ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАЦІЇ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЇ (на матеріалі сучасної англійської мови)

Краткое содержание

У першому розділі дисертації “Теоретичні засади лінгвістичного вивчення комунікації в природоохоронній сфері” аналізується сутність дискурсивного підходу до вивчення комунікації в екологічній сфері, надається визначення екологічного дискурсу як лінгвістичного явища, розглядаються фактори, важливі для організації цього типу дискурсу.

При аналізі екологічного дискурсу, що за своєю природою є спеціалізованим, важливим є розуміння дискурсу як особливого використання мови для вираження специфічної ментальності, як простору для вербалізації певного типу знань. Метою спілкування з цієї точки зору є передача знань від одного учасника комунікативного процесу до іншого. Основна відмінність екологічного дискурсу від інших спеціалізованих або професійних дискурсів полягає в тому, що кількість людей, які володіють знаннями, що становлять підґрунтя цього різновиду дискурсу, поступово зростає. Завдяки цьому екологічний дискурс перетворюється із спеціалізованого на масовий.

Підставами для виділення комунікації в природоохоронній сфері в окремий тип дискурсу є наступні екстра- та внутрішньолінгвістичні критерії: актуальність екологічної тематики; зростання уваги, що приділяється проблемам довкілля на усіх рівнях суспільства; формування природоохоронної сфери як середовища людської діяльності; постійне поповнення екологічного глосарію; виникнення особливих екологічних аксіологічних одиниць; наявність окремих моделей адресантно-адресатної конфігурації, що зумовлюють використання певних комунікативних стратегій в конкретних комунікативних ситуаціях; політична та екологічна коректність, які виступають організуючими принципами екологічного дискурсу.

Екологічний дискурс можна визначити  як сукупність вербальних та невербальних актів, що використовуються для вербалізації знань про довкілля з метою впливу на суспільну думку. Цей різновид дискурсу, макротемою для якого є довкілля, реалізується в усній та писемній формах. До усної форми екологічного дискурсу належать публічні виступи під час конференцій, семінарів, промови політиків, їхні виступи на радіо, по телебаченню, інтерв’ю, прес-конференції, парламентські дебати, дискусії під час громадських слухань, круглих столів, теле- та радіоновини, що торкаються вище зазначеної тематики, екологічні теле- та радіопередачі, ролики екологічної реклами. До писемної форми екологічного дискурсу можна віднести різноманітні публікації, статті в журналах та газетах, доповіді, огляди, аналітичні матеріали, екологічні плакати та брошури. Поряд з цим екологічний дискурс відрізняється широким використанням невербальних компонентів спілкування, параграфеміки, кольорового символізму – ця риса наближає комунікацію в сфері екології до рекламного дискурсу. З політичним дискурсом екологічну комунікацію поєднує чітко виражена апеляція до системи цінностей, що склалася у певному суспільстві.

Особливості менталітету, який виражається в екологічному дискурсі, вбачаються у принципах політичної та екологічної коректності, що відіграють важливу роль при організації спілкування у природоохоронній сфері. Виникненню політично коректної лексики сприяли намагання науковців розв’язати “етичне питання” в лінгвістиці: як використовувати мову з метою досягнення співпраці та взаєморозуміння, а не конфронтації та конфлікту.  Принцип політичної коректності втілює ідеї толерантності, плюралізму та мультикультуралізму, на яких базується екологічний дискурс. Уявлення гармонійного суспільства з екологічної точки зору виключає дискримінацію будь-яких груп, що мешкають на планеті.

Характерною ознакою текстів на екологічну тематику є намагання уникнути етноцентризмів, пов’язаних із стереотипами західноєвропейського мислення. Так активісти екологічного руху, підкреслюючи свою повагу до біологічного та культурного різноманіття, свідомо не вживають лексеми developed та developing countries. В екологічному дискурсі більш характерним є використання нейтральних лексем South/Southe та  North/Northe , які вказують лише на географічне розташування країн.

Політично коректна мова або так звана “недискримінуюча мова” (non-discriminatory language) спрямована лише на гармонізацію стосунків між людьми, в той час як екологію цікавить ще й характер взаємовідносин між людиною та природою. Дослідивши велику кількість текстів, в яких йдеться про природу, еколінгвісти дійшли висновку, що мовна категоризація світу є антропоцентричною – вона описує навколишнє середовище з точки зору людини, причому акцент здебільшого ставиться на корисності об’єктів, що існують у світі, для людини. Основними проявами антропоцентризму в мові є (а) називання за характером використання, (б) дистанціювання та (в) використання евфемізмів.

Механізм називання за характером використання надає предметам та явищам оцінку з точки зору можливості їх використання людиною. Прикладом цього є велика кількість атрибутивних словосполучень, які позначають об’єкти живої та неживої природи: garden plant, house plant, indoor plant, medicinal plant, o amental plant; domestic animal, farm animal, laboratory animal, zoo animal; edible mushroom, poisonous mushroom.

Сутність механізму дистанціювання полягає в наданні різних назв однаковим діям, пов’язаним з життєдіяльністю людини та життєдіяльністю тварин і рослин. У такий спосіб людина тримає рослини та тварин на певній дистанції від себе, стверджуючи завдяки мові своє панівне становище на планеті. Так, в англійській мові для позначення дії “харчуватися”, що її виконує людина, використовується дієслово “eat”, в той час як та сама дія тварин передається дієсловами “feed”, “graze”, рослин – дієсловами ‘absorb”, “consume”. Про людей, коли вони мають статеві стосунки, кажуть “make love”, про тварин – “mate”. Якщо людину позбавляють життя у насильницький спосіб, така дія передається дієсловом “murder”, яке ми ніколи не побачимо в контексті, якщо йдеться про вбивство тварини або рослини. Замість вище названого дієслова будуть використані слова “hunt/ trap/ butcher/ slaughter an animal”; “land/ catch a fish”, “fell/ cut down a tree”.

Ще одним проявом антропоцентричності мови є використання евфемізмів замість слів, що позначають смерть рослин та тварин або страждання останніх. У відносинах “людина – мова – природа” значення “спричиняти смерть”, пов’язане з тваринами та рослинами, намагаються “затемнити” за допомогою слів іншомовного походження, зокрема латинізмів для позначення хімічних засобів, що використовуються для знищення “шкідливих” рослин, комах та інших живих організмів: herbicide, pesticide, insecticide, fungicide, molluscicide тощо.

Так само як на подолання суперечностей в суспільстві за допомогою мови спрямований принцип політичної коректності, гармонізувати стосунки людини та природи має “екологічна коректність” в мові. Вчені, що належать до напрямку еколінгвістики, а також автори текстів на екологічну тематику намагаються створити нові слова, які б прямо вказували на те, як людина експлуатує природу та пробуджували в носіїв мови екологічну свідомість, як, наприклад, cruelty-free або animal welfare, reclaimed water замість waste water. Однак багато “екологічно коректних” слів, що створюються, не можна вважати вдалими, оскільки часто вони є занадто радикальними, підкреслюють жорстокість, викликають негативні асоціації в носіїв мови, або не можуть сприйматися серйозно через занадто опосередковану віднесеність до денотата, як, наприклад, tree carcasses замість paper, stolen non-human animal products замість eggs, botanical companions замість flowers. Тому наразі використання екологічно коректних слів ще не є поширеним, а їхнє створення має здебільшого освітню мету – за допомогою мови привернути увагу людей до проблем навколишнього середовища. 

Однією з основних рис екологічного дискурсу є масовий характер комунікації: у багатьох випадках адресант не звертається до адресата безпосередньо, і тому спілкування є дещо однонаправленим.  Автор, створюючи повідомлення, призначене для масового адресата, бере до уваги ідеалізоване уявлення про партнера по комунікації, який є носієм лише загальної пам’яті, позбавленої особистого та індивідуального досвіду.  Повідомлення, призначене для такого адресата, є абстрактним, позбавленим індивідуального і включає в себе лише нескорочуваний мінімум. Це викликає необхідність орієнтуватися при створенні текстів для масової аудиторії на концепти, зрозумілі і прийнятні для всіх і кожного, хто може взяти участь у процесі комунікації. Такими концептами виступають глибинні когнітивні та ціннісні категорії. Автори екологічних текстів, створених для масової комунікації, в більшості випадків спираються  на стрижневі ціннісні поняття, з якими пов’язана життєдіяльність людини, такі як здоров’я, життя, добробут. Ефективного впливу на масового адресата можна також досягти завдяки емоційній аргументації. В екологічному дискурсі апелюють до емоцій, згадуючи про глобальні екологічні катастрофи або говорячи про катаклізми, що очікують людство у майбутньому.

У другому розділі “Концептуальна основа сучасного англомовного екологічного дискурсу” досліджено концепти, що становлять семантичну основу екологічного дискурсу, проаналізовано особливості їхньої вербалізації в англійській мові, здійснено аналіз слів, що завдяки певним подіям, набули символічності або знаковості не тільки для екологів, а і для широкого загалу носіїв мови, а також слів, які набули в сучасному англомовному суспільстві статусу аксіологем.

З когнітивної точки зору екологічний дискурс базується на концептах ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL, які були виділені шляхом аналізу мовного матеріалу із застосуванням логіко-понятійних критеріїв. Було встановлено, що тематика спілкування в екологічній сфері зводиться саме до цих концептів – активізація цих одиниць у дискурсі дозволяє мовцеві зорієнтуватися, що йдеться саме про екологічну проблематику. Це надає підстави класифікувати концепти ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL як дискурсотворчі, тобто такі, що складають семантичну базу цього різновиду дискурсу.

Визначення та аналіз вище зазначених одиниць саме як концептів зумовлені розгалуженістю та комплексністю системи лексем, що вербалізують ці утворення. На відміну від лексико-семантичних полів, які складаються лише з гомогенних одиниць, ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL як об’єкти мовного відображення позамовної дійсності поєднують одиниці різних рівнів – морфемного, лексичного, синтаксичного, а також включають засоби вираження різних мовних категорій, зокрема категорій негативності та модальності. Популярний в сучасній когнітивній лінгвістиці підхід, що полягає у розгляді одиниць мови з точки зору семантики фреймів, також виявився неадекватним в даному дослідженні, оскільки побудова схем фреймів, здебільшого суто на основі словникових дефініцій, робить аналіз занадто формалізованим. При цьому поза увагою залишаються лінгвістичні тонкощі вивчення шляхів вербалізації позамовної дійсності, зокрема, особливості процесів концептуалізації та символізації понять.

Концепти ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL не можна класифікувати й як терміни, оскільки комунікація в екологічному дискурсі здебільшого розрахована на масового адресата, а масова комунікація не передбачає використання великої кількості спеціалізованих мовних одиниць. З цієї причини екологічна терміносистема як така не становила об’єкту дослідження даної дисертаційної роботи. Крім того, одним із критеріїв віднесення лексичних одиниць до категорії термінів є їхня стилістична нейтральність та відсутність експресії. Три з п’яти описаних в дисертаційному дослідженні концептів (POLLUTION, CLIMATE CHANGE, CHERNOBYL) виражають негативну оцінку, а отже мають й конотативне значення, а концепт CHERNOBYL ще й характеризується  величезним експресивним потенціалом.

  Концепт environment є ключовим для екологічного дискурсу. Зростання уваги носіїв мови до проблем навколишнього середовища сприяло утворенню великої кількості словосполучень з іменником environment  та похідним від нього прикметником environmental, де вони виконують атрибутивну функцію, поєднуючись з  іменниками, які мають негативне значення: environmental degradation, environmental damage, environmental disadvantages, environmental consequences, environmental catastrophes, environmental hazards, environmental health threat. Це можна пояснити тим, що стан довкілля погіршується, і розмови про навколишнє середовище ведуться здебільшого в негативному контексті.

Формування суспільно-політичного екологічного руху також сприяло виникненню стійких словосполучень, до складу яких входять лексеми environment та environmental. До цієї групи лексичних одиниць належать словосполучення, до складу яких входять іменники, що характеризують людину за її діяльністю (environmental activists, environmental professionals) або позначають людський колектив (environmental organisations, environmental NGO, environmental pressure groups, environmental lobby group).

Концепт environment має великий семантичний обсяг, він позначає не лише зв’язок людини з природою, а й її оточення, тобто характеризує сукупність різних факторів, що впливають на життєдіяльність людини. Саме тому словосполучення з лексемами environment та environmental можуть бути концептуально пов’язані з кількома сферами людської діяльності одночасно: environmental agreements, environmental policies, Environment Ministry (екологія та політика); environmental taxes, environmental permits (екологія та економіка); environmental law,  environmental right, environmental offence, environmental proceedings (екологія та право).

Іншим дискурсотворчим концептом для екологічного дискурсу є energy, оскільки проблеми безпечного використання енергії та подолання енергетичної кризи є дуже важливими для екологів. Нові елементи словникового складу мови часто виникають через зміну ставлення суспільства до деяких аспектів життя. Зокрема, аварії на атомних електростанціях у м. Трі Майл Айленд (США) та Чорнобиль (Україна) змінили ставлення до питання атомної енергетики з позитивно-нейтрального до недовірливо-негативного в англомовному суспільстві, що спричинило зміни у внутрішній та зовнішній валентності самого слова nuclear. Це позначилося на утворенні нових словосполучень (nuclear safety, nuclear terrorism), що значення яких входять компоненти “безпека”/”небезпека”, та похідних слів, які свідчать про поляризацію суспільної думки щодо проблеми використання атомної енергетики: pro-nuclear, anti-nuclear, non-nuclear, nuclear-free. Розв’язання енергетичної кризи вбачається можливим за допомогою використання поновлюваних (renewables) та альтернативних (alte atives) джерел енергії. Лексеми, що позначають такі види енергоносіїв, значно збагатили сучасну англійську мову: wind-powered, solar-powered, bio-based, straw-fueled, propane-powered, hydrogen-fueled, fuel-cell-powered. Крім того, виникли нові словосполучення, із значенням “такий, що сприяє економії енергії” і можуть вважатися загальнооцінними предикатами в екологічному дискурсі: energy-efficient, fuel-efficient.

Не менш важливим для екологічного дискурсу є концепт pollution, який традиційно відображається у словосполученнях air pollution, water pollution, soil pollution. Однак зростання уваги суспільства до проблем забруднення довкілля призвело до ширшого розуміння цього поняття й виділення нових видів цього явища, а отже й нових шляхів вербалізації концепту: noise pollution, light pollution, gene pollution. Концепт pollution також вербалізується за допомогою лексем, що позначають забруднюючі речовини (pollutants), характерною рисою мовного оформлення яких є використання абревіатур. Це сприяє переходу екологічного знання з наукового на масовий рівень, оскільки пересічним громадянам легше запам’ятовувати короткі назви: PPCPs, PVC, CFCs. Ще однією причиною виникнення нових понять є створення засобів, що не становлять загрозу для довкілля. Спільною рисою в мовній формі цих понять є наявність лексичних засобів вираження категорії негативності: low-sulphur, unleaded, non-GM, mercury-free, zero-emission.

Впродовж останнього десятиріччя проблема глобальних змін клімату набула неабиякої значущості в англомовному суспільстві. В мовній картині світу цей процес позначився виникненням концепту climate change. Збільшення кількості стихійних лих, пов’язаних із зміною кліматичних умов призвели до закріплення в носіїв англійської мови негативних асоціацій по відношенню до лексеми climate.  До її значення відтепер входять семи небезпека, ворожість. Про це свідчать словосполучення та складнопохідні слова (climate-related disasters, weather-triggered disasters, drought-ravaged, heat-related disorders), а також комбінаторика слів climate change та global warming, які поєднуються з дієсловами combat, curb, що мають спільну сему “to deal with something unpleasant”.

Проблема глобальних змін клімату пов’язана не лише з екологічною, а й з іншими сферами життя суспільства.  Комплексність поняття climate change сприяє постійному розширенню його семантичного поля, внаслідок чого в ньому виникають мовні одиниці, концептуальна та термінологічна прикріпленість яких до певного прошарку лексики є досить умовною. Так, зокрема, з’явилися словосполученнями, один з компонентів яких пов’язаний семантично з концептом climate change, а другий запозичений із сфери політики (climate policy, climate change meetings, climate talks, climate treaty, anti-global warming plan) або  економіки  (emissions credits, carbon  market, emission trading,).

Ще одним концептом, що складає семантичну базу англомовного екологічного дискурсу, є Che obyl. Реальна історична подія, яку позначає цей концепт, зафіксувавшись у пам’яті носіїв мови, символізувалася.  Слово Che obyl почало функціонувати як сконденсований текст, здатний миттєво відродити в пам’яті конкретні події, а також викликати певні асоціації та емоції. Слово Che obyl перетворилося на символ завдяки зверненню до постійних семантичних асоціацій, нівелюванню первісного значення топоніму та виділенню на перший план фонової інформації. Семантичні зміни, а саме розширення значення, зумовили зміни граматичного характеру – випадки, коли функціонування слова Che obyl починає підпадати під дію граматичної категорії числа (No more Che obyls) чи вживатися з неозначеним артиклем та порядковим числівником в атрибутивній функції (Fears of a second Che obyl).

Комунікація в сфері охорони довкілля характеризується використанням специфічних  ціннісних понять та активізацією особливих оцінних структур, що можна пояснити  особливим типом ментальності, яку відображає екологічний дискурс. Традиційна система цінностей є антропоцентричною, вона засновується на подвійній ціннісній орієнтованості (two-valued orientation), яка передбачає визнання суспільством лише протиставлених одне одному ціннісних понять, внаслідок чого життя постає як система протилежностей та крайнощів, що є взаємовиключними (система “або – або”). Життя людини згідно цього мислення сприймається як “гра з нульовим балансом”, де перемога одного водночас є поразкою іншого, де користь можна отримати, завдавши шкоди іншому. Таким же чином можна охарактеризувати стосунки між людиною та природою. Проте для людини, що є екологічно свідомою, цінність об’єктів та явищ не вимірюється лише їх здатністю слугувати потребам та інтересам людини. Зусилля екологів спрямовані, насамперед, на зміну суспільної свідомості, на відмову від одновимірного мислення та утвердження нових цінностей та оцінних критеріїв, які вимірюються не лише їхньою корисністю для людини або певної групи людей, а замість “гри з нульовим балансом” відображають так звану “ситуацію з обома переможцями” (“win-win” situation). Тому в екологічному дискурсі статусу цінностей набувають поняття, що поєднують беніфіціарну та етичну оцінки – тобто є одночасно “сприятливими”, як для природи, так і для тих, хто користується її благами. Роль позитивних аксіологічних одиниць в екологічному дискурсі виконують префікси bio-, eco-, та прикметники green, renewable, recyclable, organic, sustainable.  Негативну оцінку виражають одиниці ­scare, corporate, Mc- (food scare, corporate greed, McLibel).  При цьому дві останні лексеми набувають негативної оцінки суто в екологічному дискурсі, оскільки екологи значною мірою покладають відповідальність за знищення довкілля саме на великі корпорації, а компанія McDonalds є одним із найяскравіших представників гігантів світового бізнесу. 

У третьому розділі “Реалізація комунікативних стратегій в різних моделях адресантно-адресатної конфігурації екологічного дискурсу” вивчено шляхи реалізації двох основних комунікативних стратегій в цьому різновиді дискурсу, досліджено риторичні та аргументативні прийоми, які сприяють переконанню адресата у межах встановлених моделей адресантно-адресатної конфігурації. Предметом особливої уваги також стало поєднання вербальних та візуальних компонентів комунікації в екологічному дискурсі.

Для процесу аргументації у будь-якому дискурсі є важливим вибір адресантом стратегій та засобів аргументації, які зможуть у найкращий спосіб представити релевантну інформацію у відповідності із жанром та з урахуванням невербальних факторів комунікації. Найзагальнішими стратегіями, що дозволяють досягти комунікативної мети в сфері екологічного спілкування, є стратегія переконування та стратегія тиску, вибір яких базується на характері комунікативної ситуації, статусної мотивації, рівні когнітивного та аксіологічного дисонансу, ступені полярності інтересів та стадії розвитку конфлікту між партнерами по комунікації, що визначається рольовою структурою учасників спілкування. Збіг інтересів комунікантів зумовлює використання стратегії переконування. Конфлікт інтересів, що часто є характерним для стосунків між комерційними компаніями, органами влади, що їх підтримують, та екологічними організаціями, зумовлює використання останніми стратегії тиску.

В екологічному дискурсі нараховується п’ять моделей адресанто-адресатної конфігурації, які мають наступний вигляд:

	Адресант		Адресат
Модель 1.	Громадська організація	à	Громадськість
Модель 2.	Політична організація	à	Громадськість
Модель 3.	Громадська організація	à	Посадова особа
Модель 4.	Комерційна організація	à	Громадськість
Модель 5.	Громадська організація	à	Комерційна організація

Спілкування між громадськими організаціями та широкими колами громадськості є безконфліктним, оскільки громадські організації або так звані неурядові організації – НУО (non-gove ment organizations – NGOs) створюються саме для того, щоб захищати інтереси громадськості. Отже, інтереси комунікантів у даній моделі спілкування збігаються, з цієї причини з метою впливу на адресата адресант використовує стратегію переконування. Стратегія тиску є неприйнятною для впливу на громадськість. Це зумовлено масовістю адресата, поведінку якого  у випадку застосування стратегії тиску важко передбачити. До того ж множинність адресата не дозволяє адресантові віднайти “слабкі місця”, які були б однаково вразливими для всіх, і за допомогою чого можна було б чинити тиск на партнера по комунікації. Основною метою  діяльності  екологічних НУО є підвищення рівня інформованості населення про проблеми довкілля, тому спілкування націлене на введення адресантом нових знань в модель світу адресата. З цієї причини в даній моделі спілкування особливої значущості набувають прийоми приватизації, наприклад, введення тези або аргументу у граматичній формі питання: Do we need genetic engineering? Will it feed the world? Is it safe? Will it harm the environment? Is it ethical? (You Are What You Eat), що забезпечує додаткові роздуми адресата над предметом аргументації. Крім того, ілокутивна мета в даній моделі спілкування досягається завдяки використанню експресивної лексики: коротких слів, що належать до розмовної лексики, динамічних дієслів з пост-позитивами, дієслів, що позначають дії чи стани, пов’язані з людським тілом.

 За конфігурації, коли роль адресанта виконує політична організація, а роль адресата – громадськість, функцію аргументем виконують аксіологічні одиниці, оскільки комунікація набуває традиційних форм, що склалися в політичному дискурсі. Характерною рисою є те, що підкреслюють залежність традиційних загальнолюдських цінностей як health, safety, well-being від стану навколишнього середовища. Акцентування нових цінностей (sustainability, environmental justice, grassroots democracy, community-based economics) відбувається за рахунок заперечення та переведення у категорію негативних цінностей та принципів, що склалися в індустріальному суспільстві. В цьому контексті негативного значення набувають поняття Weste culture, Weste way of life, Weste isation, що розглядаються як “the worldwide system of poverty and injustice”: A denial of our dependency on nature is one of the characteristic dualisms of our dominant Weste philosophical, cultural and political systems. This fundamental flaw is linked to a sense of exclusiveness and unjust practices including the subordination of the feminine, colonization, racism, and the ideology of “Development as Weste isation”. (Green Party of Northe Ireland). Поняттю Weste isation протиставляється поняття global justice, що відображає необхідність змінити політику щодо країн Третього світу.

Специфічність відносин між громадськістю та посадовими особами зумовлює зміщення спілкування у правову сферу, що спричиняє звернення адресанта з метою переконання адресата до засобів вираження деонтичної модальності, наприклад, використання лексем, пов’язаних з концептами right, law, legacy, які виступають у даній моделі адресантно-адресатної конфігурації як аргументеми: We recently lea ed of the ruling by Guatemala’s Atto ey General for Human Rights indicating that the petroleum activities within the Maya Biosphere Reserve constitute a violation of the fundamental right of all Guatemalans to a healthy environment. (Petition to the President of Guatemala.). Жанр офіційних документів вимагає від адресанта висловлювати свої думки логічно та експліцитно. В петиціях це виражається у частому вживанні перформативних дієслів для введення мовленнєвих актів, особливо директивів. Серед таких дієслів є нейтральні (we request) та більш категоричні (we urge, we demand): We request once again that you evacuate the armed forces that currently occupy our ancestral territory (Petition to the President of Columbia.). We demand to cancel the plan for transportation of Kozloduy’s spent nuclear fuel through Ukraine and Moldova to Russia . . . (A Letter to the Parliaments of Russia, Ukraine & Moldova).

Окрім логічного викладення серед тактик лобіювання виділяють також апелювання до власних  інтересів політиків, що передбачає  врахування етичних та психологічних факторів.

Каналом спілкування між комерційними компаніями та громадськістю є екологічна реклама, найпоширенішими прийомами впливу на адресата в якій є залучення візуальних ефектів (використання графічних образів, що зображують природну ідилію, диких тварин і.т.д.) та свідоме використання мови зеленого руху: Discover how Toyota is developing technologies for a greener tomorrow . . . (Toyota homepage). Sustainable development will be a primary emphasis in everything we do. (Monsanto). Крім цього, при створенні екологічної реклами, її автори часто вдаються до використання основних методів PR – навіювання та маніпуляції свідомістю адресата.

Модель, в якій громадські організації виступають в ролі адресанта, а комерційні компанії – в ролі адресата, характеризується конфліктним перебігом спілкування через несумісність інтересів партнерів по комунікації. Це зумовлює переважне використання засобів, що належать до категорії заперечення, слів, що мають негативну конотацію та виражають негативну оцінку. Метою вибору подібних мовних засобів часто є не логічне обґрунтування або доказовість, а вплив на емоції адресата: SAP means nothing to most Americans. But in the Third World, among peasants and villagers, the dreaded letters are a curse, provoking outrage,  spitting, loathing, gnashing of teeth. SAPs are a set of draconic economic policy measures imposed by the IMF and the World Bank on developing countries needing loans.... Over 65% of the Bank’s loans go to implementing these sadistic conditions. (Greenwash Awards (GWA) - The World Bank). In the human rights realm, Shell’s “holier-than-thou commitment” reeks of hypocrisy. (GWA-Shell). В екологічному, як і в інших видах дискурсів, в процесі аргументації провідну роль відіграє повне заперечення. Загально-заперечні речення створюються або завдяки вживанню заперечно-тотальних прономінативів, або граматичного заперечення: Nowhere does Ford note that cars and light trucks in the U.S. alone account for more CO2 emissions that all but for four countries in the world. (GWA-Ford). They most definitely did NOT want American customers to know they were suddenly, unknowingly eating transgenic food. (GWA-Monsanto). But noooo. ExxonMobil doesn’t even bother. (GWA- ExxonMobil).

В усіх моделях адресантно-адресатної конфігурації з метою здійснення впливу на адресата, використовуються універсальні прийоми аргументації – повторення та протиставлення. Однак при зверненні громадських організацій до комерційних компаній в умовах конфліктного спілкування ці прийоми використовуються адресантом задля зосередження уваги на негативних якостях адресата: Ford cars are the worst carbon emitters of any major auto maker. Ford light trucks (SUVs) are the worst carbon emitters of any major auto maker.  Ford is the second worst polluter overall of any auto maker. Ford fuel efficiency trend is the worst of any auto maker. (GWAN-Ford). This practice goes back to the Bank Presidency of Robert MacNamara, architect of the Vietnam War (for which he is sorry) and author of the World Bank’s central role in Third World development debacles (for which he is not). (GWA-The World Bank).

Про найвищий ступінь конфліктності спілкування між громадськими організаціями та комерційними структурами свідчить використання адресантом засобів вираження категоричності, характерних для спонтанної комунікації. Адресант припиняє орієнтуватися на регулюючий фактор ВОНИ і звертається до адресата у такий спосіб, ніби комунікація розгортається не між організаціями, а між індивідуальними особами під час сварки. У цей момент в мові адресанта з’являються пряма адресатність, звернення на ім’я, імперативи, колоквіалізми. Будучи відхиленням від норми, це привертає до себе увагу та підвищує силу емоційного впливу на адресата:  C’mon, guys. You can afford it. We expect a better effort next year, ExxonMobil. (GWA-ExxonMobil).

Підвищена категоричність та сарказм свідчать про перехід конфлікту між комунікантами у нову стадію, демонстративну, коли партнери по комунікації відкрито висловлюють незадоволення та намагаються свідомо перешкоджати реалізації інтересів один одного. На демонстративній стадії конфлікту адресант відмовляється від стратегії переконування та обирає стратегію тиску.

Засоби вираження стратегії тиску в екологічному дискурсі передбачають поєднання вербальної та невербальної поведінки (проведення демонстрацій, пікетів). На мовному рівні стратегія тиску оформлюється у використанні плакатів та транспарантів, які, будучи скерованими на створення афективного стану адресата, містять компоненти емоційної аргументації: короткі речення у наказовому способі (STOP CYANIDE!,  SAVE THE ARCTIC.,  CLEAN OUR AIR. STOP IDLING ENGINES, STOP GMOs, BAN DIOXINS), в тому числі й більш емоційні еліптичні імперативні речення (OUT OF U’WA LAND, BIOSAFETY NOW!) заперечувальні конструкції (EUROPE SAYS “NO”!, NO GENFOOD, NO NEW CHERNOBYLS), емоційно-забарвлену лексику (ESMERALDA, CLEAN UP AND PAY!,  BLOODY SHAME, STOP THE SLAUGHTER, STOP PLAYING DIRTY GAMES), а також характеризуються широким добором засобів параграфеміки. 

Висновки

Результати комплексного аналізу екологічного дискурсу дозволили виокремити основні лінгвістичні характеристики комунікації в природоохоронній сфері, визначити шляхи мовного оформлення понять, що становлять семантичну базу екологічного дискурсу, та розглянути засоби реалізації комунікативних стратегій в екологічному дискурсі.

Основними рисами екологічного дискурсу слід вважати:

·	розвиток під впливом комплексу екстралінгвальних факторів – екологічних, соціальних, політичних, економічних, культурних, тощо;
·	залежність від когнітивних факторів – взаємозв’язок між змінами, що відбуваються у свідомості носіїв мови та розвитком екологічного дискурсу як мовного явища;
·	особливий характер оцінних структур та одиниць, що мають статус аксіологем, в основу утворення яких покладено принцип поєднання етичної та беніфіціарної оцінки;
·	аргументативний характер дискурсу, головною метою якого є перетворення знань про навколишнє середовище на компонент масового знання;
·	наявність п’яти моделей адресантно-адресатної конфігурації, які визначають характер комунікації, зумовлюють вибір форми та каналу повідомлення, а також засобів реалізації комунікативних стратегій.

Семантичну базу екологічного дискурсу складають концепти ENVIRONMENT, ENERGY, POLLUTION, CLIMATE CHANGE, CHERNOBYL, мовне оформлення яких має наступні особливості:

·	утворення і розвиток під впливом процесу екологізації суспільної свідомості;
·	тенденція до розширення семантичного обсягу та комбінаторного потенціалу;
·	здатність утворювати словосполучння, що концептуально належать як до екології, так і до інших сфер життєдіяльності людини, завдяки комплексності позначуваних понять.

Основними стратегіями комунікативного впливу на адресата в екологічному дискурсі є стратегія переконування та стратегія тиску.

Стратегія переконування має наступні засоби реалізації в екологічному дискурсі:

·	використання універсальних прийомів аргументації – протиставлення та повтору;
·	використання експресивної лексики та слів, пов’язаних з екологічною сферою;
·	використання аксіологем та футурально-орієнтованих одиниць;
·	використання засобів вираження деонтичної модальності та категорії заперечення.

Оформлення стратегії тиску в екологічному дискурсі має наступні риси:

·	використання засобів емоційного впливу на адресата – коротких речень, наказового способу, заперечувальних конструкцій, емоційно-забарвленої лексики;
·	використання графічних засобів виділення інформації;
·	поєднання вербальних та невербальних засобів комунікації.

Дисертаційне дослідження є першою спробою комплексного аналізу комунікації в екологічній сфері. Подальше дослідження екологічного дискурсу може зосереджуватися на виділенні додаткових концептів, аксіологем та символів, притаманних екологічному дискурсу, на проведенні порівняльного аналізу особливостей оформлення екологічного дискурсу в науковій та масовій комунікації.