ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЇ МІГРАЦІЇ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

       Актуальність теми дослідження. Інтеграція України в європейські структури неможлива без забезпечення ефективного процесу імплементації норм міжнародного права в національному законодавстві, виконання державою міжнародно-правових зобов’язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції населення та протидії нелегальній міграції. Як загальносвітове суспільне явище, міграція сьогодні визнана об’єктом комплексного дослідження – від вивчення проблем переміщення людей до регулювання міграційних процесів у міжнародному й внутрішньодержавному праві.

Зміни, викликані розпадом СРСР й прискоренням процесів глобалізації, привели до глибоких і суттєвих наслідків, що відбулися в міграційній політиці України та виразилися в збільшенні масштабів зовнішньої міграції населення. На її інтенсивність і спрямованість впливали, насамперед, процеси демократизації громадського життя, ліквідація характерних для тоталітарного суспільства обмежень в реалізації права людини на вільне пересування й вибір місця проживання, а також географічне становище України як транзитної території для багатьох людей, які в'їжджають в державу по різних причинах та різними цілями. 

Правовідносини у сфері міграції з давніх-давен регулюється в країнах Європи  як міжнародним, так і національним правом. Тому саме цим зумовлені національні особливості правового регулювання міграційних процесів в цих державах. З метою входження до європейського правового простору, виконання зобов’язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції, Україна повинна створити практично нове законодавство, засноване на міжнародних принципах і стандартах, але враховувати національні інтереси при врегулюванні проблем протидії нелегальній міграції.

Актуальність дослідження обумовлено також іншими обставинами. По-перше, для забезпечення державного контролю над удосконалюванням і реалізацією міграційної політики й законодавства, досягненням міжнародного рівня стандартів у цій галузі, забезпеченням національних інтересів України, створенням збалансованого державного механізму регулювання міграційних процесів. По-друге, реалізація державної міграційної політики вимагає приведення національного законодавства України з питань міграції у відповідність до міжнародних стандартів; удосконалення існуючого законодавства з цих питань та подальшого розвитку законодавства про імміграцію, притулок, можливо навіть, прийняття міграційного кодексу. По-третє, дослідження відповідності норм національного права міжнародним стандартам сприяє подальшому розвитку таких галузей законодавства, як  адміністративне право (стосовно права особи на набуття громадянства України). Саме тому залучення в роботі до розгляду проблеми зовнішньої міграції населення норм конституційного права (населення, громадянство тощо) та адміністративного права (притягнення іноземців до адміністративної відповідальності, видворення їх за межі України та ін.) є доцільним та взагалі необхідним, оскільки без цих норм права розгляд поставленої проблеми буде необ’єктивним та неповним. По-четверте, дослідження проблеми вдосконалення імплементаційного механізму України щодо забезпечення прав людини у сфері зовнішньої міграції сприятиме зближенню законодавства України з міжнародним правом та активізації співробітництва нашої країни з іншими державами світу. 

Стан дослідження теми дисертації. Питання виконання Україною її міжнародних зобов’язань з прав людини у сфері зовнішньої міграції та протидії нелегальній міграції поки що не стало предметом широко дослідження українських фахівців у галузі міжнародного права. Усе це і є причиною того, що багато аспектів міграційної політики все ще залишаються поза правовим полем. До тепер ще в Україні відсутнє комплексне дослідження теоретичних аспектів цих питань при гармонізації національного законодавства з міжнародним правом.

Питанням реформування законодавства, необхідності стандартизації процедур, перегляду міграційної політики відповідно до вимог Ради Європи  присвячені роботи таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як Е. Аметистов, І. Бліщенко, Ю. Боярс, М. Буроменський, В. Денисов, А. Довгерт, В. Захаров, В. Карташкін, І. Кисельов, В. Кисіль, О. Кузьменко, І. Лукашук, А. Овсюк, М. Пашков, О. Піскун, П. Рабінович, Л. Рибаковський, В. Семенов, Ю. Тодика, С. Черниченко, С. Чехович, В. Шумілов, К. Бечелор, Е. Борчард, Й. Відгерн, В. Гессен, Г.С. Гудвін-Гілл, В. Давід, М. Кесслер, Д. Кунц, П. Мартін, Л. Оппенгейм, Ч. Хайд, Г. Хекворд, Т. Хаммар, Д. Хендерсон та ін.

У дисертації використані відомості з монографій науковців, різних збірників документів і матеріалів щомісячних і періодичних видань, викладок з питань міграції іноземних дипломатичних представництв (Канади, Аргентини, США) в Україні, а також міжнародних і вітчизняних нормативних актів з зазначених проблем (Загальна декларація прав людини 1948 р., Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод 1950 р., Конвенція про статус біженців 1951 р., Закон США про біженців 1980 р., Закон про надання політичного притулку ФРН 1993 р., Конвенція про долю іноземців у суспільному житті на місцевому рівні (Страсбург, 1992 р.), Європейська конвенція про громадянство (Страсбург, 1997 р.), Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах (Страсбург, 1959 р.) тощо; Закон України “Про біженців”, Закон України “Про громадянство”, Закон України “Про імміграцію”, Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, низка Указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота базується на планах наукових досліджень Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого й виконана в межах цільової комплексної програми “Проблеми історії, теорії та практики державного права іноземних країн і міжнародного права (Основне. Пріоритетне)” № 0186.0.070868.