СТАН ВАКЦИНОІНДУКОВАНОГО ІМУНІТЕТУ ПРОТИ КОРУ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМИ ПРОЯВАМИ ТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ ІНФЕКЦІЇ

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Спрямованість та обсяг проведених досліджень визначено завданнями роботи. Для виконання роботи застосовано епідеміологічні, серологічні, загально-клінічні та статистичні методи.

За матеріалами офіційної статистики МОЗ України, Харківської обласної і Харківської міської СЕС проведено ретроспективний епідеміологічний аналіз основних проявів епідемічних процесів туберкульозної і корової інфекцій у Харківській області, зокрема м. Харків, в період з 1995 по 2007 рр.

На базі Харківського обласного дитячого туберкульозного клінічного санаторію, Харківського міського клінічного протитуберкульозного диспансеру та Харківської міської СЕС проведено дослідження напруженості штучного активного імунітету проти кору у 443 дітей і підлітків віком 6 – 17 років: 67 обстежених були інфіковані мікобактеріями туберкульозу (МБТ) більше року (1-а група спостереження), 74 – мали віраж реакції Манту (РМ) (2-а група спостереження), 69 – мали гіперергічну РМ (3-я група спостереження), 89 – мали вперше діагностований туберкульоз (ВДТБ) (4-а група спостереження) та 72 – мали залишкові зміни після туберкульозу (ЗЗТБ) (5-а група спостереження). Групу порівняння склали 72 неінфіковані МБТ (з негативною РМ) особи відповідного віку. Усі обстежені були дворазово щеплені проти кору. Для імунізації проти кору використовували моно- і комбіновані вакцини (Кір-Паротит-Краснуха). Аналіз стану вакциноіндукованого імунітету проти кору був проведений з урахуванням терміну після останнього щеплення: через 1 – 3 роки, 4 – 6 років, 7 – 9 років та 10 – 12 років. Структура та відсоткове співвідношення супутніх захворювань були схожі в усіх групах обстежених.

У 74 % (327 осіб) від загальної кількості обстежених з туберкульозною інфекцією проведено порівняльний аналіз рівня Ат проти вірусу кору до початку та по закінченні хіміопрофілактики (хіміотерапії) туберкульозу.

Оцінку напруженості вакциноіндукованого імунітету проти кору проведено методом ІФА та в РПГА. Для проведення ІФА використано тест-систему «ВектоКорь – Ig G – стрип» (ЗАТ «Вектор-Бест», м. Новосибірськ, Росія). Дослідження зразків сироваток крові проведено в одному розведенні. Згідно з інструкцією щодо застосування тест-системи, результат аналізу вважали позитивним, якщо значення оптичної густини досліджуваної сироватки (ОГ _{сироватки}) дорівнювало або перевищувало граничне значення оптичної густини (ГЗОГ). Позитивні результати оцінювали за допомогою індексу позитивності (ІП) ).

ІП обчислювали за формулою:

ІП= ОГ _{сироватки} / ГЗОГ,

При значенні ІП «1» рівень Ат проти кору оцінювали як мінімальний захисний, при «1,1 – 1,5» – низький, при «1,6 – 2,0» – середній та при «2,1 та вище» – високий.

Для проведення РПГА використано діагностикум еритроцитарний коровий антигенний сухий «КЭД-90» (Підприємство по виробництву бактерійних препаратів Санкт-Петербурзького НДІЕМ ім. Пастера, м. Санкт-Петербург, Росія). Зразки сироватки крові з титром Ат «нижче ніж 1:10» розцінювали як негативні, «1:10» вважали мінімальним захисним, «1:10 – 1:20» – низьким, «1:40» – середнім, «1:80 та вище» – високим (Черкаський Б.Л., 2001).

Проведено аналіз результатів клінічного обстеження кожної відібраної для дослідження дитини.

Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням параметричних (критерій Ст’юдента) та непараметричних критеріїв (критерій Колмогорова-Смірнова, критерій знаків, парний критерій Вілкоксона, критерій Вілкоксона-Манна-Уітні). Математична обробка даних проводилася за допомогою ліцензійної програми електронних таблиць Microsoft Office Excel 2003.

Результати досліджень та їх обговорення. Для підвищення ефективності заходів специфічної профілактики кору необхідно виявляти та досліджувати фактори, що спроможні змінювати напруженість штучного активного імунітету. В представленій роботі проведено епідеміологічну оцінку проявів корової і туберкульозної інфекцій в Харківській області, зокрема м. Харків, і досліджено характер впливу туберкульозної інфекції на вакциноіндукований імунітет проти кору.

Після 2000 р., не дивлячись на включення України до програми елімінації кору в Європейському регіоні та досягнення 95-відсоткового охоплення населення щепленнями ЖКВ, в країні, зокрема Харківській області та м. Харків,  виявлено два суттєвих підйоми захворюваності на кір (2001 і 2006 рр.). В період з 2000 по 2007 рр., за винятком 2001 та 2006 рр., захворюваність на кір в області та місті відповідала спорадичному рівню (не перевищувала 2,9 та 3,6 на 100 тис. населення відповідно). В 2001 р. темп приросту захворюваності на кір склав 1133 % - в області та 811 % - в місті, показники інтенсивності зросли до 11,1 та 8,2 на 100 тис. населення відповідно. В послідуючі роки  тривало зниження рівня захворюваності та в 2004 р. не було зареєстровано випадків кору. Проте, у грудні 2005 р. почався черговий епідемічний підйом захворюваності на кір і в 2006 р. показники інтенсивності досягли максимального рівня для області (87,4 на 100 тис. населення) та міста (104 на 100 тис. населення) за досліджуваний період. Інтенсивність захворюваності на кір в 2006 р. перевищила попередній епідемічний підйом 2001 р. в 7,9 разів - в області та в 12,7 рази - в місті. Аналіз вікової структури захворілих на кір у 2006 р. встановив превалювання осіб 15 – 29 років (70 % - в області та 66 % - в місті), що свідчить про «подорослішання» контингенту, який хворіє на кір. Проте, у роки епідемічних підйомів захворюваності на кір ураженість дітей (особливо у віці до 2 років) сягала високих рівнів та грала вагому роль у розвитку епідемічного процесу кору. В 2001 та 2006 рр. захворюваність на кір серед дитячого населення в області складала 16 та 91 на 100 тис. дитячого населення відповідно, що перевищило загальний обласний показник; в місті захворюваність дітей на кір не перевищувала загальний міський показник і склала 6,7 та 93,8 на 100 тис. дитячого населення відповідно.

Основною причиною активізації епідемічного процесу кору було погіршення стану популяційного імунітету в Харківській області, зокрема   м. Харків. Частка серонегативних осіб зазнала значних коливань від 11,65 до 35,4 % в місті та від 5,8 до 25,5 % в області. В період з 2000 по 2004 рр. частка незахищеного проти кору населення міста перевищувала відповідний показник в області. Протягом 2005 – 2007 рр. питома вага серонегативних осіб в місті та області суттєво не відрізнялася, проте, рівень захворюваності на кір серед населення міста перевищив обласний показник, що свідчить про вищу активність епідемічного процесу корової інфекції серед міського населення. В роки передепідемічного підйому захворюваності на кір у місті та області прошарок серонегативних осіб перевищував 5-ти відсотковий регламентований ВООЗ рівень в 2 (2000 р.) – 5 (2005 р.) разів. Дослідження популяційного імунітету проти кору серед дитячого населення виявило вищий за припустимий рівень серонегативних осіб, особливо в 2003 – 2006 рр. (23 – 32 %).

Отже, для Харківської області та м. Харків встановлено суттєвий відсоток незахищених проти кору осіб, циклічні підйоми захворюваності на кір в 2001 та 2006 рр. і залучення до епідемічного процесу кору щеплених ЖКВ осіб. З’ясування поширеності факторів, спроможних впливати на штучний активний імунітет проти кору, сприятиме покращенню заходів боротьби з кором.

Перебіг епідемічного процесу  туберкульозної інфекції в період епідемії. В Харківської області, зокрема м. Харків, у період з 1995 по 2007 рр. зберігалася виражена тенденція до збільшення випадків захворювання на туберкульоз (рис. 1). Протягом періоду спостереження показник інтенсивності виріс в області з 41,7 до 78,6 на 100 000 населення (темп приросту склав 88,5 %), в місті з 40,7 до 58,6 на 100 тис. населення (темп приросту склав 44 %). Слід відзначити, що основна маса захворілих на туберкульоз складалася з жителів міста (в 2007 р. - 76,3 %).

В Харківській області спостерігалося зростання захворюваності на бацилярну та деструктивну форми туберкульозу, темп приросту склав 47,8 і 57,5 % відповідно. Проте, в місті з 2001 р. відбулася стабілізація показників захворюваності на бацилярну та деструктивну форми туберкульозу, середні показники для даного періоду складали 22,6 ± 1,3 та 20,7 ± 0,8 на 100 тис. населення відповідно.

Інтенсивність захворювання на туберкульоз серед підлітків Харківської області наростала й у 2007 р. склала 38,3 на 100 тис. підліткового населення, що обумовлено прогресуючим поширенням туберкульозу серед дорослого населення (r = + 0,92 ± 0,04; р ≤ 0,05) та анатомо-фізіологічними особливостями організму підлітка. В місті спостерігалося виражене коливання показників захворюваності на туберкульоз від 16,1 до 41,7 на 100 тис. підліткового населення.