ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДВОСТОРОННЬОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерною особливістю сучасного світового розвитку є значне розширення впливу міжнародного права, зростання його ролі в регулюванні відносин між державами на дво – і багатосторонній основі у політичній, економічній, гуманітарній та інших сферах. На активізацію договірного процесу в міжнародних відносинах благотворно впливає й збільшення кількості суб’єктів міжнародного права, що відбулося в результаті розпаду СРСР, так званої “соціалістичної співдружності ” й інших держав. До числа таких відноситься  Україна та Республіка Польща, що розбудовують нині правові держави, формують нормативно-правову договірну базу на визнаних світом загальнотеоретичних засадах і демократичних принципах.

Висвітлення об’єктивних закономірностей цього процесу актуальне як з точки зору виявлення особливостей договірних взаємовідносин між Україною та Республікою Польща на сучасному етапі, так і для планування наступних етапів зближення двох держав, вироблення нових договірно-правових актів з використанням досвіду попереднього спілкування.

При виборі теми дисертаційного дослідження враховувалися не тільки її безперечна актуальність, а й стан розроблення в науці міжнародного права.

У науковій літературі практично відсутні дослідження з питань правового регулювання двостороннього співробітництва між сусідніми державами. Зокрема, в українській науці поки що немає докладнорозробленої концепції щодо оцінки стану українсько-польських стосунків, в тому числі й ефективності їх договірно-правової бази. Отже наше дослідження у значній мірі заповнить цю прогалину.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає основним напрямам державної політики в галузі міжнародних договорів, міждержавних зв’язків, міжнародних відносин у формуванні двостороннього сівробітництва. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Волинського державного університету імені Лесі Українки в межах міжвузівської програми “Актуальні питання реформування правової системи в Україні“.

Мета і завдання дослідження. Оперуючи усією різноманітністю юридичних (правових) документів, фактів, конкретних явищ у двосторонніх стосунках України та Республіки Польща, виявити об’єктивні закономірності цього процесу й особливості становлення їх нової договірно-правової бази. Для цього передбачається вирішити такі задачі:

1) визначити місце, значення та структуру українсько-польського співробітництва в системі сучасних міждержавних зв’язків і міжнародних відносин;

2)  розкрити сутність процесу та особливості кодифікації правових норм, що регулюють відносини між двома державами;

3)  визначити та охарактеризувати місце і роль політичних контактів між сусідніми державами у формуванні двостороннього співробітництва;

4)  розкрити правову природу, суть й особливості торговельно-економічного співробітництва, співробітництва в гуманітарній, правовій сфері та правову природу  транскордонного співробітництва;

5) виявити специфіку ефективності українсько-польських міждержавних договорів у правозастосовчій практиці країн.

Об’єкт дослідження – взаємодія України та Республіки Польща як суб’єктів міжнародно-правових відносин.

Предмет дослідження – особливості правового регулювання двостороннього співробітництва України та Республіки Польща.

Методи дослідження. Вибір методології та методів обумовлені науковою і прикладною доцільністю. В основу дисертаційного дослідження покладені наукові методи і принципи, що властиві як загальній теорії права, так і теорії міжнародного права з властивими йому специфічними особливостями. У роботі використано порівняльно-історичний, порівняльно-правовий (для співвідношення норм національного законодавства, що закріплюють основні способи (прийоми) правового регулювання з правовими нормами законодавства інших держав), формально-юридичний, структурний методи дослідження і методи системного аналізу. Методологічну основу дослідження склали принципи об’єктивності, системності (при дослідженні системних зв’язків між нормативними правовими актами та їх застосуванні) і формальної логіки (поняття, судження, синтез, порівняння, узагальнення тощо).

Теоретичним підгрунтям дисертаційної роботи стали праці таких відомих вчених з історії та теорії міжнародного права, як С. Алексєєв, М. Баймуратов, М. Буроменський, А. Венгеров, О. Давидов, С. Кашкін, І. Лукашук, А. Талалаєв, Б. Топорнін, А. Чайковський, В. Шумілов та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні всебічним комплексним дослідженням правової моделі українсько-польських міждержавних стосунків. Наукову новизну дослідження найбільш повно відображають такі найважливіші науково-теоретичні положення й висновки:

1. Автором уперше сформульовано нову дефініцію про двостороннє співробітництво України та Республіки Польщі як історично зумовлений процес взаємодії двох держав із спільним кордоном, який базується на відсутності взаємних претензій (в т.ч. й територіальних), поваги правосуб’єктності та суверенних прав, добросовісності та взаємного сприяння;

2. По-новому обґрунтовано думку, що на різних історичних етапах Речі Посполитої визнавалась повністю чи частково міжнародна правосуб’єктність України, що підтверджується міжнародними договорами: Гадяцьким (1668 р.), Варшавським (1920 р.) та Ризьким (1921 р.);

3. Незаперечно доведено, що двостороннє співробітництво України та Республіки Польща – особлива всеохоплююча, комплексна й цілісна форма міжнародних відносин, яка сприяє адаптації й гармонізації українського законодавства до стандартів ЄС через імплементацію положень двосторонніх міжнародних договорів з Республікою Польща;

4. Уперше здійснено кодифікацію джерел правового регулювання двостороннього співробітництва України  та Республіки Польща;

5. По-новому сформульовано поняття стратегічного партнерства як категорії, яка передбачає прийняття на себе Республікою Польща зобов’язань щодо представлення інтересів України в процесі входження останньої в євроатлантичні структури та створення сприятливих передумов для дво- і багатосторонніх відносин з країнами-учасницями ЄС, а також розкривається правова природа та сутність стратегічного партнерства;

6. Аргументовано, що транскордонне співробітництво України та Республіки Польща – невід’ємна складова двостороннього співробітництва, новітня форма взаємодії адміністративно-територіальних одиниць країн-сусідів;

Проблемне вивчення важливої наукової проблеми дозволить здобувачеві вийти на прогнозоване, перспективне планування дальшого розвитку цього процесу, що є досить суттєвим з точки зору можливого удосконалення договірно-правової бази України  в стосунках з іншими державами світу.

Практичне та теоретичне  значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні положення й основні висновки можуть бути використані вченими, представниками органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які займаються розробкою і впровадженням нової нормативно-правової бази міждержавних стосунків України.

Окремі положення та висновки дисертації можуть бути використані:

-                      у науково-дослідницькій сфері – для подальшого розроблення проблеми способів (прийомів) правового регулювання двосторонніх міждержавних відносин;

-                      у правотворчій сфері – при розробленні проектів нормативно-правових актів, а також для забезпечення ефективної реалізації норм міжнародного права;

-           у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників з курсу “Міжнародне право”. Теоретичні положення дисертації можуть сприяти удосконаленню навчального процесу при викладанні курсів історії та теорії міжнародного права, міжнародних відносин, історії політичних і правових вчень, конституційного права, інших галузевих навчальних дисциплін, а також при підготовці відповідних навчальних видань.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Основні положення дисертації були апробовані в навчальному процесі юридичного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки при викладанні курсу “Міжнародне публічне право”, відображені у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та шести тезах наукових конференцій, зокрема: Міжнародна наукова конференція “Україна і Польща у світовій історії: політика, економіка, культура” (29 травня 2002 р., Острог); I Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики XXI століття. Шості читання пам'яті В. Липинського” (17 квітня 2003 р., Луцьк.); Науково-практична конференція  “Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” (30 квітня 2004 р., Львів.); І Міжвузівська науково-практична конференція “Актуальні питання реформування правової системи України” (21-22 травня 2004р., Луцьк.); Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих науковців  “Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право” (30 вересня – 1 жовтня 2004 р., Луцьк); ІІ Міжвузівська науково-практична конференція “Актуальні питання реформування правової системи України” (27-28 травня 2005р., Луцьк.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, відображені в публікаціях, а саме: у трьох статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, двох статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з історичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, шести тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура і обсяг дисертаційної роботи.Структура роботи обумовлена її предметом, метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 240 сторінок, в тому числі основного тексту – 194  сторінки. Загальна кількість використаних джерел – 331 найменуваня.