| Краткое содержание: |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У сучасних умовах від рівня розвитку виробництва автомобільного транспорту, ступеня безпеки його руху по автошляхах значною мірою залежить успішність реалізації соціально-економічних програм нашої держави, стратегічного курсу на інтеграцію України до Європейського Союзу. Створення транспортних транснаціональних коридорів, які будуть проходити через Україну, стимулює подальший розвиток автотранспорту. Однак ці процеси мають і негативні наслідки – зростання кількості дорожньо-транспортних пригод, збільшення аварійності, що тягне за собою значні людські жертви та матеріальні збитки.
Так, за даними Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України динаміка дорожньо-транспортних пригод становить: 2005 рік – 46485; 2006 – 49491; 2007 – 63554; 2008 – 51279; 2009 – 37049; 8 місяців 2010 року – 5015. Поранених під час дорожньо-транспортних пригод у 2005 році – 55999; 2006 – 60018; 2007 – 78528; 2008 – 63254; 2009 – 45679; 8 місяців 2010 року – 6541. Загиблих під час дорожньо-транспортних пригод: 2005 рік – 7229; 2006 – 7592; 2007 – 9574; 2008 – 7718; 2009 – 5348; 8 місяців 2010 року – 899 [].
Важливе місце в суспільному житті посідають процеси, пов’язані з дорожнім рухом, явища, що його супроводжують, та їх наслідки, зокрема шкода, якої зазнає суспільство від дорожньо-транспортних пригод. Одними з головних причин високого рівня аварійності на автошляхах, крім низького рівня транспортної дисципліни учасників дорожнього руху, є неналежний стан доріг, автодорожнього устаткування, відсутність розмітки проїзної частини, знаків на небезпечних ділянках доріг, застарілі світлофори, зневага до елементарних вимог безпеки з боку державних органів стосовно забезпечення належного стану доріг, неналежне виконання державного обов’язку стосовно учасників дорожнього руху. Враховуючи процеси, пов’язані з дорожнім рухом, радикальні зміни в економіці України, нові умови і якісно новий характер діяльності автотранспортної системи, постає нагальна необхідність у кардинальних змінах деліктного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху шляхом його кодифікації. Саме вираження такого підходу до реформування публічного права закріпила Концепція адміністративної реформи в України, яка задекларувала новітні підходи до прийняття комунікативних кодексів, у яких би поєднувалися матеріальні та процесуальні норми права, дотримувався людиноцентристський підхід та принцип взаємної відповідальності держави і людини.
Зазначені вище положення та аргументи повною мірою обґрунтовують актуальність і важливість дисертаційного дослідження.
Теоретичну базу дисертаційного дослідження склали наукові праці відомих теоретиків права, зокрема, В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва, О.П. Альохіна, Г.В. Атаманчука, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, К.С. Бєльського, Ю.П. Битяка, Г.П. Бондаренка, Л.Р. Білої, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, В.М. Гаращук, Є.В. Додіна, К.Б. Левченко, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.В. Коваленко, А.М. Колодія, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, М.С. Кельмана, О.І. Кіма, Л.В. Коваля, В.Ф. Опришка, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, В.П. Пєткова, С.В. Пєткова, О.П. Рябченко, В.В. Сташиса, О.Ф. Скакун, С.Г. Стеценка, С.С. Студенікіна, О.В. Сурілова, В.Я. Тація, М.М. Тищенка, Н.Д. Тиндик, В.В. Цвєткова, Н.В. Хорощака, О.В. Шамрая, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, М.К. Якимчука та ін.
Питання безпеки дорожнього руху у різному обсязі відображені у дослідженнях, які здійснювали: Д.М. Бахрах, О.О. Бандурка, В.М. Бевзенко, М.Ю. Веселов, С.М. Гусаров, Т.О. Гуржій, В.В. Єгупенко, Я.В. Матвійчук, Д.М. Мєдведєв, О.Л. Міленін, М.А. Микитюк, Ю.В. Пірожкова, А.М. Подоляка, В.О. Продаєвич, В.Й. Развадовський, О.Ю. Салманова, М.О. Свірін, М.М. Стоцька, Ю.М. Старілов, В.П. Тимощук, Ю.О. Тихомиров, Я.І. Хом’як, В.В. Цветков, А.Є. Шевченко та ін.
На загальнотеоретичному рівні поняття „безпека”, „безпека дорожнього руху” як категорії громадської безпеки досліджували М.І. Ануфрієв, І.В. Арістова, А.В. Басов, А.І. Берлач, В.Л. Грохольский, В.О. Глушков, Г.В. Джагупов, В.О. Заросило, М.І. Іншин, С.О. Кузніченко, В.В. Конопльов, О.В. Копан, М.В. Корнієнко, Ю.Ф. Кравченко, В.А. Лаптій, В.А. Ліпкан, А.Ф. Майдиков, Н.П. Матюхіна, В.М. Плішкін, О.О. Погребной, Д.В. Приймаченко, М.Б. Саакян, О.Ю. Синявська, Г.О. Пономаренко, Є.Г. Юдіна та ін.
Однак, незважаючи на наявність великої кількості наукових праць із зазначеної проблематики, потрібно зауважити, що залишається чимало недостатньо досліджених питань і аспектів, що пояснюється складністю й багатогранністю забезпечення адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху.
Комплексного дослідження питань реалізації адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху у вітчизняній науці не проводилося, а окремі праці із зазначеної тематики мають переважно узагальнений і описовий характер. У зв’язку з цим, безумовно, існує потреба в поглибленому науковому дослідженні питань, які стосуються адміністративної відповідальності за проступки у сфері безпеки дорожнього руху, виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення цього публічно-правового інституту, зокрема в частині кодифікації законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, шляхом прийняття Дорожньо-транспортного кодексу.
Тема дисертації була затверджена Вченою радою Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, протокол від 25 лютого 2010 року № 6.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом МВС України від 29.07.2010, а також кафедральної теми „Державний контроль за безпекою дорожнього руху в Україні” кафедри адміністративної діяльності ДАІ Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на 2010-2014 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка пропозицій щодо вдосконалення забезпечення адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху та їх впровадження в нормативне регулювання і практичну діяльність.
Досягненню цієї мети сприяло виконання таких основних завдань:
- визначити поняття та сутність безпеки дорожнього руху;
- охарактеризувати становлення та розвиток законодавства про відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- дослідити міжнародний досвід застосування адміністративного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху;
- охарактеризувати юридичний склад адміністративних деліктів, пов’язаних із порушенням законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- визначити сутність, особливості та підстави адміністративної відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- визначити поняття та особливості провадження в справах про адміністративні проступки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- сформулювати поняття профілактики проступків у сфері безпеки дорожнього руху;
- проаналізувати взаємовідносини Державної автомобільної інспекції України з іншими державними органами і громадськими організаціями через визначення структурної системи суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху;
- внести конкретні пропозиції організаційно-правового характеру, спрямовані на підвищення ефективності адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у процесі забезпечення адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху в сучасних умовах.
Предмет дослідження – забезпечення адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху в сучасних умовах.
Методи дослідження. З метою вирішення поставлених у дисертації наукових завдань застосовано комплексний системний підхід, який дав змогу використовувати в процесі дослідження різноманітні наукові напрацювання вітчизняних та зарубіжних дослідників. У роботі застосовувалися сучасні загальнонаукові та спеціальні-наукові методи дослідження. Формально-логічний та логіко-семантичний методи застосовувалися з метою встановлення логіко-методологічних засад побудови поняття „безпека дорожнього руху” та підпорядкованих йому видових понять, поглиблення понятійного апарату у досліджуваній сфері (підрозділ 1.1., 2.1., 2.2.). Історико-правовий використано для дослідження генезису становлення законодавства про відповідальність у сфері безпеки дорожнього руху (підрозділ 1.2.). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження зарубіжного досвіду застосування адміністративного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху (підрозділ 1.3.). За допомогою статистичних методів зібрано і проаналізовано емпіричну інформацію, що стосується проблеми дослідження, а також розглянуто практику застосування адміністративної відповідальності у відповідній сфері (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).
Метод групування та структурно-логічний метод сприяли визначенню системи суб’єктів профілактики проступків у сфері безпеки дорожнього руху, організації їх взаємодії (підрозділ 3.1., 3.2.). Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний з метою розробки пропозицій щодо удосконалення перспективного законодавства та визначення механізму кодифікації адміністративно-деліктного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху (підрозділ 3.3.).
Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали МВС України, Департаменту ДАІ МВС України, Держкомстату. У процесі роботи було досліджено справи про адміністративні проступки у сфері дорожнього руху, вивчено матеріали скарг на неправомірні дії працівників ДАІ, проаналізовано апеляційні та касаційні скарги на судові рішення про відшкодування матеріальної шкоди за неналежне утримання дорожніх шляхів.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ які регулюють відносини у сфері забезпечення адміністративної відповідальності. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо застосування адміністративного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху може бути використано в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, здійсненим з урахуванням нових ідей і тенденцій розвитку суспільних відносин у цій сфері, а також із визначенням напрямів удосконалення законодавства з метою підвищення ефективності діяльності суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху.
Вивчення проблеми дало змогу обґрунтувати деякі висновки, рекомендації і пропозиції, зокрема:
уперше:
- обґрунтовано оновлений погляд на кодифікацію законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, шляхом прийняття Дорожньо-транспортного кодексу, як вираження окремої складової публічного права, норми якого повинні регулювати відповідальність за проступки у досліджуваній сфері. У Кодексі пропонується врегулювати такі правовідносини: правила дорожнього руху; правила допуску транспортних засобів до дорожнього руху; правила допуску громадян до участі у дорожньому русі; правила проведення державного технічного огляду транспортних засобів; правила реєстрації транспортних засобів; правила ввезення транспортних засобів на територію України; компетенції органів влади та громадян; вимоги до автомобільних доріг; вимоги до транспортних засобів; відповідальність за порушення у сфері дорожнього руху; порядок провадження у справах про порушення у сфері дорожнього руху;
- запропоновано процесуальний порядок оскарження постанов та протоколів про адміністративні проступки у сфері безпеки дорожнього руху, як певного кроку на шляху становлення громадського суспільства та запровадження „людиноцентристської” ідеології – служіння держави інтересам людини, в контексті дотримання принципу взаємної відповідальності держави і людини (ст. 3 Конституції України);
удосконалено:
- нормативно-правове регулювання у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом формулювання конкретних пропозицій та рекомендацій до Кодексу України про адміністративні правопорушення як певного кроку до становлення публічної відповідальності у досліджуваній сфері;
- поняття складу адміністративного проступку, пов’язаного з порушенням законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху як сукупність обов’язкових об’єктивних і суб’єктивних ознак, які утворюють і характеризують, згідно з чинним законодавством, суспільно шкідливе діяння як певний вид адміністративного проступку в цій сфері;
- поняття адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху як відповідальності водіїв транспортних засобів, інших учасників дорожнього руху, а також посадових осіб, що забезпечують безпечну експлуатацію транспорту, доріг і шляхових споруд, за порушення правил дорожнього руху, експлуатації транспорту і шляхів, виражену у застосуванні до винних осіб встановлених законом адміністративних стягнень уповноваженими на те органами (посадовими особами) на підставах і в порядку, передбачених нормами адміністративного права;
дістали подальший розвиток:
- поняття дорожній рух як нормативно врегульована діяльність, яка має соціальний характер, в результаті якої здійснюється просторове пересування людей і вантажів дорогами за допомогою транспортних засобів або без них;
- поняття безпека дорожнього руху як стан процесу, що відображає ступінь захищеності його учасників і держави від дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, а також захищеність інтересів учасників дорожнього руху щодо реалізації потреби у пересуванні;
- поняття адміністративного проступку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху яке можна визначити як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, що посягає на здоров’я та безпеку громадян, збереження транспортних засобів, шляхів і шляхових споруд, безпеку дорожнього руху, встановлений порядок діяльності державних органів і установ у цій сфері, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність;
- поняття профілактика адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху як діяльності держави загалом, її правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування у сфері державного управління з метою проведення загальних і спеціальних заходів, які мають своїм завданням недопущення, нейтралізацію чи ліквідацію причин та умов, що породжують адміністративні правопорушення в цій сфері або призводять до них;
- пропозиції щодо створення координаційного органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, який би здійснював координацію у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Таким органом, відповідно до Указу Президента України „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, у межах Державної служби автомобільних доріг України може бути новостворена Державна інспекція безпеки дорожнього руху;
- пропозиції щодо створення Цільового фонду безпечного руху (можливо на правах комерційного банку), що надало б можливість цільового і повного використання коштів для потреб суто дорожнього господарства.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого забезпечення адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері безпеки дорожнього руху;
- у правотворчій сфері – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використано для удосконалення адміністративно-деліктного законодавства, розробки проекту Дорожньо-транспортного кодексу, що буде сприяти поліпшенню правового регулювання діяльності органів державної влади у напрямі забезпечення безпеки дорожнього руху (довідка Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією № 426/071-06-08с. від 23.06.2011 р.);
- у сфері правозастосування – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху (акт впровадження до практичної діяльності підрозділу ДАІ з обслуговування міста Кіровограда при УМВС України в області від 25.01.2011);
- у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін та підготовки навчальних посібників, лекцій, методичних рекомендацій з дисциплін „Адміністративне право”, „Адміністративна відповідальність”, „Адміністративна діяльність ДАІ”, „Адміністративне провадження та діловодство у справах про порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху”, „Законодавство України у сфері безпеки дорожнього руху” „Адміністративне судочинство” (акт впровадження у навчальний процес Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 10.06.2011). Автор брав участь у розробці навчального посібника „Безпека дорожнього руху”, рекомендованого Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Лист від 22.12.2010 №1/11-11827.1).
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції і рекомендації, в тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто.
Положення, що містяться в опублікованій у співавторстві з Михайловим Р.І. науковій статті поряд з іншими науковими дослідженнями автора стали основою для викладених у відповідних підрозділах дисертації узагальнень. Персональний внесок до опублікованої наукової праці пропорційний кількості співавторів.
У дисертації ідеї та розробки, які належать співавтору, не використовувались. Одержані наукові результати та висновки щодо адміністративно-правового регулювання відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що містяться у дисертації, сформульовані та обґрунтовані на базі особистих теоретичних та практичних досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження були обговорені та схвалені на міжкафедральному семінарі кафедр адміністративного права та адміністративної діяльності, адміністративної діяльності ДАІ, організації служби та дізнання в підрозділах ДАІ Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (протокол засідання від 11 квітня 2011 року № 1). Результати дисертаційного дослідження, одержані узагальнення і висновки оприлюднені дисертантом на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях та науково-практичних семінарах, зокрема: „Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності” (м. Кіровоград, 2010 р.); „Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми” (м. Кіровоград, 2010 р.); „Актуальні проблеми забезпечення громадської безпеки” (м. Кіровоград, 2011 р.).
Публікації. Основні положення та результати наукового дослідження викладено у 6 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та 3 тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків. Список використаних джерел складається із 211 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінок.
Див.: Дорожньо-транспортні пригоди в Україні (оперативна інформація за 2005 – 2010 (8 місяців 2010 р.). Матеріали підготовлені Департаментом Державної автомобільної інспекції МВС України. — К., 2005 — 2010.
|
