УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАШИНОБУДУВАННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі визначено актуальність дисертаційного дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, визначено об’єкт та предмет дослідження, обґрунтовано наукову новизну отриманих результатів, визначено їх теоретичне та практичне значення.

У першому розділі «Теоретичні засади управління інтелектуальним капіталом персоналу» досліджено сутність, економічну природу та структурну композицію інтелектуального капіталу персоналу, розкрито теоретичні концепції  управління інтелектуальним капіталом персоналу, визначено концептуальні засади впливу інтелектуального капіталу персоналу на діяльність підприємства.

Результати аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових праць дозволили визначити, що розвиток продуктивної здатності персоналу, сформований процесом інтелектуалізації,  забезпечив  умовний перехід від економічної категорії «людський капітал» до категорії «інтелектуальний капітал».

Зазначено, що класифікаційна ознака – продуктивна здатність – забезпечує капіталізацію людського потенціалу та структурну композицію якісного розвитку персоналу в контексті ноосферизації виробничої діяльності підприємства, у межах якої продуктивна здатність персоналу – це спроможність до формування нових ідей, розроблення технологій, що потребує загальної і спеціальної освіти, необхідних знань, умінь, професійних навичок та виробничого досвіду для виконання певних видів робіт відповідної складності. Структурними складовими продуктивної здатності персоналу визнано: інноваційну здатність, творчу та інтелектуальну здатність і компетенцію.

 У процесі дослідження виявлено, що інтелектуальний капітал підприємства є синтезом продуктивної здатності людського капіталу та продукту інтелектуальної праці (технологій, інформаційного забезпечення, інноваційного управління) одним з проявів його є ефект синергії, що акумулює вдалі управлінські рішення та результати розумової діяльності. Розгляд інтелектуального капіталу крізь призму продуктивної здатності людського капіталу дозволив методично звузити зміст економічної категорії «інтелектуальний капітал підприємства» та формалізувати основний його структурний складник – «інтелектуальний капітал персоналу», що являє собою матеріалізовану форму інтелектуального потенціалу, яка створюється завдяки попиту на якісну детермінанту персоналу у процесі отримання доданої вартості.

На основі розробленої моделі трансформації інтелектуального потенціалу в інтелектуальний капітал персоналу (рис. 1) обґрунтовано, що процес перетворення потенційних можливостей персоналу в інтелектуальний капітал супроводжується послідовним поєднанням нематеріальної та матеріальної основ виробничої діяльності, які забезпечують прояв монетарної та немонетарної форм категорії «капітал». Виявлено, що необхідною умовою процесу створення інтелектуального капіталу персоналу є наявність стадії виробничого споживання,  на якій формується попит на продуктивну здатність персоналу (IP_п) та визначаються вектори змін                (2.1–2.4), що забезпечують створення продукту інтелектуальної діяльності, її матеріалізацію шляхом виробничого використання та капіталізацію.

З огляду на це управління інтелектуальним капіталом персоналу вирішує не лише питання розвитку продуктивної здатності персоналу, але й аналізу  синтетичних зв’язків  між виробничими потребами та ресурсними можливостями підприємства з метою забезпечення відповідності між продуктивним розвитком персоналу та стратегічними цілями підприємства.

У процесі дослідження зазначено, що управління інтелектуальним капіталом персоналу має комплексний, регулярний характер, який базується на системі узгодженості загальної місії підприємства з проміжними цілями, які забезпечують її реалізацію; підпорядкованості завданням та ресурсним можливостям підприємства, пріоритетності в процесі інвестування та залежності продуктивної здатності персоналу від виробничого попиту на неї.

Визначено, що модель управління інтелектуальним капіталом персоналу реалізується через впровадження організаційно-економічного механізму управління в контексті розвитку продуктивної здатності персоналу шляхом розроблення організаційно-економічних детермінант управління на основі узгодження управлінської інформації, цілей та ресурсних можливостей підприємства.

Урахування інтелектуального капіталу як факторної ознаки ознаменувало новий вектор розвитку теорії зростання та дозволило виявити, що існує залежність між рівнем інтелектуального капіталу та продуктивністю праці; спеціалізація підприємства визначає різну тісному зв’язку між структурними компонентами інтелектуального капіталу та результатами діяльності підприємства; структурні складові інтелектуального капіталу мають різний ступінь впливу на діяльність підприємства.

У другому розділі «Економічна діагностика інтелектуального капіталу персоналу на підприємствах машинобудування» розкрито науково-методичні підходи до оцінювання інтелектуального капіталу персоналу, визначено факторну комбінацію показників кількісного оцінювання інтелектуального капіталу персоналу, обґрунтовано методичні підходи до оцінювання впливу інтелектуального капіталу персоналу.