціацією людина – вмістилище осмислюються і його частини. Російська дослідниця Н.А.Ілюхіна визначає уявлення “частина тіла –  вмістилище” як метонімією, і зазначає, що різні приклади “є результатом живого процесу метонімічної експансії ментальної моделі й беруть свій початок (через ланцюжок окремих метонімічних переносів або в руслі загальної аналогії) від базового уявлення “людина – вмістилище” (Н.А.Ілюхіна). Безумовно, наприклад, при характеризації інтелектуальної діяльності людини в межах моделі ГОЛОВА Є ВМІСТИЛИЩЕ присутній метонімічний перенос типу ЧАСТИНА → ЦІЛЕ: людина → голова → череп → мозок → розум, проте, варто говорити про існування метонімії всередині метафори, оскільки уявлення про людину як вмістилище є переносом за функціональною схожістю, а не за сумісністю, тобто метафорою. Актуалізація моделі ЧАСТИНА ТІЛА Є ВМІСТИЛИЩЕ має свої специфічні ознаки з різними соматизмами:

     La cabeza сприймається як вмістилище ідей, думок, різноманітної інформації, досвіду: Durante mбs de tres aсos habнamos estado juntas, ella me habнa dado su cariсo y yo le habнa llenado la cabeza con historias inverosнmiles, nos ayudamos, nos protegimos mutuamente y compartimos la risa (I.Allende). Більшість ФО вмотивованих концептуальною метафорою ГОЛОВА Є ВМІСТИЛИЩE супроводжується метафоричними предикатами, які позначають фізичні стани і дії, звичні для людини (sembrar, hervir, llenar, cruzar), що сприяє легкості їхнього переосмислення.

     La boca – вмістилище слів, також вербалізованої інформації: Fumamos Gauloises, nos dejamos ir hacia el rнo, y frente a una de las cajas de latуn de los libreros del Quai de Conti un recuerdo cualquiera o un silbido de algъn estudiante nos trae a la boca un tema de Vivбldi …(J.Cortбzar).  

     El cuerpo – осередок їжі, відчуттів, емоцій, душі: Antes del acuerdo, cada vez que uno bajaba al puerto a echarse unos tragos al cuerpo, corrнa el riesgo de amanecer en otra nave (I.Allende).

     El pecho, el corazуn, el alma – вмістилище емоцій, почуттів та інших психічних станів: Serй franco con usted, seсora; le abrirй mi pecho (M.Unamuno).     

      Когнітивна модель ЧАСТИНА ТІЛА Є ВМИІСТИЛИЩЕ актуалізується здебільшого у дієслівних фразеологізмах.

     Значення соматичних фразеологізмів здебільшого має антропоцентричну спрямованість, тобто найбільш розвинутою семантичною сферою є поле “людина”. Домінантними виступають концепти ПРОСТІР, ЕМОЦІЇ і СМЕРТЬ, що свідчить про їхню значущість для носіїв мови.

1)    Концепт ПРОСТІР. Соматизми в іспанській мові служать концептуальною сферою-джерелом, котра в подальшому визначає концептуалізацію простору. Це пов’язано зі здатністю людини співвідносити різні об’єкти з власним тілом. У багатьох випадках виявляється, що саме соматизми можуть бути використані як єдина можлива номінація для позначення вказаного концепту, отже, людина виступає основою та мірилом створеної нею просторової моделі. Просторовий вектор “близько” співвідноситься з соматизмами narices, mano: Apenas sacaba la cigarrera, el encendedor se prendнa ante sus narices, asн con el trago, la silla, todo (M.Serrano). En el fondo, por mucho que las circunstancias lo obliguen a conspirar entre nieblas britбnicas, cualquier general necesita tener a mano un rey de la baraja para seguir jugando a ser el caballo de espadas... (A.Pйrez Reverte).

     “Позаду” – espalda: Luego lo vio desaparecer en un matorral de corales, y justo cuando pensaba que no podнa tener mбs aire oyу la voz a sus espaldas (G.G.Mбrquez).

     “Навпроти, перед” – frente: Se habнan visto en diversas ocasiones, pero nunca habнan estado asн, frente a frente... (G.G.Mбrquez).

     “Знизу” – pies: A nuestros pies, unos metros mбs abajo de nosotros, se diseminaban los edificios y conventos…(M.Delibes).

     Cоматизм boca позначає положення людини в просторі стосовно інших об’єктів: Me atendiу, y de cuando en cuando los tres nos echбbamos boca arriba para descansar (Pнo Baroja).

     Просторовий вектор “далеко” не корелює в іспанській фразеології з людським виміром, оскільки сприймається як умовна локалізація, тобто та, що знаходиться поза зоровим відчуттям мовця.

2)    Концепт ЕМОЦІЇ. Емоції як абстрактні поняття концептуалізуються через їхні зовнішні фізіологічні вияви – відчуття, міміку, поведінку, температуру тіла, тобто метонімічно. Концептуалізація емоцій у соматичній фразеології відбувається на основі концептуальної метонімії ВИЯВ ЕМОЦІЇ ЗАМІСТЬ ЕМОЦІЇ, найчастіше, у жесто-мімічних фраземах. Домінантними в актуалізації цієї метонімічної моделі є соматизми cabeza, cara й manos, що пов’язано з пластичними і виражальними можливостям референтів цих соматизмів. Фраземи на позначення психоемоційних станів людини можуть бути також умотивовані концептуальними метафорами ЕМОЦІЯ – РУХ ТІЛА, ЕМОЦІЯ – ЗМІНА ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА. В цій групі найвищу фразеотвірну потенцію виявляють соматизми corazуn, alma, sangre, що свідчить про існування в наївній картині світу іспанського етносу уявлення про зв’язок референтів цих соматизмів з емоційною сферою людини, і сприйняття серця, душі і крові як субстанцій, що здатні переміщуватися по тілу й змінювати температуру. Наприклад, у фразеологізмах з соматизмом sangre можемо виділити такі різновиди зазначених вище метафоричних моделей:

     ЕМОЦІЯ – ВІБРАЦІЙНИЙ РУХ КРОВІ: Sentн agitarse mi sangre al aproximarme a la tumba de Alfredo (M.Delibes).

     ЕМОЦІЯ – РУХ КРОВІ ДОНИЗУ: Рух крові донизу пов’язаний із негативними емоціями, зокрема страхом: la sangre le bajу de golpe a los talones a don be ardo: – їquiere sugerir...? —apuntу, pero fue incapaz de proseguir (M.Delibes).

     ЕМОЦІЯ – РУХ КРОВІ ДОГОРИ. При роздратуванні, емоції гніву, кров, навпаки, – піднімається догори: Una niebla invadiу la mente de Augusto; la sangre em­pezу a latirle en las sienes, sintiу una opresiуn en el pecho (M.Unamuno).

     ЕМОЦІЯ – РУХ КРОВІ НАЗОВНІ. Цей тип концептуальної метафори теж, здебільшого, актуалізується на позначення страху: Allн esperarнa, tendido de espaldas, fumando tambiйn йl su cigarrillo, tosiendo un poco, riйndose con una cara de payaso como la cara de los ъltimos dнas, cuando no le quedaba ni una gota de sangre sana en las venas (J.Cortбzar).

     Рух крові в різних напрямках асоціюється з негативними емоціями, а, отже, сприймається як відхилення від норми. Соматизм sangre функціонує у сфері емоцій людини на регулярній основі, що відображає не лише метафоричний погляд на емоції, а й фіксує природну суміжність психологічних і фізіологічних механізмів життєдіяльності. Емоції асоціюються з параметричними характеристиками вертикально й горизонтально, а спокій сприймається як відсутність руху, “нульова” координата.

     ЕМОЦІЯ – ЗМІНА ТЕМПЕРАТУРИ КРОВІ: Toda mi sangre hirviу en un segundo. Mi furia, mi dolor, mi soledad tremenda, se concrecionу sъbitamente sobre aquellos ojos burlones, sobre aquella mueca incompleta que vivificaba su desprecio (M.Delibes). Концептуальна метафора тут поєднується з конвенційними знаннями про підвищення температури тіла людини при хвилюванні, сильних, найчастіше негативних, емоціях. Вартий уваги той факт, що для вираження сильного роздратування як варіанти використовуються образи як охолодження, так і нагрівання крові: encendйrsele (або quemбrsele) la sangre a uno – freнrsele la sangre a uno. Це пояснюється тим, що об’єкти вторинної номінації мають різні ознаки, кожна з яких може бути покладена в основу переосмислення.

     Часто на матеріалі соматичних фразем на позначення емоцій можна побачити поєднання різних когнітивних моделей, наприклад: El espanto le paraba los pelos y le enredaba las ideas (J.S.Puig). Тут засвідчено тип мотивації – метафора всередині метонімії: метонімія ВИЯВ ЕМОЦІЇ ЗАМІСТЬ ЕМОЦІЇ поєднується з метафорою СТРАХ ПЕРЕШКОДЖАЄ РУХУ ТІЛА. Метафоризується не сам стан страху, а суміжні з ним реалії, у цьому випадку – заціпеніння, ступор, характерні для астенічної форми страху. Як демонструє здійснене дослідження, концептуальна метафора ЕМОЦІЯ – РУХ ТІЛА і метонімія ВИЯВ ЕМОЦІЇ ЗАМІСТЬ ЕМОЦІЇ виступають універсальними когнітивними механізмами для концептуалізації всіх емоцій. Аналіз корпусу фразеологізмів дозволяє зробити висновок про складну когнітивну структуру емоцій, у якій метафоричний і метонімічний механізми тісно взаємодіють, переважає когнітивна модель “метафора всередині метонімії”. Говорячи про концептуалізацію емоцій, варто зазначити, що відмінною рисою більшості ФО є те, що вони виражають емоції інтенсивні за проявом, також переважають негативно конотовані фраземи. Опис емоційних концептів представляє багатий мовний матеріал, який може виявитися корисним для подальших досліджень.

3)    Концепт СМЕРТЬ. Концептуалізація смерті далеко не вичерпується соматичними фразеологізмами, проте вони становлять значну її частину, і в них виявляється загальне уявлення іспанського етносу про смерть як про подорож (концептуальна метафора ПОМЕРТИ – ЦЕ ПОЇХАТИ): La llegada de su madre cuando el alma de mi amigo habнa volado ya... (M.Delibes). У цьому прикладі концептуальна метафора СМЕРТЬ – ЦЕ РУХ ДУШІ НАЗОВНІ, що є різновидом концептуальної метафори ПOMEРTИ – ЦE ПOЇXATИ, поєднується з культурно-детермінованою мотивацією, оскільки таке переосмислення ґрунтується на релігійних уявленнях іспанського етносу.

      Значна кількість фразеологізмів на позначення концепту “смерть” пов’язується, з одного боку, з його значимістю для людини, а з іншого, табуйованістю цього поняття. Найпродуктивнішими для концептуалізації смерті виступають соматизми alma, pie й cuerpo. Більшість фразеологізмів цієї групи є культурно-детермінованими оскільки пов’язані з ритуалами поховання, релігійними віруваннями в смерть тіла й безсмертя душі. Концептуалізація смерті часто виконує функцію евфемізації.

ВИСНОВКИ

     Різні соматизми мають неоднакову продуктивність при творенні фразеологізмів. Аналіз наукової літератури, кількісні дані і дослідження парадигматичних відношень соматизмів дозволили виділити такі чинники фразеотвірної потенції соматизмів:

1)    стилістично забарвлені соматизми характеризуються низькою фразеотвірною потенцією, що пояснюється тим, що ці лексеми не є загальновживаними, а використовуються лише в окремих соціальних або професійних групах;

2)    найбільш представленими у соматичній фразеології є сомонімізми й сенсонімізми, що пов’язано з легкістю їхнього переосмислення (на відміну від, наприклад, спланхонімізмів й остеонімізмів), важливістю цих органів для людини, множинністю функцій референтів цих соматизмів;

3)    у багаторівневому парадигматичному ряді холонім–партонім найвищою фразеотвірною потенцією характеризуються партоніми другого та третього рівнів, оскільки вони являють собою оптимальне поєднання загального й конкретного.

     Мотивація ФО є наскрізною лінгвопсихоментальною операцією, яка передбачає встановлення семантичної та формальної залежності мотиватора й похідного знака на підставі зв’язків різних компонентів структури етносвідомості. Виділено 6 основних типів мотивації: конвенційні знання, концептуальна метонімія, концептуальна метафора, культурно-детермінована мотивація, псевдомотивація, порівняльна мотивація. Вироблена типологія дозволила виявити найсуттєвіші тенденції творення соматичних ФО, а також глибше проникнути в особливості національної мовної картини світу окремого етносу.

    Соматичні фраземи характеризуються високим ступенем умотивованості; у переважній їх більшості наявне поєднання і взаємодія кількох типів мотивації, що свідчить про складну когнітивну структуру соматичних фразем. Найпродуктивнішими мотиваційними типами виступають концептуальна метафора й концептуальна метонімія. Домінантними для соматичної фразеології іспанської мови виявляються такі мотиваційні моделі: ЧАСТИНА ТІЛА ЗАМІСТЬ ЛЮДИНИ, ЧАСТИНА ТІЛА ЗАМІСТЬ ЗДІБНОСТЕЙ, ЧАСТИНА ТІЛА Є ВМІСТИЛИЩЕ.

     Аналіз мотиваційної бази дає змогу виділити базові схеми сприйняття частин тіла в наївній картині світу іспанського етносу: 1) частини тіла здатні мати фізичні відчуття й мислитися як вмістилище та як матеріальний об’єкт; 2) локалізуються в межах тіла, проте за певних умов здатні переміщуватися як у межах тіла, так і назовні, що може бути пов’язано з різними психоемоційними станами або зі смертю (рух душі за межі тіла), фразеологізми з переміщенням соматизмів в межах тіла підтверджують базовість семантичних просторових протиставлень; 3) можуть змінювати конфігурацію, розміри й якісні характеристики, зокрема температуру, що сприймається як відхилення від норми і, найчастіше, пов’язано з сильними емоціями й почуттями; 4) кількісні характеристики частин тіла переносяться на якісні: великі вуха ® гарний слух, широке чоло ® розум; 5) назви однієї з парних частин тіла виявляють тенденцію до позначення незавершеності, половинчастості дії, неповноти певної якості; відповідно дія набуває повноти, якщо вона виконується обома частинами; 6) наївна мовна свідомість легко допускає втрату / відсутність однієї з частин тіла, однак таке існування сприймається як неповноцінне, оскільки означає душевну вбогість, емоційну та інтелектуальну бідність; 7) соматизми служать концептуальною сферою-джерелом, котра в подальшому визначає концептуалізацію простору, що пов’язано зі здатністю людини співвідносити різні об’єкти із власним тілом; крім того, соматизми здатні створювати онтологічні метафори, тобто наділяти просторовими характеристиками абстрактні сутності; 8) частини тіла здатні виступати символами: ГОЛОВА – БОГ, ГОЛОВА – СОНЦЕ, ЗУБИ – ВОРОЖІСТЬ, БОРОДА – СМІЛИВІСТЬ, КРОВ – ЖИТТЯ, КРОВ – СМЕРТЬ, що відбиває процес розвитку культури національно-культурної спільності.

      Соматична фразеологія, як правило, не відображає історичних подій чи соціальних процесів, але містить побутові ситуації чи морально-етичні, трудові, інтелектуальні емоційні характеристики індивіда. Фраземи цієї групи слугують для найменування психологічної, інтелектуальної, фізичної, соціальної понятійних сфер. Різні прояви життя людини знаходять яскраве й своєрідне відображення у соматичних фразеологізмах. Домінантними виступають концепти ПРОСТІР, ЕМОЦІЇ і СМЕРТЬ, що свідчить про їхню значущість для носіїв мови.

     Отримані результати не вичерпують проблематики, яку порушено у дисертації. Подальші перспективи дослідженні передбачають такі напрямки лінгвістичних розвідок:

-        порівняльний аналіз мотиваційних типів соматичних фразем на матеріалі кількох мов, для виявлення універсальних і специфічних національних символів, що, в свою чергу, дає інформацію про особливості національних мовних картин світу різних мовних колективів;