Романюк Тарас Михайлович. ЗОВНІШНЯ ТРУДОВА МІГРАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЖИТТЄВОГО РІВНЯ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

Краткое содержание

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження зовнішньої трудової міграції населення» розкрито основні теоретико-концептуальні підходи до дослідження зовнішньої трудової міграції, визначено соціально-економічні причини і наслідки міграційних переміщень, опрацьовано методологічні підходи до вивчення зовнішньої трудової міграції та її впливу на життєвий рівень населення.
Дослідження виявило розбіжності у підходах науковців до тлумачення таких понять, як «легальна міграція», «нелегальна міграція», котрі переважно акцентують увагу на правових аспектах процедури працевлаштування трудових мігрантів за кордоном та взаємозв’язку з декларованою і справжньою метою при в’їзді в країну перебування чи працевлаштування. Проте у визначеннях не простежується спроба з’ясування поняття «легальності» в зовнішніх міграційних переміщеннях населення України.
Спираючись на результати критичного огляду наукових джерел, за-пропоновано впровадження в науковий обіг терміну «напівлегальна міграція», під котрою розуміється таке міграційне переміщення особи або групи осіб, при якому існують всі формально-юридичні підстави для здійснення легального проходження через державний кордон, з подальшим порушенням терміну перебування за кордоном, вказаному в паспортно-візових документах. Принципової актуальності термін «напівлегальна міграція» набуває саме на сучасному етапі, оскільки такий вид переміщень є домінуючим серед зовнішніх трудових міграцій населення України в країни Європейського Союзу.
У результаті розгляду соціально-економічних причин зовнішньої трудової міграції встановлено, що лібералізація міграційних переміщень і залучення практично усіх країн світу до світових міграційних процесів разом із поширенням капіталістичних відносин (перехід до ринкової економіки, лібералізація торгівлі, приватизація) стають визначальними рушіями формування потоків трудових мігрантів із країн, що розвиваються, в промислово розвинені країни.
Грошові перекази є найбільш відчутною вигодою від міжнародної міграції для країн походження мігрантів. Основними видами валютних доходів країн-експортерів робочої сили є: грошові потоки мігрантів, котрі спрямовуються в домогосподарства, які використовують їх на споживання, заощадження і приватне інвестування, та доходи фірм-посередників. Грошові потоки мігрантів, як тип приватного перерозподілу фінансових ресурсів, є для домогосподарств ефективнішим, стабільнішим, більш цільовим, ніж всі офіційні механізми фінансової допомоги.