ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АГРАРНОЇ СФЕРИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, відображено новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, надано інформацію про апробацію та публікації, структуру роботи.

У першому розділі «Теоретичні засади формування економічної безпеки аграрної сфери» досліджено концептуальні засади сутності економічної безпеки, визначено роль і місце економічної безпеки регіонального рівня в національній безпеці, узагальнено теоретичні положення щодо забезпечення економічної безпеки аграрної сфери й обґрунтовано підходи до формування моделі економічної безпеки аграрної сфери на регіональному рівні.

У ході дослідження доведено, що категорія «безпека» є одним із найважливіших чинників функціонування держав і міжнародних відносин. У ринкових умовах господарювання економічна безпека займає головне місце серед інших складових національної безпеки, крім того, всі інші види або аспекти безпеки містять економічну складову. Економічна безпека є синтетичною категорією економічної теорії та політології, вона тісно пов’язана з категоріями економічної незалежності та залежності, стійкості, економічного тиску, примусу, економічного суверенітету, її можна структурувати згідно із секторальним підходом, при якому система економічної безпеки являє собою сукупність безпеки різних сфер національної економіки, а саме: макроекономічної, виробничої, енергетичної, фінансової, зовнішньоекономічної, інвестиційної, науково-технологічної, продовольчої, соціальної, демографічної.

У ході дослідження виявлено, що негативні економічні наслідки економічних реформ перетворились у вагомі загрози національній безпеці країни у всіх її сферах, особливо в аграрній. На основі аналізу основних положень до найбільш небезпечних загроз розвитку аграрного сектора ми відносимо: низьку ефективність сільськогосподарського виробництва; недосконалість механізмів інвестиційного забезпечення; проблему деформації цінових пропорцій; нераціональне використання земель сільськогосподарського призначення; проблему забезпеченості основними виробничими засобами; недосконалість інфраструктури та механізмів регулювання кон’юнктури аграрного ринку; низьку матеріальну зацікавленість робітників АПК та ін. Причин, що зумовили такий стан справ, досить багато, але головна з них – це низька ефективність державного регулювання через відсутність стратегії розвитку аграрної галузі. До інших варто віднести: відсутність послідовної державної політики щодо підтримки розвитку аграрного сектора, безсистемність і некомплексність виконання завдань аграрної реформи, недосконалість національного законодавства щодо забезпечення економічної безпеки в аграрній сфері, недостатній рівень кваліфікації держслужбовців з питань забезпечення національної безпеки, відсутність зваженої державної політики розвитку села та механізмів її реалізації.

Проведені теоретичні дослідження дозволяють стверджувати, що головною метою забезпечення економічної безпеки аграрної сфери є гарантована стабільність і ефективність її функціонування в сучасний період і забезпечення високого потенціалу в майбутньому. Це дає підставу трактувати поняття «економічна безпека аграрної сфери на регіональному рівні» як стан захищеності аграрної сфери регіону від системи загроз різного походження (глобального, макросистемного, внутрішнього / регіонального), що дозволяє гарантувати сталий розвиток аграрної сфери, захист навколишнього середовища, а також розвиток сільських поселень.

Важливим завданням забезпечення економічної безпеки аграрного сектора є застосування ефективних заходів щодо нейтралізації цих загроз за рахунок збільшення обсягів і ефективності аграрного виробництва; підвищення темпів розвитку галузі; підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектора України; збільшення обсягу надходжень іноземних інвестицій у сільське господарство; збільшення рівня присутності української продукції галузі на світових аграрних ринках; зменшення впливу диспаритету цін на аграрну продукцію; підвищення матеріальної зацікавленості працівників галузей АПК.

Обґрунтовано доцільність виокремлення складових економічної безпеки аграрної сфери, а саме: виробничо-фінансової, матеріально-технічної, соціально-економічної та еколого-техногенної, що, на відміну від інших методологічних підходів до диференціації видів економічної безпеки, дозволяє найбільш точно сегментувати на регіональному рівні напрями господарської діяльності в аграрному секторі економіки й оцінити стан її захищеності. Забезпечення економічної безпеки аграрної сфери на регіональному рівні необхідно почати з моделі її формування, яка проявляється у забезпеченні достатнього рівня економічної безпеки аграрної сфери завдяки реалізації таких заходів: здійснення аналізу сучасного стану економічної безпеки макросистеми, визначення проблем розвитку аграрної сфери за напрямами оцінки складових економічної безпеки аграрної сфери, створення стратегії економічної безпеки, розробка механізму її реалізації та визначення умов здійснення моніторингу названих процесів (рис. 1).