ЗАСОБИ ДЕРЖАВНОГО ПРИМУСУ У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження пояснюється насамперед необхідністю вирішення тих задач, що постають перед Україною у зв’язку з трансформаціями суспільних відносин, які мають місце в нашій державі. Такий перехід відбувається в умовах пошуку оптимальної економічної та соціальної моделі, створення нової концепції правової системи, котра б адекватно відображала відносини, що формуються у нашому суспільстві і разом з тим забезпечувала надійний юридичний механізм реалізації прав і здійснення обов’язків учасниками правовідносин.

Демократичні перетворення в Україні, вдосконалення громадянського суспільства, соціальної правової держа­ви, ринкових відносин відбуваються за безпосередньої участі право­вої системи, усіх її ланок, які охоплюють практично всі сфери життя суспільства. Підвищення ролі права в процесі соціального регулювання, роз­ширення сфери правового регулювання, поява нових політичних і державних інститутів зумовлюють активне функціонування основних елементів правової системи.

Однією з найскладніших проблем тут є подолання стереотипів та ілюзій, зокрема, тих, що полягають у недооцінці права та переоцінці ролі держави, можливостей використання так званого “адміністративного ресурсу” або у надмірних сподіваннях на громадські важелі  впливу, свідомість та правову культуру населення тощо.

Теоретичне розв’язання цієї проблеми можливе лише шляхом аналізу сутності національної правової системи, її засад, характеру та встановлення місця у системі Європейського права, що  дає матеріал для формування уявлень про вимоги, що постають перед Україною у зв’язку з намірами створити  суспільство, у якому діє ефективний правопорядок і разом з тим застосовуються правові засоби, властиві правовій державі. Сутність правової системи полягає в тому, що вона відображає баланс інтересів громадян і держави. Будучи двобічними, відносини громадянина і держави передбачають їх взаємну відповідальність, що закріплюється в законодавчих і підзаконних актах, має враховуватися посадовими особами правозастосувальних органів та віддзеркалюватися в усіх інших структурних частинах правової системи. Правова держава спирається на можливість легітимного владного примусу, який застосовується тільки у випадку порушення прав людини. У функціонуванні правової системи засоби державного примусу відіграють роль забезпечувачів прав людини, правопорядку, належного функціонування правової системи.

Відхід сучасної вітчизняної науки від традиційної “примусової” концепції права потребує переосмислення сутності, особливостей та значення державного примусу у правовій системі України. Відсутність такого дослідження на монографічному рівні, що уповільнює формування цілісної концепції застосування права,  знижує ефективність правозастосовчої діяльності у державі. Цим зумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження, його теоретична і науково-прикладна цінність.  

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною досліджень провідної фундаментальної наукової школи Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова, який пов'язаний з планом науково-дослідної роботи кафедри на 1999-2004 рр. за темою “Державотворчі, правові, соціально-політичні процеси в Україні”. Роль автора дисертації у виконанні цих науково-дослідних робіт полягала в тому, що було проведено вивчення теоретичних  аспектів поняття та сутності категорії “правова система”, встановлено особливості  національної правової системи України, її родову приналежність і зумовлені цим особливості властивих їй засобів державного примусу, вимог, що ставляться до українського права на сучасному етапі його розвитку та трансформування відповідних інститутів .