Управління антикризовими перетвореннями підприємств цукрової промисловості

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретичні аспекти системи антикризового управління підприємствами» досліджено систему антикризового управління, обґрунтовано її цілевстановлення, принципи та інструментарій, визначено сутність стратегічного планування як центральної функції антикризового управління підприємствами цукрової промисловості, розглянуто особливості здійснення антикризових перетворень на цукрових заводах. Кожне підприємство, як складна та, певним чином, структурована цілісна ланка економічної системи, елементи якої знаходяться у відповідних взаємозв’язках для свого дієвого функціонування потребує професійного й оптимального процесу економічного управління на основі пріоритетів забезпечення фінансової стійкості, отримання максимуму прибутків на вкладений капітал, скорочення витрат на виробництво і реалізацію товарної продукції, пошуку надійних партнерів з господарської діяльності, підвищення конкурентоздатності виготовленої продукції й оптимізації внутрішньо-господарської політики. Міра протиріччя між фактичним станом потенціалу підприємства і його необхідними потребами, що генерують небезпечні загрози функціонування бізнесу, визначає глибину і види криз, що виникають на підприємстві. Доведено, що висока ймовірність виникнення і розвитку кризи в процесі здійснення підприємницької діяльності будь-яким підприємством спричиняє необхідність застосування спеціального виду управління, а саме антикризового управління. У дисертації встановлено, що вітчизняні вчені здебільшого використовують системний підхід до визначення сутності антикризового управління підприємств, коли антикризове управління розглядається як комплекс заходів від попередньої діагностики кризи до методів по її усуненню. Зарубіжні вчені розглядають антикризове управління як процес, що здійснюється запрошеними
на підприємство сторонніми консультантами переважно для попередження виникнення кризи. На думку автора, антикризове управління – це сукупність організаційно-економічних і техніко-технологічних заходів щодо прогнозування, попередження і подолання будь-яких кризових явищ на всіх етапах життєвого циклу підприємства.

Автор дійшов до висновку, що основними напрямами антикризового управління є запобігання і розпізнавання кризових ситуацій, забезпечення життєздатності підприємства у кризовому стані, подолання існуючих кризових явищ і ліквідація їхніх наслідків, методологічні аспекти антикризового управління, дослідження фінансово-економічних, правових і соціально-психологічних проблем антикризового управління, а також його ефективна організація. Виявлено, що система антикризового управління відзначається такими характеристиками: мета впровадження полягає у збереженні підприємства на довгострокову перспективу та відновленні його життєздатності; відповідальність за впровадження несуть суб’єкти, що мають фахову підготовку, навички та відповідні повноваження; прийняті управлінські рішення є ризикованими через високий ступінь напруження господарської системи; виявлення зовнішніх та внутрішніх причин виникнення кризових явищ на підприємстві; використання специфічного управлінського інструментарію; заохочення інноваційних рішень, креативного підходу під час реалізації антикризових бізнес-ідей; запровадження антикризових заходів вимагає більшої кількості інтелектуальних та фінансових витрат, що буває складним для підприємства.

Запропоновано авторську схему застосування інструментарію антикризового управління під час втілення доцільних управлінських підприємницьких рішень, що представлено на рис. 1.

Встановлено, що здійснення антикризового управління підприємствами переробної промисловості, зокрема цукрової галузі, що мають складну організаційно-управлінську структуру та значні обсяги товарної продукції, стає можливим завдяки забезпеченню конкурентоспроможності підприємства на довгострокову перспективу і розумінню відповідальності за результати своєї діяльності.