АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ як об’єкт адміністративно-правового регулювання»  складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Місце та значення норм адміністративного законодавства в регулюванні оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ» насамперед розглянуто загальні ознаки законодавства. Зроблено акцент на тому, що категорія «правові основи» (засади) значно ширша за змістом, ніж «законодавство», оскільки вміщає в себе всі нормативно-правові акти, які регулюють ту чи іншу сферу суспільних відносин. Поняттям  же «законодавство» охоплюється лише частина з таких нормативно-правових актів.

Сформульовано поняття «адміністративне законодавство», під яким варто розуміти сукупність нормативно-правових актів Верховної Ради, Президента України, Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, у яких містяться найбільш загальні й важливі адміністративно-правові норми, дія яких поширюється на всю територію країни.

Визначено особливості адміністративного законодавства в регулюванні оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ.

Розкрито сутність та особливості оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ як об’єкта адміністративно-правового регулювання.

У підрозділі 1.2. «Проблеми розмежування правовідносин, які виникають під час оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ» підкреслено, що оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ є комплексним видом правоохоронної діяльності, яка регулюється нормами кількох галузей законодавства. Звідси виникає проблема розмежування правовідносин, що виникають у ході оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ.

Характерною особливістю адміністративно-правових відносин є те, що вони регулюються нормами адміністративного законодавства, що встановлюють межі належної, допустимої та рекомендованої поведінки їх учасників: більшість з норм носить імперативний (наказовий) характер; але не завжди. До того ж однією зі сторін таких відносин є орган державного (публічного) управління, посадова (службова) особа, громадська організація, окремий громадянин тощо, наділені державно-владними повноваженнями.

Адміністративно-правові відносини, що виникають під час оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ, дисертантом визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, однією стороною яких є оперативно-розшуковий підрозділ або його працівник.

Визначено особливості адміністративно-правових відносин, що виникають у ході оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ.

У підрозділі 1.3. «Система суб’єктів оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ та особливості їх адміністративно-правового статусу» доведено доцільність використання саме терміна «адміністративно-правовий статус», а не «правовий статус», оскільки останній значно ширший за змістом, характеризує весь комплекс прав та обов’язків тієї чи іншої особи як учасника правовідносин.

Встановлено особливості адміністративно-правового статусу суб’єктів оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ. Адміністративно-правовий статус суб’єктів оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ має вертикальну і горизонтальну структуру, перша з яких передбачає розмежування повноважень та компетенції працівників оперативно-розшукових підрозділів залежно від: рівня органу (підрозділу) та займаної посади; друга —чітке визначення повноважень (прав та обов’язків) між працівниками оперативно-розшукового підрозділу одного рівня, що обумовлено великою кількістю напрямів їх професійної діяльності.

Наголошено, що загальні засади правового регулювання працівників оперативно-розшукових підрозділів не повинні передбачати єдиного їх адміністративно-правового статусу, а навпаки — враховувати особливості певних видів та напрямів їх правоохоронної діяльності.

Підрозділ 1.4. «Регламентація адміністративно-правових повноважень суб’єктів оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ» присвячено аналізу адміністративно-правових повноважень цих суб’єктів; обґрунтовано можливість їх об’єднання у різні класифікаційні групи. У першу чергу, мова повинна йти про колективних та індивідуальних суб’єктів оперативно-розшукової діяльності, першими з яких є підрозділи кримінальної, транспортної, спеціальної та судової міліції, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю; другими — працівники зазначених підрозділів. Названі види суб’єктів оперативно-розшукової діяльності взаємопов’язані між собою, оскільки адміністративно-правовий статус суб’єктів оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ безпосередньо залежить від підрозділу, в якому проходить службу конкретний працівник. Різниця між колективними та індивідуальними суб’єктами оперативно-розшукової діяльності полягає в тому, що визначальними для перших є завдання та функції, для других (індивідуальних) — повноваження як сукупність прав та обов’язків. Саме за завданнями та функціями (стосовно колективних суб’єктів) та за повноваженнями (стосовно індивідуальних суб’єктів) можна визначити особливості суб’єктів оперативно-розшукової діяльності.

Адміністративно-правові повноваження суб’єктів оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ запропоновано згрупувати так: 1) основні, які мають усі працівники міліції і які визначені у Законі України «Про міліцію»; 2) загальні, які мають усі працівники, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, і які визначені у статтях 7 та 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»; 3) спеціальні, що їх мають працівники окремих оперативно-розшукових підрозділів кримінальної, транспортної, спеціальної, судової міліції та підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю; 4) індивідуальні, які встановлено у посадових інструкціях та посадових обов’язках.

Розділ 2 «Окремі напрями адміністративно-правового регулювання оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ» складають чотири підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Адміністративно-правове забезпечення державного управління оперативно-розшуковою діяльністю» обґрунтовано авторську позицію у питанні державного управління оперативно-розшуковою діяльністю. Оскільки державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу та судову, то, відповідно, і державне управління не варто ототожнювати лише з органами виконавчої влади. Його необхідно розглядати як діяльність усіх державних органів, що належать до різних гілок державної влади. Отже, будь-який орган виконавчої влади завжди є органом державного управління, проте лише частина органів державного управління належить до органів виконавчої влади. Підкреслено, що за окремих умов суб’єктами державного управління можуть бути і недержавні органи (організації). Такою умовою є делегування їх державних повноважень.

Обов’язковим елементом системи державного управління є його предмет, під яким варто розуміти напрями діяльності об’єкта управління. Тобто це ті, на які спрямований безпосередній вплив норм адміністративного законодавства. Такі напрями взято за основу під час характеристики адміністративно-правового забезпечення державного управління оперативно-розшуковою діяльністю.

Розроблено класифікацію суб’єктів державного управління оперативно-розшуковою діяльністю.

У підрозділі 2.2. «Адміністративно-правове регулювання взаємодії та координації суб’єктів оперативно-розшукової діяльності» доведено, що оскільки взаємодія та координація носять організаційне спрямування, то й їх правова регламентація здійснюється виключно адміністративним законодавством.

Вирішення проблеми розмежування термінів «взаємодія» та «координація» уможливило висновок, що їх спільними ознаками є: наявність не менше двох суб’єктів; наявність єдиної загальної мети; погодженість спільних заходів; урегульованість загальних засад взаємодії та координації, зокрема, їх процедурних аспектів. До ознак, за якими ці поняття можна розмежувати, віднесено таке: під час координації, на відміну від взаємодії, один із учасників сумісної діяльності наділений владними повноваженнями щодо інших її учасників; координація завжди спрямована на впорядкування взаємодії, через що її варто розглядати як окрему форму взаємодії.

Удосконалено класифікацію суб’єктів взаємодії та координації під час оперативно-розшукової діяльності шляхом об’єднання у такі групи: відомчі, міжвідомчі та міждержавні.

Визначено універсальні форми взаємодії та координації суб’єктів оперативно-розшукової діяльності.

У підрозділі 2.3. «Адміністративно-правове забезпечення проходження служби працівниками оперативно-розшукових підрозділів органів внутрішніх справ» підкреслено, що розгляд проблематики адміністративно-правового забезпечення проходження служби працівниками оперативно-розшукових підрозділів ОВС безпосередньо пов’язаний із класифікацією останніх, що є запорукою чіткого визначення їх основних та спеціальних завдань, функцій та повноважень. Найбільш вдалою та такою, що має практичне значення, визнано класифікацію працівників оперативно-розшукових підрозділів ОВС за характером їх повноважень, у зв’язку з чим виділено: посадових осіб оперативно-розшукових підрозділів; представників адміністративної влади оперативно-розшукових підрозділів; фахівців (спеціалістів) оперативно-розшукових підрозділів; допоміжний (обслуговуючий) персонал оперативно-розшукових підрозділів.

Визначено систему елементів проходження служби працівниками оперативно-розшукових підрозділів органів внутрішніх справ. Окреслено особливості державно-службової діяльності осіб рядового та начальницького складу оперативно-розшукових підрозділів ОВС. Адміністративні процедури проходження служби в органах внутрішніх справ запропоновано об’єднати у дві групи: регулятивні, в яких поведінка суб’єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною (пов’язані з прийняттям на службу, присвоєнням спеціальних звань, атестаційні процедури тощо); охоронні, що виникають з факту неправомірної поведінки суб’єктів під час проходження служби (процедури службового розслідування, дисциплінарні процедури).

Підрозділ 2.4. «Адміністративно-правове закріплення засобів забезпечення законності оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ»  присвячено аналізу засобів забезпечення законності оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ. Наголошено, що успішне виконання оперативно-розшуковими підрозділами органів внутрішніх справ складних та відповідальних правоохоронних завдань щодо пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, безпосередньо залежить від рівня додержання їх працівниками вимог законності.

Забезпечення законності оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ визначено як такий режим їх функціонування, під час якого вони не лише вимагають від фізичних та юридичних осіб безумовного виконання норм та вимог чинного законодавства, а й самі неухильно їх дотримуються (виконують), відповідним чином реагують на їх порушення, забезпечують відновлення порушених прав.

Визначено структуру державно-правового механізму забезпечення законності оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ.