КРИМІНАЛЬНО - ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРИМИРЕННЯ МІЖ ОСОБОЮ, ЯКА ВЧИНИЛА ЗЛОЧИН, ТА ПОТЕРПІЛИМ (ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ФРН)

Краткое содержание

 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Обрання Україною курсу на становлення громадянського суспільства в умовах демократичного режиму засвідчило прийняття у 1996 р. нової Конституції України. В умовах поступової демократизації, прагнення до свободи та гуманізму змінюється і сфера права, зокрема така його галузь, як кримінальне. Найважливішою подією у цьому аспекті було прийняття 5 квітня 2001 року нового Кримінального Кодексу України.

Курс на становлення громадянського суспільства, зокрема, потребує звуження публічно-правового регулювання та послаблення втручання держави у сферу особистих прав громадян: межа правового регулювання визначається ступенем свободи суспільства, коли його кожний член має достатньо можливостей для захисту своїх прав. При цьому принцип гуманізму, з огляду на Загальну декларацію прав людини 1948 р. та ст. 3 Конституції України, має визначальне значення у розвитку та функціонуванні права в країні.

У кримінальному праві України принцип гуманізму нормативно не врегульований. Лише окремі його аспекти відображені у ч. 3 ст. 50 КК України, де вказано, що покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Також відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України принцип гуманізму проявляється у тому, що держава, засуджуючи винного та застосовуючи до нього покарання, прагне виправити особу, яка вчинила злочин, повернути її до суспільства, колективу, сім’ї, суспільно корисної діяльності та справляти попереджувальний вплив на інших осіб. Гуманізм кримінального права виявляється також у запереченні жорстоких, болісних та таких, що принижують особу, покарань, в існуванні інституту звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.

Запропоноване дисертаційне дослідження є спробою розширити межі застосування принципу гуманізму в кримінальному праві, зважаючи на один із чинників цього процесу - норму про примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим, сформульовану в дослідженні . Так, беручи за основу сутність і зміст ст. 46 КК України перспективним видається розширення кола кримінально караних діянь, щодо яких за визначених умов до осіб, які вчинили злочини, застосовуватиметься звільнення від кримінальної відповідальності або покарання чи пом’якшення останнього. Вдосконалення змісту цієї статті призведе до прояву державою гуманізму не тільки стосовно особи злочинця, а й потерпілого: через надання останньому права особисто захищати свої інтереси, порушені злочином, досягати миру (порозуміння) з особою, яка вчинила злочин, та акцептувати відшкодування шкоди та інші корисні дії з боку цієї особи.

Оскільки інститут примирення - новела вітчизняного кримінального законодавства, ця проблема висвітлена в юридичній літературі недостатньо. Вітчизняними та зарубіжними вченими приділялась увага лише концептуальним питанням, пов’язаним із примиренням, зокрема у працях: С.С. Алєксєєва, С.А. Альперта, Л.В. Багрій-Шахматова, Ю.В. Бауліна, Ю.Д. Блувштейна, Я.М. Брайніна, І.І. Карпеця, В.Н. Кудрявцева, П.С. Матишевського, М.М. Михеєнка, В.О. Навроцького, П.М. Рабіновича, В.В. Скибицького, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, О.Я. Цвєтіновича, М.Д. Шаргородського, С.С. Яценка, Г. Авенаріуса, Д. Дьоллінга, К. Роксіна, Д. Рьосснера, Р. Циппеліуса. Дослідження окремих аспектів проблем примирення містяться у наукових працях Х.Д. Алікперова, М.І. Бажанова, Н.А. Бєляєва, Л.В. Брусніцина, І.М. Гальперіна, М.І. Гошовського, О.М. Джужи, Л.О. Доліненко, С.І. Катькала, С.Г. Келіної, Л.Л. Круглікова, О.П. Кучинської, В.З. Лукашевича, В.А. Ломака, О.Р. Михайленка, І.С. Ноя, С.В. Полубінської, С.Н. Сабаніна, О.Я. Тупіци, Г.О. Усатого, Є.В. Фесенка, О.І. Чучаєва, Б.  Банненберг, У. Браунса, Л. Фрюауфа, Г.Й. Хірша, К. Хорна, Г. Кайзера, Ф. Лооса, К. Сессара та багатьох інших. Однак комплексного теоретичного дослідження кримінально-правових аспектів примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим в Україні не проводилося.

Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детального дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.  Обраний напрямок дослідження випливає з Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки, підготовленої Інститутом законодавства Верховної Ради України. Дисертаційне дослідження пов’язане з плановою темою науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М Корецького “Актуальні проблеми кримінологічної безпеки в Україні” (державна реєстрація № РК0101U001007).