У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, наукову новизну і практичну значимість одержаних результатів дослідження.
У першому розділі «Теоретичні та методологічні основи функціонально-процесного управління витратами машинобудівного підприємства» досліджені основні передумови, сутність і чинники управління витратами машинобудівних підприємств. Дана характеристика поняттю об’єкт витрат, уточнено основні властивості функціонального та процесного підходів до управління витратами, визначено передумові до їх інтеграції. Проведено систематизацію класифікаційних угрупувань витрат, а також доповнено класифікацію витрат за об’єктом витрат.
Розглянувши у дисертаційній роботі вертикальну та горизонтальну декомпозиції управлінських завдань автором зроблено висновок, що протиставлення процесного і функціонального підходу принципово невірно, оскільки функції і процеси, будучи рівнозначними поняттями управлінської діяльності, не можуть існувати у відриві один від одного. Суперечностей між двома підходами не існує - вони доповнюють один одного, і їх слід інтегрувати. У результаті такої інтеграції у роботі наведена ефективна організаційна структура управління (тобто функціональні області) та порядок взаємодії структурних підрозділів у її рамках (тобто бізнес-процеси) на машинобудівному підприємстві. Об'єктом управління повинні стати не просто функції або процеси організації у відриві один від одного, а єдина система взаємопов'язаних бізнес-процесів, що створюють вартість для споживача і функціональних областей, які об'єднують схожі функції різних бізнес-процесів.
Ефективне управління виробничими витратами припускає використання диференційованого підходу до управління, заснованого на виділення різних угрупувань витрат, що мають певні властивості, які використовуються заради управлінських цілей в залежності від сформованих умов і специфіки діяльності економічних суб'єктів.
У дисертаційній роботі визначено, що основним поняттям у теорії управління витратами виступає поняття «об'єкт витрат». Надано авторське визначення даної категорії. Об'єкт витрат - облікова одиниця виробничого, розподільного та інших процесів підприємства, які виникають при виконанні окремих функцій управління витратами.
У загальному вигляді об'єкти витрат включають: діяльності або процеси; результати процесів (продукти, послуги, проекти); частини організації (підрозділу, програми).
Ефективне управління витратами підприємства припускає використання диференційованого підходу до управління, заснованого на виділенні різних угрупувань витрат, що мають певні властивості, які використовуються заради управлінських цілей в залежності від сформованих умов і специфіки діяльності економічних суб'єктів. Для оцінки ступеня можливого впливу на ті чи інші витрати або ступеня впливу тих чи інших витрат на кінцеві результати діяльності підприємства необхідно відштовхуватися від їх класифікації за різними ознаками.
Розглянувши існуючі елементи класифікації витрат за об’єктом управління можна зробити висновки про те, що вони не систематизують витрати по функціям і ресурсам, задіяним у виробництві та збуті продукції, постачанні, маркетингу, технічному забезпеченні, обслуговуванні покупців.Для визначення методології розподілу витрат необхідно враховувати вид діяльності підприємства, тому що це впливає на те, як вартість діяльності відображається на рівні виробництва. У роботі дістало подальшого розвитку класифікація витрат за об’єктом управління наступною ознакою: витрати за функціями і ресурсами, задіяними у бізнес-процесах підприємства.
Визначено наступні бізнес-процеси машинобудівного підприємства: бізнес-процеси загального управління витратами (загального центра витрат); бізнес-процеси інших центрів витрат, тобто ті які викликають одиничний приріст витрат при одиничному зростанні обсягу продукції; бізнес-процеси, які викликають одиничний приріст витрат при непропорційному зростанні обсягу продукції; бізнес-процес з підтримки продукту; бізнес-процеси з підтримки бізнес-одиниць і бізнес-процеси з підтримки підприємства у цілому.
У роботі узагальнені три групи методів, які складають основу наукових підходів до управління витратами: методи контролю витрат; методи зниження витрат; методи стратегічного управління витратами. Жоден з розглянутих підходів не може вважатися універсальним для всіх підприємств. До вибору методів управління витратами слід підходити з позиції ситуаційних теорій і виходячи з конкретних управлінських завдань. На відміну від традиційних підходів, управління на основі функціонально-процесного підходу дозволяє формувати інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень, надавати можливість запровадження ефективної цінової політики, забезпечувати контрольні аспекті управління витратами.
Удругому розділі «Оцінка сучасного стану управління витратами на машинобудівних підприємствах» проаналізовано основні тенденції та стан управління витратами машинобудівних підприємств; досліджено тенденції впливу економічних перетворень на процес управління витратами машинобудівних підприємств Запорізької області; розробленосистему залежностей оцінки витрат у процесі функціонально-процесного управління витратами; на основі узагальнення діючих методик функціонального розподілу витрат запропоновані методичні підходи до інтегрованого розподілу витрат.
Проведений аналіз сучасного стану машинобудівних підприємств, свідчить про те, що на цей час більшість машинобудівних підприємств, забезпечуючи достатньо вагомий внесок в національну економіку з огляду на питому вагу у ВВП та кількість робочих місць, перебувають у надзвичайно складному становищі.
Існує багато труднощів, які гальмують машинобудівну галузь і не дають змоги інтенсивно розвиватися: накопичені у перехідний період збитки, застаріле обладнання і технології, невідповідність виробленої продукції світовим стандартам, неможливість в умовах технічної відсталості виробляти продукцію, здатну конкурувати із зарубіжними аналогами за ціною і якістю, неефективність діючих систем управління на підприємствах, відсутність ефективних власників, брак кваліфікованого кадрового потенціалу, зниження активності в інноваційно-інвестиційній діяльності.
Одним з основних напрямків стабілізаційної політики є управління матеріальними витратами підприємства, що дозволяє знизити собівартість продукції, збільшити показники рентабельності, підвищити конкурентоспроможність машинобудівних підприємств всередині країни і на міжнародному ринку.
Аналіз ефективності управління витратами на ПАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури», ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач», ПАТ «Запорізький кабельний завод», ПАТ «Промислове підприємство «Азовкабель» показує, що існуючі підходи до управління витратами недостатньо ефективні, оскільки вони не забезпечують досягнення цілей відповідних динамічному ринковому середовищу. Оцінка ефективності управління витратами повинна проводитися за результатами, а не за штучною багатокритеріальною системою коефіцієнтів. Все це спонукає розробляти та удосконалювати основні підходи до управління витратами машинобудівного підприємства.
У ході дослідження удосконалено систему функціонального розподілу витрат інтегрованим підходом, яка полягає у визначенні сумарних витрат окремої операції та затвердження баз розподілу витрат, на основі кількості та значенні операцій за всіма видами виробів машинобудівного підприємства.
У табл. 1 наведено розподіл витрат обслуговування виробництва на ПАТ «Запоріжтрансформатор» на основі врахування кількості операцій безпосередньо з обробки і з контролю якості двох виробів. Перший етап розподілу полягає у визначенні сумарних витрат з обслуговування виробничих (окремо) і контрольних (окремо) операцій. На другому етапі визначаються підстави для розподілу витрат - кількість операцій з обробки і кількість контрольних операція їх значення. Після розрахунку «ціни» однієї операції з обробки і однієї контрольної операції, витрати діляться на вироби з урахуванням обсягу виробництва кожного виду.
