Кримінально-правове регулювання діяння, пов’язаного з ризиком, за законодавством України

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах інтенсивного розвитку науки і техніки у всіх сферах професійної діяльності нерідко виникають ситуації, коли освоєння нового технологічного процесу або проведення наукового експерименту пов’язане з ризиком спричинення матеріальної чи іншої шкоди правоохоронюваним інтересам. Ця обставина обумовлює необхідність застосування з боку держави найрізноманітніших заходів заохочення соціальної активності громадян. Однак, з огляду на одночасність дії багатьох факторів, частіше виникають випадки неспівпадання між метою і результатом: мета суб’єкта є позитивною, а результат є шкідливим. Таким чином, існує ймовірність зв’язку між діяльністю людини і ризиком спричинення шкоди, в тому числі охоронюваним кримінальним законом інтересам.

Критерії розмежування правомірної і протиправної поведінки найбільш важливі для оцінки вчинків, які за зовнішнім проявом співпадають з ознаками злочинних посягань, не пов’язаних з правомірним спричиненням шкоди цінностям, що охороняються законом про кримінальну відповідальність. В науці кримінального права такі вчинки визнаються обставинами, що виключають злочинність діяння. Кримінальне право виконує як охоронну, так і регулятивну функцію. Остання покликана врегулювати та забезпечити застосування особою свого права на вчинення діяння, пов’язаного з ризиком. Ризикована поведінка є субсидіарним правом, яким суб’єкт може скористатися лише за умов за яких досягнення значної суспільно корисної мети без ризикованого діяння є неможливим. Саме в ситуації ризику особа вимагає повної захищеності з боку держави від неправомірного притягнення до кримінальної відповідальності у випадку настання шкідливих наслідків.

Така поведінка являє собою досить поширений спосіб людської життєдіяльності, що є протилежним ретельності, передбачливості, педан­тичності. Більше того, ризик є природним двигуном прогресу. Людство долає перепони на шляху свого розвитку, застосовуючи нові засоби, рецепти, технології. Практично не існує сфери людської поведінки, вільної від експериментування. Досвід, зазвичай побудований на помилках, досягається як в типових, так і екстремальних ситуаціях.

Для успішного вирішення неординарних професійних, господарських або інших завдань потрібні сміливі та ініціативні люди, які здатні ризикувати. Тому виникла необхідність юридичного врегулювання умов правомірності ризику і в ст. 42 КК України передбачений як одна з обставин, що виключає злочинність діяння – інститут діяння, пов’язаного з ризиком. Це є новелою в кримінальному законодавстві України і вимагає детального дослідження. Кожна особа, яка застосовує ризиковані методи як для відвернення негативних наслідків, так і досягнення суспільно корисного результату, потребує правової захищеності у разі настання негативних наслідків. Детальний юридичний аналіз інституту діяння, пов’язаного з ризиком, сприятиме реалізації права особи на творчу та практичну діяльність, захистові від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, а також своєчасному впровадженню в науково-практичну сферу новітніх технологій та інших розробок.

У вітчизняній кримінально-правовій науці комплексного дослідження, присвяченого проблемам діяння, пов’язаного з ризиком, до сих пір не було, а лише вивчалися окремі види ризику і правомірність його застосування у різних сферах діяльності. Не піддавалися ретельному аналізові такі питання, як сфера допустимості ризикованих дій, поняття діяння, пов’язаного з ризиком, умови його правомірності, класифікація видів ризику, критерії перевищення меж виправданого ризику і відмежування виправданого (правомірного) від невиправданого (протиправного) ризику, а також від інших обставин, які виключають злочинність діяння. Вище викладене і обумовлює актуальність обраної нами теми дисертаційного дослідження.

Проблема ризику у вітчизняній теорії кримінального права почала активно досліджуватися з середини 50-х років ХХ ст. і сприймалася не всіма вченими однозначно. Спочатку проблема виробничого (професійного) ризику досліджувалась фахівцями інших галузей права (зокрема, О. О. Красавчиком, Б. Н. Мезриним, В. О. Ойгензіхтом, А. І. Омельченком, М. Ф. Орзіхом, О. О. Пастухіним, С. Н. Приступою, В. В. Расудовським, Є. О. Харитоновим), але необхідність захисту прав людини у кримінальному аспекті привернула увагу до цієї проблематики вчених-криміналістів (П. А. Андрушка, Ю. В. Бауліна, В. О. Глушкова, О. М. Гавяза, М. С. Грінберга, П. І. Дагеля, В. В. Долежана, Н. Д. Дурманова, С. Г. Келіної, В. О. Мельникової, О. Б. Сахарова, Н. Н. Паше-Озерського, А. А. Піонтковського, А. Н. Савицької, І. І. Слуцького, Ю. М. Ткачевського, М. Д. Шаргородського), які розглядали окремі аспекти кримінально-правового регулювання ризику, але комплексного дослідження в межах чинного законодавства не проводилося. Проблема діяння, пов’язаного з ризиком, є досить актуальною і серед таких вчених зарубіжних країн, як Х. Вельцель, Г. Глязер (Німеччина), Ч. Стар (Англія), А. Кубіцький, А. Спортовський, Х. Поплавський (Польща), Д. Фортц (Чехія), Н. Іосіфов (Болгарія) тощо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права і процесу юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на тему: „Актуальні проблеми розвитку і вдосконалення кримінального, кримінально-процесуального законодавства та прокурорського нагляду в Україні” (номер державної реєстрації 0101U005307).