ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА НЕТРИМАННЯ СЕЧІ У ЖІНОК ПІСЛЯ ГІСТЕРЕКТОМІЇ

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети нами були висунуті такі робочі гіпотези:

1.   Після ГЕ спостерігається зниження функції яєчників. Гіпоестрогенія, яка розвивається після видалення матки, призводить до ендокринної атрофії сфінктера і підслизового прошарку уретри, а також в м’язово-зв’язковому апараті малого таза, що забезпечує певну нерухомість сечового міхура і проксимального відділу уретри.

2.   Після ГЕ відбувається дислокація уретровезікального сегмента та розвивається недостатність сфінктера уретри, що лежить в основі патогенезу стресового нетримання сечі (СНС).

3.   Тренування м’язів тазового дна (ТМТД) і використання препаратів місцевої дії, які містять естроген, у жінок після ГЕ сприятиме збереженню тонусу й об’єму м’язової маси м’язів тазового дна (МТД), що дозволить зберегти нормальне анатомічне положення уретровезікального сегмента, сприятиме поліпшенню кровопостачання всіх шарів уретри й попередить розвиток сфінктерної недостатності уретри, приведе до зниження частоти виникнення НС після видалення матки.

Дослідження здійснювалось за розробленою нами багатоетапною програмою (рис. 1). На першому етапі роботи здійснений ретроспективний аналіз історій хвороби 492 жінок, яким була проведена гістеректомія. Усі жінки були опитані за допомогою анкети. У цьому випадку такий метод використовувався з метою з’ясування рівня поширеності нетримання сечі, виявлення чинників ризику розвитку НС, а також для з’ясування часового інтервалу між операцією та виникненням НС.

На другому етапі для вивчення факторів ризику НС та розробки прогностичної моделі були розіслані анкети жінкам, які прооперовані в гінекологічному відділенні №1 Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства. За результатами анкетування, з урахуванням поставлених у дослідженні завдань, усіх обстежених жінок розділили на три групи. Першу досліджувану групу склали 78 жінок, у яких симптоми НС виникли після оперативного лікування (гістеректомії). До другої клінічної групи увійшли 66 жінок, які мали симптоми НС до оперативного лікування. До контрольної групи включена 31 жінка без скарг на НС. Після проведеного аналізу одержаних результатів були виявлені фактори ризику з розвитку НС і розроблена «Шкала ризику розвитку нетримання сечі у жінок після ГЕ», за допомогою якої здійснювався відбір і формування груп для подальшого дослідження.