| Краткое содержание: | РОЗДІЛ 1. СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНСЬКИХ БАНЕВИХ ЦЕРКОВ В АСПЕКТІ ФОРМУВАННЯ ЇХ АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВОЇ СТРУКТУРИ. Цей розділ висвітлює аналіз літературних джерел, наукових статей та дослідницьких робіт за тематикою сакральної архітектури, головно баневих споруд, які є основним об'єктом дисертаційного дослідження. Узагальнення та систематизація цих джерел дозволила побачити та згрупувати все те, що є вже розкрите у дослідницьких працях про архітектонічні особливості баневих церков, формотворення та методів їх зведення. Було зауважено, що з конструктивно-будівельного боку цього питання, а особливо його вплив на формотворчі процеси становлення баневої просторової структури церковної споруди, висвітлений та розкритий недостатньо. Стають необхідними дослідження цієї проблематики та перспективи її розвитку, з огляду сучасного аспекту втілення засад формування баневих структур в українському храмобудуванні.
Більшість наукових джерел з історії мистецтвознавства та архітектури, в яких розглядаються сакральні споруди, зосереджуються на стилістичних, архітектурно-мистецьких сторонах їх генези і лише частково та фрагментарно щодо питань конструкції, будівельних матеріалів та технології зведення баневих споруд. В дослідженнях вітчизняних вчених виявлений феномен української церковної архітектури, зокрема баневих споруд як синтезу практичного досвіду Сходу і Заходу з досить виразною власною індивідуальністю їх формування. Це простежується в наукових працях про муровану та дерев'яну церковну архітектуру. В них, у той чи інший спосіб, були намагання авторів виявити конструктивний аспект становлення та формування баневої сакральної споруди через архітектурно-будівельну традицію і її особливості. Проте дослідження стосовно баневого елемента сакрального простору у конструктивно-тектонічному аспекті як просторово-творчого чинника, були недостатніми і дещо відокремленими від загального напрямку досліджень. В цілому дослідниками фактор архітектурно-конструктивного творення баневих просторових структур, можливостей конструкцій та матеріалів, як одного з факторів формотворчого процесу не аналізувався.
Була потреба звернутися до джерел зі суміжних дисциплін, що дають можливість збагнути феномен церковного простору в його сакрально-символічному вимірі. Тому автором були опрацьовані історіографічні та літургічно-богословські джерела. У дослідженнях вже сучасної доби церковної баневої архітектури можемо переконатися, що і в них, неналежно оцінений архітектурно-конструктивний чинник формотворення баневої структури, а основна увага зосереджена та концентрується на архітектурно-планувальній чи символічно-образній особливостях церковної будівлі та її баневого елементу, зокрема. Конструктивно-тектонічний аспект та архітектонічні традиції є поняттями, де термін слова тектонічний та архітектонічний вжиті і торкаються як структури всієї сакральної споруди і її простору, так і головної її акцентуючої частини - баневої. Термін "банева структура" розглядається нами, як просторова конструкція та форма. Це є архітектурно-конструктивне вираження баневого ядра споруди храму, що складає основу цілого простору, утвореного формотворчими компонентами цієї структури. У такому контексті цей термін використаний у цьому дослідженні.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ. Вибір методів дослідження грунтується на попередньому аналізі методик, що застосовуються у дослідженнях сакральної архітектури в цілому та баневих храмів зокрема. Опрацьовано методичні підходи у роботах, які висвітлюють генезу та особливості формотворення баневої сакральної архітектури, і, зокрема, таких авторів як: О. Шуазі, Н. Брунова, А. Кузнєцова, Л. Комеча, Ю. Асєєва, В. Січинського, Г. і Н. Логвин та інших. Розглянуті також роботи з методики досліджень архітектурних об’єктів, викладені в працях Є. Барановського, Т. Говоренкової, Ю. Мойсєєва, Н. Дьоміна, Г. Лаврика та Л. Шепелєва. Відповідно до поставлених у дисертаційній роботі завдань, використовуються як традиційні та загальнонаукові методи, так і спеціальні професійно-архітектурні, які стали основою розробленої автором Комплексної функціональної схеми методики досліджень.
Традиційні методи використовують аналіз та систематизацію наукової літератури, що торкається архітектури сакральних споруд та натурних, графічних і камеральних досліджень, обстежуючи баневі споруди безпосередньо на об’єктах або їх графічні зображення, кресленики первісних проектів, збережені в архівах, бібліотеках, тощо. Загальнонаукові методи використовують наступні дослідницькі засоби як порівняльний аналіз та класифікацію типів сакральних споруд, що дають можливість звести все до одного класифікатора. Тоді визначаються конструктивні фактори формування архітектурно-просторової структури баневих церков через проведений морфологічний, конструктивно-типологічний та параметричний аналізи. Спеціальні професійні методи дослідження преставлені в роботі, розробленим методом розрахунково-числового експерименту для дослідження баневих конструкцій та їх форм. Досліджується конструкція і форма бані, стрілуватої і видовженої догори з дещо параболічними обрисами (головна баня собору св. Софії в Києві, ХІ ст.), що одержала так чисельне поширення в архітектурі української церкви, зогляду своїх архітектурно-конструктивних переваг. Дослідження проводилося на розрахунковому комплексі “Мираж-Marevo” для розрахунку баневих конструкцій на статичні впливи. Цей експериментальний метод підтвердив, що параметри використовуваних підбаневих просторів у межах 6 – 8 м є традиційними і широко вживаними. А параметричні зміни одного з показників (діаметра, висоти бані чи товщини муровання), спричинили б зміни зусиль і навантажень в самій конструкції та її несучих елементах, і тоді втрачалася, існуюча в українських церковних спорудах гармонійність, пропорційність та статичність цілого обсягу, що в кінцевому результаті змінювало розміри та маси несучих конструктивів храмової будівлі. Він дає можливість верифікувати конструктивні вирішення баневих структур з огляду оптимальності вирішення, доцільності та технологічності при їх спорудженні. До цього треба додати також виявлення національних ознак і традицій та особливостей і принципів формування архітектоніки баневих структур українських церков. Розроблено рекомендації щодо сучасних напрямків їх розвитку в аспекті використання нових будівельних технологій і матеріалів.
З поміж 980-ти графічних та інших прикладів сакральних будівель (церков та костелів) різного періоду в часовій, стилістичній та конструктивно-будівельній генезі для ілюстрації дослідження автором були відібрані біля 210-ти зразків баневих храмів. Детальніше процес дослідження та процедура проведення і використання цих методів та узагальнених результатів з пропозиціями їх реалізації, будуть подані у відповідних розділах роботи.
РОЗДІЛ 3. АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВІ ТА КОНСТРУКТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ БАНЕВИХ САКРАЛЬНИХ СПОРУД. В розділі розглянуті результати аналітичного огляду розвитку архітектури баневих сакральних споруд, Західної та Східної архітектурно-будівельної традиції, як і генези баневої просторової структури, яка стала головним їх формотворчим чинником. Банева форма в архітектурі сакральних споруд, стає символом не тільки ідейно-симантичного спрямування як ознака небесного космосу та Всесвіту, але як вияв досконалого архітектурно-конструктивного елементу, оскільки вона дає можливість перекривати великі простори і володіє більшим ступенем стійкості. Особливо зауважальним є те, що при творенні синтезованих сакральних композицій, тобто баневих базилік, використовується при зведенні бані саме східний варіант, коли вона опирається на квадратну основу за допомогою переходових конструкцій, межилучників-тромпів або вітрил. Західна особливість - це опирання баневої оболонки на круглу чи октогональну (восьмибічну) основу, де переходові конструкції фактично відсутні. Саме розвиток баневих базилік наблизив утворення нової архітектурно-конструктивної системи - христово-баневої.
Півсферична форма баневої конструкції стає характерною для Західної архітектурної традиції, навпаки більш пологі - для Східної, зокрема Візантії, Болгарії, Румунії та частково країн Закавказзя. Але у більшості випадків Вірменія, Грузія, як також і мусульманські країни вживали баневі форми видовжених догори, параболічних або конічних обрисів. Розподіл баневої конструкції на дві чи навіть три оболонки, значно покращував статичні можливості та розподіл зусиль в баневих структурах. Конусоподібна форма проміжної оболонки є найбільш вдалою конструкцією для сприйняття зосереджених навантажень, а в цілому виникає можливість зменшення маси та розпір в несучих та опорних елементах конструкцій. Впровадження в будівництво сакральних баневих споруд залізобетону в кін. ХІХ ст. надавало широкі можливості його використанню в несучих склепінчастих та баневих конструкціях. Металеві конструкції у вигляді гратчастих луків-ферм або ребер в баневих покриттях, зменшує навантаження на несучі конструктиви та дає змогу зводити легкі баневі покриття внутрішних оболонок, влаштовуючи в них додаткові отвори вікон для освітлення їх внутрішних просторів.
ІІ пол. ХХ ст. в баневій архітектурі характерна використанням тонкостінних оболонок з риштункованого (армованого) цементу та збірного залізобетону, у вигляді плит сегментів як складових баневої конструкції. Вдосконалюється при цьому технологія їх зведення та покращуються експлуатаційні можливості всієї просторової структури. Найбільш суттєвим конструктивним досягненням Східної архітектурно-будівельної традиції є впровадження системи опирання бані на окремо стоячі чотири опори-колони, за допомогою вітрильного склепіння або тромпів як переходових конструктивних елементів. Баневі конструкції великих діаметрів, зведені з цегли на цементівці, на противагу бетонним, потребували іншого конструктивного підходу та вибору іншої форми несучої конструкції – бані, більш пологої, за формою на межилучниках - вітрилах і розвантажувальних закапелків. Крім традиційної системи опирання бані на чотири опори у хрестово-баневих церквах, маємо планувальну структуру з опиранням її на вісім колон, що давало можливість не тільки розширити підбаневий простір, але й зводити бані більших діаметрів. Як і на Заході впровадження у Східній архітектурно-будівельній традиції металу та залізобетону у просторових конструкціях, відкриває нові можливості для зведення баневих просторових структур, що перекривають значні об’єми, одночасно полегшуючи несучі конструкції та покращуючи і вдосконалюючи статичну роботу всіх несучих елементів у просторовій структурі.
Розглянувши і проаналізувавши процеси формування баневих сакральних споруд, в Східній та Західній архітектурно-будівельній традиції, можемо констатувати, що грунтувалися вони на певних особливостях. Кожна з них зокрема, відображала той чи інший аспект становлення, формування та розвитку баневої просторової струкутри як зі сторони архітектоніки, так і конструкції. Це зокрема, такі як: символічно-образні, що торкаються як внутрішнього, так і зовнішнього планувального і просторового вирішення храмових будівель; планувально-функціональні , які відображають спосіб формування планувально-просторової структури, через канонічні та літургічно-обрядові вимоги; просторово-тектонічні, що виявляють взаємозалежності та співвідношення між простором, конструкцією та формою і етно-історичні, які акумулюють в собі засади творення храмових споруд, на основі територіальних і національних особливостей та відмінностей.
РОЗДІЛ 4. ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВОЇ СТРУКТУРИ БАНЕВИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ. Розділ показує особливості формотворення баневої структури в українському храмобудуванні з огляду тих факторів та засобів, які мали на це вплив, творячи індивідуальні творчі здобутки будівничих України. Вони роблять церковні будівлі на цих теренах непересічним явищем європейської і світової архітектурної думки. Традиція застосування бані над простором храмової споруди, безумовно, поєднює в собі як ідейно-символічний образ, так і архітектонічні та конструктивно-будівельні аспекти. Безперечно, що прагнення витворити піднесений простір з виразним висотним акцентом, де банева структура стає домінуючою, як символ небес і його світлового наповнення, має тут вагоме значення.
Застосування бані над квадратною основою має східне походження і приходить на терени України з країн Причорномор'я швидше, ніж до решти Європи. Баневий простір був створений під впливом як синтезу архітектурних впливів хрещатого і базилікального типу у формуванні хрестово-баневого зразка, так і у використанні традицій дерев'яної оборонної та житлової архітектури. У монументальнім дерев'янім будівництві як громадському, так і індивідуальному вертикальні членування веж та житлових просторів, завершувалися гранчастими склепіннями, зімкненими або з отвором вгорі (на квадратній основі чи чотирьох стовпах). Вони стають прототипами майбутніх бань у дереві та камені або цеглі. Зімкнені чи сферичні склепіння та баневі форми, що опираються на стіни та на чотири опори, стають домінуючим елементом перекриття храмових просторів. Саме таке тектонічно-конструктивне рішення давало можливість творити відкритий центральний простір, гармонійно поєднаний з бічними компартиментами, які в сукупності виявляли висотну напрямленість церковних просторів як з середини, так і ззовні.
Структура храмової споруди грунтується на єдності конструктивних та архітектонічних засобів. Група опорних луків становить розвинуту на всі боки просторову систему, для взаємного поглинання стискуючих чи розтягуючих зусиль, що виникають в баневих та склепінчастих конструкціях церков (Х-ХІІІ ст.). Ззовні - це виконують “підпираючі“ зі сходу круглі чи гранчасті закапелки, а з трьох інших боків - відкриті галереї з підпорними півлуками (аркбутанами). Використання видовженої догори форми баневої конструкції сприяло розподіленню зусиль, зокрема стискуючих, і на конструкції несучої основи у порівнянні з півсферичними чи пологими баневими формами Риму та Візантії. В свою чергу - це зумовило значне полегшення несучих конструкцій підбанників, адже розтягуючі зусилля в них незначні. Воно одержало своє підтвердження у методі розрахунково-числового експеримента з використанням розрахункового комплексу “Міраж-Marevo”, на якому були проведені розрахунки баневої конструкції на статичні впливи. Вихідними для цього стають числові параметри (діаметру, висоти та товщини конструкції) головної бані собору св. Софії в Києві. Розрахунки виявили, що при існуючих будівельних матеріалах і технологіях, та виникаючих в конструкціях зусиллях, була забеспечена їх міцність та несуча здатність. І є підстава твердити про слушність вибору будівничими форми і конструкції баневої структури, які оптимально використовували міцність та несучу здатність будівельних матеріалів та конструкцій, творячи гармонійну архітектурно-просторову композицію всієї споруди. В цьому і проявилася тектонічна стрункість та співрозмірність і пропорційність щодо загальних об’ємів всієї споруди.
Форми пластичних, стилістично багатих баневих завершень та покрить над переходовими конструкціями межилучників, як і над слепінчастими перекриттями планувальних одиниць, вражають своїм розмаїттям. Це не тільки вияв архітектурно-мистецького смаку будівничих українських храмів (XVII-XVIII ст.), але й вираження конструктивно-будівельної майстерності, яка давала можливість, розподіливши несучі баневі конструкції на окремі оболонки чи форми, покращити їх несучі можливості, полегшивши при цьому маси опорних конструктивів, як також і продовжити експлуатаційні якості баневих структур (зокрема тепло- і гідроізоляційні фактори) загалом. Архітектоніка баневого простору в структурі української церкви виражена співпідлеглістю та співзалежністю внутрішних і зовнішних об’ємів як в площинному, так і у висотному вимірах. Головному просторові нави підлягають бічні рамена планувального хреста, зокрема вівтаря, жіночника та кутових компартиментів, а зовні - структурі головної бані підпорядковуються менші, яких може бути 2, 4, 6 чи 8 і як виняток 12-ть. Це виявляє пірамідальність творення всього сакрального простору, як характерної його риси, у пропорційності і гармонійності всіх елементів та цілої брили храму.
Зовнішний силует бані в архітектурному просторі церкви - це її тектонічний акцент, що стає невід'ємною частиною храмової будівлі. А специфіка її форми (грушувидна, видовжена догори) та спосіб розміщення у просторово-планувальному заложенні стають індентифікаційною ознакою української святині, її архітектонічним символом - знаком її сакральності. Баневі форми української церкви мають цю вирізняльну особливість, що їх обриси фактично ніколи не виходили за межі несучих основ підбанників. Це на противагу до російської архітектурної традиції, ще більше підкреслювало стрункість та пропорційність тектоніки, як і пірамідальність всього силуету будівлі. В структурі побудови баневого простору українська церква має свої утверджені традицією архітектурно-планувальні типи, а саме: розміщення трьох бань на головній осі Схід-Захід, п'яти бань на осях Схід-Захід і Північ-Південь.
Запровадження у кін. ХІХ ст. залізобетону в будівництво сакральних споруд, як і використання просторових металевих гратчастих конструкцій, надало новий поштовх до розвитку баневих структур в українському храмобудуванні. Металеві ферми використовуються як самонесуча конструкція, для внутрішних та зовнішних оболонок бані. Залізобетон значно розширив конструктивні та експлуатаційні можливості баневих структур, завдяки чому зменшилися розміри несучих конструктивів та зростають внутрішні храмові простори для вірних. Міжопорні прогони одержують завдяки цьому значні розміри, поза традиційні 6-8 м. В той же час, зростають формотворчі можливості будівничих, а універсальність конструктивно-просторових можливостей, дали змогу у планувальних заложеннях проявляти архітекторам максимум творчих пошуків, які проте завжди проходили в дотичності до традиційно-літургічних та церковних вимог і потреб. Зовнішня архітектурно-тектонічна структура українського храму є прямим відображенням його внутрішньої просторової побудови. А стрункість, пропорційність і конструктивна доцільність та довершеність робить його впізнавальним у розмаїтті архетипів сакральної архітектури загалом.
Заакцентування уваги на конструктивних факторах, у вирішенні баневих просторових структур, свідчить про те, що конструкція стає формотворчим компонентом та просторово-тектонічним акцентом, у виявлені певних особливостей та засад формування храмових будівель, а не тільки засобом втілення архітектурного задуму. Конструктивні фактори виявляються у наступному: за конструктивною схемою та несучою основою; за типом конструкції і зокрема баневої форми; за матеріалом і технологією зведення конструктивних форм; за світлотехнічними та акустичними особливостями. Цей перелік виявляє широку палітру архітектурно-конструктивних засобів, що посилюють формоутворюючу дію конструктивних факторів, як чинників творення баневої просторової структури в українському храмобудуванні. Адже конструкція - це виявлення форми і її проявлення у просторовій структурі церковної будівлі.
РОЗДІЛ 5. ПРИНЦИПИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АРХІТЕКТОНІКИ УКРАЇНСЬКИХ БАНЕВИХ ЦЕРКОВ. Останній розділ дисертаційної роботи розкриває архітектонічні принципи формування баневої просторової структури в українських храмових будівлях та національні ознаки і особливості формування архітектури українських баневих церков. Принципи формування архітектоніки баневої структури в українському храмобудуванні, акумулюють в собі значний потенціал, нагромаджений тривалим, багатостолітнім архітектурно-будівельним досвідом. Він відображає місцеві традиції та школи, як і синтезовані світові досягнення, творячи так визначні витвори будівельного хисту українських майстрів.
До них належать: принцип збереження символічно-образної виразності українських баневих церков, що збарігається як у архітектурно-планувальному, так і просторово-тектонічному розвитках; принцип єдності баневої структури церкви з планувально-функціональним її вирішенням, де підбаневий простір стає акумулятивною одиницею всього літургійного дійства, визначеного канонами та церковною традицією; принцип відповідності просторово-тектонічного і конструктивного вирішення баневої структури українських церков як гармонійне співвідношення і співзалежність, головних виразників простору храму- конструкції та форми; принцип виразності пропорційних співвідношень елементів баневої структури в українському храмобудуванні як гармонія просторової побудови всіх компонентів архітектурно-планувального та тектонічного розвитку українських храмів; принцип збереження регіональності формування баневої структури в українських церквах , що дає можливість навіть при досить близьких планувально-просторових вирішеннях, зберігати архітектонічне і конструктивне розмаїття, пов’язане з регіональними особливостями їх формування.
Розглянуті нами конструктивні фактори вирішення баневих структур та принципи їх формування в українських баневих церквах, творять підстави для встановлення тих національних ознак архітектури баневих церков, що стають характерними і вирізняльними властивостями для українського храмобудування. Вони торкаються як архітектоніки, так і конструктивно-будівельного їх аспекта, а саме: перевага центральних хрещатих та тридільних хрестово-баневих планувальних типів споруд; висотна напрямленість всього церковного простору ззовні і зсередини та його осьова симетричність; банева просторова структура виражена співзалежністю та співпідлеглістю внутрішних та зовнішних об’ємів у площинному і висотному напрямках; зовнішня просторово-тектонічна структура є відображенням її внутрішньої побудови, а банева форма є завжди відкрита у внутрішний храмовий простір; банева просторова структура є домінуючим та акцентуючим компонентом зовнішнього і внутрішнього об’єму церкви, маючи свою специфіку щодо баневих форм завершення і способу їх розміщення у планувально-просторовому вирішенні. Це творить пірамідальність та пропорційність загальної композиції храму як вирізняльної та ідентифікуючої ознаки архітектури українського церковного будівництва.
Хоча можна константувати, що індустріальний розвиток є досить поступальним і втілюється в сучасних церковних будівелях. Досить часто використовується будівничими метод спорудження баневих та склепінчастих конструкцій, виконаних на майданчику як монолітного, так і збірного варіанта. Ведуться вченими та будівничими пошуки в напрямі зведення баневої конструкції у збірному залізобетонному варіанті, з врахуванням можливості створення при цьому гладкої внутрішньої поверхні, яка б вимагала мінімальної викінчувальної роботи. Використання ефективного тепло- і гідроізоляційного матеріалу як і можливості здійснення покриття баневої поверхні відповідним покрівельним матеріалом. Ідеальним варіантом став би такий, коли була б можливість всі ці процеси монтування та викінчення баневої конструкції, здійснювати паралельно.
Вартий уваги варіант зведення баневих конструкцій, розроблений колективом кафедри будівельних конструкцій і мостів НУ „Львівська політехніка“ за участю автора. Це збірно-монолітні тришарові залізобетонні бані діаметром 6,9,12,15 і 18 м для будівництва церков без застосування риштовань. За ним майбутнє, адже вирішується багато суттєвих як конструктивних, так і архітектонічних проблем: легкість монтування конструкцій самої бані, індустріальність виготовлення її основних компонентів; різноманітність форм обрисів самої бані, як і загальних тектонічних особливостей. Цим варіантом планується спорудити головну баню вже збудованої великої церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Новому Роздолі на Львівщині (завершення у 2002 р.).
Щодо перспектив майбутнього процесу формотворення баневих структур і церковної архітектури в цілому, то вони наступні:
Конструктивні фактори вирішення та принципи формування баневих структур в українському храмобудуванні, повинні стати головним підгрунтям творення нових зразків церковних споруд, в яких синтезуються і розвиваються характерні національні ознаки українського храму, виражені і втілені через сучасні конструктивні та архітектонічні засоби.
* Церковна архітектура завдяки можливостям будівельної індустрії та конструктивно-просторовим вираженням баневої структури, має значний потенціал на майбутнє. Хоча сакральна архітектура належить до достатньо дорогих та матеріало- і ресурсомістких об'єктів, проте необхідно шукати такі вирішення, головно в процесі її проектування та зведення, щоб їх значно знизити, через використання архітектурно-конструктивних вирішень, легких у виконанні, і які можна провадити незважаючи на погодні та інші умови.
* Перспективними є ті пошуки в конструктивно-будівельному аспекті, що дають можливість зводити баневі конструкції на значній висоті, без влаштування коштовних та матеріаломістких риштовань. Раціонально-доцільним є викоистовувати збірні залізобетонні варіанти, де внутрішня поверхня баневих форм не передбачає значних викінчувальних робіт.
* Використання ефективних ізоляційних матеріалів зумовлює довготривалу експлуатацію баневих конструкцій, оскільки вони переважно підлягають значним атмосферним впливам та через достатньо великі площі художньо-декоративного оздоблення, не підлягають частому відновленню чи ремонту. Матеріали, які використовуються для оздоблювальних і викінчувальних робіт мають відповідати значенню цього типу споруди, яким є церква - храм Божий.
* Особливістю української церковної архітектури є єдність між зовнішним та внутрішним простором, єдність між формою та її суттю - Сакрумом і вона повинна бути збереженою, також і в сучасних храмових будівлях. Адже церковна архітектура твориться не як вираження “чистих“ архітектонічних форм та конструктивних засобів, а як розкриття чинниками простору, конструкції та форми головної її сутності - творити Сакрум як в душі храму, так і в душах віруючих, що до нього приходять і в ньому перебувають.
Результати дослідження показують, що конструктивно-будівельний чинник є одним з важливіших засобів вираження форми і структури баневого простору, а самі засоби цього вираження виявляють закономірності та питому виразність традиції і новаторства, які в сукупності творять образ українського храму, що через них індентифікується в багацтві архітектури сакральних споруд.
Í. Ïåâçíåð, Ä. Êîíðàä, Ò. Áðîíºâñüêèé, ß. Êóðåê, Ã. Ãðóáà, À. Êó÷åð, Ì. Àëïàòîâ, Â. Òèìîô³ºíêî, Ã. Ëîãâèí. À. Êó÷ìàð, Ð-À. Êóí, Â. Ìîëº, Ç. óä³îí, Ì. Âàë³ñ, Äæ. Ëåðà. Ì. Áåðãåð, Äæ. Êîåí, Î. Ëîïàòòî, Î. Øóàç³, Ê. Äàí³ºëÿí, À. Ðàëëºâ, Ò. Öàé, Ñ. Ïîä'ÿïîëüñüêà, ª. Áåëåíÿ. Â. Âå÷åðñüêèé, Ì. Ãîëóáåöü, Ã. ʳëåññî, Î. Ìàö&tho ;ê, À. Óâàðîâ, Â. ×åïåëèê, Ï. Ðàïïàïîðò, Ì. Êàðãåð, Þ. Àñººâ, Â. ßñèíåâè÷, Þ. Äèáà, Þ. Ëóêîìñüêèé, Ï. Òîëî÷êî, Â. Ñî÷åíêî. Ì. Äðàãàí, Ñ. Òàðàíóùåíêî, â. ѳ÷èíñüêèé, Î. Ëóøïèíñüêèé, Â. Ñëîáîäÿí, Ò. Ïàâëóöüêèé, Ï. Þð÷åíêî, ß. Òàðàñ, ². Ìîãèòè÷. À. Êóçíºöîâ, À. ˳äîâ, Þ. ̳ðîíîâ, Ì. Öàïåíêî, À. ßêîáñîí, Í. Áðóíîâ, À. Êîìå÷, Í. Ëîãâèí, Ç. Ñåìåíîâà, ª. Áîðèñîâà, Ë. Ïðèáºãà. Ì. Áðàé÷åâñüêèé, Ì. Ñòàõ³â, Ì. ×óáàòèé, Ä. Ñòåïîâèê, ². Ãðóøåâñüêèé, ². Êðèï'ÿêåâè÷, î-äð. ². Õîìà (òåïåð Âëàäèêà ÓÃÊÖ, î-äð. Ñ. Ìóäðèé (òåïåð Âëàäèêà ÓÃÊÖ), î. Â. dzíüêî, ×ÑÂÂ., Â. Âàëüêî, Í. Áåðäÿºâ, î. À. Âåëèêèé, ×ÑÂÂ. Àðõ³åï. Ì. Ìàðóñèí, î. Þ. Êàòð³é, ×ÑÂÂ., î. Ð. Ãîëîâàöüêèé, ×ÑÂÂ, Ï. ×åðåìñüêèé, Ì. Âàë³ñ, î. Ï. Ôëîðåíñüêèé, ß. Õàí³, äð. Â. Ìîêðèé, î-äð. Þ. Ôåäîð³â. Ò. Ãåâðèê, Ð. Æóê, Ì-Ä. ͳìö³â, Ï. Ïàëàøåâñüêèé, ². Äîâãàí&tho ;ê, Þ. Êðèâîðó÷êî, Ì. Ðèáåí÷óê, Ï. ×å÷åëüíèöüêèé, î. Ë. Ïóøêàø, Ì-À. Êð³ïïà, Þ. Óñòèíîâè÷, Ì. Îá³äíÿê. Ñëîâàðü àðõèòåêòóðíî-ðåñòàâðàöèîííûõ òåðìèíîâ (ìåòîäè÷åñêîå ïîñîáèå), ïîä ðåä. È. Èãíàòêèíà- Ê: 1990.-ñ. 25, 131.; Àðõ³òåêòóðà: êîðîòêèé ñëîâíèê-äîâ³äíèê, ï³ä ðåä. À. Ìàðäåðà- Ê: Áóä³âåëüíèê 1995.- c. 26, 113, 284.; Ñë³ïóøêî Î.Ì. Òëóìà÷íèé ñëîâíèê ÷óæîìîâíèõ ñë³â â óêðà¿íñüê³é ìîâ³. Ïðàâîïèñ ãðàìàòèêà.- Ê: Êðèíèöÿ, 2000.- Ñ. 251,412. |
