ПРИНЦИПЫ РЕСТАВРАЦИИ ПАМЯТНИКОВ АРХИТЕКТУРЫ ЛИВАНА 1-Й ПОЛОВИНЫ ХХ ВЕКА : ПРИНЦИПИ РЕСТАВРАЦІЇ ПАМ\'ЯТОК АРХІТЕКТУРИ ЛІВАНУ 1-Й ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое содержание

У вступі в     загальних рисах     розкривається  ступінь вивченості наукової проблеми, обгрунтовується актуальність дослідження, визначається мета і задачі роботи, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, виділяються об’єкт і предмет дослідження, наводиться методика, межі дослідження, наукова новизна, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, апробація роботи і публікації.

У першому      розділі        “ПРОБЛЕМА ВИВЧЕННЯ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЛІВАНУ ЯК ОБ’ЄКТА РЕСТАВРАЦІЇ” - аналізується стан реставраційно-відбудовної діяльності в Лівані,     вітчизняний   та    міжнародний.

Спадщина пам’яток архітектури Лівану має міжнародне значення, з часів проголошення незалежності Лівану (1943рік) збільшується проблема їх відновлення і реставрації, тому що з’явилась нова форма руйнацій – в результаті соціальних змін і постійних війн на Близькому Сході. В Лівані їснують різні реставраційні фірми,  які   працюють     за приватними   методиками.   Вітчизняна

проекту (або проекту пристосування). При цьому витримуються умови узгодження  з муніципальними органами (табл. 3).

Автором    розглядається    процес    ремонтно-відбудовчих     робіт,    які

виконувалися за його проектами і під його керівництвом по вул. Алленбі в Бейруті (1995-2000рр.) (рис.1).

До        інженерно-конструктивних     методів      реставрації       пам’яток

архітектури Лівану  означеного періоду  віднесена практика укріплення несучих конструкцій - стін, фундаментів і сводів. При цьому  рахувались  як міжнародна, так і традиційна практика цих засобів. Основними методами  по укріпленню несучих конструкцій для умов Лівану прийнято: відновлення втрачених елементів, а також використання закритих і відкритих посилюючих конструкцій. Фундаменти посилюються, як правило, за методами  підводки та за допомогою обойм.

Для Лівану характерна велика кількість археологічних об'єктів і  джерел.

Тому  вибір того чи іншого засобу реставрації здійснюється за участю археологів.

               Систематизовані засоби по  реставрації    фасадів і    кам’яних елементів, які значною мірою базуються на використанні авторського досвіду, а також рекомендацій вітчизняної фірми “Solidere”.

До     3-ї   групи    віднесені   рекомендації по реставрацiї  малих    форм – вікон, дверей, балконів, лоджій, еркерів, карнизів тощо. За для традиційних форм рекомендовано вживати арки і вікна, які більш характерні саме для Лівану, арабських грат, арабо-мусульманський ордер колон.

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.      Актуальність   наукової  теми, присвяченої    розробці      принципів і

методів реставрації пам’яток  архітектури Лівану 1-ї половини ХХ ст., підкреслюються їх національним і міжнародним значенням, необхідністю їх охорони, реставрації і раціонального використання в сучасних умовах, а також відсутністю комплексної методики реставраційно-відбудовної діяльності, заснованої на науково  обґрунтованих принципах.

2. Відновлення  архітектурної  спадщини   Лівану  1-ї половини ХХ ст., значно пошкодженого від ізраїльської агресії і громадянських війн 1980-х рр., до сього часу не було предметом досліджень, як і окремих будівель означеного періоду з метою розробки принципів і методів їх реставрації.

3. Незважаючи на існуючі принципи і   методи    реставрації   пам’яток

архітектури, які впроваджувались в Західній Європі, починаючи з ХІХ ст., доведено, що специфіка історичного  розвитку   архітектури   Лівану періоду  1-ї  половини ХХ ст. потребує  окремих досліджень. Це пов’язано із політичним і культурологічним становищем Лівану, а також наявністю паритету двох релігій – ісламу і християнства.

4.      Класифікована        деформація         архітектурної             спадщини

і об’єктів реставрації  (пам’яток архітектури), яка характеризуюється  за ступенями    (повна,   часткова      деформація),    за        характером     (історична,

спадщини Лівану  1-ї половини ХХ ст. пов’язана з необхідностю обліку багатьох архітектурних стилів, на яких базується еклектизм. Виявлені  фактори становлення і розвитку Бейрутського еклектизму в архітектурі 1-й половини ХХ ст., а саме:

- політичні (зв’язок з арабо-мусульманським світом, Ліван під Французьким мандатом 1920-1943р.р.):

- економічні (ріст комерційної діяльності, активне будівництво доріг, відновлення будівельної бази);

- соціальні (зміна демографії, підготовка професійних кадрів Лівану);

- релігiйний склад населення Лівану початка ХХ ст. (християни –50%, мусульмани-45%, друзи та інші –5%).

У третьому розділі “ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ РЕСТАВРАЦІЇ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ ЛІВАНУ1-Ї ПОЛОВИНИ ХХ СТ.” -  виявлені і систематизовані:  1). Загальні  і  окремі принципи реставрації; 2). інженерно-конструктивні  і  об’ємно-планувальні методи  реставрації;   3). засоби реставрації малих форм в архітектурі Лівану.

До 1-ї групи віднесені:

- принципи вибору об'єктів реставрації (обліку історичної цінності об'єктів, багатофакторність оцінки і її об’єктивність, тобто на підставі натурних обстежень);

- принципи зберігання історичної відповідності об’єкту реставрації;

- принцип конструктивної цілісності;

- принцип функціональної гнучкості;

- принцип збереження стильового розмаїття.

Кожний з указаних принципів пояснюється в текстовому і ілюстративному плані.

            Вперше розроблені методи моделювання реставраційно-відбудовної діяльності, які складаються з підбору необхідної документації,  рішення містобудівних і об’ємно-планувальних  задач реставрації  з використанням графічних методів моделювання, макетування і методів комп'ютеризації (табл.4)

            До 2-ї групи віднесені:

- методичні основи реставрації об’ємно-планувальних рішень об’єктів реставрації 1-ї половини ХХ ст.:

- інженерно-конструктивні методи реставрації відновлення пам’яток  архітектури означеного періоду:

- досвід теоретичних напрямків щодо принципів реставрації пам’яток архітектури – Франції, Італії, Польщі, Росії, України та інших.

- головні етапи реставраційно-відбудовної діяльності  полягають в розробці проектної документації і реалізації проекта реставрації. Розробка  проектної документації   виконується у   дві   стадії – ескізного   проекту і   стадії   робочого

архітектурна наука незалежного Лівану відносно молода, і науково-методичні рекомендації з питань реставрації пам’яток архітектури не були предметом досліджень. Це стосується саме досліджень по відновленню архітектурної спадщини  часів Оттоманської імперії і періоду Французького мандата (1920-1943 роки). Якщо в історичному розгляді проблема відновлення будівель і споруд вирішувалась головним чином на релігійній основі (Давня Японія, Доколумбова Мексика та інші ), то в ХІХ столітті ця тенденція охоплює широку номенклатуру громадських будинків. Учені Західної Європи  ХІХ ст.- Рафаель Стерн, Джузеппе Валадье, Джон Рескін, Адольф Дідрон та інші впроваджували методи реставрації, які і зараз подекуди користуються успіхом, наприклад, методи анастілоза, графічної реконструкції, метод аналогій, доповнень, розчищення  будівельних шарів.

           В Лівані великим успіхом    користуються    методи    реставрації пам'яток греко-римської античності. Тут головним методом реставрації вважається метод анастілоза- тобто відновлення   об'єкта з існуючих решткiв колон, кам'яних   блоків, які  мають  бути   поставлені  на своє місце (храми Баальбеку, колонадні вулиці Тіра і т. і.).  Чимало історичних об'єктів відновлено за допомогою графічних методів -  по  решті  планів,   кам'яних    фрагментів.   Завдяки графічній реконструкції ми знаємо  зовнішній   вигляд  як    окремих   житлових будівель Близького Сходу, так і величезних архітектурних   культових ансамблів - (Баальбек в Лівані);   палацових   (Хірбет  аль-Мафджар  в   Иорданії),   театрів Пальміри, Бостри (Сірія)  і   багатьох   інших.   Але в Лівані чекають своєї черги чимало пам'ятків архітектури як давнього, так   і    сучасного часу.

           В даному розділі   всебічно   розглянута   проблема    деформації пам'яток архітектури як складової частини змін в архітектурній спадщинє 1-ї пол. ХХ ст. З одного боку ця деформація обумовлена фактором часу, а з другого -  втручанням суспільства, соціально- економічними змінами і війнами. Надається класифікаційна характеристика видів деформації пам'яток архітектури, яка для умов Лівану розподіляється за ступенями  (повна або частинна деформація), по   якісних   характеристиках   (природня,   непередбачена,   необхідна), по   архітектурно-будівельних   ознаках   (містобудівна,  об'ємно-планувальна, архі- тектурно-художня).   Подібна   класифікація   деформаційних   особливостей ілюструється низкою прикладів, об'єктів 1-й половини ХХ ст. (табл. 1,2).

Реставраційна справа в Республіці   Ліван,    як системний підхід, існує приблизно 10 років. Активно працюють окремі   проектно-реставраційні фірми, які  самостійно   узгоджують   свою    діяльність   з      Міністерством   туризму, з відповідними   департаментами  і міськими  муніципалітетами. Однією з таких фірм є фірма, яка очолюються автором даної   дисертаційної роботи- "Кобейссі-групп". Головною реставраційною фірмою Бейрута “Солідер”   ("Solidere")  вико- нуються більшість замовлень по відновленню центру ліванської столиці. Таким чином, на даний час до проблем дослідження архітектурної спадщини Лівану як об'єкта реставрації можна віднести:

- відсутність науково-методичного апарату досліджень з даної тематики;

-неможливість історико-архітектурної оцінки особливостей розвитку архітектури Лівану періодів Оттоманської імперії (поч. ХVІ- поч.ХХ ст.) і Французького мандата (1920-1943 р.р.);

- відсутність аналізу становлення архітектурного стилю Лівану 1-й половини ХХ ст.;

- брак комплексної методики реставраційно-відбудової діяльності відповідно до науково обґрунтованих принципів і методів реставрації пам'яток архітектури Лівану 1-й половини ХХ ст.

        У другому розділі "АНАЛІЗ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ   ЛІВАНУ    ХVІ- СЕРЕДИНИ ХХ СТ."  -   отримані   наступні результати:    обгрунтовано    науково-методичний апарат досліджень пам'яток архітектури    Лівану. -  означені     як   загальнонаукові    методи     досліджень (фактологічні,   аналітичні), так   і приватно наукові методи (облік національної специфіки, достатність кількісних даних, комплексність досліджень, поетапна апробація, вибір оптимальних   рішень і т.і.). -  У контексті  досліджень об'єктів реставрації вперше    розглянуто    особливості розвитку  архітектури Лівану періоду Оттоманської імперії (початок   ХVІ - початок   ХХ ст.).    Серед об'єктів означеного періоду   найбільш   відомі    розташовані  у містах Сайда (колишній адміністративний центр)  і     Бейрут.     Наводиться  низка     прикладів пам'яток архітектури, які   відреставровані або потребують реставрації - мечеті, палаци, хани,   традиційне   ліванське житло, а  також християнські культові будівлі різних конфесій. Встановлено, що ліванська архітектура ХVІ - ХІХ ст. для Туреччини являлась провінційною. Мечеті часто перебудовувались із християнських храмів, збудованих хрестоносцями в ХІ-ХІІ ст. (як приклади, мечеть в Сайді Джамі аль-Кабір аль-Омари, ХVІІІ ст., мечеть в Бейруті Джами-аль-Омарі, ХVІІ ст. та ін.). Пізніше мечеті набули вигляду багатокупольних будівель із короткоствольними мінаретами і шатровим завершенням. Християнські культові будівлі, збудовані за часів Оттоманськоі імперії, залишались у європейських об'ємно-планувальних формах (в Бейруті: Маронітський собор Св.Георгія, 1888; церква Св. Луїса, 1863; Грецький ортодоксальний собор Св. Георгія, 1767 та ін.).

Архітектура ліванського житла Оттоманського періоду розглянута з боку основних типів об'ємно-планувальних схем: а) замкнутий тип з квадратним планом; б) будинок галерейного типу; в) будинок дворового типу; г) будинок з центральним залом; д) комбінований тип дому.

               Вперше комплексно досліджена і розглянута архітектура Лівану періоду правління  французької   адміністрації    (1920-1943 р.р.). Виявлені    умови  і  фактори активізації будівельної діяльності в Лівані - політичні, соціальні і економічні. На прикладі Бейрута розглянуто зростання населення, його міграція, релігійний склад. Так, населення Бейрута інтенсивно зростало: в 1925- 150 тис.чол., а в 1940- 230 тис. чол.. В 1930 р. релігійний склад значно відрізнявся від інших країн Близького Сходу. 50% населення Бейруту в 1930 р. складали християни;   36%- мусульмани, а   14%- друзи    та представники інших конфесій.

Саме ці умови знайшли своє відображення в  архітектурі 1920-1940-х р.р., що  ілюстровано прикладами будівель, побудованих вітчизняними і зарубіжними архітекторами. Зодчі колоніального режиму часто користувалися мотивами комбінованих архітектурних стилів - як класичних європейських, так і східних. Серед європейських  напрямків чимало прикладів класицизму (особняк на вул. Махтар), модерну (будинок по уч.№ 136 Марфаа А, вул. Алленби), міжнародного стилю (готель "Фінікія" та ін.). Серед базових стилів мусульманського напрямку можна відмітити мавританський (або магрибський), близькосхідний, а також індо-мусульманський. Наводиться низка прикладів пам'яток архітектури, з яких видно, що багато будівель раннього модерну у Бейруті знищено війною 1980-х р.р. Разом з тим, центр Бейрута часів французької адміністрації в значної мірі відбудовано по вулицях Фош, Алленбі, Маарада, Мутрана, Малік, Заглу, Ардель Вігана та ін. Характерними були п'ятиповерхові будинки, серед яких домінували деякі акценти - мінаретів і християнських церков. Наведені найбільш характерні приклади забудови Бейруту, внесені до переліку пам'яток архітектури: Національний музей (в стилі єгипетського відродження, арх. А.Нахас, 1937),кафе в нео- мавританському стилі (1921, не збереглося); Муніципалітет (в нео-оттоманському стилі, арх. Ю.Афтімус, 1928); Будинок Національного парламенту (нео-мамлюкський стиль, 1930-е р.р.); Великий театр (арабський стиль, арх.Ю. Афтімус, 1930; відновлено після руйнації); готель Св. Георгія (європейський функціоналізм, арх. А.Табет, 1930; перебудовано за проектом того ж автора)  т.ін.. Автором даної дисертації обстежено 130 об'єктів- пам'яток архітектури Лівану і їх фрагментів, з яких 80 в Бейруті.

За матеріалами    натурних    обстежень,    літературних    джерел,   а   також за    допомогою   логічних    співставлень      доведено, що     основним і найбільш    характерним     архітектурним    напрямком    (в стильовому відношенні) у Бейруті 1-й            половини ХХ       століття є еклектизм. Його розвитку           сприяло не                 тільки економічне     відродження            Лівану,    але    й     підготовка національних кадрів - інженерів і дизайнерів, починаючи з 1910-1920рр. Значна увага    приділялась   впровадженню    європейської    технології      використання              бетонних конструкцій, які імітували    кам'яні    архітектурні     деталі. Бейрутський еклектизм     відставав      від      європейського,    однак було     збудовано     чимало           житлових і громадських   будинків      періоду      Французького     мандату,        які            несли в     собі риси       стилізації   (нео-стилі,   романтизм,    традиціоналізм         тощо). При          тому     в різні    закордонні    стилі     впроваджуються    риси     ліванської традиційної    архітектури - мотиви    трьох     вікон, арочні   форми (наприклад,   житлові    будівлі    Бейрута).       Видатним        в      цьому      плані   є палац Сурсок (тепер - Палац мистецтв), збудований на початку ХХст. В значній мірі еклектизм в архітектурі Лівану зберігається завдяки малим формам – аркам, вікнам, ордеру, балконам та іншім елементам декору. В Лівані  1-й половини ХХ ст. важко найти два, будинки з однаковою архітектурою.