АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема забезпечення доступності правосуддя безпосередньо пов’язана із питаннями організації діяльності судів, оскільки належна організація є однією з умов формування ефективного процесу відправлення правосуддя, забезпечення впливовості суддівського самоврядування, результативного інформаційного та кадрового забезпечення судової системи. Сучасний стан організаційного забезпечення діяльності судової системи не є досконалим. Так, за даними Державної судової адміністрації України, у 2008 році з метою організаційного забезпечення суддів на комп’ютеризацію судів із 50 млн. 553 тис. грн. профінансовано лише 22 млн. 558 тис. грн. (47 %). Зокрема, обсяги бюджетних асигнувань на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт приміщень судів зменшуються, так, у 2006 р. – 82,1 млн. грн. (23 % від потреби); 2007 р. – 44,9 млн. грн. (9 % від потреби); 2008 р. – 48,2 млн. грн. (5 % від потреби) профінансовано 25,8 млн. грн. (половина від запланованих) і наразі фінансування припинено. Обсяг бюджетних асигнувань, спрямованих державою за період 2006–2008 pp. на реалізацію Державної програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2006-2010 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2006 р. № 918, становить лише 6,5 % від загальної суми. У зв’язку з недофінансуванням з бюджету (із запланованих 75 млн. грн. виділено 38 млн.) у 2006 р. житло отримали лише 304 судді (110 забезпечили житлом місцеві органи державної виконавчої влади); у 2007 р. – 150 (76) із 860 суддів, які потребують поліпшення житлових умов (виділено 11 млн. грн.). Обсяг фінансування у 2008 р. (30 млн. грн.) надав можливість придбати лише 68 квартир.

Слід зауважити, що проблема організаційного забезпечення діяльності судової системи Державною судовою адміністрацією України дотепер спеціально не вивчалась, і є на сьогодні дуже актуальною. Це пояснюється декількома причинами. По-перше, існує специфіка правового статусу цього державного органу. Так, чинним законодавством він визначений як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, однак предмет його функціонування пов'язаний із організацією діяльності органів іншої гілки державної влади – судової. По-друге, нагальна потреба оновлення концепції адміністративної реформи викликає необхідність формування положень, що можуть бути покладені в основу теоретичної моделі функціонування державних органів, наділених владними повноваженнями.

Питанням удосконалення правового регулювання організації діяльності судової системи були присвячені роботи багатьох учених та практичних працівників суддівського корпусу, зокрема: В. Я. Карабань, В. Т. Маляренка, П. П. Пилипчука, А. О. Селіванова, М. Ф. Селівона, В. С. Стефанюка, М. П. Запорожця, Д. М. Притики, А. А. Стрижака, С. Г. Штогуна та ін., проте адміністративно-правові засади діяльності Державної судової адміністрації України розглядалися названими авторами лише побіжно.

Все окреслене вище й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та свідчить про її актуальність і перспективність.