АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію результатів і публікації.

Розділ 1 «Загальнотеоретичні та історико-правові аспекти адміністративних процедур у виконавчому провадженні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття й ознаки адміністративних процедур та їх класифікаційний розподіл» розглядаються загальнодоктринальні положення стосовно адміністративних процедур, аналізується їх співвідношення з адміністративним процесом, що дає підстави вважати адміністративний процес і адміністративну процедуру різнопорядковими поняттями, які співвідносяться між собою як ціле та частина. На підставі аналізу енциклопедичної, довідкової літератури, наукових, навчальних джерел зроблено висновок про те, що адміністративно-процедурні відносини є окремою групою відносин процесуального характеру, які не є судочинними (у розумінні адміністративного судочинства) та деліктними (у розумінні розгляду справ про адміністративні проступки), покликані врегулювати індивідуально-конкретні справи у сфері регулювання адміністративного права.

Дисертантом визначено ознаки адміністративних процедур (застосовуються в публічній сфері; регулюють порядок здійснення правозастосовної діяльності; охоплюють управлінську діяльність позитивної спрямованості; встановлюють порядок здійснення певних дій з метою впорядкування діяльності уповноважених органів влади і всіх зацікавлених осіб; однією зі сторін завжди виступає суб’єкт публічного адміністрування; мають обслуговуючий характер).

У підрозділі 1.2 «Адміністративні процедури у виконавчому провадженні як особливий різновид адміністративних процедур» дисертантом обґрунтовано думку про те, що виконавче провадження є міжгалузевим правовим інститутом з домінуючою адміністративною складовою, оскільки примусове виконання рішень юрисдикційних органів в Україні характеризується законодавчо встановленою етапністю та послідовністю вчинення виконавчих дій, які є, по суті, адміністративними процедурами.

Автором зроблено висновок: більшість адміністративних  процедур у виконавчому провадженні є функціональними і неюрисдикційними.

У підрозділі 1.3 «Історіографія дослідження адміністративних процедур у виконавчому провадженні у вітчизняній правовій доктрині та нормативного закріплення їх засад у вітчизняному законодавстві» досліджено історичні передумови становлення й розвитку адміністративних процедур у виконавчому провадженні на теренах України в різні історичні періоди з виокремленням особливостей відповідних процесів у різних регіонах.

Автором доводиться відсутність комплексних монографічних досліджень, безпосередньо присвячених адміністративним процедурам у виконавчому провадженні. В основному в наявних наукових джерелах різних історичних періодів висвітлюються окремі аспекти процедури примусового виконання судових рішень, здебільшого в  цивільно-процесуальній сфері (роботи М.Г. Авдюкова, Р.Х. Валєєва, М.Й. Штефана, М.К. Юкова та ін.). В адміністративно-правовій доктрині адміністративні процедури у виконавчому провадженні згадуються при висвітленні адміністративно-правових засад регулювання в галузі юстиції (роботи М.С. Строговича, В.М. Протасова, В.Д. Сорокіна, А.С. Васильєва, Ю.П. Битяка, С.В. Ківалова, В.К. Колпакова, В.М. Бевзенка та ін.) та при розгляді адміністративно-процедурних питань (роботи В.П. Тимощука, О.І. Миколенка, Т.О. Коломоєць, О.В. Кузьменко, А.М. Школика, А.В.Басова та ін.). Обґрунтовується тенденція до звуження спеціалізації відповідної наукової діяльності задля формування наукового базису, вдосконалення положень законодавства, правової доктрини стосовно відповідних питань на підставі врахування новітніх доктринальних здобутків та результатів сучасного нормотворчого процесу.

Розділ 2 «Правова характеристика адміністративних процедур у виконавчому провадженні» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Відкриття виконавчого провадження за законодавством України: адміністративно-процедурна характеристика» вказується, що процедура відкриття виконавчого провадження забезпечує реалізацію конституційного права на обов’язкове виконання рішень судів.

Зазначається, що процедура відкриття виконавчого провадження поєднує в собі взаємозалежні ознаки правового методу (виключно імперативний), правової форми (прийняття державним виконавцем індивідуального адміністративного акту – постанови, на підставі якого вноситься відповідний запис до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень) й адміністративної процедури (нормативно встановленого порядку здійснення державним виконавцем послідовних дій, які спрямовані на встановлення адміністративних правовідносин виконавчого провадження на підставі індивідуально-визначеного виконавчого документа).

У процедурі відкриття виконавчого провадження дисертантом виділяються такі стадії: 1) подача заяви про відкриття виконавчого провадження; 2) перевірка державним виконавцем виконавчого документу щодо відповідності законодавчо встановленим вимогам; 3) прийняття державним виконавцем адміністративного акту – постанови про відкриття виконавчого провадження; 4) внесення постанови про відкриття виконавчого провадження до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 5) оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначається, що перші чотири стадії є основними, а остання носить факультативний характер.

У підрозділі 2.2 «Адміністративно-процедурний аспект здійснення виконавчого провадження» доведено, що здійснення виконавчого провадження є особливим різновидом адміністративної процедури, яка поряд із загальними рисами, притаманними адміністративним процедурам, має й особливі риси (процедура прийняття індивідуальних адміністративних актів, функціональна, тобто не в межах системи органів публічної адміністрації, а процедура взаємовідносин цих органів із приватною юридичною особою, може бути юрисдикційною та неюрисдикційною, заявною та втручальною, за певних умов може розглядатись як адміністративна послуга), що обумовлює її специфіку.

Підкреслюється, що здійснення виконавчого провадження є сукупністю певних послідовних адміністративних процедур, а саме процедури стягнення виконавчого збору, процедури з’ясування майнового стану боржника, процедури розшуку боржника, процедури звернення стягнення на майно боржника, процедури оцінки майна боржника, процедури реалізації майна, процедури виплати стягнутих грошових сум та передачі майна стягувачу.

Визначено основні недоліки діючої системи примусового виконання виконавчих документів: 1) неможливість автоматизованого отримання повної інформації про майновий стан боржника у зв’язку з недосконалістю діючих державних реєстрів та стану їх наповнення; 2) невизначеність правової природи виконавчого збору, процедурні проблеми його стягнення; 3) відсутність законодавчо врегульованої процедури звернення стягнення на корпоративні права боржника; 4) заниження або завищення вартості майна, що підлягає примусовій реалізації, суб’єктами оціночної діяльності; 5) зловживання з боку торгівельних організацій при реалізації майна; 6) високий рівень навантаження на одного державного виконавця.

У підрозділі 2.3 «Контроль та нагляд в процесі примусового виконання рішень юрисдикційних органів» дисертантом запропонований базовий поділ контрольних і наглядових процедур у виконавчому провадженні: 1) за спрямованістю суб'єкта та об'єкта контролю – на зовнішні та внутрішні; 2) за обсягом контрольних повноважень – на загальні (Міністерство юстиції України) та спеціальні (вертикаль ДВС України); 3) за часом здійснення – поточні (оперативні) та наступні (наслідкові).

Відносно контрольних та наглядових процедур у виконавчому провадженні виділені такі стадії їх здійснення, як: 1) підготовча; 2) аналітична; 3) підсумкова; 4) стадія оскарження; 5) стадія виконання владного припису контролюючого чи наглядового органу. Перші три стадії є основними, а останні дві – факультативними.

Дисертантом ґрунтовно проаналізовані практичні аспекти контролю та нагляду за примусовим виконанням виконавчих документів, причому увагу зосереджено на ускладненні процедурних аспектів такої діяльності; сформульовані певні пропозиції щодо вдосконалення її нормативних засад.

У підрозділі 2.4 «Завершення виконавчого провадження за законодавством України як різновид адміністративної процедури» зазначається, що завершення виконавчого провадження є заключною стадією примусового виконання рішень юрисдикційних органів та охоплює три різновиди адміністративних процедур: процедуру закінчення виконавчого провадження, процедуру повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, та процедуру повернення виконавчого документу стягувачу, – метою яких є прийняття державним виконавцем як суб’єктом публічної адміністрації індивідуального адміністративного акту – постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу. На підставі загальнотеоретичних положень про завершення виконавчого провадження наводиться правова дефініція поняття «процедура завершення виконавчого провадження».

Дисертантом детально проаналізовано процедуру закінчення виконавчого провадження як різновиду процедури завершення виконавчого провадження та виділені стадії: 1) аналітична; 2) прийняття адміністративного акту (підсумкова); 3) стадія контролю (перевірка законності прийнятого адміністративного акту та його затвердження керівником відповідного відділу ДВС); 4) стадія повідомлення сторін про прийнятий адміністративний  акт; 5) стадія оскарження (факультативна).

 Зазначено, що суттєвим недоліком діючої процедури закінчення виконавчого провадження є відсутність: 1) законодавчо встановлених строків прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження та її затвердження керівником відповідного відділу ДВС; 2) дієвої відповідальності державних виконавців за несвоєчасне прийняття адміністративного акту про закінчення виконавчого провадження.

Розділ 3 «Перспективи вдосконалення адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід адміністративно-процедурного регулювання виконавчого провадження та можливі шляхи його запозичення в Україні» обґрунтовується доцільність і можливість запозичення позитивних нормотворчих та правотворчих здобутків, запроваджених та апробованих в зарубіжних країнах. Разом із тим автором наголошено на потребі виваженого підходу до запозичення зарубіжного законодавства та його апробації, врахування вітчизняних національних інтересів і традицій.

На підставі аналізу законодавства США, Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, Канади, Федеративної Республіки Німеччина, Італійської Республіки, Французької Республіки, Держави Ізраїль, Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан дисертантом виділяються основні нормативні засади процедур відкриття, здійснення, контролю та нагляду, закінчення виконавчого провадження і формулюються конкретні пропозиції щодо можливого запозичення позитивного зарубіжного досвіду в Україні.

У підрозділі 3.2 «Основні напрямки вдосконалення адміністративних  процедур у виконавчому провадженні в Україні» дисертантом окреслені основні напрямки вдосконалення адміністративних процедур у виконавчому провадженні в Україні, основними з яких є: 1) вдосконалення процедур відкриття, здійснення та завершення виконавчого провадження шляхом внесення запропонованих здобувачем змін до Закону України від 21.04.1999 р.  «Про виконавче провадження»; 2) введення в перспективі інституту приватних (присяжних) виконавців на підставі науково обґрунтованого та практично виваженого спеціалізованого законодавства, в т.ч. шляхом прийняття спеціалізованого закону та низки підзаконних нормативно-правових актів; 3) законодавче закріплення системи контролю та нагляду за виконавчим провадженням та усунення існуючих протиріч щодо предмету та обсягу компетенції контролюючих органів. Зазначається, що прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України як базового законодавчого акту, яким буде врегульований механізм заявних і втручальних адміністративних проваджень, незважаючи на виведення відносин виконавчого провадження зі сфери його регулювання, буде адекватним підґрунтям для  детальної регламентації адміністративних процедур у виконавчому провадженні в спеціалізованому законодавстві України.