БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ЗАТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ В УМОВАХ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, значимість дослідження для розвитку науки та практики, відображено зв’язок теми з науковими планами і програмами, визначено стан наукової розробки проблеми, мету і завдання дослідження. Визначено концепцію, об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження, розглянуто методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних наукових результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи бухгалтерського обліку затрат на оплату праці в умовах ресурсозбереження” розглянуто історичні аспекти формування затрат на оплату праці як економічної категорії, уточнено сутність та ідентифіковано складові затрат на оплату праці як облікової категорії в умовах ресурсозбереження, розглянуто класифікацію затрат на оплату праці.

У процесі історичного розвитку економічної думки визначними доробками її представників є теорії заробітної плати, які надають змогу відстежити еволюцію вартості робочої сили, розмежувати продуктивні затрати та непродуктивні витрати праці та оцінити їх вплив на зростання національного багатства країни. Детальний аналіз генезису теорій заробітної плати засвідчив, що в залежності від зміни суспільно-економічної формації та розвитку напрямів в економічній думці змінювалась роль заробітної плати. На сучасному етапі формування економічних відносин заробітна плата виступає не лише як винагорода працівника за виконану ним роботу, але й є показником ефективності використання трудових ресурсів, залучених у господарську діяльність підприємства.

Неузгодженість в трактуванні змісту термінів “витрати” та “затрати” та наявність різних підходів у частині ідентифікації їх складових призводить до викривлення облікової інформації, що зумовлюється відмінним їх складом та критеріями визнання. Систематизація спільних і відмінних ознак між зазначеними термінами дала змогу обґрунтувати неправомірне їх ототожнення. Під терміном “затрати” слід розуміти вартісну оцінку задіяних економічних ресурсів, що визнаються під час їх використання у виробничому процесі суб’єкта господарювання та формують собівартість продукції (робіт, послуг). Під витратами слід зрозуміти зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Тобто термін затрати на оплату праці доцільно використовувати при нарахуванні винагороди за працю виробничому та загальновиробничому персоналу. Представлене трактування забезпечує розробку єдиної теоретико-методичної основи для облікового відображення, удосконалення та розвитку системи внутрішнього контролю затрат на оплату праці.

На підставі аналізу відмінних ознак вищезазначених термінів запропоновано розмежовувати продуктивні затрати та непродуктивні витрати на оплату праці із застосуванням виділених критеріїв. Під продуктивними затратами на оплату праці слід розуміти затрати праці, які передбачені технологією та організацією виробництва, безпосередньо понесені працівником для створення блага (продукції, робіт, послуг) у матеріальній чи нематеріальній формі. Непродуктивні витрати на оплату праці – це витрати, понесені на забезпечення та виплату компенсаційних та заохочувальних виплат без понесення працівниками додаткових затрат праці.