Формирование промежуточных рекреационных пространств в архитектурной среде : Формування проміжних рекреаційних просторів в архітектурному середовищі

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються об'єкт, предмет, задачі й методи дослідження, розкривається наукова новизна, теоретична і практична значущість дослідження, сформульовані основні положення, що виносяться автором на захист.

У першому розділі «Сучасний стан науки і практики по формуванню архітектурного середовища з природними елементами» узагальнені матеріали з формування архітектурного середовища з інтегрованим включенням засобів ландшафтного дизайну. Виявлені певні тенденції в розробці наукових досліджень за даною проблематикою. У невеликій кількості наявних наукових досліджень висвітлюються наступні естетичні, екологічні й біологічні аспекти проблеми:

-       велика увага приділяється вивченню розвитку субтропічних і тропічних рослин з рекомендаціями по догляду за ними;

-       розглядаються прийоми використання в інтер'єрах рослин різних кліматичних зон;

-       вивчається вплив мікрокліматичних умов різних видів виробничих приміщень на рослинні угруповання;

-       розробляються рекомендації з озеленення інтер'єрів виробничих і громадських будинків та ін.;

-       розглядаються особливості формування рекреаційних просторів з елементами природного середовища на штучних основах та ін.

Розроблена в результаті проведених досліджень методика проектування громадських і промислових будинків на основі елементів озеленення недостатньо досконала, тому що не враховує повний спектр засобів формування архітектурного середовища з включенням елементів ландшафтного дизайну.

Узагальнення літературних даних дозволяє зробити висновок, що в даний час для поліпшення комфортності архітектурного середовища є недостатніми окремі заходи гігієнічного й функціонального характеру. У сформованій ситуації особливо цінні роботи, що розглядають органічний зв'язок архітектурного і природного середовища.

Слід зазначити, що на сьогодні ще не знайшли відображення питання формування об'ємно-планувальної структури місць короткочасного відпочинку в різних типах архітектурного середовища з використанням засобів ландшафтного дизайну.

Відсутній чіткий та зрозумілий апарат з даної проблематики. Тому проведений у роботі порівняльний аналіз дозволив уточнити блок понять і термінів, необхідних для визначення сутності досліджуваних питань і закономірностей їхнього формування. У роботі уточнюються основні вихідні теоретичні положення. Так, архітектурне середовище в даному дослідженні розуміється як просторове середовище, що характеризують різні за функціональним призначенням будинки і споруди. Організація короткочасного відпочинку в даній роботі розглядається у структурі житлових, громадських і промислових будинків, в інтер¢єрних і екстер'єрних рекреаційних просторах, сформованих з використанням засобів ландшафтного дизайну – рослинності, геопластики, водних пристроїв та ін. Межа формування всіх трьох категорій рекреаційних просторів – створення оптимальних умов для рекреаційних процесів, відновлення фізичних сил, духовне відновлення, оздоровлення людини.

Характер формування проміжних рекреаційних просторів в архітектурному середовищі всіх категорій залежить від сформованої чи проектованої планувальної структури будинків, характеру функціональних процесів, що відбуваються в них, і природно-кліматичних умов, тому в дослідженні приділена велика увага саме цим основним аспектам формування архітектурного середовища. Проміжні рекреаційні простори кожної категорії архітектурного середовища характеризує однорідне просторове середовище й чіткі геометричні параметри.

Формування проміжних рекреаційних просторів розглядається з урахуванням взаємозв'язку "людина" (рекреанти) - рекреаційна діяльність – "середовище". Перший блок є визначальним у формуванні рекреаційних просторів. Його характеризують вікові особливості психофізіологічного розвитку рекреантів, бюджет вільного часу, вікові рекреаційні потреби залежно від категорії архітектурного середовища. Другий блок характеризують особливості здійснення  рекреаційної діяльності, предметна локалізація та ін. Третій блок характеризує поняття "середовище", воно розуміється як цілісна структура, що включає соціальні й матеріальні компоненти. Її визначає екологічний, функціональний і естетичний комфорт.

Для визначення всіх особливостей і закономірностей формування архітектурного середовища з включенням проміжних рекреаційних просторів дослідження в даній роботі здійснюється у взаємозв'язку з розглядом особливостей еволюційного розвитку.

У роботі розглядаються особливості формування архітектурного середовища з інтегрованою взаємодією з елементами природи, виявляються основні етапи цього еволюційного процесу. Встановлено, що найважливішим фактором, що визначає структуру, предметне наповнення рекреаційних просторів  у Стародавній період розвитку був природно-кліматичний. У Стародавньому Єгипті, Греції і Римі одержала поширення система замкнутих просторів – житлові будинки з внутрішніми двориками. Велике поширення одержав атріумно-перестильний тип житлового будинку. Древні римляни, ввівши в побут атріумний будинок з критою галереєю по внутрішньому периметру, капищем чи басейном, колодязем у центрі надовго визначили тип проміжного рекреаційного простору  з органічним взаємозв'язком природного й архітектурного середовища, зробивши вплив на розвиток рекреаційного середовища в наступні епохи розвитку людської цивілізації.

У середні віки формування інтер¢єрних і екстер'єрних рекреаційних просторів у більшій мірі було підпорядковано функціональним (утилітарним) і релігійним факторам. У монастирях Середньовіччя елементи природного середовища в основному розміщувалися в замкнутому дворику –клуатрі. Він мав компактну, регулярну форму плану. В його планувальну структуру включалися рослини, водні пристрої, малі архітектурні форми, та ін. З особливою розкішшю оформлялися внутрішні дворики іспано-мавританського стилю (патіо) з визначеними композиційними прийомами формування. Комплекс таких мініатюрних патіо, включених у складну структуру палацу, представляють сади Гранади, створені в XIII ст. у резиденції Халіфів – Альгамбрі. Зв'язок між внутрішнім рекреаційним простором і відкритими зовнішніми видами досягається завдяки створенню видових точок, оформлених аркадами. Цей прийом взаємозв'язку відкритого екстер'єрного і закритого інтер¢єрного просторів одержав надалі широкий розвиток у формуванні архітектурного середовища.

У період науково-технічної революції наприкінці XVIII – XIX ст., пов'язаний з появою нових технологій – виробництво скла, конструктивних елементів з металу, сприяв появі нових типів рекреаційного середовища в архітектурі житлових і громадських будинків. Яскравим уособленням інноваційних процесів в архітектурному середовищі  став "Кришталевий палац", збудований для Всесвітньої виставки у Лондоні, що ілюструє інтеграцію архітектурного і природного середовища з новими масштабними характеристиками.

На початку ХХ ст. у зв'язку з подальшим ростом міських територій, упровадженням механічних засобів транспорту, процес відриву міського середовища від природи продовжує підсилюватися і потреба в привнесенні природних елементів в архітектурне середовище стає все більш актуальною. До початку ХХ ст. затвердилася тенденція органічного об'єднання архітектури будинку з навколишнім ландшафтом. У ХХ ст. в період нового часу, з'явилися теоретичні роботи Ле Корбюзьє, Р. Райта, Міс Ван Дер Роя та ін. з інтегрованим об'єднанням архітектурного і природного середовища.

Для поліпшення екологічних і естетичних характеристик архітектурного середовища створюються зимові сади, сади на дахах, внутрішні дворики (патіо) та ін. Встановлено, що характер розміщення проміжних рекреаційних просторів в архітектурному середовищі залежить від багатьох факторів, але основним критерієм їхньої диференціації є природно-кліматичний фактор. До ізольованих від зовнішніх впливів рекреаційних просторів слід віднести еркери, веранди, атріуми, зимові сади та ін. До проміжних рекреаційних просторів відкритого типу можна віднести балкони, лоджії, тераси, озеленені дворики (патіо), рекреаційні простори на плоских покрівлях.

У другому розділі "Закономірності формування проміжних рекреаційних просторів в архітектурному середовищі" розглядаються особливості формування проміжних рекреаційних просторів у структурі житлових, громадських і промислових будинків.

Встановлено, що одним із способів досягнення комфортності житлового середовища є включення елементів природного середовища в структуру житлових будинків. Залежно від рівня комфортності, житлові малоповерхові будинки підрозділяються на наступні типи:

Вілла — дорогий великий будинок садибного типу, розташований серед  природного оточення. Загальна площа такого будинку більше 400 кв.м. Має розвинутий склад приміщень, включає зимовий сад у двох рівнях, а також відкриті проміжні рекреаційні простори, балкони, тераси, лоджії, сад на даху.

Особняк - середній будинок садибного типу площею 300-400 кв.м для середньо - та високозабезпечених родин. Побудований з натуральних довговічних будівельних матеріалів, з розвинутим складом приміщень, у тому числі зимовий сад у двох рівнях, балкони, лоджії, тераси.

Котедж – середній будинок садибного типу площею від 100 до 300 кв.м. для середньозабезпечених родин. Побудований переважно з недорогих конструкцій з включенням елементів природного середовища – зимовий сад, балкони, тераси та ін.

Одноповерховий житловий будинок - малий будинок площею до 100 кв.м. для середньозабезпечених родин, вирішений традиційно з ландшафтними фрагментами.

Визначено, що в малоповерхових житлових будинках пріоритетним типом проміжних рекреаційних просторів є зимові сади. Вони являють собою спеціально сформоване штучне середовище з використанням елементів флоро-  і фітодизайну, призначене для організації короткочасного відпочинку членів родини. Встановлено, що в житлових малоповерхових будинках зимовий сад може бути прибудований, вбудований, на першому рівні, на другому рівні. Найбільш комфортним є зимовий сад у двох рівнях, особливо атріумного типу. При формуванні фітосередовища зимового саду треба враховувати склад родини, вік, характер трудової діяльності й ін. Композиційні прийоми формування зимового саду залежать від займаної площі, характеру орієнтації, вибору стильових особливостей предметно-просторової організації.

Найбільш перспективними типами проміжних рекреаційних просторів у висотних житлових будинках є сади на дахах. Вони підрозділяються на два типи залежно від характеру експлуатації: для загального користування; для індивідуального користування. В організації простору плоских дахів у рекреаційних цілях встановлено два підходи: імітація природного саду з усіма властивими йому атрибутами й деталями; створення тільки необхідного для відпочинку обладнання з орієнтацією мікропростору на навколишній ландшафт – міський сад, масив зелені, річка, озеро та ін.

Встановлено, що основним фактором, який впливає на характер включення елементів природного середовища в структуру громадського будинку, є його функціональне призначення. Просторова й планувальна структура громадських будинків відбиває характер взаємозв'язку і взаємозалежності основних функціональних процесів.  Слід виділити дві категорії основних просторів:

I категорія – простір споживання (її характеризують відвідувачі);

II категорія – простір обслуговування (персонал).

Елементи природного середовища можуть бути включені в планувальну структуру цих двох категорій просторів. Проміжні рекреаційні простори в структурі громадських будинків виконують в основному релаксаційно-оздоровчу, архітектурно-художню і соціальну функції. У громадських будинках особливу і найбільш перспективну роль у створенні рекреаційних просторів з елементами природного середовища мають атріумні простори і рекреаційні простори на плоских покрівлях. Атріумні простори в структурі громадських будинків мають великий потенціал у плані створення комфортного середовища в умовах все зростаючої урбанізації і все більшого відриву людини від природного середовища. Проміжні рекреаційні простори  атріумного типу виражають цінності споглядальності, властиві східним культурам. Вони володіють високим емоційним і релаксаційним впливом. У свою планувальну структуру атріумні простори включають прогулянкові маршрути, зони короткочасного відпочинку і різні точки огляду для сприйняття ландшафтних фрагментів. Їхня просторова структура вирішується як з використанням регулярного, так і  ландшафтного прийомів планування.

Поряд з громадськими будинками велике значення повинне приділятися формуванню проміжних рекреаційних просторів у промисловому середовищі. Промислове середовище характеризують промислові підприємства (одне чи кілька) і комплекс виробничих споруд і будинків побутового призначення. Проміжні рекреаційні простори в основному повинні розміщуватися в будинках побутового призначення, де здійснюється короткочасний відпочинок. Тривалість відпочинку повинна складати 45-60 хв. У даний час величезні промислові об'єкти не будують. Підприємства малого і середнього бізнесу займають компактну, невелику площу. У їхню структуру повинні органічно включатися такі проміжні рекреаційні простори, як внутрішні дворики, зимові сади, сади на дахах і ландшафтні фрагменти. У перспективі все більше поширення одержують прийоми створення  рекреаційних просторів у вигляді проміжного поверху, який нагадує за характером об'ємно-просторової організації природну оазу, що значно підвищує комфорт виробничого середовища.

Проведений аналіз закономірностей формування проміжних рекреаційних просторів в архітектурному середовищі дозволив виявити їхню основну класифікацію за архітектурними, екологічними, ландшафтними критеріями. З урахуванням визначальних критеріїв проміжні рекреаційні простори можна класифікувати на такі типи:

I тип -  рекреаційні простори з високою функціональною насиченістю елементами природного середовища (зимові сади, внутрішні дворики /патіо/), сади на дахах S min = 30 м²  S max = 150-250 м²).

II тип -  рекреаційні простори із середньою функціональною насиченістю елементами природного середовища (лоджії, веранди, тераси, атріуми S min = 5 м²  S max = 50 м²).

III тип - рекреаційні простори  з низькою функціональною насиченістю елементами природного середовища (балкони, еркери, галереї S min = 3 м²  S max = 25 м²).

Для удосконалення проектування і реконструкції архітектурного середовища необхідно дотримуватись наступних принципів формування:

-       функціональної і соціокультурної доцільності;

-       стильової єдності предметно-просторового середовища;

-       естетичної інформативності і релаксаційного впливу;

-       екологічної ефективності;

-       конструктивно-технологічної доцільності;

-       економічної оптимальності.

У третьому розділі "Рекомендації з формування проміжних рекреаційних просторів в архітектурному середовищі" розглянуті особливості композиційного моделювання фітосередовища проміжних рекреаційних просторів.

Визначено, що формування фітосередовища проміжних рекреаційних просторів повинне здійснюватися з використанням природних і антропогенних засобів ландшафтного дизайну. У роботі викладена характеристика  природних засобів ландшафтного дизайну як найбільш активних композиційних акцентів у формуванні фітосередовища проміжних рекреаційних просторів. Розроблено класифікацію рослин. Визначено, що з урахуванням архітектурних, естетичних характеристик рослини підрозділяють на п'ять груп: декоративно-листяні; декоративно-квіткові; декоративно-плодові; ампельні й виткі; сукуленти.

З урахуванням біологічних характеристик рослини класифікуються на такі групи: тропічні; субтропічні; рослини сухих субтропіків; середземноморські рослини; рослини Азії. З урахуванням виявлених характеристик рослинності формуються флоро- і фітокомпозиції, що являють собою наступні композиційні угруповання: точкове, лінійне, вертикальне, групово-глибинне, группово-плоскофрагментальне, вільне (мальовниче). Для посилення естетичних характеристик проміжних рекреаційних просторів створюються ландшафтні фрагменти.

Визначено, що формування фітосередовища  повинне здійснюватися з урахуванням характеру розміщення в архітектурному середовищі (житлові, громадські, промислові будинки), просторова організація має здійснюватися з урахуванням демографічних характеристик і специфіки функціональних процесів. Це дозволяє сформувати комфортне рекреаційне середовище, що відповідає психологічним потребам людини і визначити масштабні співвідношення і предметне наповнення рекреаційного середовища.

У роботі викладено композиційні характеристики проміжних рекреаційних просторів,  виявлено основні їхні типи: глибинно-вертикальні, фронтально-вертикальні, з рівним розміром, з розвитком простору (спрямованим, концентричним, вільним). Розглянуто композиційні характеристики оточуючих поверхонь (стеля, стіни, підлога) для проміжних рекреаційних просторів закритого типу. Викладено стилістичні особливості формування фітосередовища:

-       прийом символізації простору;

-       прийом світло-кольорового посилення виразності рекреаційного простору.

Дано рекомендації з методики проектування проміжних рекреаційних просторів з урахуванням їхнього перспективного розвитку.

Подальші дослідження з цієї проблематики можуть бути продовжені як на теоретичному, так і практичному рівнях. Доцільне здійснення більш глибоких досліджень з формування проміжних рекреаційних просторів у структурі громадських і промислових будинків для створення більш комфортних умов в архітектурному середовищі.