КОМУНІКАТИВНА ПАРАДИГМА В СУСПІЛЬНОМУ УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МЕТРОПОЛІЙ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глобальні трансформаційні процеси економічного, політичного й соціального характеру, що відбулися наприкінці ХХ ст., обумовили необхідність докорінного перегляду численних теорій і понять, відмови від застарілих моделей та пошуку нових альтернативних шляхів розвитку суспільства. На тлі таких змін перед Україною, як і перед іншими країнами світу, постає питання щодо формування нової парадигми суспільного управління й побудови на її основі управлінської системи, здатної забезпечити ефективне виконання завдань сталого розвитку в умовах комплексного, динамічного, полікультурного зовнішнього середовища. У зв’язку з цим, набуває актуальності наукове завдання щодо теоретичного обґрунтування процесу модернізації політико-управлінських систем на засадах партнерської взаємодії між державою та суспільством, концептуальні основи якої найбільш повно висвітлені в сучасній соціально-філософській теорії комунікації.

Досвід розвинутих країн свідчить, що в якості базового рівня, на основі якого вибудовується новітня система врядування, розглядається місцевий територіальний рівень. Особливу роль у цьому процесі відіграють сучасні метрополії як складні соціально-економічні системи, що формуються навколо великих міст, і потребують упровадження спеціальної системи управління, яка б враховувала особливості їх функціонування, структурної побудови та статусу.

Стан наукової розробки проблеми. В Україні проблеми пошуку нової парадигми державного управління набувають особливої актуальності наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. і висвітлюються в працях В. Бакуменка, М. Долішнього, В. Дзюндзюка, В. Князєва, В. Корженка, В. Мартиненка, Н. Мельтюхової, О. Молодцова, Н. Нижник, В. Нікітіна, Л. Савенка, Ю. Сурміна та ін. Змістовному аналізу проблем побудови сучасної системи управління на рівні великих міст присвячені дослідження В. Бабаєва, О. Бойко-Бойчука, В. Вакуленка, В. Куйбіди, Ю. Куца, В. Мамонової, Ю. Шарова та ін.

Принципове значення у концептуальному плані для розробки теми дисертаційного дослідження мають теоретичні напрацювання сучасної філософії, соціології, політології, менеджменту, а саме: теорія комунікативної дії Ю. Габермаса, концепції «поміркованої держави» М. Крозьє, постіндустріального суспільства Д. Белла, Дж. Гелбрейта, Е. Гіденса, М. Кастельса, Д. Нейсбіта, Е. Тоффлера, Ф. Фукуями, М. Янга, соціального капіталу П. Бурд’є, Р. Патнама, А. Токвіля, нового публічного менеджменту К. Худа, Д. Озборна, Т. Геблера, а також окремі метафізичні рефлексії С. Кримського, Т. Куна, Х. Кюнга, Р. Тарнаса та ін.

Незважаючи на значну кількість наукових доробок, присвячених тим чи іншим аспектам зазначеної проблеми, концепція комунікативної парадигми суспільного управління залишається в стадії формування та становлення. В сучасній науковій думці вона представлена лише у вигляді окремих ідей, принципів і теоретико-методологічних положень, що зумовлює необхідність подальших дослідницьких зусиль у цьому напрямі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідних робіт, що реалізуються кафедрами державного управління та менеджменту й політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темами: «Тенденції та перспективи розвитку державно-управлінських відносин» (державний реєстраційний номер 0106U012323); «Реалізація державно-управлінських відносин на регіональному рівні» (державний реєстраційний номер 0109U004869); «Соціально-філософські виміри публічного урядування» (державний реєстраційний номер 0111U002650), що виконуються в межах наукового Комплексного проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад трансформації суспільного управління розвитком метрополій як соціально-економічних систем в контексті комунікативної парадигми.

Реалізація визначеної мети зумовила постановку й вирішення таких завдань:

1.         дослідити сутнісні передумови та специфічні особливості формування нової парадигми суспільного управління в сучасних демократичних державах;

2.         обґрунтувати основні відмінності між суб’єктно-об’єктною та комунікативною парадигмами; визначити суттєві ознаки комунікативної парадигми в суспільному управлінні;

3.         виявити та охарактеризувати зв’язок між моделлю управління, що формується на основі комунікативної парадигми, та європейською концепцією демократичного врядування (gove
ance);

4.         проаналізувати в контексті комунікативної парадигми якісні характеристики об’єкта управління на прикладі території та дослідити еволюцію змісту понять «територія» й «територіальний розвиток» у процесі модернізації державної політики територіального розвитку;

5.         розкрити зміст понять «метрополія», «метрополізація» та похідних від них термінів, уточнити особливості їх використання в сучасній європейській політико-адміністративній практиці; обґрунтувати роль сучасної метрополії як базового рівня, на основі якого відбувається формування новітніх моделей територіального управління на засадах комунікативної парадигми;

6.         дослідити системні трансформації у сфері територіального управління на прикладі стратегічного управління європейськими метрополіями; виявити та описати загальні тенденції процесів формування й реалізації стратегій розвитку метрополій; визначити перелік критеріїв для відповідного аналізу;

7.         розробити практичні рекомендації, спрямовані на модернізацію сучасної системи управління територіальним розвитком в Україні.

Об’єкт дослідження – процес трансформації системи суспільного управління.

Предмет дослідження – теоретичні засади управління розвитком європейських метрополій в умовах становлення комунікативної парадигми суспільного управління.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в дисертації використано комплекс теоретичних та емпіричних методів. Зокрема, з метою визначення особливостей комунікативної парадигми суспільного управління застосовуються методи абстрагування й узагальнення, аналізу та синтезу, індукції і дедукції, метод моделювання. Для узагальнення й уточнення понятійного апарату використовуються методи логічного та системного аналізу; у процесі дослідження змісту концепції врядування на основі документів Європейської Комісії – методи суцільної вибірки, узагальнення, аналогії й порівняльного аналізу. Факторний метод дозволяє визначити систему чинників, що впливають на функціонування та розвиток сучасних метрополій; графічний метод – наочно відобразити отримані результати. Рівень громадської участі в процесах формування стратегій розвитку визначається на основі методу Ш. Арнштейн, що отримав назву «шкали Арнштейн», масштаби партисипації – за допомогою методу кількісного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в комплексному обґрунтуванні теоретичних засад трансформації суспільного управління розвитком метрополій як соціально-економічних систем у контексті комунікативної парадигми.

В дисертації вперше:

8.         визначено основні відмінності комунікативної парадигми управління від традиційної суб’єктно-об’єктної (за характером управлінської дії, за характером управлінських відносин; за механізмом реалізації управлінського впливу); виявлено та охарактеризовано суттєві ознаки комунікативної парадигми управління (мультисуб’єктність; мультирівневість; інтерсуб’єктивність як спосіб існування суб’єкта управління; рівноправність співсуб’єктів управління; якісна трансформація об’єкта управління з об’єкта впливу на мету взаємодії співсуб’єктів; часткова ідентичність суб’єкта й об’єкта управління тощо);

удосконалено:

9.         понятійний апарат науки державного управління, зокрема, запропоновано новий підхід до трактування терміна «управління» через призму поняття «інтерсуб’єктивність» (суб’єкт управління не лише здійснює вплив на об’єкт управління, але й узгоджує свої дії з приводу даного впливу з іншими суб’єктами (співсуб’єктами) управління); досліджено генезис та розкрито сучасний зміст понять «територія як об’єкт управління» (комплексна динамічна система взаємозв’язків і відносин економічного, політичного та соціального характеру, що виникають і оформлюються в процесі суспільного розвитку), «територіальний розвиток» (системні зміни соціального, економічного, культурного, екологічного та іншого характеру, що відбуваються з конкретною територією); сформульовано авторські визначення понять «метрополія», «метрополізація», «ареал метрополії», «агломерація»;

10.     підходи до аналізу стратегій розвитку метрополій, які, на відміну від існуючих, враховують: характер суб’єкта стратегічного управління, характер об’єкта стратегічного управління, масштаб та рівень громадської участі; метод визначення майбутнього; підхід до формування стратегічних завдань тощо;

дістало подальший розвиток:

11.     аналіз засадничих принципів концепції демократичного врядування (англ. gove
ance), реалізованих в системі управління Європейського Союзу, (мультисуб’єктність і мультирівневість; орієнтація на переговорний процес та політичний консенсус; комплексна система контролю й оцінки ефективності загальноєвропейської публічної політики тощо); обґрунтовано, що відповідна концепція може вважатися спробою практичної імплементації положень комунікативної парадигми в сучасну політико-адміністративну практику;

12.     дослідження системних трансформацій у сфері територіального управління на прикладі стратегічного управління європейськими метрополіями; зокрема, визначено загальні тенденції процесу формування й реалізації стратегій розвитку сучасних метрополій: здійснення стратегічного управління на засадах суспільно-приватного партнерства (мультисуб’єктність); розвиток координаційних механізмів в середині публічного сектору (мультирівневість); прийняття стратегічних рішень в процесі узгодження інтересів між системними суб’єктами територіального розвитку (інтерсуб’єктивність як спосіб існування суб’єкта управління); високий рівень громадської участі в управлінні (часткова ідентичність суб’єкта й об’єкта управління) тощо;

13.     теоретичне обґрунтування організаційно-правових заходів щодо імплементації засад комунікативної парадигми суспільного управління в сучасну українську політико-адміністративну практику у двох основних напрямках: розвиток партнерської взаємодії між державою та територіями й створення сприятливих умов для ефективної співпраці міст та передмість.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення, висновки й рекомендації дисертаційного дослідження мають прикладне спрямування, що робить їх придатними для застосування у практиці державного управління й місцевого самоврядування, зокрема, в процесі модернізації системи територіального управління на засадах партнерської взаємодії між системними суб’єктами територіального розвитку.

Теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційного дослідження використано:

Департаментом містобудування, архітектури та земельних відносин Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Харківської міської ради при розробці Правил забудови м. Харкова (довідка про впровадження №04–18/964 від 16.05.2011 р.). Зокрема, враховано розроблені в дисертації теоретичні підходи до аналізу сучасного міста як складного суспільно-економічного феномену та застосовано запропоновану систему критеріїв визначення кордонів міста;

Департаментом міжнародного співробітництва виконавчого комітету Харківської міської ради в процесі розробки й реалізації «Програми розвитку туризму в місті Харкові на 2010-2012 рр.» (довідка про впровадження № 760/05–18 від 18.05.2011 р.). Зокрема, застосовано пропозиції стосовно використання інструментів стратегічного управління з метою розвитку позитивного іміджу міста (у т.ч. за рахунок організації заходів міжнародного рівня);

Головним управлінням економіки Харківської обласної державної адміністрації при розробці «Стратегії сталого розвитку Харківської області до 2020 року», (довідка про впровадження №01–3/1148/1 від 19.05.2011 р.). Враховано пропозиції щодо шляхів формування координаційних механізмів на рівні складних територіальних соціально-економічних утворень;

Державним комітетом телебачення та радіомовлення при розробці проекту Закону України «Про Концепцію державної інформаційної політики» (довідка про впровадження № 3042/24/12 від 07.06.2011 р.), де знайшли своє відображення пропозиції щодо шляхів розвитку діалогової взаємодії між владою і суспільством, системи оцінки рівня та форм громадської участі в управлінні тощо.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, теоретичні та прикладні результати якої отримані особисто здобувачем. У дисертації не використовуються ідеї або розробки, що належать В. Корженку, у співавторстві з яким було підготовлено одну наукову публікацію.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і конгресах, а саме: на ІХ та Х міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2009 р.; м. Харків, 2010 р.); підсумковій науково-практичній конференції за міжнародною участю «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2009 р.); науково-практичних конференціях за міжнародною участю «Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика» (м. Львів, 2010 р.; м. Львів, 2011 р.); І міжнародній науково-практичній конференції «Сталий розвиток територій: проблеми та шляхи вирішення» (м. Дніпропетровськ, 2010 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 12 наукових працях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях з державного управління (з них – одна у співавторстві).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 242 сторінки, у т. ч. 5 рисунків (на 2 сторінках), 5 таблиць (на 2 сторінках), 16 додатків (на 22 сторінках). Список використаних джерел складається з 258 найменувань (на 25 сторінках), у т. ч. іноземними мовами – 160.