ИСТОРИЧЕСКАЯ ДИНАМИКА ЭКСПРЕССИВОВ НЕГАТИВНОЙ ЭМОЦИОНАЛЬНОСТИ В АНГЛИЙСКОМ ДИСКУРСЕ XVI – XX вв. : ІСТОРИЧНА ДИНАМІКА ЕКСПРЕСИВІВ НЕГАТИВНОЇ ЕМОЦІЙНОСТІ В АНГЛІЙСЬКОМУ ДИСКУРСІ XVI – XX СТ.

Краткое содержание

Розділ 1. “Принципи історико-прагматичного дослідження мовного вираження негативних емоцій”. Мовленнєва реалізація емоцій здійснюється в дискурсі – розумово-комунікативному явищі, сукупності процесу й результату. За психологічним критерієм серед різновидів дискурсу виділяємо дискурс негативної емоційності – вид мовленнєвої діяльності в емоціогенних ситуаціях, спрямований на передавання емоційного стану як способу психологічної реалізації негативних емоцій адресанта й виклику відповідного емоційного переживання адресата.

Дискурс негативної емоційності має властивості системи, найважливіші з яких – наявність цілі, системоутворюючих відносин між підсистемами в складі системи, зв'язок з іншими системами: когнітивною, соціокультурною, мовною. Системоутворююче протиріччя дискурсу негативної емоційності полягає в тому, що він є одночасно процесом переживання того або іншого емоційного стану і його результатом; у ньому мовець виражає свій поточний стан і, разом з тим, за допомогою цього вираження досягає «емоційної розрядки», зниження інтенсивності емоцій. Систему дискурсу негативної емоційності розуміємо як компонент макросистеми емоційного дискурсу, що поєднує всю систему емоцій, тобто підсистеми позитивних і негативних емоцій, і виступає складовим елементом мегасистеми мовленнєвої діяльності.

Дискурс негативної емоційності характеризується соціальною детермінованістю і мінливістю. У системі дискурсу негативної емоційності присутні підсистеми, протипоставлені за принципом синхронії / діахронії, що містять відносно сталі й змінні елементи, варіювання яких пов'язано зі змінами в діяльності людини. Стабільність цієї системи забезпечується балансом між її сталими (інваріантними) елементами й змінними (діахронічними варіантами), що змінюються в окремі історичні періоди.

Психологічну основу дискурсу негативної емоційності утворюють емоції, які трактуємо як психологічні стани, що виникають у результаті інтеграції когнітивних і фізіологічних процесів, які впливають на поводження людини.

Проведене дослідження дискурсу негативної емоційності обмежене вербалізацією фундаментальних емоцій як найбільш частотних, при цьому враховуються їх емоційні відтінки і наявність змішаних багатотональних емоцій (кластерів емоцій). За принципом модальності переживання, слідом за К. Ізардом, виділяємо базові негативні емоції: гнів, презирство, сум, страх, відраза, сором, а також подив, що є амбівалентною емоцією й набуває негативного характеру тільки в певних контекстах і ситуаціях.

Емоційне й раціональне тісно переплетені в психологічній основі дискурсу негативної емоційності. Інтелектуальність емоцій підтверджується тим фактом, що вони усвідомлюються людиною: у залежності від контексту й ситуації ті самі емоції мовець виражає різними мовними засобами (В.І. Шаховський).

Емоції безпосередньо пов'язані з оцінкою, як раціональною, так і емоційною (О.Л. Бєссонова, М.В. Гамзюк, В.М. Телія). Експресивність у дискурсі трактуємо як комплексну категорію, що має здатність підсилювати вплив висловлення, яке містить в собі емотивне / емотивно-оцінне відношення мовця до позначення. На цій підставі вважаємо, що оцінка, емоція й експресія утворюють нерозривну єдність.

Емоції вербалізуються засобами різних рівнів мови. Один з найважливіших – це емоційно забарвлена лексика: слова, що мають емотивність або потенційно емотивні (їх емотивність розкривається в контексті), тобто слугують для передачі емоційного стану мовця й мають певний вплив на слухача. До класу емоційно забарвлених слів відносимо: лексику, що містить суфікси суб'єктивної оцінки й негативні префікси (goatish, infamous), а також лексику, утворену шляхом словоскладання (goat-bearded); лексику, що називає емоції (оскільки слово здатне викликати емоцію) (rage, fear), емоційно-оцінну лексику (dull, fool, coward), вигуки (Oh!, Ah!); лайливі слова (curse, damn(ed), devil), божіння ((by) Heaven, God).

Дискурс негативної емоційності як система складається з одиниць різних рівнів: мовленнєвих актів – мовленнєвих ходів – мовленнєвих подій; його мінімальною одиницею виступає МА експресив негативної емоційності. Наш підхід до аналізу прагматики вербалізації емоцій, що ґрунтується на розумінні дискурсу негативної емоційності як складної єдності експресивного, емоційного й оцінного, обумовлює відповідно й комплексне трактування його мінімальної одиниці – експресиву негативної емоційності: це МА, іллокутивна ціль якого – вираження поточного психологічного стану мовця, його негативного емоційно-оцінного відношення до слухача, третьої особи, а також до подій, які пов'язані з ними або із самим мовцем, що здатне змінити психологічний стан і поводження слухача.