СТРУКТУРА И ФУНКЦИИ КОЛОРИСТИКИ ПРЕДМЕТНО-ПРОСТРАНСТВЕННОЙ СРЕДЫ (РЕГИОНАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ)



Название:
СТРУКТУРА И ФУНКЦИИ КОЛОРИСТИКИ ПРЕДМЕТНО-ПРОСТРАНСТВЕННОЙ СРЕДЫ (РЕГИОНАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ)
Альтернативное Название: СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ колористики Предметно-ПРОСТОРОВОЇ СЕРЕДОВИЩА (РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У розділі 1 розкрито стан вивченості проблеми колористичного середотворення у сучасній науковій теорії та практиці. Подане обґрунтування обраної методики дослідження.


1 підрозділ присвячений аналізу сучасного стану вивченості проблеми колористики предметно-просторового середовища, який продемонстрував, що у багатоаспектній, складній, неоднозначній проблемі кольоросередостворення та колірного проектування існує багато розрізнених концепцій, напрямків, наукових пошуків та теоретичних уявлень: дослідження у галузі середотворення, роботи, присвячені проблемам поліхромії сучасної архітектури, функціям кольору в архітектурному формотворенні, практичні вказівки з технології застосування кольору в архітектурному проектуванні, колориметричні дослідження колірних палітр, культурологічні дослідження, присвячені семантиці колірних значень і т.д.  Розрізненість фактичних даних та диференціація сучасної науки про колір призводить до необхідності синтезу цього різноманітного матеріалу, його систематизації у пошуку загальних закономірностей функціонування та розвитку підсистеми колористики у системі середотворення з урахуванням регіональних особливостей. 


У підрозділі 2 обґрунтоване використання середовищного підходу в даному дослідженні, пов’язане з тим, що колір відіграє провідну роль у таких середовищних характеристиках, як ясність, читаність, опізнаність, які складають основу комфортності середовища, колір створює емоційні образи та знаковий зміст “образу оточення” – найважливішої середовищної характеристики. За допомогою методів середовищного підходу в дослідженні проведений просторовий аналіз колористики предметно-просторового середовища на різних ієрархічних рівнях формо- та середотворення.


Методологічною основою методики даного дослідження є системний підхід. За допомогою системного аналізу підсистеми палітри етнічного, національного, регіонального середотворення виділяються із середовища, визначаються фактори їх формування, склад, системостворюючі елементи, структура, основні функції колористики. У процесі системного синтезу створюється модель системи, визначаються структурні принципи її формування. Системний підхід, який використовується у даному дослідженні, дозволяє вивчити історичну динаміку, властиву міжрегіональній системі колористики предметно-просторового середовища, яка виявляється у процесі формування та еволюціонування системи.  


Звертаючись до пошуків генералізуючих тенденцій минулого у масштабах змін історичних епох, сходячи до первинних джерел архітектурної творчості, розглядаючи один із його пріоритетних векторів, на який завжди проектувався світогляд людства – колористику, можна прогнозувати майбутні напрямки у колористичному середотворенні. Таким чином, часові межі дослідження охоплюють період від зародження первинних засобів середотворення до сучасного етапу соціокультурного розвитку.


Періодизація історичних епох, продуктом яких є певним чином сформована поліхромія предметно-просторового середовища, в даному дослідженні спирається на наступні положення:


- обрані історико-культурні етапи представлені двома основними формами – етнічною та національною;


- дослідження спирається на факт різноманітності, унікальності та неповторності типів середотворення, але у різноманітті проявів регіональних особливостей є універсальна основа – спосіб людського спілкування з природою, генотип, соціальний устрій.


У підході до вибору просторових меж дослідження дана наукова робота базується на періодизації А.Д.Тойнбі. Східні регіони представлені у дослідженні низкою локальних цивілізацій: арабо-мусульманський регіон, Китай, Індія. Західна історико-культурна традиція, що співвідноситься з ними, представлена послідовністю епох розвитку європейського та православного регіону. Крім того, у дослідженні розглядається регіон Далекої Півночі та культурні регіони доколумбової Америки.  


У даній науковій роботі використані теоретичні положення досліджень В.Й. Кравця з проблеми функціонування колористики у процесі створення архітектурно-художнього образу, а також теоретичні дослідження С.К. Лемішева, що стосуються класифікації типів поліхромної організації традиційних житлових утворень у залежності від їх планувальної структури.


У роботі використані дані колориметричних досліджень В.Й. Кравця, С.К. Лемішева, Л.К. Абрамова, А. Немчича. У процесі дослідження проведений колориметричний аналіз за допомогою польового колориметра та колориметричної системи В.Й. Кравця, яка дозволяє ідентифікувати параметри колірного тону зі стандартними зразками кольорів за системою МКО.


У дослідженні використані дані, отримані при колориметричному обстеженні експонатів музеїв мистецтв та етнографії Росії та України, архівні дані, результати вивчення спеціальних наукових джерел та періодики.


У розділі 2 виявлені найважливіші фактори формування колористики предметно-просторового середовища на ранніх етапах розвитку середотворення – природний та генетичний.


У процесі дослідження встановлено, що в основі етнічної вибіркової переважності цінностей, які визначають поліхромію предметно-просторового середовища, лежить принцип зацікавленого сприйняття дефіцитних кольорів, доповняльних до кольоровостей палітри природного середовища. Перевага у природному ландшафті якої-небудь кольоровості викликає потребу сакралізації доповняльного йому дефіцитного кольору.  


Первісне предметно-просторове середовище, стилістично та сюжетно однорідне, безособове у тому, що стосується авторства, є однорідним і у колірному відношенні в рамках великих географічних та культурних ареалів. Аналіз виявлених на територіях значної протяжності пам’яток первісного періоду, відмічених однаковим ступенем умовності та стилістичною єдністю, дозволив визначити властиву їм унаслідок біологічної та генетичної єдності людства колористичну єдність палітр у масштабах загальнолюдської спільності. 


До колористичної палітри первісного предметно-просторового середовища входять червоний колір (l=617 нм), сакральність якого обумовлена його дефіцитністю в навколишньому ландшафті із пріоритетними зеленими кольоровостями, та жовтий (l=585 нм) колір природних матеріалів. Включення жовтого кольору як повноправного до колористичної палітри первісного середотворення обумовлене його доповняльністю у відношенні до синіх кольоровостей природного оточення. До хроматичних кольорів у первісну палітру додаються ахроматичні – білий та чорний, які співвідносяться з найважливішими явищами природи та життєдіяльності.


Вплив соціокультурних факторів на формування колористики етнічного (античного) предметно-просторового середовища зумовлений розвитком продуктивних сил (та впливом на природу за їх допомогою) та пов’язаний з процесом осмислення природних явищ та кольоровостей навколишнього ландшафту з точки зору доцільності господарської діяльності. Взаємовплив етнічних (античних) колірних традицій на ранніх етапах історико-культурного розвитку не виражений внаслідок замкнутості господарсько-культурної діяльності перших цивілізацій, обмеженості культурних, торговельних зв’язків між етнічними утвореннями. Зіткнення колірних традицій, які мають місце в античний період, призводять до їх асиміляції, засвоєнню в чужорідному предметно-просторовому середовищі.


В результаті дослідження великих регіонів, які відрізняються природно-кліматичними умовами, а отже, й культурними традиціями, але подібних за соціально-економічною ознакою, виявлено, що колористичні палітри предметно-просторового середовища античної епохи є спільними не лише за кількісним, але й за якісним складом та включають червоний (l=617 нм), зелений (l=490 нм), жовтий (l=585 нм), синій (l=469 нм) кольори (для східних регіонів (Давнього Єгипту, Давнього Китаю), Давньої Греції, давньоіндіанської цивілізації). Колористична палітра предметно-просторового середовища Давньої Індії включає червоний (l=617 нм), зелений (l=490 нм), жовтий (l=585 нм), синій (l=469 нм) кольори з додаванням ахроматичного білого. Колористична палітра предметно-просторового середовища Давнього Риму включає червоний (l=617 нм), зелений (l=490 нм), жовтий (l=585 нм), синій (l=469 нм) з додаванням пурпурного (l=627 нм) та зеленого (l=501 нм), що визначене синтетичністю палітри предметно-просторового середовища Давнього Риму, яка абсорбує кольорові переваги завойованих етносів. Колористична палітра предметно-просторового середовища регіону Далекої Півночі включає червоний (l=617 нм), оранжевий (l=605 нм), жовтий (l=585 нм), зелений (l=490 нм), блакитний (l=471 нм), синій (l=469 нм), фіолетовий (l=655 нм), що пояснюється екстремальними природно-кліматичними умовами, одноманітною монохромністю “білої безмовності” навколишнього ландшафту, в якому сформувався північний етнос. До хроматичних кольорів палітри предметно-просторового середовища Далекої Півночі додаються ахроматичні: білий та чорний. До палітри предметного середовища давньословянського етносу (вивченого за архівними та етнографічними матеріалами) входить червоний колір (l=617 нм) із додаванням ахроматичних – білого та чорного. Червоний колір у колористичній палітрі предметного середовища давніх слов’ян є опозиційним у відношенні до домінуючих зелених кольоровостей навколишнього ландшафту, який формує давньослов’янську етнічну культуру.


Проведений аналіз складу палітр етнічного (античного) середотворення дозволяє зробити висновок, що структури колористичних палітр етнічного (античного) предметно-просторового середовища організовані як гармонійні контрастні четвірки (Dl=27). Структура палітри предметно-просторового середовища Давнього Риму (Dl=27) доповнена гармонійною парою (Dl=54). Структура палітри предметно-просторового середовища Далекої Півночі представляє собою спектральну гаму.


            Комфортна функція поліхромії етнічного (античного) предметно-просторового середовища реалізується контрастною гармонією. Образна функція реалізується символічним навантаженням, продиктованим співвідношенням знаковості кольору з кольоровостями природного оточення та символами основних явищ життєдіяльності.


У період середньовіччя домінування релігійної догматики, яка формувала весь світоглядний комплекс епохи, призвів до ситуації, в якій естетичні ідеали духовності превалювали над естетикою матеріального світу. Головним фактором формування колористичних палітр предметно-просторового середовища став релігійний. В усіх видах художньої діяльності середньовіччя – у предметному середовищі, в архітектурі, які регулювалися системою канонічних установлень, передбачених конфесіональними догмами, сформувалося ядро етнічних колористичних палітр предметно-просторового середовища, що включали загальнозначущі, загальнозрозумілі та загальноприйнятні соціумом колірні символи.


Вплив природного фактора на формування колористичної палітри предметно-просторового середовища епохи середньовіччя виявляється опосередковано, але його дія відчутна у формуванні колористичного середотворення регіонів середньовічного Китаю та середньовічної Індії, які відрізняються традиційністю світоглядного комплексу та економіко-господарського устрою, та в яких природа, як і у період давнини, була колористичним ідеалом.  


У процесі дослідження виявлений склад етнічних колористичних палітр епохи середньовіччя. До колористичної палітри предметно-просторового середовища західноєвропейського середньовіччя входять пурпурний (l=627 нм), зелений (l=501 нм), жовтий (l=590 нм), синій (l=471 нм) кольори; до колористичної палітри предметно-просторового середовища Київської Русі входять пурпурний (l=627 нм), зелений (l=501 нм), жовтий (l=590 нм), синій (l=471 нм) кольори з додаванням червоного (l=617 нм); до колористичної палітри предметно-просторового середовища арабо-мусульманського регіону входять пурпурний (l=627 нм), зелений (l=501 нм), жовтий (l=590 нм), синій (l=471 нм) кольори; до колористичної палітри предметно-просторового середовища середньовічної Індії входять червоний (l=617 нм), зелений (l=490 нм), жовтий (l=585 нм), синій (l=469 нм) кольори з додаванням ахроматичного білого. До колористичної палітри предметно-просторового середовища середньовічного Китаю входять червоний (l=617 нм), зелений (l=490 нм), жовтий (l=585 нм), синій (l=469 нм) кольори. Константність якісного складу колористичних палітр середотворення середньовічної Індії та середньовічного Китаю обумовлена традиційністю та незмінністю давніх релігійних вірувань, світогляду, господарського устрою, характерного для даних регіонів.


Структури колористичних палітр етнічного предметно-просторового середовища організовані як гармонійні контрастні четвірки (Dl=27) (для Київської Русі з додаванням одного нюансного тону).


Комфортна функція поліхромії етнічного середотворення епохи середньовіччя реалізується контрастною гармонією. Образна функція реалізується символічним навантаженням, продиктованим релігійною семантикою колористики, регламентованою ієрархією колірних символів, “колірним кодом” релігійних дефініцій, які використовуються в усіх візуальних структурах.


У процесі дослідження встановлено, що колористичним палітрам етнічного середотворення властиве різноманіття та унікальність сакральних колористичних домінант, але дані палітри виказують однаковість структурної організації, що є проявом єдності у різноманітті, спільного в різному, обумовленого дією спільних принципів етнічного колористичного середотворення. Таким чином, міжрегіональна система етнічних колористичних палітр предметно-просторового середовища являє собою збалансовану синкретичну цілісність, елементи якої співвіднесені із зовнішніми факторами та між собою.  


У розділі 3 проведений аналіз колористичних палітр національного середотворення, формування яких мало місце в часи бурхливого розвитку економіки, торгівлі, науки, загального духовного зростання соціуму, усвідомлення ним складності та неоднорідності буття, диференціації видів та жанрів мистецтв, що розняли колишній синкретичний комплекс колористики предметно-просторового середовища.


Вплив природного фактора на формування колористичних палітр середотворення виявляється лише в епоху Відродження, а згодом – нівелюється. Вплив релігійного фактора не втрачає свого значення в процесі кольоросередотворення аж до початку індустріальної епохи, але виявляється опосередковано.  


Колористична палітра предметно-просторового середовища епохи західноєвропейського Ренесансу та Нового часу досліджені з урахуванням їхньої неоднорідності, викликаної зростаючим збільшенням частки професійного мистецтва в художній діяльності епохи, індивідуальністю своєрідної колористичної мови великих майстрів та шкіл, особливостями кольорових переваг соціальних прошарків суспільства.


Аналіз складу, структури та функцій колористичних палітр середотворення епохи Відродження та Нового часу має узагальнюючий характер, відображуючи найясніші тенденції колористичної організації предметно-просторового середовища.


Під час дослідження був розглянутий склад колористичної палітри предметно-просторового середовища епохи Відродження, до якого входять червоний (l=617 нм), зелений (l=490 нм), жовтий (l=585 нм), синій (l=469 нм) кольори, до цієї палітри додаються ахроматичні кольори – білий та чорний.  


Структура колористичної палітри предметно-просторового середовища епохи Відродження являє собою контрастну гармонійну четвірку (Dl=27).


Комфортна функція поліхромії реалізується контрастною гармонією, образна функція реалізується знаковістю, сформованою світоглядним комплексом епохи, гуманістичною спрямованістю ретроспективних (античних) колористичних образів.  


Під час дослідження виявлений склад стильових палітр колористичного середотворення західноєвропейського регіону. До колористичної палітри предметно-просторового середовища стилю бароко входять червоний (l=617 нм), зелений (l=490 нм), жовтий (l=585 нм), синій (l=469 нм) кольори, до даної палітри додається ахроматичний чорний колір. Колористична палітра предметно-просторового середовища стилів рококо та класицизму являє собою різноманітні палітри кольорів у діапазоні довжин хвиль 627...550 нм для червоно-жовтих кольоровостей, 530…455 нм для синьо-зелених кольоровостей. До хроматичної палітри доданий ахроматичний білий колір. Колористична палітра предметно-просторового середовища стилю модерн являє собою  різноманітні палітри кольорів у діапазоні довжин хвиль 655…550 нм для червоно-жовтих кольоровостей, 530…455 нм для синьо-зелених кольоровостей.


Структури колористичних палітр національного предметно-просторового середовища являє собою: контрастну гармонійну четвірку (Dl=27) для колористичного середотворення стилю бароко, палітру гармонійних нюансних гам червоно-жовтих кольоровостей (Dl<21) та синьо-зелених кольоровостей (Dl<21) для колористичного середотворення стилів рококо, класицизму, модерну, яка утворює контрастні гами (Dl=27,  Dl=36 Dl=54).


Комфортна функція поліхромії стильового колористичного середотворення реалізується контрастною гармонією. Образна функція стильової поліхромії реалізується ідеологічним навантаженням, продиктованим особливостями світоглядних комплексів, які визначають стильові особливості предметно-просторового середовища.


У процесі дослідження виявлені склади палітр, особливості структури та функцій колористичного середотворення України. До складу колористичної палітри предметно-просторового середовища стилю українського бароко входять червоний (l=617 нм), зелений (l=490 нм), жовтий (l=585 нм), синій (l=469 нм) кольори, до даної палітри додається ахроматичний білий колір. Склад колористичної палітри предметно-просторового середовища стилю класицизм (регіон України) являє собою різноманітні палітри кольорів у діапазоні довжин хвиль 627…550 нм для червоно-жовтих кольоровостей, та 530…455 нм для синьо-зелених кольоровостей, до цієї хроматичної палітри доданий ахроматичний білий. Склад колористичної палітри предметно-просторового середовища стилю український модерн являє собою різноманітні палітри кольорів у діапазоні довжин хвиль 655…550 нм для червоно-жовтих кольоровостей, 530…455 нм для синьо-зелених кольоровостей, з додаванням ахроматичного – білого.


Структури колористичних палітр українського національного предметно-просторового середовища являють собою: контрастну гармонійну четвірку (Dl=27) для колористичного середотворення стилю бароко, палітру гармонійних нюансних гам червоно-жовтих кольоровостей (Dl<21) та синьо-зелених кольоровостей (Dl<21) для колористичного середотворення стилів класицизму та модерну, яка утворює контрастні гами (Dl=27, Dl=36, Dl=54).


Комфортна функція поліхромії стильового колористичного середотворення України реалізується контрастною гармонією. Образна функція стильової поліхромії України реалізується особливостями світоглядних комплексів, які визначають стильові особливості предметно-просторового середовища, впливами поліхромії західноєвропейського середотворення.


Наслідком співіснування у предметно-просторовому середовищі суперечливих стильових палітр став на початку ХІХ ст. розпад цілісності поліхромної організації архітектурних просторів, привнесений до предметно-просторового середовища строкатістю різностильової поліхромії. Для процесу розвитку колористичного середотворення ХІХ ст. характерні як антагонізми колористичних переваг ретроспективних напрямків у середотворенні, так і відсутність поліхромії натуральних матеріалів та монохромність архітектурного середовища, які разом складають еклектичну панораму колористичного середотворення західноєвропейського регіону та України в ХІХ ст.


На початку ХХ ст. композиційно-пластичні принципи конструктивізму та функціоналізму виключили зі своєї естетики поліхромію навіть у її декоративному аспекті. Тенденції розвитку колористики та генетична схильність до поліхромії вимагали збагачення матеріально-просторового середовища звучанням колірного спектра. Пошуки нових форм кольоросередотворення в індустріальному, урбанізованому предметно-просторовому середовищі пов’язані із привнесенням до просторових структур поліхромії різнорідних напрямків у живописі, розробленням наукових досліджень у галузях оптики, фізичних та психофізичних функцій кольору.  


Факторами, що впливають на процес колористичного середотворення індустріальної епохи, є інтенсивний розвиток новітніх технологій та вплив засобів масової інформації, характерною рисою кольоросередотворення сучасності є поглинаючий усі візуальні структури процес розповсюдження масової культури, кітча. “Інтернаціоналізація” всіх сфер культурного життя, науки, економіки та виробництва торкнулася й процесів колористичного формування предметно-просторового середовища, породжуючи кольорові стереотипи та потоково створювані колористичні штампи, далекі від гармонії кольоровостей природи та гармонійних палітр етнічного та стильового предметно-просторового середовища.


 


Колористиці предметно-просторового середовища індустріальної епохи, яка має деструктивний характер, властива велика кількість елементів, розбалансованість складу палітри, зміщення функцій поліхромії, визначити реалізацію яких виявляється неможливим.  

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины