ВИКОНАННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЧИ РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗОВАНОЇ ГРУПИ ЧИ ЗЛОЧИННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОБСТАВИНА, ЩО ВИКЛЮЧАЄ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Необхідність посилення захисту фізичних та юридичних осіб, громадських організацій, органів державної влади та суспільства в цілому від злочинної діяльності, пов’язаної зі створенням та функціонуванням організованих злочинних угруповань – організованих груп чи злочинних організацій, обумовило розширення на законодавчому рівні у Кримінальному кодексі України від 5 квітня 2001 року (далі – КК) різновидів обставин, що виключають злочинність діяння. Ст. 43 КК вперше в Україні передбачена як самостійна обставина, що виключає злочинність діяння, норма про виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Крім КК України, подібна норма передбачена ще й у чинних КК деяких республік колишнього СРСР: Республіки Білорусь, Литовської Республіки та Республіки Казахстан.

Втім, кримінально-правовий аналіз виконання спеціального завдання ускладнюється тим, що у теорії кримінального права немає єдиної позиції щодо специфічної конструкції та конкретного змісту юридичного складу даного правомірного вчинку, законодавчі формулювання елементів та ознак складу викладені не чітко, що зумовлює неоднозначне їх тлумачення та неминуче призведе на практиці до розбіжностей у визначенні правомірності та перевищення меж вимушеного заподіяння шкоди при виконанні такого завдання. Крім того, дані проблеми є новими, а тому недостатньо розробленими. Лише останнім часом серед науковців почалися дискусії щодо підстав правомірності виконання спеціального завдання, елементів та ознак його юридичного складу, відповідальності за перевищення меж дозволеного заподіяння шкоди.

Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації було предметом наукового аналізу в дослідженнях таких вітчизняних та зарубіжних авторів: Ю.В. Александрова, П.П. Андрушка, Ю.В. Бауліна, Д.С. Константинова, М.Й. Коржанського, О.М. Лемешка, С.Л. Лисенкова, П.С. Матишевського, Ю.В. Огаренка, В.В. Орєхова, В.І. Осадчого, А.М. Ришелюка, М.М. Турецького, М.І. Хавронюка та інших вчених.

Слід зазначити, що у теорії кримінального права  сутність правомірного вчинку, передбаченого ст. 43 КК України, всебічно не досліджена, цілий ряд питань залишаються нерозкритими чи дискусійними. Проблеми виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставини, що виключає злочинність діяння, на дисертаційному рівні в Україні не розглядалися.

Наведені міркування і визначили вибір теми та основні напрямки даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи за науковими програми, планами, темами. Обрана тема дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2003-2005 рр. “Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, затвердженого рішенням засідання кафедри від 27 березня 2003 р. (протокол № 13). Робота ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, одним із напрямів досягнення мети якої є вжиття заходів, спрямованих на зменшення кримінального тиску на суспільні відносини.