ГРОМАДЯНСЬКО-ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЮНАЦТВА РЕГІОНУ ( НА ПРИКЛАДІ М. ЗАПОРІЖЖЯ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено рівень її наукового опрацювання; сформульовано мету та завдання дослідження, його об’єкт і предмет; з’ясовано теоретико-методологічні засади та емпіричну базу дослідження; визначено наукову новизну і встановлено практичне значення одержаних результатів, а також наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади вивчення громадянсько-політичної соціалізації юнацтва” розглянуто стан наукової розробки питань громадянської та політичної соціалізації юнацтва в соціологічній літературі; визначено основні поняття та сутність громадянсько-політичної соціалізації юнацтва; окреслено вплив соціального середовища на процес громадянсько-політичної соціалізації юнацтва.

Процеси соціалізації вчені активно досліджують методами емпіричної соціології. Російські та українські вчені вивчають політичну культуру, політичну обізнаність юнацтва. Останніми роками соціологи поширюють дослідження одного з важливих аспектів соціалізації – ідентифікації. Останню розуміють як важливе завдання соціалізації, завдяки виконанню якого формується громадянська свідомість.

Процеси політичної та громадянської ідентифікації, соціалізації були предметом багатьох досліджень. Але саме регіональні аспекти громадянської соціалізації та ідентифікації юнацтва ще мало досліджені. Явища громадянської соціалізації та ідентифікації слід розглядати системно. Політична соціалізація має певні напрями, ступені, рівні, одним з яких є регіональний. Громадянська ідентифікація пов’язана з процесами політичної соціалізації, з формуванням політичної та громадянської культури.

Важливою рисою розвинутої політичної культури є громадянськість. Політична соціалізація – це процес формування громадянської свідомості. Завданням процесу громадянської соціалізації є формування людини з високим рівнем розуміння громадянського обов’язку, усвідомлення своїх прав і свобод, здатністю до самозвіту. Органічне поєднання політичної та громадянської соціалізації дає підставу вживати поняття громадянсько-політичної соціалізації. Її регіональна складова включає відповідальну ідентифікацію з громадою міста, де мешкає людина.

Поняття громадянсько-політичної соціалізації в регіональному аспекті позначає процес формування політично розвинутої особистості, яка ідентифікує себе як громадянин, член громади, відповідальний за долю країни та свого міста.

Дослідників цікавлять процеси соціалізації, зокрема її політичної складової, як механізму формування громадянина. Ці питання були предметом уваги як класиків соціологічної та політичної науки, так і сучасних дослідників. Наразі актуальною є потреба в інтеграції досягнень різних шкіл і напрямів. Сьогодні актуалізуються дослідження з політичної соціології юнацтва. Інтерес до політичних та громадянських ідентифікацій переважно зумовлений їх впливом на електоральну поведінку та формування громадянського суспільства.

Явище ідентифікації слід розглядати структуровано, як сукупність ідентифікаційної свідомості, ставлення і дії. Ідентифікаційна свідомість – це усвідомлення або відчуття належності до об’єкта. Ототожнення себе з певним об’єктом має своїм наслідком такі ідентифікаційні ставлення, як любов до цього об’єкта, гордість за нього. До ідентифікаційної дії належать такі практики, як участь у справах цього об’єкта, підтримка його життєдіяльності тощо. З цих позицій слід розглядати сутність громадянської ідентифікації та її регіональної складової, ідентифікації з громадою міста. Дослідження громадянської ідентифікації включає вивчення питань політичної соціалізації, політичної культури.

Значний вплив на процеси громадянської соціалізації юнацтва справляє соціальне та політичне середовище, яке слід розглядати системно, як сукупність соцієтальних, соціально-психологічних, регіональних, політичних та соціальних компонентів.

Проблеми громадянської соціалізації та ідентифікації дітей перебувають на стику соціології дитинства та політичної соціології. Тому у другому розділі “Політична соціологія юнацтва” розкрито основні проблеми цих галузевих соціологій, розглянуто також у відповідних підрозділах питання визначення основних проблем дослідження соціології юнацтва; обґрунтовано необхідність виокремлення політичної соціології юнацтва як напряму соціологічних досліджень; окреслено особливості формування політичної культури юнацтва; досліджено вплив трансформаційних процесів у політиці на громадянсько-політичну соціалізацію юнацтва; визначено легітимність владних інститутів у сприйнятті підлітків.

Громадянську соціалізацію юнацтва вивчають у рамках соціології юнацтва. У її межах досліджують специфічні ролі “підлітка”, “юнака”, соціальні норми, що регулюють відповідні ролі, субкультуру юнацтва, процеси взаємодії суспільства і юнацтва, державну політику в інтересах юнацтва. Дослідження свідчать, що суб’єктивно школярі ототожнюють власні уявлення з уявленнями дорослих. Це відображає прагнення юнацтва бути з дорослими і бути дорослими. Унаслідок важливості політичної сфери та зростання політизації суспільства доцільно сконцентрувати увагу на вивченні проблем впливу політичних процесів на юнацтво у спеціальному напрямі досліджень – політичній соціології юнацтва, окремому науковому напрямі досліджень “політичної дитини”, що спрямований на розгляд дитини як суб’єкта політики, сферу її діяльності, потенціал активності. Соціологія юнацтва вивчає становлення людини як громадянина, політичні інтереси молодої людини, досліджує стосовно юнацтва політичну свідомість, політичну культуру, політичну діяльність, політичну соціалізацію, політичні ідентифікації тощо.

Специфіка юнацтва як суб’єкта політики полягає в тому, що діти та підлітки розглядаються як потенціал суспільно-політичного розвитку, як ресурс, спрямований на майбутнє, як суттєва умова продовження справи держави.

Репрезентації великого в малому: держави – в місцевій владі, громадянської відповідальності – в намаганні взяти участь у вирішенні соціальних проблеми свого місця проживання – характерна риса юнацької політичної культури. Прищеплення громадянських цінностей – важливе завдання формування політичної культури людини. Характер політичної культури та громадянської соціалізації значною мірою залежить від функціонування політики як соціального інституту. У процесі громадянської соціалізації діти є об’єктом і суб’єктом. Але об’єкт не обов’язково повинен бути пасивним. Громадянська соціалізація формується, безумовно, під впливом численних агентів соціалізації, але дитина далеко не завжди і не в усьому залишається просто об’єктом, а часто активно й вибірково реагує на зовнішній вплив, виробляє свій варіант громадянсько-політичних уподобань.

У формуванні політичної свідомості юнацтва відбувається емоційне підкріплення, тобто апелювання не до розуму, а до емоцій, для підтримки свого символу віри використовується навіювання, а не переконання.

Діти не мають розвинутої політичної мови, але це є загальною рисою повсякденної свідомості. Головним джерелом легітимності політичних інститутів для підлітків є морально-психологічна складова. Для юнацтва ставлення до влади визначається переважно системою соціальних комунікацій і позицією дорослих. Унаслідок цього існує тотожність усіх аспектів оцінок владних та громадських інституцій з боку дорослих і юнацтва.

У третьому розділі “Регіональні громадянсько-політичні ідентифікації юнацтва” розглянуто питання оцінки школярами впливовості різних владних і громадянських структур міста; проаналізовано реакцію юнацтва на невпорядкованість соціально-політичного життя; визначено ставлення юнацтва до міста як показник регіональної соціалізації; зроблено порівняльний аналіз партійної ідентифікації та політичних уподобань юнацтва й дорослих та досліджено соціально-педагогічні технології громадянської і політичної соціалізації юнацтва.

Дані дослідження дають змогу зробити висновок про досить високий рівень зацікавленості підлітків міськими проблемами. Цей емпіричний факт може підтвердити досить високу інтегрованість підлітків у соціальне середовище міста і свідчить про високий рівень міської соціалізації. Міська соціалізація підлітків – процес формування у підлітків відчуття належності до соціальної групи городян, певного міського співтовариства, цілі й інтереси якого сприймаються ними як свої власні. Більшість опитаних підлітків позитивно оцінює майбутнє міста. Діти в соціальному плані не так гостро, як дорослі, відчувають дискомфорт від соціальних трансформацій, а діти також менш гостро відчувають невпорядкованість громадського життя. Можна відзначити, що система соціального контролю і соціальних інститутів, орієнтованих на юнацтво, була менше зруйнована в процесі глобальних соціальних трансформацій і швидше відновлюються, ніж соціальні інститути, призначені для регулювання світу дорослих.

Згідно з дослідженням, можна зробити висновок, що підлітки та юнацтво становлять з дорослими одне нерозривне соціально-політичне ціле, що пояснює факт високої відповідності позиції дорослих і юнацтва щодо оцінок статусу політичних інститутів міста. Дослідження свідчать, що принаймні старшокласники вже досить добре орієнтуються у найголовніших аспектах політичного життя: вони правильно, тобто як і доросле населення, вибудовують ієрархії політичних партій та головних громадянсько-політичних інституцій. У громадській свідомості юнацтва переважає думка, що українському суспільству притаманний хаос, невпорядкованість суспільно-політичного життя. Але місто сприймається як менш хаотичне середовище, ніж суспільство в цілому. Ці показники порівняно з дорослими нижче, тобто діти меншою мірою вважають, що соціуму притаманний хаос, ніж дорослі.

Серед заходів для подолання хаосу діти більш схильні підтримати комбіновані засоби, що поєднують у собі закон і насильство.

Ставлення до міста в юнацтва і дорослих практично однакове. Майже всі люблять своє місто, але пишається ним лише половина.

Діти інформовані про міські проблеми і здатні адекватно оцінювати їхню значущість. Вони більше ототожнюють себе з міським співтовариством, ніж дорослі.

Партійна ідентифікація юнацтва як 14-15 років, так і 16-17 років майже така сама, як і дорослих. Порівняння вибору юнацтва і дорослого населення виявляє дуже близькі збіги. Порядок величин відповідає виборам юнацтва і дорослих. На юнаків і дорослих впливають ті самі фактори політичної ситуації. До “помаранчевої революції” в юнацтва і дорослих були ідентичні партійні уподобання. Політичні обставини змінилися, і це однаковою мірою подіяло і на юнаків, і на дорослих. Громадянська соціалізація передбачає наявність певного соціального статусу. Можна зазначити, що старші підлітки не тільки присвоюють статус своїх батьків, а й формують свій особистий статус. Старші підлітки та юнацтво прагнуть закріпити свій статус і домогтися визнання його дорослими як соціальної верстви, від якої вони залежать. Для підлітків дорослі часто виступають недиференційовано, як соціальна спільнота, що домінує та підкоряє, тобто як панівна спільнота. Ставлення до цієї спільноти амбівалентне: одночасно наявні почуття поваги та відчуження. Це зумовлено тим, що, з одного боку, дорослі є джерелом ресурсів, з іншого – джерелом репресивної соціалізації. Тому процес громадянсько-політичної соціалізації засобами навіювання та наслідування може мати і перешкоди.

У юнацтва більш демократичні, індивідуалістичні позиції, тобто вони більше відповідають західним стандартам.

Існують різні соціальні та педагогічні технології формування громадянськості, наприклад метод проектів, громадянські акції, метод малих справ, інтернет-технології, комп’ютерні ігри тощо, засновані на сучасних інформаційних і комунікативних технологіях, розвиток яких зумовлений вимогами часу.

У висновках підсумовано й узагальнено основні положення та результати дослідження, а саме, що проблемним полем дослідження є громадянська та політична свідомість, громадянська соціалізація, політична культура юнацтва, і тому в даному дослідженні політичної і регіональної соціалізації юнацтва вирішується наукове завдання з’ясувати умови і специфіку процесу формування юнацтва як громадян демократичного суспільства. Важливим завданням громадянсько-політичної соціалізації є громадянська ідентифікація, тобто формування у юнацтва відчуття належності до Української держави, громадянського суспільства. Вихідною методологічною базою дослідження є системний аналіз. Явище громадянської ідентифікації розглядається як система, що має певну структуру, складовими компонентами якої є ідентифікація з державою, з нацією, громадою певного регіону, партійно-політичним угрупованням, відчуття належності до певної соціальної групи. Формами існування цього явища є ідентифікаційна свідомість, ставлення та дія. У свою чергу, ідентифікаційна свідомість за рівнями та джерелами свого формування поділяється на теоретичну, емпіричну, повсякденну та комунікаційну, яка переважно притаманна саме підліткам. Ідентифікаційне ставлення поділяється за ступенями на нерозвинуте, пасивно-споглядальне (яке переважно притаманне юнацтву) та активістське. Ідентифікаційні дії поділяються за змістом та напрямами, на комунікаційні, інформаційні, управлінські, праксеологічні тощо.

Головною функцією громадянської соціалізації є відтворення громадянства, формування громадян сучасної демократичної держави. На наш погляд, з урахуванням специфіки психології та соціального стану юнацтва питання громадянської соціалізації юнацтва слід розглядати в рамках спеціального напряму соціологічних досліджень, а саме політичної соціології юнацтва.

У мирний час, у період політичної стабільності політичний потенціал юнацтва перебуває в невиявленій формі. Хоча мотивація діяльності юнацтва не усвідомлюється як чітко політична, але часом вона має політичний зміст. Ясно, що дитина не виступає в чистому вигляді як суб’єкт політики, але очевидно і те, що діти – члени суспільства і не можуть бути ізольованими від політики, від сфери її інтересів. Методами політології, соціології та інших наук варто вивчати юнацтво як потенційний суб’єкт політики. Результати сприйняття політичних явищ є потенційним джерелом майбутніх дій. Шкільне юнацтво фактично є ще дітьми. Діти відкладають дієву реакцію на наступний період свого життя. Головним здобуттям юнацького періоду є визначення свого місця в майбутньому дорослому середовищі. У цьому і полягає інтерес дослідників до політичної культури юнацтва: з яким політичним багажем приходить у політичне життя наступне покоління.

Вплив сучасних політичних процесів на юнацтво зумовлений тим, що зникає певна частина політичного дискурсу, який був результатом примусу з боку тоталітарної влади, але одночасно під впливом демократичних процесів виникають нові політичні практики. Навчальні класи вже не є піонерськими загонами, дітям уже не пропонують змалку вірити в якесь безпомилкове вчення, але завдяки глобальним соціальним комунікаціям, рекламі формується сучасна трансполітика, що охоплює всі сфери життя.

Громадянську ідентичність можна визначити як одну з найсуттєвіших складових громадянської свідомості, що відображає зміст і якість ставлення суб’єкта до громадянських та соціально-політичних інституцій і визначається мірою причетності людини до нації, держави, міста та інших соціально-політичних угруповань. Формування громадянської ідентичності може відбуватися двома шляхами. Перший полягає в передачі новому поколінню зразків політичної поведінки й інших компонентів політичної культури попереднього покоління. Це консервативна модель, що виходить із цінностей збереження і передачі наступному поколінню досвіду старших, сформованих раніше стереотипів ментальності. Агентами політичної соціалізації в цьому є виступають родина і школа. Другий шлях – творчий. Формування громадянської ідентичності пов’язане з отриманням особистістю нових, раніше невідомих політичних знань, із засвоєнням нового політичного досвіду. Це відбувається в процесі різних форм участі індивіда в політичному житті країни, насамперед у період виборчих кампаній. Вивчаючи громадянську соціалізацію, ми усвідомлюємо, що політичні інтереси становлять тільки частину інтересів людини, тим більше дитини. Притому для юнацтва, як і для більшості дорослих, політична складова їхніх інтересів сприймається суб’єктивно другорядною. Політичні цінності – це цінності другого, а то і третього плану. Відповідно до численних досліджень ціннісних орієнтацій, у сучасної молоді громадянські цінності займають останні позиції, поступаючись матеріальним цінностям, коханню, здоров’ю, спілкуванню з друзями тощо.

Немає сенсу, виходячи з дослідницького інтересу, перебільшувати значення політики для юнацтва. Але залишати без уваги цю частину інтересів також не можна, тому що об’єктивно, будучи громадянами, діти, ставши дорослими, неминуче будуть включені в політичне життя, їм потрібно буде приймати електоральні рішення, ставати на бік тієї чи іншої політичної сили. Може, для юнацтва політика і не так важлива, але в держави інтерес саме до політичної складової культури і світогляду молодої людини дуже великий. Процес становлення громадянської ідентичності украй важливий для суспільства, тому що від його нормального перебігу залежить політична конфігурація майбутнього соціуму. Стан громадянської ідентичності визначає рівень реалізації функції відтворення політичної культури і формування громадянської активності.

Діти виступають як ресурс політичний, соціальний, демографічний. Але ресурс потенційний, на який можна розраховувати в майбутньому. Підлітки мають деякі вікові характеристики, що роблять їх зручними для маніпулювання. У демократичному суспільстві політична соціалізація підлітків здійснюється не на шкоду їм, не з агресивною, споживацькою й інструментальною метою, а для формування повноправного і повноцінного громадянина з громадянською політичною культурою.

Громадянська соціалізація підлітків найчастіше позбавлена власне політичної складової. І тільки в особливих випадках, в особливі періоди виникає сплеск політизації громадянських ідентифікацій у юнацтва. Мова йде про такі періоди, як вибори Президента, до Верховної Ради, події типу “помаранчевої революції”. У такі часи актуалізуються політичні інтереси, громадянські цінності, громадянська та політична діяльність не тільки дорослих, а і юнацтва.

Завдання підліткового періоду – підготувати умови для наступного етапу формування громадянської зрілості. Завданням громадянської соціалізації є підготовка людини до активної життєдіяльності у громадянському суспільстві. Необхідно сформувати у юнаків такі риси свідомості, щоб вони відповідали вимогам та умовам громадянського суспільства. Громадянсько-політична соціалізація юнацтва має багато в чому абстрактний характер, якщо вона не підкріплюється досвідом суспільної діяльності чи спостереженням такої діяльності в середовищі дорослих.

Відкладений попит на політичний потенціал юнацтва зумовлює непрямий вплив на дитячу свідомість. Агенти політичної соціалізації прагнуть використати некритичне ставлення юнацтва до ідей, через це пропонують ці ідеї як безумовну істину. Відсутність досвіду критичного осмислення ідеології зумовлює сприйняття ідей, пропонованих представниками референтної групи, без заглиблення у їх сенс. У демократичному суспільстві дитина має право не бути об’єктом впливу фанатиків. Суспільство повинно надати право людині обирати ідеологію тоді, коли вона буде спроможна критично осмислити ідеї. Умови вибору ідеології мають бути аналогічними вибору релігійних переконань. Дитина потребує правового захисту від можливої політичної експлуатації. Тому у юнацтва є право на те, щоб бути почутим і щоб його інтереси були враховані.

Описана проблемна ситуація містить певні суперечності. Але, на нашу думку, суперечності вирішуються тим, що діти та дорослі під впливом однакових соціально-політичних та економічних умов, соціалізуючись, формують однаковий тип політичної культури. Тобто у підсумку можна стверджувати, що відбувається не трансляція громадянсько-політичних норм і цінностей, а сприйняття інформаційних меседжів економічного та соціально-політичного середовища, і цей процес відбувається одночасно як у дітей, так і в дорослих. Для дорослих це трансформація політичної свідомості, для дітей – формування своєї власної політичної свідомості, значно відмінної від тієї, що є характерною для попереднього періоду.

Діти, підлітки та молодше юнацтво швидше реагують на новизну, швидше адаптуються до зміни соціального середовища, тому й більше відповідають її вимогам. Можна стверджувати, що певною мірою дорослі змушені запозичувати у юнацтва деякі моделі норм, щоб відповідати новим умовам за вимогами часу.

Формування громадянської та політичної соціалізованості юнацтва відбувається переважно за рахунок дії відтворювальних функцій політичних і соціальних інститутів. Але більш ефективно процеси громадянської соціалізації можуть бути забезпечені завдяки цілеспрямованим та відповідним соціально-педагогічним технологіям. Сучасними типами таких технологій є Інтернет, метод проектів, методика малих справ, метод вирішення практичних завдань тощо.

Подальші теоретичні та емпіричні дослідження процесів громадянської соціалізації юнацтва будуть сприяти становленню демократії та громадянського суспільства в сучасній Україні.