ВІДТВОРЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СЕМАНТИКИ УКРАЇНСЬКИХ ЧАСТОК У ПЕРЕКЛАДАХ АНГЛІЙСЬКОЮ ТА ФРАНЦУЗЬКОЮ МОВАМИ : Воспроизведения функциональной семантики УКРАИНСКИХ ЧАСТИЦ В переводе английском и французском языках

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, окреслюється мета; визначаються об’єкт, предмет, завдання та методика дослідження; висвітлюються наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи та сформульовано основні положення, винесені на захист.

У першому розділі “Труднощі перекладу українських часток іноземною мовою” з’ясовуються причини існування незначної кількості праць із перекладу службових частин української мови (прийменників, сполучників, часток) порівняно з роботами, де досліджується передача повнозначних слів. Подано детальний аналіз проблем, пов’язаних із труднощами перекладу часток.

З початку існування перекладознавчої теорії та практики одне з чільних місць займають дослідження, пов’язані з труднощами перекладу повнозначних частин мови. Проблема передачі неповнозначних слів іноземними мовами і дотепер практично залишається поза увагою як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Її недостатнє висвітлення, на нашу думку, пояснюється відсутністю єдиного погляду серед дослідників на наявність лексичного значення у службових слів та труднощами, пов’язаними з омонімією та полісемією переважної частини службових частин мови.

 Проблема дослідження прийомів перекладу часток в перекладознавчій літературі належить до мало розроблених. Деякі спроби аналізу перекладу англійських речень російською мовою із російськими частками були зроблені В. Н. Комісаровим,             Я. І. Рецкером, В. І. Тарховим. В. І. Шаховським досліджено переклад російської частки “же”, Л. А. Омельяненко аналізував російські еквіваленти англійських простих речень із частками “only” та “even”, а В. І. Карабан виявив можливі прийоми перекладу окремих українських часток англійською мовою.

Причинами існування незначної кількості праць із перекладу часток є відсутність серед дослідників єдиної думки щодо лексичного значення часток, їхнього функціонування, а також проблеми, пов’язані з багатозначністю й омонімією з іншими повнозначними та неповнозначними частинами мови деяких українських часток.

У більшості праць, присвячених функціональній семантиці, досліджуються різні номінативні одиниці (О. В. Бондарко, О. М. Рудяков, А. Е. Левицький), однак частка, що є об’єктом даної роботи, практично позбавлена уваги науковців. Оскільки функціональна семантика розглядає об’єкт у напрямку “від змісту до засобів його висловлення” (О. М. Рудяков), спершу в роботі розглядається проблема наявності у часток лексичного значення, а потім – проблема їхнього функціонування.

На основі зробленого нами огляду теоретичних досліджень (як вітчизняних, так і зарубіжних) про частку  виявилося, що існує кілька позицій стосовно проблеми лексичного значення часток. Так, одні науковці вважають, що частки взагалі позбавлені  лексичного значення (О. О. Шахматов, Г. І. Чирва), другі – що частка має послаблене лексичне значення (Л. М. Чистякова, Б. Є. Зернов), треті – зазначають контекстуальну обумовленість лексичного значення часток                   (Н. Ю. Шведова, Ю. Г. Скиба), четверті (беручи за основу теорію пресупозиції) – зауважують, що частки мають специфічно виражене лексичне значення, що називає відношення змісту до дійсності та відношення мовця до повідомлюваного              (Н. А. Торопова, Т. М. Ніколаєва).

Проблема характеру функціонування часток полягає також у її неоднозначному трактуванні. Серед загальнокатегоріальних функцій часток виокремлюють такі: видільну, функцію акцентування, функцію актуалізації, уточнення. Т. М. Ніколаєва висунула ідею щодо комунікативної функції часток, суть якої полягає в тому, що, виділяючи певний компонент у реченні, частки водночас створюють додаткову імпліцитну семантику, що відіграє важливу роль у комунікації. Слід зауважити, що розрізнення та відтворення імпліцитної семантики часток у перекладі є важливою проблемою й нелегким завданням для перекладача, особливо, якщо він (перекладач) має справу з полісемантичними частками української мови, адже в таких випадках значення частки можна визначити лише з контексту твору.

Серед труднощів перекладу та перекладознавчого аналізу відтворення українських часток англійською та французькою мовами виокремленні й розглянуті такі:

• типологічна розбіжність мови оригіналу (української) та мов перекладу (англійської та французької). Наслідком цього явища є значна різниця в кількості часток у трьох досліджуваних мовах, що є причиною перекладу українських часток:   а) за допомогою інших засобів (лексичних, конструкції логічної емфази, прийому редуплікації та ін.) або б) у деяких випадках – відтворення часток цільовими мовами шляхом нульового перекладу, що пов’язане зі структурними, національно-культурними розходженнями порівнюваних мов, а також з особливостями передачі часток у перекладі поетичних творів;

• проблема, пов’язана з вибором відповідників українських часток у перекладі цільовими мовами, що в дослідженні представлена явищами: а) полісемії та                  б) омонімії часток, завдяки чому було виявлено важливість двох вищезазначених проблем при відтворенні творів іноземними мовами та необхідність звернення уваги як на контекст, так і консультування зі словниками;

• проблема, яка полягає в нечіткості класифікації часток англійської та французької мов, що спричиняє труднощі з визначенням точних відповідників українських часток у цільових мовах під час перекладознавчого аналізу, оскільки й дотепер не існує єдиної точки зору щодо класифікації англійських і французьких часток. У нашому дослідженні при виявленні й аналізі прийомів перекладу українських часток англійською та французькою мовами ми базувалися на класифікаціях М. Г. Полякова та С. В. Мелішкевича, відповідно, які, на нашу думку, є найповнішими.

У другому розділі “Переклад українських часток англійською мовою” виявлено й проаналізовано прийоми перекладу досліджуваних українських часток та їхніх сполучень із погляду відтворення їхньої функціональної семантики англійською мовою.

Основними прийомами перекладу аналізованих українських часток (“майже”, “мало не”, “ледве не”, “трохи не”, “саме”, “якраз”, “же (ж)”, “лише (лиш)”, “тільки”, “аж”, “ну”, “мов (немов, мовби, мовбито)”, “наче (начеб, начебто)”, “ніби (нібито)”) та їхніх сполучень англійською мовою є:

1) переклад англійськими частками (іноді в поєднанні з антонімічним   перекладом – прийомами “позитивації” та “негативації” (В. І. Карабан), трансформацією речення, конструкцією логічної емфази або додатковим уведенням ще однієї частки), напр.:

…в ці хвилини на площі вже майже не було нічого цікавого: якийсь фейєрверк… (АЮ, с. 85). – …by now practically nothing interesting was going on in the square: just some fireworks… (AY, p. 91).

2) словами інших частин мови:

а) переклад (підсилювальним) дієсловом (іноді з додатковим уведенням ще одного дієслова або в межах цілісної трансформації); б) дієприкметником;               в) займенником (іноді з використанням трансформації речення); г) прикметником (іноді в сполученні з артиклем або присвійним займенником); д) прислівником;        е) (складеним) сполучником; є) прийменником; ж) вигуком (іноді з використанням трансформації речення), напр.:

Кілька спроб втекти по дорозі, відлучившись ніби за окропом на станцію, кінчились для Прісі лише синяками густими  (ГО, с. 103). – Several attempts to escape on the way (pretending to go for hot water at a station, for instance) ended for her in beatings (GO1, p. 123).

3) передача сталим словосполученням (іноді із застосуванням антонімічного перекладу, трансформації речення, дієслова або із додатковим уведенням частки), напр.:

Побачивши її, Звенигора мало не скрикнув, так вона була схожа на Златку (МВ1, с. 168). – Her resemblance to Zlatka was so strong that Arsen was hard put not to cry out in surprise (MV, p. 178).

4) переклад конструкцією логічної емфази (іноді з використанням частки), напр.:

Тільки достатньо підтоптаним та вже беззубим ренегатам Гіммлер дозволив гратися ще в “політику”… (ГЯ, с. 114). – It was only the aging and toothless renegades among them who were graciously allowed by Himmler to continue playing their political game... (GaY, pp. 30-31).

5) переклад за допомогою редуплікації (за участі вигуку або частки), напр.:

Працюватимемо тільки вночі (МВ2, с. 235). – We’ll work at night, and at night only (MV, p. 261).

6) описово, напр.:

Василь осміхнувся. Потім  глянув на хату без сіней  та  аж ніс зморщив (ТА, с.  23). – Vasyl grinned, then glanced at the poor house and wrinkled his nose in disapproval (TA, p. 15).

7) афіксально, напр.:

В здорових просторних покоях скрізь по закутках були пороблені з дроту ніби клітки, а в тих клітках сиділи писарі (Н-Л, с. 75). – All the co ers of the spacious rooms had cage-like cubicles of thick wire for the clerks (N-L, p. 59).

На основі аналізу вітчизняних і закордонних лексикографічних джерел було виявлено, що прямі відповідники в англійській мові мають 11 із 14 досліджених нами українських часток (що становить 21 прийом із 105 розглянутих), винятком є такі частки, як “же (ж)”, “аж” і “ну”.

В усіх інших випадках було застосовано варіантні відповідники аналізованих часток української мови, використання яких переважно є прийнятним. В окремих випадках унаслідок застосування варіантних відповідників українських часток у перекладі цільовою мовою з’являються семи, що не були характерними для цих часток в оригіналі, що призвело до неповного перекладу або перекладу з уведенням додаткової інформації, відсутньої в оригіналі. Так, прикладом неповного перекладу є відтворення частки “аж” часткою “practically” (переклад якою є лише апроксимацією й не передає повною мірою функціональну семантику цієї української частки в даному випадку – підсилення надзвичайно негативної оцінки ситуації, закладеної в неї мовцем):

Сонце пражить, але не пражить, аж вогнем сипле, а я колінкую з гноєм наверх, аж шкіра з колін обскакує (ВС, с. 107). – The sun is bu ing hot and not only bu ing, but throwing fire, and I’m crawling up the hill with the manure, practically pulling the skin off my knees (VS, p. 56).

Прикладом перекладу з уведенням додаткової інформації, відсутньої в оригіналі, є передача частки “майже” за допомогою прислівника “pretty”, що за своїм значенням є набагато інтенсивнішим, ніж частка “майже”, яка в оригіналі вказує на певну недостачу, приблизність ознаки дії та ін.:

Це ж машина пана Попеля… Я майже впевнений (АЮ, с. 70). – The car belongs to Mr. Popel… I’m pretty sure of that (AY, p. 69).

В окремих випадках при відтворенні функціональної семантики тієї чи іншої дослідженої в цій роботі частки вибір прийому перекладу англійською мовою залежить від контексту (напр., для відтворення речення з часткою “же (ж)”, яка виконує функцію підсилення нагадування, використовують стале словосполучення “be sure to do smth.”; з метою передачі частки “ну”, що використана для підсилення негативного ставлення (зловтіхи, ненависті) героя до іншої особи, застосовують вигук “ha-ha” та ін.).

Мотивом вибору того чи іншого відповідника української частки цільовою мовою є узуальні причини, що базуються на особливостях уживання певних слів, конструкцій, характерних для англійської мови в певному випадку (напр., стале словосполучення “to be on the verge of smth.” із застосуванням антонімічного перекладу (“позитивації)” використовують для передачі частки “мало не”, що переважно виокремлює дієслово минулого часу доконаного виду “плакати”; крім того, узуальні причини лежать в основі найчастотнішого вживання тих або інших відповідників досліджуваних українських часток) та суб’єктивні причини, що визначаються рівнем перекладацької компетенції.

Розглянуті нами українські частки є фразовими (тобто вони виокремлюють і надають певного значеннєвого відтінку слову, групі слів (словосполученню), сталому словосполученню або всьому реченню) й у більшості випадків цю функціональну характеристику українських часток у перекладі передано належним чином. Однак, у процесі нашого дослідження було виявлено випадки непередачі акценту виокремлення українськими частками того чи іншого елемента в перекладі. Так, при відтворенні в перекладі сполучення частки “же (ж)” та сполучника “а” вигуком “alas”, що в оригіналі підсилюють значення підмета, ця функція не була передана (через особливості перекладу часток у поетичних творах, а саме: з метою збереження розміру та дотримання рими твору):

А хто ж мою головоньку // Без тебе сховає? (ChТ, с. 20). – Who for my sinful soul will pray, // Alas, when you are gone? (ChТ, p. 56).

За комунікативною типологією речення, в яких використано розглянуті вище частки української мови, є переважно розповідними, рідше – спонукальними та питальними, за ступенем емоційного забарвлення – емоційно нейтральними, рідше – окличними. Ці характеристики у більшості випадків перекладу є відповідно відтвореними. Однак, у процесі дослідження виявлено випадки, коли при перекладі окличного/емоційно нейтрального речення з часткою відбувалася його трансформація (з окличного в оригіналі на емоційно нейтральне в перекладі та навпаки, причому перший варіант є поширенішим). Причиною такого явища “нейтралізації” (Т. А. Казакова) є розходження в передачі емоційно-оцінної інформації українською та англійською мовами, оскільки українська мова у значенні модальної експресії має у своєму розпорядженні більші можливості висловлення суб’єктивної модальності, ніж англійська мова (Л. Г. Верба), напр.:

Ну й купець! – усміхнувся Драган (МВ1, с. 176). – Some merchant, Dragan snickered (MV, p. 186).

У третьому розділі “Переклад українських часток французькою мовою” виявлено й проаналізовано прийоми перекладу досліджуваних українських часток та їхніх сполучень із погляду відтворення їхньої функціональної семантики французькою мовою.

Серед основних прийомів перекладу аналізованих українських часток та їхніх сполучень французькою мовою слід зазначити такі:

1)                   відтворення частками (іноді з використанням антонімічного перекладу, трансформації речення або з додатковим уведенням ще однієї частки), напр.:

Тільки біля чорного трибуналу комуни стоїть гнітюча мовчазність (ХМ, с. 328). – Ce mutisme oppressant règne uniquement autour du tribunal noir de la commune (KhM, p. 57).

2) передача іншими частинами мови:

а) (безособовим) дієсловом (іноді з використанням антонімічного перекладу або у сполученні з прийменником); б) займенником (у сполученні з прийменником);             в) прикметником (іноді з використанням трансформації речення); г) прислівником;     д) (складеним) вигуком, напр.:

Ускочити в отаку халепу з ногою і раптом... оці діти, ця надійна схованка, яка ніби була й приготована саме для нього! (КВ, с. 98). – Avoir un tel pépin avec la jambe et soudain... ces enfants, cette cachette sûre qui semblait comme préparée spécialement pour lui! (KV, p. 131).

3) сталим словосполученням (іноді з використанням антонімічного перекладу, трансформації речення або з додатковим уведенням частки), напр.:

…крадькома кидав спідлоба допитливі погляди на Бальзака, а той наче не помічав ні Гослена, ні Франсуа (РН, с. 30). – …coulait des regards sou ois à Honoré de Balzac qui avait l ‘air de n’apercevoir qui que ce fût (RN, p. 23).

4)      конструкцією логічної емфази (іноді з використанням трансформації речення або з додатковим уведенням частки), напр.:

...ти знаєш, що лише ти утримуєш мене в житті, що лише ти моя потіха! (КО, с.    13). – ...tu sais bien que c'est toi qui me tiens sur cette terre, toi, ma seule joie! (KO, p. 20).

5)      описово (з використанням антонімічного перекладу), напр.:

Ніби ви не знаєте? – мало не пирхнув я, треба ж причмеленим бути, щоб таке питати (СМ, т. 4, с. 539). – Comme si vous ne le saviez pas? Il faut être vraiment couenne pour poser des questions pareilles, dis-je en répriment un éclat de rire (SM1, p. 130).

6)      дієслівною конструкцією, напр.:

Весь час мовби почував на собі її погляд, що линув до нього звідтам, іздалека (ГО, с. 133). – Il lui semblait constamment sentir sur lui le regard de sa bien-aimée venant de là-bas, de très loin (GO2, p. 155).

На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних лексикографічних джерел було встановлено, що прямі відповідники у французькій мові мають 13 із 14 досліджених українських часток (що становить 17 прийомів із 81 розглянутого), окрім частки “ну”.

В усіх інших випадках було застосовано варіантні відповідники аналізованих часток української мови, використання яких переважно є прийнятним. В окремих випадках унаслідок застосування такого виду відповідників українських часток у перекладі французькою мовою з’являються семи, які не були характерними для цих часток в оригіналі, що призвело до неповного перекладу або перекладу з уведенням додаткової інформації, відсутньої в оригіналі.

Прикладом неповного перекладу є відтворення частки “майже” часткою “même”, де сему приблизності, характерну для даної української частки, не передано в перекладі. Крім того, завдяки частці “même” з’являється нова сема – “надзвичайного” виділення та підсилення значення того слова, якого вона стосується:

Йому було байдуже, чи вона була тут, чи ні; ба було майже догідно (КО, с. 179). – Il lui était indifférent qu’elle fût chez lui ou non; au contraire, c’était même mieux (KO, p. 214).

Застосування перекладу з уведенням додаткової інформації, відсутньої в оригіналі, може бути проілюстроване передачею частки “ніби” словосполученням “sous prétexte de”. Хоча значення частки “ніби” та сталого словосполучення “sous prétexte de” є близькими, оскільки вони вказують на певну недостовірність факту, однак сема непевності більшою мірою є характерною для частки “ніби”, ніж для вищезазначеного сталого словосполучення:

Кілька спроб втекти по дорозі, відлучившись ніби за окропом на станцію, кінчились для Прісі лише синяками густими (ГО, с. 103). – Quelques tentatives de s’enfuir en chemin (à la gare, par exemple, sous prétexte d’aller chercher de l’eau chaude) ne s’étaient terminées pour Prissia que par des bleus (GO2, p. 120).

В окремих випадках при відтворенні функціональної семантики тієї чи іншої досліджуваної в цій роботі частки вибір прийому перекладу французькою мовою визначається контекстом (напр., для перекладу частки “ну” у сполученні з часткою “і (й)”, що передають захоплення мовцем іншою особою, а також іронічне ставлення мовця до іншої особи або ситуації, застосовують прикметник “quel(les)”; складений вигук “allons bon” уживають французькою мовою при відтворенні частки “ну” в поєднанні з часткою “от”, що висловлюють заспокоєння, тощо).

Вибір перекладних відповідників (прямих або варіантних) аналізованих українських часток зумовлений узуальними причинами, що пов’язані з особливостями вживання певних слів, конструкцій, характерних для французької мови в тому чи іншому випадку (напр., переклад частки “аж”, що виокремлює прикметник, який переважно позначає колір, часткою “presque”; застосування для передачі часток “лише (лиш)” і “тільки”, що переважно виокремлюють підмет, частки “seul”; крім того, узуальні причини лежать в основі найчастотнішого вживання тих або інших відповідників досліджуваних українських часток) та суб’єктивними причинами, що визначаються рівнем перекладацької компетенції.

Розглянуті нами українські частки є, як зазначалося вище, фразовими, й у більшості випадків цю функціональну характеристику українських часток у перекладі французькою мовою передано належним чином. Однак, у процесі дослідження було виявлено випадки, коли акцент виокремлення українською часткою того чи іншого елемента речення не був повністю переданий у перекладі. Так, при відтворенні речення з часткою “мало не” французькою часткою “presque” акцент з дієслова “плаче”, яке виокремлює в оригіналі ця українська частка, зміщено на дієслово у формі герундія “en racontant”, тобто в даному випадку мала місце незначна перекладацька помилка:

…стара Кандзюбиха мало не плаче, розказуючи, як ледве-ледве очистила сина від нужі (КМ, т. 3, с. 67). – …la vieille mère Kandziouba pleurait presque en racontant qu’elle avait eu bien du mal à remettre son fils sur pieds (KM1, p. 47).

Речення, в яких використано ту чи іншу досліджувану нами українську частку, за комунікативною типологією є переважно розповідними, рідше – спонукальними та питальними, за ступенем емоційного забарвлення – емоційно нейтральними, рідше – окличними, що в перекладі найчастіше відтворено відповідно. Проте в процесі дослідження було виявлено випадки трансформації питального речення в розповідне; окличного/емоційно нейтрального в емоційно нейтральне/окличне, що спричинено різницею в передачі емоційно-оцінної інформації в реченнях української та французької мов, напр.:

Ну і донька в тебе, Лейбку, – проказує Нечипір (РН, с. 15). – Quelle belle fille tu as, Leib! dit Nitchipor (RN, p. 9).

У четвертому розділі “Зіставний аналіз прийомів перекладу українських часток англійською та французькою мовами” здійснюється контрастивний аналіз прийомів перекладу досліджуваних українських часток та їхніх сполучень цільовими мовами.

Прийомами перекладу українських часток та їхніх сполучень, спільними для передачі обома цільовими мовами, є:

1)      передача частками англійської та французької мов (іноді з використанням антонімічного перекладу, трансформації речення або із додатковим уведенням ще однієї частки);

2) відтворення за допомогою інших частин мови, до яких належать дієслова (іноді з додатковим уведенням ще одного дієслова, використанням антонімічного перекладу,  у сполученні з прийменником або в межах цілісної трансформації), займенники (іноді з використанням трансформації речення або в сполученні з прийменником), прикметники (іноді в сполученні з артиклем, присвійним займенником або з використанням трансформації речення), прислівники та вигуки (іноді з використанням трансформації речення);

3) передача сталими словосполученнями (іноді із застосуванням антонімічного перекладу, трансформації речення, дієслова або з додатковим уведенням частки);

4) застосування описового прийому перекладу (іноді з використанням антонімічного перекладу);

5) переклад за допомогою конструкції логічної емфази (іноді з використанням трансформації речення або з додатковим уведенням частки).

Відмінності в цьому аспекті порівняння полягають у застосуванні в перекладі лише однією з цільових мов таких прийомів перекладу, як:

1. Англійський варіант перекладу: а) слова інших частин мови: дієприкметник, прийменник, сполучник; б) прийом редуплікації (за участі вигуку або частки);              в) за допомогою афікса.

2.       Французький варіант перекладу: передача дієслівною конструкцією.

На основі здійсненого порівняльного дослідження (в абсолютно-кількісному та відсотковому планах) прийомів перекладу українських часток цільовими мовами було виявлено, що частки української мови передаються в перекладі більшою кількістю французьких часток-відповідників, ніж англійських – 38 випадків      (31,42 %) та 33 випадки перекладу (30,85 %), відповідно.

У прийомі перекладу українських часток за допомогою інших частин мови англійські (45 випадків перекладу, що становить 42,86 %) переважають над французькими (23 випадки перекладу, що становить 29,02 %) відповідниками.

Щодо передачі українських часток за допомогою сталих словосполучень здійснене дослідження дозволяє стверджувати, що цей прийом переважає в англійському варіанті перекладу як в абсолютному (19 і 14 випадків використання для англійської та французької мов, відповідно), так і у відсотковому плані (18,09 % і 17 %, відповідно).

Описовий прийом, що також використовують для передачі деяких українських часток, в англійському та у французькому перекладі представлений однаковою кількістю – 1 випадком застосування, однак у відсотковому плані французький відповідник переважає над англійським на 0,26 % – 1,22 % і 0,96 %, відповідно.

Передача українських часток конструкцією логічної емфази представлена в обох цільових мовах однаковою мірою – 4, що у відсотковому відношенні становить      3,806 % і 4,8 % для англійського та французького варіантів перекладу, відповідно.

Решта прийомів перекладу українських часток є характерними лише для однієї з цільових мов. Так, прийом редуплікації (застосований у 2 випадках, у відсотковому відношенні становить 1,904 %) та афіксальний прийом (1 випадок, 0,96 %) представлені лише в англійському варіанті перекладу вищезазначених українських часток. Застосування дієслівної конструкції (1 випадок перекладу, що у відсотковому відношенні становить 1,22 %) є характерним лише для французького варіанту перекладу.

Порівняння передачі деяких із аналізованих українських часток (“трохи не”, “якраз”, “же (ж)”, “тільки”, “аж”, “ну” та “ніби (нібито)”), що застосовані у творі художньої літератури (за жанром він може належати до прози або до поезії), який перекладено як англійською, так і французькою мовою, дозволило виявити такі тенденції перекладу українських часток:

а) переклад українських часток за допомогою відповідників (прямих або варіантних) обома цільовими мовами, причому в деяких випадках спостерігається збіг прийомів перекладу в англійському та французькому варіантах перекладу (наприклад, передача тієї чи іншої української частки за допомогою часток, іншої частини мови, конструкції логічної емфази й інших прийомів обома цільовими мовами), напр.:

Ну от! Які дурниці (КМ, т. 2, с. 299). – Now there, what nonsense! (KM3, p. 327). – Allons bon! Quelles sottises! (KM2, p. 172);

б) переклад української частки однією з цільових мов і застосування нульового перекладу іншою цільовою мовою (найчастіше це явище характерне для перекладу поетичних творів, де одним із завдань перекладача є збереження віршового розміру та дотримання рими твору), напр.:

Умивай же біле личко // Дрібними сльозами, // Бо вернулись москалики // Іншими шляхами (ChT, с. 16). – So bathe your lovely face in tears, // For now all people know – // The Muscovites retu ed from war, // But went by other roads (ShT1, p. 55). – Baigne, Katia, ton blanc visage // De tes pleurs de chagrin, // Car les troupes sont retou ées //  Par un autre chemin (ChT, p. 17);

в) застосування нульового перекладу при відтворенні тієї чи іншої української частки в обох варіантах перекладу (також є характерним для перекладу поетичних творів), напр.:

За сльозами за гіркими // І світа не бачить, // Тільки сина пригортає, // Цілує та плаче (ChT, с. 24). – She didn’t see a thing for tears // Were streaming from her eyes, // She hugged her baby to her heart, // And kissed it as she cried (ShT1, p. 58). – Ses yeux noyés par trop de pleurs // Ne voient plus la lumière. // Et, contre elle, elle étreint son    fils, // L’embrasse fort, le serre (TCh, p. 25).

Причинами застосування схожих/відмінних прийомів перекладу вищезазначених українських часток англійською та французькою мовами є:

1) суто мовленнєві причини:

а) зумовлені традиціями мовлення мовою оригіналу та цільовими мовами, що пояснюють здебільшого спільні ознаки в перекладі українських часток англійською та французькою мовами – передача при перекладі часток української мови не лише відповідними частками, але й іншими частинами мови, сталими словосполученнями, конструкцією логічної емфази (що є характерним для мовлення обома цільовими мовами), тощо;

б) зумовлені традиціями мовлення мовами перекладу, що деякою мірою пояснюють розбіжність у перекладі українських часток цільовими мовами. Так, для відтворення англійською мовою більш характерною (виходячи із кількісних даних проведеного нами контрастивно-перекладознавчого дослідження) є передача українських часток за допомогою прикметників, прислівників, вигуків, сталих словосполучень, а для перекладу французькою – відтворення часток української мови за допомогою часток і дієслів. Саме узуальні особливості мовлення кожною з цільових мов є причиною перекладу українських часток (у деяких випадках) за допомогою дієприкметника, прийменника, сполучника та афікса, що, за даними нашого дослідження, є характерним лише для англійського варіанту перекладу, та відтворення часток української мови за допомогою дієслівної конструкції – прийому, що зустрічається при передачі українських часток лише французькою мовою;  

2) суб’єктивні причини, що визначаються рівнем перекладацької компетенції, адже художні твори митців української прози та поезії перекладено як носіями цільових мов, так і нашими співвітчизниками (у більшості випадків). Отже, рівень перекладу вищевказаних творів художньої літератури є різним із точки зору компетенції перекладача, що включає володіння ним (перекладачем) арсеналом різноманітних засобів передачі та майстерністю відтворення функціональної семантики у даному випадку певної української частки при її перекладі однією з цільових мов.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Причинами існування незначної кількості робіт про переклад неповнозначних слів української мови (сполучників, прийменників і, зокрема, часток) іноземними мовами є:

• відсутність єдиного погляду серед науковців на наявність лексичного значення службових частин мови та характер функціонування часток;

• труднощі, пов’язані з омонімією та полісемією переважної частини неповнозначних слів з іншими повнозначними та неповнозначними частинами мови.

2. Серед труднощів перекладу та перекладознавчого аналізу відтворення українських часток англійською та французькою мовами слід виокремити такі:

• типологічна розбіжність мови оригіналу (української) та цільових мов (англійської та французької), результатом чого є значна різниця в кількості часток у цих трьох мовах, що зумовлює переклад українських часток за допомогою інших засобів (лексичних, конструкції логічної емфази, прийому редуплікації, тощо) або, в деяких випадках, – їх нульовий переклад цільовими мовами;

• проблема, що полягає у виборі відповідників українських часток у перекладі цільовими мовами, представлена явищами полісемії й омонімії часток української мови;

• проблема, пов’язана з нечіткістю класифікації часток англійської та французької мов, що викликає труднощі з визначенням точних відповідників українських часток у цільових мовах під час перекладознавчого аналізу.

3. Серед прийомів перекладу досліджуваних українських часток та їхніх сполучень англійською та французькою мовами спільними для передачі обома цільовими мовами є:

1)       переклад частками англійської та французької мов; 2) відтворення за допомогою слів інших частин мови, до яких належать дієслова, займенники, прикметники, прислівники та вигуки; 3) передача сталими словосполученнями;       4) застосування описового прийому перекладу; 5) відтворення за допомогою конструкції логічної емфази.

Відмінності в цьому аспекті перекладознавчого порівняння полягають у наявності лише в одному з варіантів перекладу (англійському або французькому) таких прийомів перекладу, як:

І. Англійський варіант перекладу:

а) застосування в перекладі таких частин мови, як дієприкметник, прийменник, сполучник; б) прийом редуплікації;  в) афіксація.

ІІ. Французький варіант перекладу: передача дієслівною конструкцією.

4. Прямі відповідники в англійській мові мають 11 із 14 досліджуваних українських часток, виняток становлять частки “же (ж)”, “ну”, “аж”. Стосовно французької мови, прямі відповідники у цій цільовій мові мають 13 із 14 досліджених українських часток, виняток становить частка “ну”.

В усіх інших випадках було застосовано варіантні відповідники аналізованих часток української мови, використання яких переважно є прийнятним. В окремих випадках унаслідок використання варіантних відповідників українських часток у перекладі цільовими мовами з’являються семи, що не були характерними для цих часток в оригіналі, що призвело до неповного перекладу або перекладу з уведенням додаткової інформації, відсутньої в оригіналі.

5. Причинами вибору певного іншомовного відповідника аналізованих українських часток та їхніх сполучень, розглянутих у цій роботі, англійською та французькою мовами є: 1) узуальні, що базуються на особливостях уживання певних слів, конструкцій, характерних для цільових мов у тому чи іншому випадку та 2) суб’єктивні причини, що визначаються рівнем перекладацької компетенції.

6. Функціональну характеристику українських часток, що полягає у виокремленні слова, словосполучення, речення, у більшості випадків перекладу цільовими мовами передано належним чином. Однак, здійснене дослідження свідчить про наявність випадків непередачі цієї характеристики часток української мови в перекладі, причинами чого є: 1) особливості перекладу часток у поетичних творах; 2) узуальні причини, що базуються на особливостях уживання певних слів, конструкцій, характерних для англійської та французької мов у тому чи іншому випадку або є          3) перекладацькою помилкою.

7. За комунікативною типологією речення, в яких використано розглянуті вище частки української мови, є переважно розповідними, рідше – спонукальними, а також питальними. Хоча при перекладі вищезазначену ознаку речень, в яких ужито дані частки, переважно збережено, однак здійснений аналіз засвідчив наявність випадку трансформації питального речення в оригіналі на розповідне в перекладі (французький варіант перекладу), причиною чого є різниця в передачі емоційно-оцінної інформації в реченнях української та французької мов.

8. За ступенем емоційного забарвлення речення, в яких використано українські частки, є здебільшого емоційно нейтральними, рідше – окличними, що в перекладі англійською та французькою мовами відтворено в більшості випадків відповідними розділовими знаками. Певною особливістю перекладу українських окличних речень із частками англійською та французькою мовами є те, що в окремих випадках при перекладі окличного речення з часткою відбувається трансформація речення (з окличного в оригіналі на емоційно нейтральне в перекладі або навпаки, причому перший варіант є поширенішим). Причиною такого явища “нейтралізації” є розбіжності в передачі емоційно-оцінної інформації мовою оригіналу та цільовими мовами.

9. Проведене порівняння прийомів перекладу українських часток англійською та французькою мовами засвідчує, що частки української мови передаються в перекладі більшою кількістю французьких часток-відповідників, ніж англійських. Прийом перекладу українських часток за допомогою інших частин мови як в абсолютно-кількісному, так і у відсотковому планах переважає в українсько-англійському, ніж в українсько-французькому напрямку перекладу.

Щодо передачі українських часток за допомогою сталих словосполучень варто зазначити, що цей прийом як в абсолютному, так і у відсотковому плані переважає в англійському варіанті перекладу. Передача українських часток за допомогою описового прийому однаковою мірою представлена в обох напрямках перекладу, хоча за відсотковими даними переважає французький варіант перекладу (на 0,26 %). Прийом логічної емфази за абсолютно-кількісними даними однаковою мірою представлений і в англійському, і у французькому варіантах перекладу, однак  за відсотковими даними переважає французький варіант перекладу (на 0,994 %).

Відтворення українських часток за допомогою дієприкметника, прийменників, сполучників, прийому редуплікації й афікса представлене лише в англійському варіанті перекладу, а передача часток української мови за допомогою дієслівної конструкції є характерною лише для французької мови.

10. Причинами застосування схожих/відмінних прийомів перекладу українських часток англійською та французькою мовами є:

1) суто мовленнєві причини, що, по-перше, пов’язані з традиціями мовлення мовою оригіналу (українською) та цільовими мовами (англійською та французькою) і пояснюють здебільшого спільні ознаки в перекладі українських часток англійською та французькою мовами. По-друге, ці причини зумовлені традиціями мовлення мовами перекладу (англійською та французькою), що певним чином пояснює розбіжність у перекладі українських часток цільовими мовами;

2) суб’єктивні причини, що визначаються рівнем перекладацької компетенції.

Подальшою перспективою наукового пошуку може бути дослідження відтворення функціональної семантики інших українських часток у перекладах англійською та французькою мовами. Цікавим може бути порівняльний аналіз передачі часток в таких напрямках перекладу, як українсько-англійський/англійсько-український і українсько-французький/французько-український.