Стилістичні та семантичні Характеристики конотативної системи сучасної німецької фразеології

Краткое содержание

У першому розділі узагальнено теоретичні засади дослідження конотації у фразеології. Конотація в сучасних лінгвістичних студіях виступає насамперед предметом вивчення лексичних одиниць у семантико-стилістичному аспекті, маючи при цьому різні назви: “емотивний компонент” (В.І. Шаховський), “неденотативне” (К.-Д. Людвіг), “макрокомпонент значення”          (М.В. Гамзюк) і розбіжності у віднесеності поняття: повноправна частина семантичної структури (Н.А.Лук’янова), позасемантичне явище (М.Г.Комлєв), частина граматичного значення (Л.С.Бархударов).

Проте більшість дослідників єдина в думці, що конотація становить один із компонентів лексичного значення. Виділення конотативних чинників для фразеологічної системи викликає певні труднощі, оскільки ФО є окремооформленими одиницями у формі словосполучення або речення, що виконують номінативно-експресивну функцію (Я.А. Баран). Конотація притаманна великій кількості ФО інгерентно, тобто незалежно від контексту вживання.

Дотримуючись такого розуміння обсягу конотації, який включає, з одного боку, діалектичне протиставлення мовного та мовленнєвого, а з іншого боку ураховує логічні, стилістичні, часові, просторові та культурні фактори існування й вираження конотації, ми вбачаємо в конотації такі системні ознаки, як інтегративність,  наявність зв’язків за схожістю, когерентність, опозиційність. Інтегратором системи конотатів є природа конотації, яка виникає в мовленні й переходить до системи мови через узуалізацію. Шляхи узуалізації  можна поділити на індивідуально-інтенціональні, ситуативно-стилістичні та суспільно-історичні. В основі індивідуально-інтенціонального конотативного вживання мовної одиниці лежить інтенція мовця, який може надати вислову позитивного або негативного, експресивного або пом’якшеного забарвлення. Такі конотати є оцінно-експресивними, і цей тип включає конотати меліоративності (Кме), пейоративності (Кпе), інтенсифікації (Кінт), евфемістичності (Кев), іронічності (Кір). Виникнення іншого типу конотатів має стилістичне підґрунтя, тобто пов’язано з усталеними ситуаціями мовлення. Функціонально-стилістично конотовані мовні одиниці вживаються мовцем свідомо, але їх вживання обумовлено в більшій мірі ситуативними, а не особистісними чинниками. До цього типу ми включаємо конотати розмовності (Кро), книжності (Ккн), жаргоністичності (Кжа), регіональності (Кре), іншомовності (Кінш), архаїстичності (Кар). Суспільно-історичні детермінанти розвитку мови сприяють виникненню конотацій історико-культурного типу, які відбивають національну та культурну специфіку мови і часто вживаються мовцем несвідомо. До цього типу належать конотати культурологічності (Кку) та ідеологічності (Кід). Загальна кількість конотатів у межах базових типів конотатів становить 13 видів: