ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ХАБАРНИЦТВО ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ НІМЕЧЧИНИ, ШВЕЙЦАРІЇ ТА УКРАЇНИ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається необхідністю удосконалення боротьби з хабарництвом в Україні в сучасних умовах. Кримінологічна статистика свідчить про значну поширеність злочинів цієї категорії, що дало законодавцю підстави віднести їх до загроз національним інтересам і національній безпеці, передбачених Законом України „Про основи національної безпеки”.

Необхідність вивчення зарубіжного досвіду боротьби з хабарництвом, проведення порівняльно-правового дослідження проблем хабарництва обґрунтовується орієнтацією України на європейські шляхи розвитку, приєднанням до низки міжнародно-правових актів. Так, Німеччина, Швейцарія, Україна, низка інших держав прийняли рішення про уніфікацію свого законодавства з цих питань, приєднавшись до Європейської кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією від 27.01.1999 р. Про доцільність дослідження досвіду, накопиченого саме в Німеччині і Швейцарії, свідчать також інші аргументи. Підґрунтям кримінального права Російської Імперії, СРСР, незалежних держав, які утворилися на початку 90-х років, в тому числі і України, послужили законодавчі і науково-практичні положення німецької школи класичного кримінального права. Кримінальне законодавство Швейцарії на протязі багатьох років також постійно спирається на досвід науково-теоретичних розробок боротьби з хабарництвом в Німеччині. Це дає підстави вважати, що рішення, розроблені в Німеччині і Швейцарії, можливо розглянути на предмет доцільності їх рецепції в законодавство і судову практику України.

Проблеми відповідальності за хабарництво були предметом уваги провідних вітчизняних і зарубіжних фахівців. Основу системи наукових знань в цій сфері утворюють праці таких вчених, як П.П. Андрушко, О.Я. Асніс, О.Ф. Бантишев, Ю.В. Баулін, Ю. Бауманн, П. Бернасконі, В.І. Бояров, М.В. Буроменський,  Б.В. Волженкін, А.В. Галахова, Й.А. Гельфанд, М.О. Гельфер, Й. Граупе, В.К. Грищук, К. Грібль, І.М. Даньшин, А.І. Долгова, О.О. Дудоров, П. Ейген, О.Я. Естрін, В.П. Ємельянов, Б.В. Здравомислов, Й. Зібер, О.Г. Кальман, М.І. Камлик, М.П. Карпушин, А.К. Квіцинія, В.Ф. Кириченко, О.І. Кирпичников, В.А. Клименко, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, М.П. Кучерявий, М.Д. Лисов, В.С. Лукомський, Ю.І. Ляпунов, М.І. Мельник, В.Є. Мельникова, В.О. Меркулова, Н.А. Мірошниченко, К. Мюллер, В.О. Навроцький, Є.В. Невмержицький, Г. Нойгебауер, П.І. Орлов, В.І. Осадчий, Ш.Г. Папіашвілі, М. П’єт, А.І. Редька, В.І. Рибачук, О.Б. Сахаров, О.Я. Светлов, Т.Л. Сергеєва, Г.Р. Смолицький, В.І. Соловйов, М.О. Стручков, Є.Л. Стрельцов, А.А. Стрижевська, К.В. Сурков, А.Н. Трайнін, В.О. Туляков, В.І. Тютюгін, Б.С. Утевський, О. Фельдманн, М.І. Хавронюк, С.А. Шалгунова, М.Д. Шаргородський, Ф.В. Шиманський, П.С. Яні та інші вчені.

Ґрунтуючись на досягненнях названих науковців, необхідно вказати, що залишаються ще невирішеними проблеми визначення об’єкта хабарництва; проблематичною є кримінально-правова оцінка хабарів, які даються „про всяк випадок”; дискусійними є питання про те, чи носить предмет хабара виключно майновий характер; до якого елементу складу злочину належить дія (бездіяльність), за яку одержується та дається хабар. Залишається дискусійним поняття публічної службової особи; потребує вирішення проблема кваліфікації вимагання хабара з погрозою вчинення дій, які можуть вчинятися на розсуд суб’єкта одержання хабара, тощо.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження спрямоване на реалізацію положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України від 14.09.2000 р. № 1072/2000, Концепції Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленої Законом України від 21.11.2002 р. № 228-IV, Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 р.р., затвердженої Указом Президента України від 24.04.1998 р. № 367/98, та відповідно до теми „Внутрішньодержавна і міжнародна охорона особи й економіки засобами кримінально-правового спрямування” (державний реєстраційний номер 207/125-18 від 29.01.2001 р.), яка розробляється на кафедрі кримінального права, кримінального процесу і криміналістики економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.