КОММУНИКАТИВНЫЕ СТРАТЕГИИ ВЕЖЛИВОСТИ В СТЕРЕОТИПНОМ РЕЧЕВОМ ПОВЕДЕНИИ ВИКТОРИАНСКОЙ ЖЕНЩИНЫ : КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ВВІЧЛИВОСТІ У СТЕРЕОТИПНІЙ МОВЛЕННЄВІЙ ПОВЕДІНЦІ ВІКТОРІАНСЬКОЇ ЖІНКИ

Краткое содержание

Розділ 1. “Принципи вивчення стереотипної мовленнєвої поведінки мовної особистості в дискурсі”. У реферованій роботі антропоцентричний підхід зумовлює обрання діяльнісного та системного принципів аналізу стереотипної мовленнєвої поведінки ВЖ, які акцентують соціокультурну зумовленість, динамічність та мінливість дискурсу, єдність стратегій зближення й віддалення у системі стратегій ввічливості, комплексність розуміння мовної особистості, соціально-діяльнісного стереотипу мовленнєвої поведінки.

Поняття мовної особистості ВЖ із притаманною їй стереотипною комунікативною поведінкою трактується як мовленнєво-поведінкова складова однойменної модельної особистості. Модельну особистість - соціально-психологічний прототип ВЖ, носія вікторіанської ментальності і моралі, - виділяємо не за гендерним, а за соціокультурним критерієм: це представниця середнього або вищого класів вікторіанської Англії.

Структуру мовної особистості ВЖ складають три  взаємодоповнюючих плани: поведінковий, пізнавальний, ціннісний. Соціолінгвістична складова поведінкових характеристик мовної особистості ВЖ - стандартизована англійська мова освіченої жінки, її прагмалінгвістичною складовою є стереотипні дискурсивні ходи, що реалізують стратегії позитивної і негативної ввічливості. Пізнавальний план досліджуваної мовної особистості представлений культурно-етнічним концептом УВІЧЛИВІСТЬ. Ціннісний план мовної особистості ВЖ містить етичні й утилітарні норми поводження, властиві представникам середнього і вищого класів британського етносу у Вікторіанську добу. Ці норми, закріплені в їхньому моральному кодексі, відбивають історію та світосприйняття людей, об'єднаних у британську лінгвокультурну спільноту XIX ст.

Стереотип мовної особистості ВЖ існує як елемент у британській картині світу у вигляді уявлення про етичні й лінгвальні норми й цінності представниці середнього/вищого класів та її прогнозовану поведінку в дискурсі. Наші дані про мовлення ВЖ, репрезентоване у драмах авторів-чоловіків дозволяють моделювати соціально-мовленнєвий портрет (стереотип) ВЖ у формі екзостереотипу – уявлення про її мовленнєву поведінку, що склалося в інших членів суспільства на основі спільного стереотипу-образу, який відбиває морально-етичні й соціально-культурні норми й цінності епохи.

Мовленнєва поведінка реалізується в дискурсі, який визнаємо, слідом за Ю.С. Степановим, особливим використанням мови для вираження особливої ментальності. З огляду на соціально-психологічну та прагмалінгвістичну специфіку вікторіанського жіночого дискурсу визначаємо його як мисленнєво-комунікативний феномен, процес і результат мовленнєвої діяльності ВЖ, що відбиває її соціальний стан і ментальність Вікторіанської доби.

Соціопсихологічною основою мовленнєвої поведінки ВЖ в дискурсі є категорія гендеру, або соціальної статі, тобто соціальна гендерна роль, згідно з якою здійснюються закріплені традицією специфічні для певної культури дії, у тому числі мовленнєві; а також соціальні й культурні норми, правила й ролі, що приписуються суспільством його членам у залежності від їхньої біологічної статі. Це дає нам підстави стверджувати існування типової ВЖ та стереотипу її мовленнєвої поведінки.

Категорія гендеру є сталою характеристикою мовної особистості ВЖ. Вивчення варіювання стратегій ввічливості у вікторіанському жіночому дискурсі та моделювання екзостереотипу мовленнєвої поведінки ВЖ проводиться на основі комплексу перемінних: жанрово-стилістичної єдності, адресатності, адресантності, ситуативності та змістовності. Такий підхід дозволяє уникнути есенциалізму і перебороти біодетерміністський підхід, відмовившись від ідеологічного трактування лінгвістичних категорій, тобто приписування їм ідеологічно навантажених характеристик у мовленнєвій поведінці.

За нашими даними, вікторіанському жіночому дискурсу притаманні такі конститутивні категорії: комунікативний принцип увічливості; жанрово-стилістична єдність норм і правил у тому чи іншому типі комунікативних ситуацій світської чи ділової бесіди, флірту, пліток, міркувань про пристойне поводження; адресатність у вікторіанському жіночому дискурсі представлена симетричними й асиметричними ситуаціями спілкування; адресантність для вікторіанського жіночого дискурсу виявляється у вживанні коректних, нормативних форм англійської мови ХІХ ст.; змістовність зумовлює обмежений набір ситуацій спілкування.

Таким чином, мовну особистість ВЖ розглядаємо як національно-культурний стереотип щодо її ціннісної орієнтації, цілей, тематики спілкування й адресатно-адресантних відносин.

Розділ 2. “Комунікативні стратегії ввічливості як прояв стереотипної мовленнєвої поведінки вікторіанської жінки”. Увічливість як комунікативний принцип поведінки базується на однойменному концепті, що формується в когнітивній картині світу для вербальних і невербальних проявів комунікації. Основний (актуальний) шар концепту “увічливість” трактує її як зовнішній аспект поведінки, у т.ч. мовленнєвої, яка є соціально коректною, а не дружньою; за додатковими (пасивними) ознаками ввічливість є актуальною тільки для вищих шарів суспільства; етимологічно ввічливість властива городянам.

У мовній картині світу концепт УВІЧЛИВІСТЬ вербалізується у вигляді стратегій позитивної і негативної ввічливості (стратегій зближення та віддалення). Отже, стратегії увічливості вікторіанського жіночого дискурсу відбивають вербалізовану засобами англійської мови XIX ст. стереотипну комунікативну поведінку аналізованої мовної особистості відповідно до соціальної приналежності ВЖ та її співрозмовників згідно з ментальністю епохи.

Логіка дослідження зумовила необхідність уточнення евристичних принципів аналізу стратегій увічливості. Для цього, узявши за основу класифікацію стратегій позитивної і негативної ввічливості П. Браун і С. Левінсона, пропонується поєднання стратегій позитивної ввічливості Р1 і Р15, оскільки у нашому матеріалі вони не демонструють розходжень у плані змісту. Об’єднана стратегія Р1/15 одержує вигляд: “Демонструй увагу, розуміння і симпатію до інтересів і чеснот слухача”, наприклад: