СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКИХ ІНТЕНСИФІКАТОРІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ОЗНАКИ

Краткое содержание

          Розділ 1. “Категорія інтенсивності як об'єкт лінгвістичного дослідження”. Функціональний підхід дозволяє системно описати різні способи мовного втілення певних семантичних категорій, виявити специфіку і взаємодію різнорівневих засобів, що складають план вираження семантичної або функціонально-семантичної категорії. Критерієм, за яким виокремлюються дані категорії, є часткова спільність семантичних функцій мовних елементів, що взаємодіють: наявність семантичного інваріанта при всіх розходженнях варіантів (О.В.Бондарко). Водночас один лише функціональний підхід у відриві від системно-структурного не може дати адекватного уявлення про систему і конструкцію об’єкта. Тому функціональний аналіз має ґрунтуватися на системному підході і доповнювати його (В.Г.Гак).

          Категорія інтенсивності є однією з найважливіших семантичних категорій, які відображають той факт, що індивід, сприймаючи об’єктивну дійсність, визначає ознаки, якості, властивості її об’єктів. Інтенсивність процесуальної ознаки є окремою категорією, що належить до сфери кількості. В її основі лежить поняття градації кількості (Ш.Баллі).

          Сфера дії інтенсивності в мові обмежена градуальними явищами, що мають різні ступені. Зміна інтенсивності умовно зображується у вигляді шкали, де місце нуля займає норма, що об’єднує дві антонімічні ознаки, які позначають відхилення від норми в протилежні боки. Інтенсифікація процесу – це посилення процесуальної ознаки, зазначення високого ступеня її маніфестації.

З погляду способу ступінь маніфестації ознаки може виражатися відносно або абсолютно. Відносний ступінь встановлюється шляхом зіставлення даної кількості вияву ознаки з іншою кількістю вияву тієї ж ознаки або декількома її виявами, що в мові відображається в існуванні категорії ступенів порівняння. Абсолютний ступінь маніфестації процесуальної ознаки виражається поза залежністю від іншої кількості вияву тієї ж ознаки (В.О.Мальцев), тобто ознака оцінюється стосовно певного внутрішнього еталона. У науковій літературі наводяться різні класифікації абсолютного ступеня, як детальні, так і більш загальні (О.В.Кошкарова, Є.Кржижкова, В.О.Мальцев, Т.І.Ніколашина та ін.). В нашому дослідженні розрізняються два ступеня інтенсифікації: високий та крайній.

          Проблемність семантичного визначення інтенсивності пов’язана з тим, що інтенсивність неоднорідна за своєю природою. Інтенсивність процесуальної ознаки структурно складніша, ніж інтенсивність якісної ознаки. Процесуальна ознака визначається великою кількістю характеристик (час, спосіб, кількість, напруженість ознаки тощо), кожна з яких може бути визначена з погляду міри, ступеня маніфестації (І.Червенкова).

          План вираження функціонально-семантичної категорії інтенсивності процесу у французькій мові складають різнорівневі мовні засоби. Поряд з лексико-семантичним і структурно-семантичним способами значення інтенсивності реалізується також лексико-синтаксичним способом (за допомогою прислівників-інтенсифікаторів і їхніх функціональних еквівалентів), що є предметом дослідження нашої дисертаційної роботи.

          Розділ 2. “Структурно-семантичний аналіз лексико-синтаксичного способу інтенсифікації процесуальної ознаки”. Проведене дослідження спирається на уявлення про сутність прислівника, його системно-функціональну характеристику, яке дає теорія психосистематики, розроблена Г.Гійомом і його послідовниками, зокрема, Ж.Муаньє.

          Організуючим принципом, що встановлює зв'язок і співвідношення між частинами мови як елементами системи і дозволяє їх протиставити, є семантичний механізм інциденції: співвіднесеність значення (apport de signification) і позначення (support de signification), тобто лексичного поняття, що виражається словом, з граматичною опорою. Враховуючи співвідношення позначуваного і позначувального в межах слова, інциденція може бути внутрішньою або зовнішньою залежно від того, де у думці визначена певна опора сигніфікату – всередині слова або за його межами.

          Відлік частин мови відбувається від іменника – основного засобу номінації, з огляду на пріоритет номінативної функції мови. Іменник має внутрішню інциденцію, тобто співвіднесеність значення з позначенням всередині слова. Дієслово, прикметник і прислівник семантично також мають внутрішню інциденцію, тобто мають свій власний сигніфікат і денотат, але вони потребують граматичної опори, або граматичної особи, з якою буде співвіднесене їхнє значення. Опорою для лексичного значення дієслова і прикметника є іменник. Це зовнішня інциденція першого ступеня. Як наслідок, прислівник (який також має внутрішню інциденцію) знаходиться в інциденції другого ступеня відносно іменника, оскільки інциденція прислівника відбувається не безпосередньо, а опосередковано, через дієслово або прикметник (Г.Гійом). Системно-функціональна характеристика прислівника виражається у подвійному зв'язку: він здатний характеризувати не тільки дію, але і суб'єкт дії (рання інциденція), а також об'єкт (пізня інциденція) (Ж.Муаньє).

          За даними лексикографічних джерел, 190 французьких прислівників із суфіксом –ment здатні виконувати функцію інтенсифікатора. Вони утворені від іменників (diable - diablement, bougre - bougrement), вигуків (fichtre - fichtrement, bigre - bigrement). Переважна ж більшість суцільнооформлених інтенсифікаторів (186) є похідними від прикметників.

Семантико-етимологічний аналіз свідчить про те, що найбільша кількість адвербіальних інтенсифікаторів утворена від прикметників, здатних характеризувати якості людини, його психічний, емоційний або моральний стан: agilement, avidement, dynamiquement, efficacement, énergiquement, fervemment, méticuleusement і т.п., а також від прикметників емоційно-оцінної семантики: abominablement, affreusement, excellemment, formidablement, insupportablement, monstrueusement, odieusement, redoutablement тощо.

          Порівняльний аналіз досліджуваних прислівників на -ment і вихідних прикметників дозволяє з’ясувати шляхи розвитку значень при транспозиції прикметників у прислівники, зміни в семному складі прислівників, деякі обмеження на їхнє вживання як інтенсифікаторів.

В результаті транспозиції прикметників у французькій мові сформувалися прислівники-інтенсифікатори із суфіксом -ment п'яти типів, а саме: моносемічні прислівники, які мають тільки інтенсифікуюче значення; полісемічні прислівники, що збігаються за числом і характером значень із вихідним прикметником, здатні реалізувати сему інтенсивності лише у певному контексті; прислівники, що відображають частину значень вихідного прикметника, зберігаючи при цьому властиву йому сему інтенсивності; прислівники, що набувають значення інтенсивності, не притаманне прикметнику, тільки в розмовному мовленні; полісемічні прислівники, що не збігаються за кількістю і характером значень з вихідним прикметником, і вживаються в сучасній французькій мові тільки у функції інтенсифікаторів.

Виокремлені адвербіальні показники інтенсифікації процесуальної ознаки підрозділяються на дві групи:

-         інтенсифікатори, що вказують на високий або крайній ступінь вияву процесуальної ознаки недиференційовано, не уточнюючи ознаки, за якою здійснюється інтенсифікація (extraordinairement, furieusement тощо);

-         інтенсифікатори, що зберегли якісне значення і співвідносяться з однією конкретною ознакою дієслова (avidement, précipitamment тощо).

          Користуючись термінологією Є. Кржижкової, інтенсифікатори першої групи будемо називати загальними, інтенсифікатори другої групи – спеціалізованими.

          Актуалізація значення інтенсивності великою мірою визначається семантикою дієслова, що модифікується. З цією особливістю пов’язана синонімічність прислівників-інтенсифікаторів, можливість їхньої взаємозамінності.

Беручи за базове визначення Ш. Баллі, згідно якого “синонімічний ряд є комплексом лексичних одиниць (окремих слів або складених виразів), об’єднаних спільністю змісту і які належать до того самого розділу ідеологічного словника”, ми виходили з поняття інтенсивності, що виражається іменником intensité. У “Dictionnaire analogique” зазначені як семантично співвіднесені з цим іменником прислівник beaucoup і іменник force. Прислівник beaucoup здатний виражати такі поняття: кількість (bien, en diable, en masse; à la pelle, à souhait, à pleines mains, à poignées, en quantité, à profusion, tout son soûl, sans y regarder); частота або повторюваність (fréquemment, à mainte reprise, sans cesse); величина, розмір (à un haut degré, grandement, amplement, largement, joliment, merveilleusement, prodigieusement, éte ellement, monstrueusement, notablement, remarquablement, puissamment, fortement, véhémentement. Plantureusement, fabuleusement, à fond); надмірність (à l'excès, fort, tout à fait, absolument, infiniment, au de ier point, au de ier degré, jusqu'au bout, totalement, radicalement, entièrement, extrêmement, complètement). Поняття “сила”, яке виражається іменником force, корелює з таким релевантним для нашого дослідження поняттям, як puissance – force, fort. Violence, violent. Véhémence, véhément. Beaucoup. Fort. Puissamment. (Синонімічні ряди суцільнооформлених інтенсифікаторів подані у Додатку А дисертації).

Інтенсифікатори з синонімічним значенням не можна вважати повними синонімами, оскільки їм притаманна низка дистинктивних ознак (особливо це стосується спеціалізованих інтенсифікаторів). Наприклад, порівняння інтенсифікаторів gloutonnement, goulûment і voracement свідчить про те, що для вживання прислівника voracement існують обмеження стилістичного характеру. Прислівники goulûment і gloutonnement розрізняються своїми сполучувальними можливостями.

Для прислівників, здатних виступати в ролі і загальних, і спеціалізованих інтенсифікаторів (activement, ferme, fort, fortement, profondément, rudement, sérieusement, violemment, vivement), залежно від їхньої функції вирізняються різні синоніми. Наприклад, прислівник fortement у сполученні з дієсловом désirer є загальним інтенсифікатором і має синонімами прислівники ardemment, intensément, passionnément, profondément, puissamment, vivement. У сполученні з дієсловом frapper він є спеціалізованим інтенсифікатором і, отже, входить в синонімічний ряд énergiquement, fort, vigoureusement.

Аналіз французьких прислівників-інтенсифікаторів за типом інциденції показує, що загальні інтенсифікатори позбавлені понятійного змісту, вказуючи лише на високий ступінь вияву ознаки. Для більшості сполучень подібних прислівників (éperdument, épouvantablement, excessivement тощо) із дієсловом трансформація номіналізації, яка характерна для якісних прислівників, неможлива.

          Спеціалізовані інтенсифікатори, завдяки лексичному значенню вихідного прикметника, що зберігається у прислівнику, мають понятійну інциденцію. Більшості цих одиниць характерна пізня інциденція. У реченні Ils discutent rageusement прислівник має синтаксичний зв'язок з дієсловом-предикатом, семантично ж він співвідноситься з поняттям, яке є семантичною базою дієслова.

Такі спеціалізовані інтенсифікатори, як amplement, fixement, opulemment, spacieusement співвідносяться з імпліцитним об’єктом дієслова-предиката, про що свідчить можливість трансформації типу: regarder qqn fixement ® regarder d’un regard fixe; être amplement logé ® être logé dans un vaste appartement. Пізня, або результуюча, інциденція характерна також для спеціалізованих інтенсифікаторів profusément, copieusement, prolixement.

Спеціалізовані інтенсифікатори характеризуються різноманітними семантичними зв’язками усередині речення. Так, прислівник fort із дієсловами на позначення мовлення може характеризувати або зовнішній спосіб вираження з погляду сили, або інтенсивності: Il parle fort, або внутрішній спосіб: Il faut écrire fort pour écrire bien. З дієсловами на позначення руху цей інтенсифікатор виражає високий ступінь швидкості: Monte fort! з дієсловами фізичного впливу: Il frappe fort - силу удару.

Характеризуючи дію, що виражена дієсловом, спеціалізовані інтенсифікатори, твірною основою яких є прикметники, здатні характеризувати ім’я-антропонім. Вони переносять характеристику на суб’єкт дії. Подібних суцільнооформлених інтенсифікаторів (hâtivement, lestement, studieusement тощо) нами виокремлено 56. Здебільшого це прислівники, співвідносні з прикметниками, значення яких містять характеристику якостей людини або які пов’язані з поняттями про емоційний, психічний або моральний стан людини. Наприклад, прислівник méticuleusement, похідний від прикметника méticuleux (très attentif aux détails, aux minuties), у сполученні з дієсловами конкретної дії через указівку на процесуальну ознаку ‘манера виконання дії' характеризує і суб’єкт дії в момент її виконання. Отже, у реченні: Elle a continué ce travail méticuleusement має місце подвійний семантико-синтаксичний зв’язок прислівника, що синтаксично належить до дієслова-предиката: він характеризує не лише дієслівну дію, але і його суб’єкт.

          1) морфолого-аналітичними структурами (сполучення прийменника з іменником - en vitesse, jusqu'au sang; прикметником – à blanc; інфінітивом - à tout rompre; числівником - quatre à quatre) і

          2) лексико-аналітичними структурами (сполучення іменника в напівслужбовій функції з прикметником - à coups rapides, à pas précipités). При цьому з-поміж лексико-аналітичних структур, в яких іменник є синтаксичною опорою прикметника і єднальним елементом між прикметником і дієсловом, залежно від особливостей семантичного зв'язку іменника з дієсловом виокремлюються конструкції, де іменник семантично не пов'язаний з дієсловом (d'une manière énergique/intense), і конструкції з "внутрішнім додатком". В цих останніх можна виокремити: а) тавтологічні конструкції, в яких іменник з дієсловом знаходяться у відношенні транспозиції (vieillir d'un vieillissement rapide, regarder d'un regard intense); б) синекдохічні конструкції, в яких іменник означає частину суб'єкта або знаряддя, що прямо або опосередковано пов'язується з певною дією (chanter à pleins poumons, râler à pleine gorge); в) "напівтавтологічні" конструкції, у яких опорний іменник виражає здатність суб’єкта, якесь поняття, що звичайно пов’язується з конкретною дією (partir à grandes enjambées, aller à belle allure).

          Крім того, функціональними еквівалентами прислівників є порівняльна конструкція зі сполучником comme (filer comme un zèbre, tousser comme un tubard), форми на -ant (герундій і дієприкметник теперішнього часу – marcher en précipitant le pas, monter en se hâtant), абсолютна конструкція з іменником (rentrer, les jambes vives; regarder, l'œil fixe) і відокремлений прикметник (recommencer, volubile; dire qch, véhément).

          Роздільнооформлені функціональні еквіваленти прислівників-інтенсифікаторів переважно є спеціалізованими інтенсифікаторами з огляду на семантику повнозначних одиниць, що входять до їхнього складу. У функції загальних інтенсифікаторів здатні виступати в основному морфолого-аналітичні конструкції, побудовані за моделлю à la / au + N, що виражають крайній (граничний) ступінь маніфестації процесуальної ознаки.

          Проведений аналіз свідчить про те, що прислівникові еквіваленти, здатні виконувати функцію інтенсифікаторів процесуальної ознаки, різноманітні за граматичним статусом, структурою, лексичним наповненням, ступенем стягненості їх складових елементів.

          Розділ 3. “Функціонування адвербіальних інтенсифікаторів процесуальної ознаки у художньому тексті”. Прислівники-інтенсифікатори і їхні функціональні еквіваленти не входять в ядерну структуру речення. Усунення інтенсифікатора не впливає на зміст висловлення і призводить лише до елімінації модальної рамки висловлення. Проте, аналіз функціонування адвербіальних інтенсифікаторів процесу підтверджує тезу про те, що комунікативна роль семантичних компонентів тим більша, чим більш окремій ознаці поняття вони відповідають (Н.Д.Арутюнова, Л.Теньєр). Так, у реченні: … et elle jeta le bout de sa cigarette par terre, l'écrasa du pied, soigneusement (F.Sagan) значущість інтенсифікатора полягає в тому, що комунікативно вирізняється не дія écraser, а старанність її виконання, докладені при цьому зусилля. На комунікативну виділеність інтенсифікатора вказує також його відокремлена позиція.

Наявність у ремі інтенсифікатора призводить до зміни логічного змісту висловлення. Якщо речення Elle jouait виражає судження про конкретний об’єкт, то висловлення Elle jouait passionnément містить судження про подію: Son jeu était passionné. Інакше кажучи, зміна реми призводить до принципових змін у семантиці теми.

          Інтенсифікація дієслова-предиката в контексті за допомогою прислівників і їхніх функціональних еквівалентів може призводити до зміни його значення, до семантичних зрушень. При інтенсифікації поряд з репрезентацією самої дії може підкреслюватися швидкість, інтенсивність, сила ефекту, енергійність, кількість докладених зусиль, результат інтенсифікації, сила впливу, емоційний стан суб'єкта.

    Проведене дослідження свідчить про те, що сполучуваність того чи іншого адвербіального інтенсифікатора з дієсловами різних лексико-семантичних груп у французькій мові залежить як від семантики самого інтенсифікатора (загальні інтенсифікатори на відміну від спеціалізованих характеризуються більш широкими комбінаторними властивостями, в основному не залежними від семантики дієслова, що модифікується ними), так і від семантики дієслова (інтенсифікатори не вживаються з дієсловами, що містять сему  інтенсивності або взагалі не співвідносяться з певним конкретним значенням).

Сполучувальні можливості інтенсифікаторів з дієсловами пов'язані з типом градуйованого параметра. Дієслова, які модифікуються за інтенсивністю, мають або характеризуючі параметри, що відображають екстралінгвальні характеристики дії ("яскравість", "швидкість", "мускульна сила" тощо), або власне акціональні, що не пов'язані безпосередньо з екстралінгвальною природою дії (Т.О.Цой). Перший тип параметрів орієнтований на конкретну лексико-семантичну групу дієслів, відповідно, їхня модифікація полягає в інтенсифікації певного опорного параметра дієслова. Власне-акціональні параметри характеризують спосіб виконання дії, напр.: "наполегливість", "ретельність", "пильність", "частоту", "безперервність" тощо. Інтенсифікація таких параметрів актуалізується при дієсловах, що мають значення контрольованої дії.

          Комбінаторні можливості загальних і спеціалізованих інтенсифікаторів залежать від наявності / відсутності у дієслова характеризуючого або власне акціонального параметра, від характеру цього параметра.

За відсутності конкретної експлікації характеризуючого або власне акціонального параметра дієслова його інтенсифікація здійснюється в основному за допомогою загальних інтенсифікаторів. Це стосується дієслів емоційного стану, фізіологічного стану, емоційного ставлення, діяльності і деяких інших, напр.: - Tu dois m'en vouloir terriblement (F.Sagan). – Christian, dit-elle, … je vous admire de tout mon cœur (A.Maurois).

У випадку, коли дієслово характеризується наявністю того чи іншого типу параметра, ознаки, його інтенсивність виражається за допомогою спеціалізованих інтенсифікаторів. Характеризуючі параметри, властиві дієсловам на позначення мовлення, руху, звучання, конкретної фізичної дії. Характер цього параметра обумовлює вживання при дієслові певного спеціалізованого інтенсифікатора. Напр.: - Ils chantent très fort ou ils font des discours (M. Duras). … je bifurquais droit sur elle, à pleine vitesse (A. de Saint-Exupéry).

Власне акціональні параметри містять дієслова на позначення механічного впливу на об'єкт, дієслова, що позначають дії, пов'язані з проявом волі тощо. Сполучуваність з такими дієсловами залежить від характеру даного параметра: Il regardait fixement devant lui, … (H. Bazin). Ils prépareront soigneusement leur départ (G. Perec).

Інтенсифікатори є важливим засобом творення експресивності тексту. Особливу комунікативну й експресивну значимість мають роздільнооформлені одиниці з огляду на наявність в їхньому складі іменних компонентів, що співвідносяться не тільки із самою дією, з її результатом, але і з суб'єктом.

Можливість використання аналітичних адвербіальних інтенсифікаторів замість прислівника на –ment дозволяє єднати до інтенсифікації процесуальної ознаки додатковий нюанс характеристики, оцінки, градації. Це можна спостерігати на прикладі вживання конструкції avec intensité + Adj: Elle ne pouvait savoir … comment le capitaine Forbes m'avait regardé avec une intensité bouleversante (E.Roblès). Mais aussitôt elle reprenait avec une insupportable intensité, anéantissant tout espoir (R.Merle). Ses cils noirs battaient de temps à autre, voilant ou dévoilant comme un phare un pinceau lumineux qui envoyait dans la direction de Ménestrel, avec une intensité inouïe, l'appel de l'espèce (R.Merle).

          Інтенсифікатори сприяють створенню емоційного забарвлення, або "емоційного тону" (Н.А. Лук’янова), висловлювання. У художньому тексті емоційний тон, який в усному мовленні актуалізується за допомогою невербальних засобів (жестами, мімікою, самою мовною ситуацією тощо), відтворюється, зокрема, в авторських ремарках, що супроводжують діалоги. Емоційний стан мовця у момент висловлення, експлікується в авторських ремарках через опис або характеристику мови персонажа, у яких наявність інтенсифікатора відіграє немаловажну роль.

          Емоційний стан персонажа передається також описом його невербальної поведінки. Наприклад, у контексті: … elle serra le poing droit avec une rage convulsive et tout d'un coup, de toutes ses forces, elle frappa, une fois, deux fois, trois fois (R.Merle) лексико-аналітична конструкція-інтенсифікатор de toutes ses forces у сполученні з характеристикою (serrer le poing) avec une rage convulsive дозволяє передати стан лютості персонажа. Зазначимо, що наявність цього інтенсифікатора дає можливість передати в перекладі стилістично нейтральне дієслово frapper стилістично маркованим дієсловом: Жакліна гнівно стиснув кулак і раптом щосили загамселила в двері – раз, удруге, втретє (пер. Г.Філіпчука).

          Інтенсифікатори підкреслюють суб'єктивність оцінки, співвідносячи її з концептуальним світом мовця. У конкретних висловленнях інтенсифікатори сприяють реалізації усіх трьох визначених в науковій літературі різновидів оцінної модальності: 1) власне емоційної (що сприймається як сигнал на зразок “приємно” / “неприємно”): …mais le ton qu’elle choisit pour me poser certaines questions sur l’existence que je menais en Europe m’agaça énormément (Céline); 2) емотивно-оцінної (що передає схвалення або несхвалення): Il s’agitait follement, le petit vieux (R.Merle) і 3) стилістичної (що характеризує вжиток як доречне або недоречне в даних умовах мовлення): …le faux psy s’est mis à raconter qu’il l’admirait vachement et tout ça,… (D. Pennac). Як оцінні виступають, насамперед, прислівник bien і суцільнооформлені прислівники, похідні від прикметників, що виражають позитивну або негативну оцінку. Разом з тим, більш експресивними в тексті виявляються роздільнооформлені адвербіальні інтенсифікатори, до складу яких входять окремоооцінні прикметники, і порівняльна конструкція зі сполучником comme з огляду на їхню "нестертість", образність, виразність.

          Вживання інтенсифікаторів при дієслові-предикаті має певну прагматичну мету: повідомити про своє ставлення до об'єкта мовлення, справити враження на адресата, викликавши в ньому відповідні почуття, емоції, стимулювати бажану поведінкову реакцію, підсилити ілокутивну силу впливу на адресата.

Висновки

          Комплексне структурне, семантичне та функціональне дослідження адвербіальних одиниць, що складають у сучасній французькій мові лексико-синтаксичний спосіб інтенсифікації процесуальної ознаки, дозволило зробити такі висновки.

Систему французьких інтенсифікаторів складають, насамперед, суцільнооформлені одиниці: непохідні прислівники і похідні одиниці із суфіксом –ment. Як свідчить семантико-етимологічний аналіз, прислівники-інтенсифікатори поповнюються за рахунок адвербіалізації прикметників зі значенням характеристики якостей людини її емоційного, психологічного стану, позитивної і негативної емоційної оцінки, надмірності, незмірності; прикметників, пов'язаних з поняттями про дивне, виняткове, про велику кількість, швидкість, про сильне, глибоке, повне, абсолютне.

          Французькі прислівники-інтенсифікатори розділяються на загальні, що посилюють процес безвідносно до конкретної ознаки, і спеціалізовані, що вказують на ступінь маніфестації однієї з ознак процесу і відносяться до певної семи дієслова. Загальні інтенсифікатори, насамперед, співвідносні з прикметниками оцінної семантики, втратили самостійне лексичне значення і виражають інтенсивність у "чистому вигляді". Спеціалізовані інтенсифікатори, що зберегли в семантичній структурі сему антропонімічності корелятивного прикметника, і, як наслідок, вони здатні переносити характеристику на суб'єкт, що виконує дану дію. Завдяки лексичному значенню, що міститься у твірній основі, спеціалізовані інтенсифікатори не тільки вказують на ступінь маніфестації процесуальної ознаки, але зберігають також здатність вносити в нього додаткові характеристики.

          Структурна складність процесуальної ознаки обумовлює можливість інтенсифікації за такими різними характеристиками як час, спосіб, кількість, напруженість ознаки. Змістовними варіантами категорії інтенсивності є сила, енергійність, активність, напруженість, стрімкість, швидкість, раптовість, різкість, глибина, тривалість, старанність, наполегливість, високий (крайній) ступінь тощо.

          Функціонально-семантична категорія інтенсивності процесуальної ознаки виражається також такими функціональними еквівалентами прислівників: роздільнооформленими адвербіальними одиницями (лексико- і морфолого-аналітичними структурами), порівняльною конструкцією зі сполучником comme, формами на -ant (герундій і дієприкметник теперішнього часу), абсолютною конструкцією з іменником, відокремленим прикметником.

          Використання роздільнооформлених адвербіальних інтенсифікаторів у французькій мові як постійних конкурентів прислівників на –ment, очевидно, пов'язано не тільки з обмеженими можливостями афіксальної адвербіалізації прикметників. Роздільнооформлена номінація найбільш адекватно відповідає завданням пізнавальної діяльності людини і потребам комунікації.

          Інтенсифікаторам властива сполучуваність з агентивними предикатами (фізичної, інтелектуальної, психічної діяльності): з дієсловами, що позначають фізичний, емоційний стан людини емоційне ставлення, конкретні фізичні дії і процеси тощо. Можливість інтенсифікації пов'язана з наявністю в дієслова певної ознаки, що може зростати, і інтенсивність у даному випадку обумовлена реально вимірними величинами (швидкість руху, інтенсивність випромінювання світла, сила звуку, міра докладених зусиль тощо).

          Для загальних інтенсифікаторів релевантним є лише сам факт наявності в дієслова параметра, що ґрадується, незалежно від його характеру. Сполучувальні можливості загальних інтенсифікаторів у порівнянні зі спеціалізованими значно більші. У випадку спеціалізованих інтенсифікаторів йдеться не тільки про лексичну сполучуваність, але у великій мірі про сполучуваність семантичну. Вони сполучаються тільки з дієсловами, що містять певну семантичну ознаку.

На конструктивному рівні інтенсифікатори є факультативними одиницями речення, що можуть бути опущені без порушення формальної будови речення. Проте, з позицій актуального членування наявність при дієслові інтенсифікатора свідчить про те, що разом з дієсловом у ремі висловлення знаходиться й інтенсифікатор. У комунікативний фокус потрапляє сполучення дієслова з інтенсифікатором.

          Інтенсифікатори є одним з засобів актуалізації модальності. Ця здатність інтенсифікаторів зумовлена особливостями їхньої семантики, що містить оцінку.

          Прагматична функція інтенсифікаторів, що мають велику комунікативну навантаженість, виявляється у посиленні експресивності висловлення, відрізка тексту, тексту в цілому, у створенні передумов для певної психологічної реакції в читача.

          Перспективою подальшого дослідження французьких адвербіальних інтенсифікаторів є вивчення особливостей їхнього функціонування в текстах різних функціональних стилів, розгляд соціолінгвістичного аспекту їхнього функціонування, а також їхній зіставний аналіз із засобами вираження інтенсивності у сучасній українській мові.