ДОСТУПНІСТЬ ПРАВОСУДДЯ ТА ГАРАНТІЇ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність теоретичних і практичних питань, пов’язаних з доступністю правосуддя, є беззаперечною. У період становлення й розвитку в Україні правової держави, формування громадянського суспільства актуалізуються дослідження сутності судової влади. Доступність правосуддя є однією з передумов утвердження цієї гілки влади як повноцінного й  самодостатнього механізму захисту прав і свобод людини.

Проблема доступності правосуддя не обмежується окремою державою, а привертає увагу міжнародного співтовариства, тому можна констатувати інтернаціоналізацію стандартів у галузі судоустрою. Міжнародно-правові акти передбачають право на справедливий суд і доступ до суду як неодмінний його елемент, підкреслюючи поряд із цим такі властивості суду, як незалежність, безсторонність і законність                        (ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.). Посилання на обов’язок держави забезпечити особі реальний, а не формальний доступ до суду містяться в низці рішень Європейського суду з прав людини, а також рекомендаціях і резолюціях Комітету Міністрів Ради Європи.

Конституція України (1996 р.) заклала підвалини становлення доступності правосуддя, визначивши, що звернення до суду для захисту прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 8), а юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124).  У Законі “Про судоустрій України” (2002 р.) зазначається, що  судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, передбаченому Конституцією (ст. 3) й законами України. У Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 р., зазначено, що подальший розвиток правосуддя має бути спрямований насамперед на забезпечення його доступності.

Незважаючи на те, що окремі питання доступності правосуддя вже були предметом дослідження деяких учених-процесуалістів, в Україні немає монографічних робіт, присвячених проблемі оптимізації устрою судової влади в аспекті забезпечення її доступності. Отже, актуальність теми дисертації зумовлена потребою гармонізації  національного законодавства з міжнародними стандартами у сфері судоустрою й необхідністю дослідження системи організаційно-правових гарантій принципу доступності правосуддя.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами.  Дисертація виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації й діяльності судових і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (номер державної реєстрації 0186.0.09931). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 17.12.2004 р. (протокол № 5). 

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є створення концептуальних теоретичних засад доступності правосуддя в Україні й розроблення та наукове обґрунтування на цій підставі пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства, що регламентує організацію діяльності суду та процедуру вирішення ним юридично значущих справ. Ця мета зумовила вирішення наступних завдань:

– розглянути в історичному аспекті становлення й еволюцію інституту доступності правосуддя в законодавстві та юридичній доктрині України й зарубіжних держав;

–  проаналізувати різні підходи до розуміння сутності поняття “доступність правосуддя”;

–   дати авторське визначення цього поняття, розкрити його зміст і структуру;

–  виявити зв’язок доступності правосуддя з іншими принципами організації й діяльності судової влади;

–   зробити аналіз міжнародно-правових актів у сфері організації судової влади і з’ясувати рівень відповідності законодавства України їх  положенням;

–  розкрити систему організаційно-правових гарантій доступності правосуддя й запропонувати шляхи їх вдосконалення;

–   виявити ставлення пересічних громадян до суду й окреслити  проблеми, які виникають у них при зверненні до нього;

– оцінити бачення проблем доступності правосуддя професійними суддями;

–    сформулювати науково обґрунтовані  висновки і пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Об’єктом дослідження є еволюція й сучасний стан доступності правосуддя в умовах побудови в Україні правової держави.

Предметом дослідження виступають правовідносини, що виникають, змінюються і припиняються в процесі забезпечення доступності правосуддя, а також норми чинного законодавства, що визначають організаційно-правові гарантії доступності правосуддя.

Методи дослідження. У межах дисертації використовується комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження й пізнання, що застосовуються в сучасній правовій науці. Вони й становлять методологічне підґрунтя даної роботи. Так, загальний діалектичний метод використано в процесі наукового пізнання сутності доступності правосуддя й систематизації її елементів; системно-структурний дав можливість проаналізувати зв’язок і взаємодію доступності з іншими принципами організації й діяльності судової влади, дослідити систему гарантій її реалізації та шляхи їх вдосконалення;  історичний і порівняльно-правовий методи дозволили простежити становлення й еволюцію принципу доступності правосуддя в законодавстві, практиці та юридичній теорії України й зарубіжних держав; формально-логічний застосовувався при класифікації елементів і гарантій доступності правосуддя, з’ясуванні й роз’ясненні положень чинного законодавства; при обробці результатів анкетування громадян і професійних суддів використовувалися статистичні методи. Дотримання вимог правильної логічної побудови понять, суджень та умовиводів забезпечило обґрунтованість і достовірність зроблених висновків. Застосування усіх методів дослідження у взаємозв’язку забезпечило повноту й об’єктивність дослідження.

Теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи базується на наукових працях і дослідженнях з філософії права, соціології, загальної теорії держави і права, конституційного права, теорії процесуального права й теоретичних основ судоустрою.

Наукове опрацювання організаційно-правових і процесуальних аспектів доступності правосуддя закладалася в дореволюційній правовій доктрині Росії такими вченими, як Є.В. Васьковський, М.В. Духовський,   А.Ф. Коні, Н.В. Муравьйов, В.О. Рязановський, І.Я. Фойницький,     Т.М. Яблочков та ін.

Розробка власного бачення проблеми доступності правосуддя ґрунтується на вивченні праць сучасних українських і російських вчених, зокрема, О.Б. Абросимової, О.А. Банчука, В.П. Бож’єва, В.М. Бібіло,   Ю.П. Битяка, О.С. Безнасюка, М.С. Бондара,  В.Д. Бринцева,  Л.О. Воскобітової, В.В. Городовенка, Ю.М. Грошевого, К.Ф. Гуценка, М.А. Гурвича, М.Л. Ентіна, В.М. Жуйкова, М.І. Клеандрова,  О.Р. Куйбіди, В.О. Лазарєвої, В.М. Лебєдєва, А.Л. Лікаса, В.Т. Маляренка, І.Є. Марочкіна, Т.Г. Морщакової, Л.М. Москвич, І.Л. Петрухіна,   І.А. Приходька, Д.М. Притики, О.І. Рабцевич, П.М. Рабиновича, В.О. Ржевського, Х.У. Рустамова, Н.Ю.Сакари, В.М. Семенова,   В.М. Сидоренка, Н.В. Сібільової, Н.М. Чепурнової, В.Є. Чіркіна,   М.С. Шакаряна, О.Г. Шило, В.І. Шишкіна, П.І. Шевчука,  С.Г. Штогуна,  В.В. Яркова та ін.

Теоретичне обґрунтування  дисертаційного дослідження базується також на працях таких зарубіжних науковців, як Б. Бауринг,   Е. Бредлі, Ж.-Л. Бержель, А. Гарапон, Б. Гарт, Д. Гом’єн, М. Де Сальвіа, М. Дженіс,   І. Джекоб, Л. Зваак, М. Каппеллетті, Р. Кей, Н. Моул, Дж. Оберто,            Дж. Ролз,   Д. Харис, К. Харбі та ін.

Нормативну базу даної наукової роботи складають: положення міжнародно-правових актів (Загальної декларації прав людини (1948р.), Міжнародного пакту про громадянські й політичні права (1966р.), Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950р.), рекомендацій і резолюцій Комітету Міністрів Ради Європи з питань доступності правосуддя); норми Конституції й законодавства України та зарубіжних держав, що стосуються доступності правосуддя; практика Європейського суду з прав людини; рішення Конституційного Суду України, судів України.

Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні дані судів України, результати анкетування 363 суддів Харківської, Донецької, Сумської, Луганської областей (місцевих та апеляційних судів),  результати анкетування 300 різних за віком, освітою й матеріальним станом громадян Харкова, Донецька, Луганська, узагальнення досвіду організації роботи модельних судів України.

   Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичної науці на монографічному рівні, з урахуванням положень Конституції й законів України, міжнародно-правових стандартів у царині судоустрою, законодавства зарубіжних країн, а також правозастосовчої практики комплексно досліджено сутність і зміст доступності правосуддя, сформульовано поняття “доступність правосуддя”, визначено його структуру,  обґрунтовано необхідність удосконалення існуючої системи організаційно-правових гарантій доступності правосуддя й чинного законодавства, яке регулює відповідні правовідносини. Результати дослідження, які відбивають внесок авторки в розробку зазначеної проблеми, зводяться до наступного:

1. Уперше у вітчизняній юридичній науці доступність правосуддя трактується як стан організації судової системи та юрисдикційної діяльності суду в демократичному суспільстві, який задовольняє потребу суспільства у вирішенні юридично значущих справ і відповідає  закріпленим у міжнародно-правових актах вимогам.

           2. Уперше у правовій доктрині доступність розглядається в системі інших принципів організації й діяльності судової влади. Місце принципу доступності правосуддя в системі принципів права зумовлюється тим, що сфера його дії поширюється на організацію судової системи й регламентацію процедури розгляду справ у суді.

           3. Уперше зміст доступності правосуддя розкривається через сукупність її елементів, аргументується вирізнення серед них правових, соціальних і економічних.

           4. Класифікуються види доступності правосуддя на формальну і реальну відповідно до співвідношення нормативного закріплення цього принципу і практики його реалізації. 

           5. Уперше детально вивчено систему організаційно-правових гарантій доступності правосуддя і запропоновано шляхи їх удосконалення.

           6. На основі аналізу низки міжнародно-правових актів, які містять стандарти у царині судоустрою, визначено критерії доступності правосуддя. 

           7. Право на доступ до суду як складник права на справедливий суд розглядається як процесуальне право-гарантія, передбачене нормами міжнародного права й закріплене на конституційному рівні, забезпечення якого є прямим обов’язком держави.

           8. Наведено додаткові аргументи щодо доцільності побудови територіальної юрисдикції судів України відповідно до адміністративно-територіального устрою держави. 

           9. Уперше у вітчизняній правовій літературі досліджено правову природу доступності механізмів оскарження судових рішень, визначено співвідношення права на оскарження й перегляд рішення суду, а також законні обмеження цього права.

           10. Доводиться, що в побудові судової системи необхідним і достатнім є наявність 2-х загальнодоступних інстанції – (а)  яка розглядає справи по суті (місцевий суд) і (б) яка наділена повноваженнями з повного перегляду справи й виправлення судових помилок (апеляційний суд).  Призначення вищих судових інстанцій (вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України) полягає у вирішенні найскладніших питань правозастосування й забезпеченні стабільності судової системи.

           11. Обґрунтовується, що для судової системи неприпустимим є поєднання функцій різних судових інстанцій в одній судовій ланці, оскільки це суперечить засадам безсторонності й  компетентності суду.

           12. Визначено співвідношення юрисдикції суду і компетенції альтернативних (несудових) інститутів розгляду юридично значущих справ. Наводяться аргументи, що критеріями віднесення справи до юрисдикції суду має бути її складність і наявність правового конфлікту.

           13. З метою вирішення проблеми доступності правової допомоги рекомендовано створити державні адвокатські об’єднання, які фінансувалися б з Державного бюджету.

           Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони сприятимуть подальшому розвитку юридичної науки, вдосконаленню законодавства стосовно регламентації доступності правосуддя й гарантій його забезпечення. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані: (а) у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки наукових основ доступності правосуддя, поглиблення наукового обґрунтування системи гарантій її забезпечення; (б) у правотворчій діяльності – при вдосконаленні нормативного регулювання принципу доступності правосуддя, оптимізації положень чинного процесуального й судоустрійного законодавства, розробці нових нормативно-правових актів у цій царині; (в) у правозастосовчій діяльності  – для забезпечення єдності в застосуванні законодавства, що встановлює гарантії доступності правосуддя і процедуру вирішення юридично значущих справ судом; (г) у навчальному процесі – при проведенні лекційних курсів і семінарських занять з таких дисциплін, як “Організація судових та правоохоронних органів”, “Організація судової влади”, “Порівняльне судове право”, для підготовки підручників, навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів; (д) у правовиховній сфері запропоновані положення можуть бути використані як науково-теоретичний матеріал у роботі з підвищення рівня правової культури правознавців, державних службовців, населення в цілому.   

Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні її положення, висновки та пропозиції викладені  авторкою на Шістнадцятих Харківських політологічних читаннях “Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства” (м. Харків, 25 червня 2005 р.) і на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми юридичної науки: стан та перспективи розвитку”(м. Харків, 21-22 листопада 2005 р.); “Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення” (м. Харків, 1-2 груд. 2005 р.); “Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов’язаних із взяттям під варту” (м. Харків, 22-23 лют. 2006 р.), “Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства” (м. Харків, 25-26 січня 2007 р.).

Окремі результати дослідження використовуються в навчальному процесі при проведенні семінарських занять і підготовці тестів з навчальних курсів “Організація судових та правоохоронних органів”, “Організація судової влади”, “Порівняльне судове право”.

Публікації. Основні положення наукових пошуків відображені в 5-ти наукових статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, та  5-ти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Композиційна побудова дисертації зумовлена завданнями, що стояли перед дисертанткою, і необхідністю логічного й послідовного викладу матеріалу.  Робота складається зі вступу, 2-х розділів, що містять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 249 сторінок, обсяг основного тексту – 185 сторінок, обсяг додатків – 19 сторінок.  Список літератури містить 475 найменувань.