МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГО - МІСТОБУДІВНОГО ОСВОЄННЯ ПРИРІЧКОВИХ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ (В УМОВАХ УКРАЇНИ) : Методологические основы ЭКОЛОГО - градостроительного освоения приречных урбанизированных территорий (В УСЛОВИЯХ УКРАИНЫ)

Краткое содержание

Розділ 1. Теоретичні передумови еколого-містобудівного дослідження проблем прирічкових районів. Погіршення стану навколишнього середовища прирічкових урбанізованих територій робить актуальним питання розробки методологічного підходу до вивчення та розв’язання еколого-містобудівних проблем для цих територій з урахуванням їх ландшафтної та містобудівної специфіки. Логіка проведеного дослідження з застосуванням аксіоматичного, історичного та системного методів (Рис. 1) указує на шляхи розв’язання цих проблем та отримані наукові результати. Вирішення еколого-містобудівних проблем пов’язане з загальними проблемами філософського осмислення процесів взаємодії Людини (суспільства) і Природи (природного оточення) у системі існуючих науково-теоретичних поглядів на біосферу, на формування ноосфери.

У дисертаційному дослідженні наголошується, що на сучасному етапі для філософського осмислення наукової картини світу характерний перехід від пасивного сприйняття Природи до усвідомлення необхідності включення природних процесів для створення штучного, антропогенного оточення (Природа-ІІ). Видно з цим розумінням картини світу і наукових методологій у побудові намітився перехід від дискретних поглядів до інтегративних. Історична зміна пріоритетів перетворювальної діяльності людства в умовах різноманітних кризових ситуацій проходила у слідуючій послідовності: від «економіки без екологічних обмежень», «економіки з екологічними обмеженнями» до «екології з економічними обмеженнями» і у перспективі до «екології без обмежень», що обумовлює виникнення екологічної культури. Поліпшення стану середовища урбанізованих територій можливе лише за умов нового діалогу взаємодії Людини і Природи, де антропогенна діяльність з створення Природи-ІІ набуває якісно нового змісту.

---

âèõ³äíî&tho ; ïîçèö³º&tho ; äëÿ âèêîðèñòàííÿ òåîðåòè÷íî¿ ñïàäùèíè ïî ôîðìóâàíí&tho ; íîîñôåðè, º ³äå¿ Â. Âåðíàäñüêîãî ñòîñîâíî âçàºìî䳿 Ë&tho ;äèíè ³ Ïðèðîäè.