ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОКОМУНІКАТИВНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена низкою гострих проблем державного управління, спричинених процесами динамічних соціально-економічних перетворень. Рушійною силою їх розв'язання визнано високо-професійну й відповідальну людину, реалізація творчого потенціалу якої дасть змогу Україні вийти з кризового періоду в новій якості і з високим економічним статусом. Такий підхід до усвідомлення ролі людини в розбудові ефективної держави актуалізує дослідження, спрямовані на поглиблення теорії та методології державного управління насамперед в антропоцентричному аспекті.

Ефективне функціонування державного управління під час модернізації політичних та економічних структур не можливе без адаптації соціуму. Необхідність індивідуального й колективного пристосування до мінливих і невизначених умов потребує гнучких механізмів державного управління, які враховують біосоціальну й комунікативну сутність людини/колективу. Обґрунтування теоретико-методологічних основ таких механізмів, розробки спеціальної інструментальної бази соціокомунікативного характеру потребує і розв'язання проблем взаємодії центральних і місцевих органів влади, міжособистісних комунікацій у державній установі.

Стимулює вдосконалення системи механізмів державного управління й  необхідність корекції ставлення суспільства до держави, оскільки на суспільну свідомість суттєво впливають і глобальні процеси світового розвитку. Забезпечення ефективного реформування, оперативного регулювання розвитку країни, результативного функціонування суб'єктів державного управління та міждержавної взаємодії в цілому передбачає гармонізацію комунікативного простору суспільства й відновлення довіри до державних інституцій, що максимально активізує застосування креативних механізмів державного управління, визначаючи загальну актуальність обраної проблематики. 

Актуальність теми дослідження зумовлена й економічними чинниками. Проблема мінімізації виробничих витрат у процесі комунікативного за своєю природою державного управління поки ще не має результативних інструментів розв'язання. Неякісна взаємодія представників влади з громадянами спричиняє негативні реакції в соціумі, недовіру до управлінців та пропонованих ними стратегій розвитку регіону, держави. Специфіка виробничих витрат вимагає релевантних підходів вивчення, а поставлені проблеми загалом - віднайдення конкретних резервів зниження збитковості управлінської діяльності.

Урахування комунікативної й антропоцентричної сутності державного управління, визнання діалогу єдиним способом формування ефективної моделі суспільних відносин зумовлює необхідність теоретичного обґрунтування та адекватного застосування запропонованого в роботі соціокомунікативного механізму державного управління, підпорядкованого завданням гуманістичного розвитку суспільства, зміцнення й розкриття ресурсів людського капіталу. На необхідності термінового розв'язання зазначених проблем наголошено в Щорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України "Модернізація України - наш стратегічний вибір", де визначено основні напрями реформування країни, пріоритетним серед яких визнано забезпечення нової якості життя людини. Підґрунтям консолідації суспільства довкола держави та її національних інтересів названо національний діалог, який передбачає відкритість влади. З метою створення основи нових стандартів взаємодії прийнято Закон України "Про доступ до публічної інформації".

         Внесок у розвиток уявлень про механізми комунікативних процесів в соціальних системах зробили представники різних методологічних підходів: біхевіористського (Ч. Мерріам, П. Лазарсфельд, Г. Саймон, Е. Кемпбелл, Дж. Клаппер, Г. Лассуелл), кібернетичного (Н. Вінер, К. Дойч), структурно-функціонального (Г. Алмонд, Дж. Коулман), власне комунікативного (Х. Арендт, М. Фуко, Ю. Габермас).

Ефективність системи механізмів державного управління, їх зміст, структура та критеріальна диференційованість становить одну з найактуальніших проблем сучасної галузі управління, на що вказують ґрунтовні роботи В. Авер'янова, О. Амосова, Г. Астапової, Г. Атаманчука, В. Бакуменка, Т. Безверхнюк, Н. Брюховецької, В. Воронкової, М. Гамана, П. Єгорова, О. Іваницької, В. Іванова, В. Князева, В. Коломийчука, М. Корецького, О. Коротича, М. Лесечка, В. Малиновського, Н. Нижник, О. Машкова, О. Оболенського, Г. Одінцової, В. Олуйка, Р. Рудніцької, О. Сидорчука, О. Стельмах, В. Тимцуника, В. Цвєткова та інших. Проте, незважаючи на значну кількість досліджень механізмів державного управління, зокрема й в аспекті комунікативної парадигми (Г. Атаманчук, Н. Дніпренко, Н. Драгомирецька та інші), феномен соціокомунікативного механізму державного управління розкрито лише частково. Не достатньо досліджено роль соціокомунікативної компоненти розвитку людського потенціалу, попри загальну розробленість проблематики трудових та інших ресурсів (Т. Безверхнюк, Н. Богданова, Е. Лібанова, А. Ліпенцев, О. Палій, С. Серьогін, Г. Осовська та інші).

Необхідність теоретичного, методологічного та практичного обґрунтування соціокомунікативного механізму як оптимального засобу розв'язання зазначеного кола проблем, висвітлення його теоретико-методологічних засад та розкриття функціональної потужності зумовили вибір теми дослідження та цільову спрямованість дисертаційного дослідження. 

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося впродовж 2005-2011 рр. у межах науково-дослідних тем Одеського регіонального інституту державного управління та Національної академії державного управління при Президентові України. У процесі опрацювання теми "Система управління і координації політики європейської інтеграції на місцевому та регіональному рівні" (номер державної реєстрації 0105U002535) для корекції суспільних та міждержавних комунікативних процесів автором запропонована технологія цілеспрямованого конструювання метафор-міфологем як стратегічного інструменту соціокомунікативного механізму державного управління. Участь автора в розробці теми "Модернізація системи професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в контексті демократичного державного врядування" (номер державної реєстрації 0107U004693) полягала в обґрунтуванні й упровадженні в систему професійної освіти методологічної бази нейролінгвістичного програмування як технологічної основи соціокомунікативного механізму державного управління. Під час виконання НДР на тему "Розробка комплексного експертно-аналітичного висновку щодо проекту нормативно-правового акту "Статут територіальної громади міста Одеси" (номер державної реєстрації 0109U004548) автор підготувала експертний висновок проекту Статуту. У межах теми "Наукове спілкування у сфері державного управління: особливості та проблеми" (номер державної реєстрації 0110U002469) здійснено дослідження теоретичних основ управлінської галузі.

Мета й завдання дослідження. Мета роботи полягає у виокремленні та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад соціокомунікативного механізму державного управління в контексті новітніх досягнень гуманітарного знання.

Для досягнення мети вирішено такі завдання:

-        проаналізовано фундаментальні категорію механізму державного управління й запропоновано його узагальнене визначення;

-        виокремлено соціокомунікативний механізм державного управління, розкрито його антропоцентричну сутність, визначено поняття та обґрунтовано його базові методологічні положення;

-        висвітлено умови й окреслено можливості функціонування соціокомунікативного механізму державного управління;

-        доведено ефективність застосування соціокомунікативного механізму державного управління в прискоренні євроінтеграційних процесів;

-        деталізовано роль соціокомунікативного механізму державного управлінні в паблик рилейшнз і запропоновано модель медіа-портрету управлінської державної освітньої установи;

-        розкрито ресурсний потенціал нейролінгвістичної інструментальної бази соціокомунікативного механізму державного управління;

-        обґрунтовано економічну доцільність застосування соціокомунікативного механізму державного управління;

-        апробовано й узагальнено результати моделювальних практик соціокомунікативного механізму державного управління;

-        розроблено науково-прикладні рекомендації щодо вдосконалення функціонування соціокомунікативного механізму державного управління.

Об'єкт дослідження - система механізмів державного управління.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади соціокомунікативного механізму державного управління.

Методи дослідження. У дисертації використано підхід, що, з одного боку, враховує багатовимірний характер державного управління, а з іншого - його комунікативну природу. Застосування такого комплексного підходу ґрунтується на коректному поєднанні досягнень у галузі теорії державного управління, а також філософії, когнітології, соціології, психолінгвістики, сугестивної лінгвістики й насамперед - новітньої парадигми нейролінгвістичного програмування і дає змогу виокремити у професійній комунікації психоактивні моделі, усвідомлена ідентифікація яких сприятиме коректному використанню в площинах фахової діяльності. Цей підхід також уможливлює не лише оптимізацію особистісних комунікативних стратегій, а й конструювання паритетних відношень між представниками управлінської сфери та колом соціальних респондентів, що в аспекті державного управління посприяє створенню загального комфортного фону соціальної взаємодії. Складність об'єкта і предмета дослідження визначає необхідність залучення низки загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, серед яких:

- системно-синергетичний підхід застосовано при аналітичній реконструкції фундаментальних галузевих концептів з огляду на їхню корелятивність та інтегративний характер;

- історико-структурний метод пізнання став основою для теоретико-методологічного аналізу наукових праць із державного управління, філософії, соціальних та інших наук, що уможливило стереометричне осмислення наддіяльнісної природи державного управління;

- логіко-семантичний метод дав змогу виокремити категорійно-понятійний апарат предмета дослідження, з'ясувати його характеристики та виявити структурні зв'язки й вектори впливу соціокомунікативного механізму державного управління на досліджувану систему;

- метод порівняльного аналізу широко застосовано на різних стадіях роботи для висвітлення загальних та специфічних ознак аналізованих понять;

- абстрагування, аналіз і синтез посприяли виробленню концептуального підходу до створення теоретичної моделі комплексного механізму ефективного державного управління;

- системне моделювання уможливило проектування концептуальної моделі-основи соціокомунікативного механізму державного управління, визначення її функціональних пріоритетів, окреслення прикладних перспектив;

 - метод метамодельної нейролінгвістичної ідентифікації, з одного боку, дав підстави виявити проблемні площини управлінської комунікації, з іншого - визначити специфічні тактики здійснення коректного впливу;

- застосування експериментальних методів дослідження (зокрема анкетування, опитування) посприяло верифікації теоретичних гіпотез дослідження та доведенню їхньої об'єктивності.

Інформаційно-аналітичною базою роботи є Конституція України, законодавство України про інформацію та ЗМІ, інші нормативно-правові акти органів державної влади, аналітичні матеріали Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів і Центру підвищення кваліфікації кадрів Одеського регіонального інституту НАДУ при Президентові України; аналітичні матеріали авторських соціальних та медіапроектів; результати анкетування, опитування тощо.