Кримінальна відповідальність за обман покупців та замовників

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція України проголосила, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3); держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (ч.4 ст.42).

Як свідчить практика реалізації заходів щодо захисту прав споживачів, у 85-90 відсотків суб’єктів господарювання у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг порушуються законодавчо визначені права громадян як споживачів. Це зумовило визнання пріоритетності реалізації державної політики у цій сфері, яка, у свою чергу, потребує належного наукового обґрунтування та забезпечення.

Проблемам кримінальної відповідальності за таке посягання на суспільні відносини із забезпечення прав та законних інтересів споживачів, як обман покупців та замовників у науці завжди приділялась велика увага: вони були об’єктом розгляду в дисертаційних дослідженнях, монографіях, відповідних розділах підручників та навчальних посібників, наукових статтях тощо. Серед розробок дореволюційного періоду слід виділити праці С.Рашковича та С.Соколова, які були присвячені боротьбі з фальсифікацією харчових продуктів і так званими „торговими злочинами”. До різноманітних аспектів розгляданої тематики свого часу звертались такі криміналісти: П.Андрушко, А.Бєлахов, М.Бондаренко, Г.Бушуєв, Б.Волженкін, Г.Вольфман, Г.Галахова, Л.Гаухман, Ю.Гладишев, Ю.Головльов, А.Гришин, Н.Гуторова, О.Делієв, О.Дудоров, М.Загородников, А.Карєв, В.Колосова, М.Коржанський, В.Кучер, Б.Леонтьєв, Н.Лопашенко, Ю.Ляпунов, С.Максимов, І.Маландін, Л.Малахов, Г.Матусевич, В.Мисливий, М.Мельник, В.Навроцький, А.Наумов, П.Некипєлов, Г.Олександров, Р.Оримбаєв, М.Панов, О.Перепелиця, А.Півазян, Н.Романенко, С.Романов, Р.Сабітов, Ю.Салєєв, Г.Самілик, І.Сапожніков, В.Сташис, Є.Стрельцов, В.Тацій, В.Устименко, М.Хавронюк та інші.

Але в період до проголошення незалежності України обман покупців та замовників розглядався під іншим кутом зору — як злочин у сфері торгівлі та побутового обслуговування населення. Розробки Г.Александрова (1948 р.), М.Загородникова, І.Сапожнікова (1958 р.), Н.Романенка (1963 р.), А.Гришина (1975 р.), Г.Вольфмана (1977 р.), Г.Самілика (1980 р.), О.Делієва (1983 р., 1987 р.) та деяких інших авторів, здійснені в цьому напрямку, мають велике наукове і практичне значення, але базуються на положеннях кримінального законодавства радянського періоду. Висновки, сформульовані в цих роботах, певною мірою втратили свою актуальність у зв’язку з кардинальними змінами в українському суспільстві, реформуванням законодавства про кримінальну відповідальність, результатом якого стало прийняття 5 квітня 2001 р. нового Кримінального кодексу України (далі — КК України), який вніс суттєві корективи до кримінально-правової охорони прав та законних інтересів споживачів, зокрема до норми про обман покупців та замовників (ст.225 КК України 2001 р.).

Незважаючи на великий обсяг спеціальної літератури з проблем кримінальної відповідальності за обман покупців та замовників, єдності поглядів на сутність цього складу злочину у криміналістів не було. Наявні також суперечності у правозастосовчій практиці, суттєві помилки при вирішен­ні окремих питань кваліфікації, що пояснюється як недосконалістю відповідної кримінально-правової норми, так і відсутністю сучасних комплексних наукових досліджень цієї проблематики, а також недостатнім досвідом право­охоронних органів у справі захисту прав та законних інтересів споживачів.

Викладене свідчить про необхідність комплексної наукової розробки питань кримінальної відповідальності за обман покупців та замовників як злочин, що належить до групи посягань на суспільні відносини із забезпечен­ня прав та законних інтересів споживачів. Це й обумовило вибір теми дисер­таційного дослідження, яка є актуальною і має науково-практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що дисертація виконана відповідно до теми науково-дослідної діяльності кафедри кримінального права та кримінології Запорізького юридичного інституту МВС України “Актуальні проблеми вдосконалення діяльності кримінальної міліції в боротьбі зі злочинністю”, передбаченої планом науково-дослідних робіт наукових установ та вищих навчальних закладів України юридичного профілю (на період до 2006 р.). Тема дисертації затверджена Вченою Радою цього ж навчального закладу 29.01.2000 р. (протокол № 1) і перезатверджена 31.01.2003 р. (протокол № 1).

Дослідження здійснено в межах виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376, відповідає Основним напрямам соціальної політики на період до 2004 року, схваленим Указом Президента України від 24 травня 2000 року №717/2000, основним завданням Програми дій щодо розвитку Співдружності Незалежних Держав на період до 2005 р., затвердженої Рішенням Ради голів урядів СНД від 20 червня 2000 року, положенням Угоди про основні напрямки співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в області захисту прав споживачів від 25.01.2000 р., ратифікованої Законом України №3102-III від 07.03.2002.